Основні принципи маркетингових досліджень

Основними принципами маркетингових досліджень є:

1) системність – логічність, періодичність, послідовність;

2) комплексність – урахування та аналіз усіх елементів та чинників у їхньому взаємозв’язку та динаміці;

3) цілеспрямованість – орієнтація на розвиток актуальних, чітко визначених суто маркетингових проблем;

4) об’єктивність – незалежність від суб’єктивних оцінок та впливів;

5) надійність – інформаційне та методичне забезпечення у порівнянні з точністю отриманих даних;

6) економічність– перевищення вигоди від реалізації отриманих висновків та рекомендацій над витратами, які пов’язані із дослідженнями;

7) результативність – проміжні та кінцеві результати, що допомагають у розв’язанні маркетингових досліджень;

Відповідність засада добросовісної конкуренції.

Основні типи шкал, що використовуються в маркетингових дослідженнях.

Шкала найменувань має тільки характеристикою опису; вона ставить у відповідність описуваних об'єктів тільки їх назву, ніякі кількісні характеристики не використовуються. Об'єкти вимірювання розпадаються на безліч взаємовиключних та вичерпних категорій. Шкала найменувань встановлює відносини рівності між об'єктами, які об'єднуються в одну категорію. Кожній категорії дається назва, чисельне позначення якого є елементом шкали. Очевидно, що вимірювання на цьому рівні завжди можливо. «Так», «Ні» і «Згоден» - «Не згоден» є прикладами градацій таких шкал. Якщо респонденти були класифіковані за родом їх діяльності (шкала найменувань), то ця школа не дає інформацію типу «більше, ніж», «менше, ніж».

Шкала порядку дозволяє ранжувати респондентів чи їх відповіді. Вона має властивості шкали найменувань у поєднанні з відношенням порядку. Іншими словами, якщо кожну пару категорій шкали найменувань упорядкувати відносно один одного, то вийде порядкова шкала. Для того щоб шкальні оцінки відрізнялися від чисел у повсякденному розумінні, їх на порядковому рівні називають рангами. Наприклад, частоту покупки певного товару (раз на тиждень, раз на місяць або частіше). Проте така шкала вказує тільки відносну різницю між вимірюваними об'єктами.

Інтервальна шкала має також характеристикою відстані між окремими градаціями шкали, вимірюваного за допомогою певної одиниці вимірювань, тобто використовується кількісна інформація. На цій шкалі вже не безглузді різниці між окремими градаціями шкали. У даному випадку можна вирішити, рівні вони чи ні, а якщо не рівні, то яка з двох більше. Шкальні значення ознак можна складати. Звичайно передбачається, що шкала має рівномірний характер (хоча це припущення потребує обгрунтування). Наприклад, якщо оцінюються продавці магазину за шкалою, що має градації: надзвичайно дружнім, дуже дружнім, певною мірою ласку, певною мірою не дружнім, дуже не дружнім, надзвичайно не дружнім, - то зазвичай передбачається, що відстані між окремими градаціями є однаковими ( кожне значення від іншого відрізняється на одиницю).

Шкала відносин є єдиною шкалою, що має нульову точку, тому можна проводити кількісне порівняння отриманих результатів. Таке доповнення дозволяє вести мову про співвідношення (пропорції) а: b для шкальних значень а і b. Наприклад, респондент може бути в 2,5 рази старше, витрачати в три рази більше грошей, літати в два рази частіше в порівнянні з іншим респондентом.

Класифікація споживчих товарів

У свою чергу, споживчі товари класифікуються ще по двох ознаках. Перша ознака — це ступінь чи довговічності матеріальної відчутності, тобто характер споживання. Відповідно до цієї ознаки виділяють три категорії споживчих товарів:

 1. Товари короткострокового користування, застосовуються один чи кілька разів (газета, сірники, мило).

 2. Товари тривалого користування, застосовуються багаторазово (автомобілі, холодильники, телевізори).

 3. Послуги — це дії, що приносять людині корисний результат і задоволення. Послуги є об'єктом продажу (пошивши одягу, ремонт годин). Послуги невловимі, що означає неможливість їхнього транспортування, збереження, упакування. Багато послуг не можна відокремити від того, хто їх робить, наприклад послуги лікаря, вчителя, юриста.

 Другою класифікаційною ознакою споживчих товарів є поводження покупця, його звички в споживанні. Відповідно до цієї ознаки виділяються:

 1. Товари повсякденного попиту. Це товари, що купують не задумуючись і з мінімальними зусиллями на їхнє порівняння між собою: різні господарські дріб'язки, канцелярські приналежності, продукти повсякденного харчування й ін.

 2. Товари попереднього вибору. До них відносяться товари, при покупці яких покупець порівнює ціну, якість, зовнішнє оформлення з аналогічними товарами, прикладає визначені зусилля по пошуку придатного товару (меблі, одяг, електропобутові товари й ін.).

 3. Товари особливого попиту. Такі товари є або престижними, або модними. Ці товари, мають унікальні чи характеристики асоціюються з назвами відомих фірм-виробників. Наприклад, краватка від фірми «Діор»