Педагогічний аналіз лекційного заняття

Тема: «Класифікація і категорійність спортивних споруд споруд»

Факультет/інститут: 4 курс, інститут фізичного виховання і спорту

Дата та час проведення: 28 лютого, 09.50 – друга пара.

Кількість студентів на занятті / загальна кількість студентів в групі: 19/22

Зміст і структура лекції

Навчальний матеріал був поданий в інформаційній формі. Лекція в навчальному курсі є тематичною. Цілі лекції освітня, виховна, розвиваюча були доведені до слухачів.

Структура лекції

План лекції був доведений до аудиторії на початку лекції, протягом всієї лекції викладач дотримувався плану.

Спосіб викладу навчального матеріалу, який визначає структуру лекції є концентричный (всі викладання будується навколо одного центру, яким є поставлена проблема; розглянута проблема весь час тримають у полі зору, до неї постійно повертаються, поступово поглиблюючи і розвиваючи уявлення про неї та пропонуючи способи її вирішення).

Протягом всієї лекції чітко простежується структура (вступ, основна частина, висновки).

Зміст лекції

Зміст лекції включало в себе: науковість та інформативність (сучасний науковий рівень) матеріалу лекції: доказовість і аргументованість, наявність досить яскравих, переконливих прикладів, фактів, обґрунтувань, документів і наукових доказів. Висвітлення історії питання. Характеристика різних концепцій та наукових підходів. Зв'язок з попереднім і наступним матеріалом. Змісту лекції відповідала дидактичним принципам вищої освіти: зв'язок теорії з практикою, практичного досвіду з наукою; систематичність і послідовність навчання; доступність знань; міцність засвоєння; активність, свідомість і самостійність студентів у навчанні і т. д.

Методика проведення лекції

Методика проведення лекції включала в себе: методичну обробку викладеного матеріалу— виявлення провідних ідей і положень, підкреслення висновків, повторення їх у різних формулюваннях; виклад матеріалу доступною і зрозумілою мовою; роз'яснення знову вводяться термінів та назв. Застосування методичних прийомів для підвищення мотивації до вивчення теми.

Створення проблемних ситуацій, використання прийомів евристичної бесіди; врахування індивідуальних особливостей студентів.

Використання прийомів закріплення навчального матеріалу: повторення, питання на перевірку уваги і засвоєння; підведення підсумків наприкінці розглянутого питання, всієї лекції.

Викладач обходився без опорних матеріалів, виявляв багатство і образність мови, інтонаційна різноманітність мовлення. Регламент заняття витриманий в повній мірі. Всі питання були розглянуті.

Практичне завдання № 1

1. Дати характеристику метання диску з місця

2. Дати характеристику метання диску з повороту

Основи техніки метання диска
Метання диска можна умовно поділити на 4 фази:

1. Тримання снаряду;

2. Підготовка до повороту;

3. Поворот;

4. Фінальне зусилля.

ТРИМАННЯ ДИСКА. Диск тримають у вільно опущеній уздовж тулуба руці. Край обода лежить на нігтьових фалангах чотирьох пальців, а великий палець підтримує диск збоку. Основне навантаження несуть вказівний і середній пальці.
Верхньою частиною диск торкається передпліччя. Ступінь розведення пальців залежить від ширини долоні.
ПІДГОТОВКА ДО ПОВОРОТУ. Вихідним положенням до повороту є широка стійка, стоячи спиною до напрямку метання, біля задньої стінки кола. Орієнтиром вибору місця для повороту є внутрішній діаметр кола, що допомагає визначити точний напрямок метання. Вага тіла розподілена рівномірно на обидві ноги, які можуть бути дещо зігнутими в колінних суглобах. Руки вільно опущені вниз. Від вихідного положення залежить правильність виконання повороту та метання у цілому.
Рука з диском відводиться коловим рухом вправо-назад. Замах рукою з диском виконується вільно та плавно з підключенням плечового поясу та ніг. В результаті цього тіло метальника в кінці замаху повернуто максимально вправо.
Відведення диска виконується приблизно на рівні плечей. Однією з найважливіших деталей в метанні диска є вхід у поворот, який поділяється на дві частини. Перша – переніс ваги тіла на ліву ногу та обертання на лівому носку , друга – відштовхування лівою ногою в напрямку метання та маховий рух правою гомілкою вперед-всередину. Отже, друга частина входу у поворот показова переходом метальника із двоопорного положення в одноопорне. Цей рух виконується почерговим відштовхуванням ногами та відведенням правої ноги махом уперед (це має підвищити швидкість повороту та сприяти переміщенню метальника вперед). В одноопорному положенні входу у поворот (на лівій нозі) дуже важливо рухатись точно по діаметру кола, не завалюючись вліво.
При підготовці до фінального зусилля метальник набуває знову одноопорне, а потім двоопорне положення. Після безопорного положення першою на сектор ставиться зігнута в колінному суглобі з передньої частини стопи права нога (трохи далі від центра кола).
В момент приземлення на праву ногу метальник знаходиться в положенні кроку з відведеною назад (в напрямку кидка) лівою ногою. Плечовий пояс повернутий вправо відносно таза, права рука з диском знаходиться на рівні плечового суглоба, тулуб залишається в положенні нахилу вперед, ліва рука перед грудьми.
ФІНАЛЬНЕ ЗУСИЛЛЯ. Починається з постановою правої ноги на сектор після повороту. Ліва нога найкоротшим шляхом переноситься вперед до краю кола. Швидкість фінального зусилля пов’язане з набуттям метальником двоопорного положення. Активна постановка ніг на сектор сприяє збереженню обгону приладу, забезпечує прискорення при виконанні фінального зусилля. Відстань, на яку переміщується метальник, починаючи з вихідного положення та зміни фінального зусилля, дорівнює близько 100 см, а відстань між при фінальному зусиллі складає 100-110 см.
Першими включаються у фінальному зусиллі ноги, виконуючи обертально-поступальний рух правої сторони таза в такій послідовності : стопа, коліно, стегно, таз. Провідним ланцюгом є права стопа. Метальник обертально-поступальним рухом переміщує тіло в сторону лівої ноги. Ліва сторона тулуба утворює своєрідну вісь, що проходить через ліву стопу та лівий плечовий суглоб. Навколо цієї вісі виконується прискорений поворот тулуба. Прискореному повороту тулуба допомагає ліва рука, яка після постановки лівої ноги швидко (або плавно) відводиться, зігнута в ліктьовому суглобі, розтягуючи тим самим м’язи грудної клітини. Цим створюються передумови для хльостоподібного руху метаючої руки. Обертально-розгинаючий рух правої ноги сприяє випрямленню тулуба та повороту грудьми в сторону метання. Ліва нога в цей час виконує гальмуючий розгинаючий рух, а права з диском відстає від вісі плечей. Одночасно із закінченням повороту грудей метаючи рука швидким рухом викидає прилад під кутом вильоту 33-39° та під кутом атаки 10-12°. Диск залишає руку метальника на рівні чи вище правого плечового суглоба. Під час всього фінального зусилля диск має переміщуватися по максимальному радіусу. Внаслідок активності роботи обох ніг метальник виконує стрибком зміну ніг для того, щоб погасити надлишок поступального руху вперед і втриматися в колі.
Для забезпечення ефективності техніки метання диска слід дотримуватись наступних загальних положень :

1. Радіус ведення диска повинен бути найбільшим в двоопорних положеннях, особливо у фінальному зусиллі.

2. Обгін приладу має бути оптимальним (це залежить від гнучкості поперекового відділу хребта та рівня швидкісно-силової підготовленості).

3. Черговість розгону диска у фінальному зусиллі аналогічне штовхання ядра, тобто знизу-вгору.

4. В загальному ритмі виконання метання важливо збільшити В шлях прикладання сили на прилад у опорних (особливо двоопорних) положеннях і зменшувати в безопорному положенні.

5. Розганяти диск в повороті і фінальному зусиллі слід плавно з активним прискоренням у заключній частині метання.

Практичне завдання № 2

1.Розкрити сутність основних правил з метання диска

ОРГАНІЗАЦІЯ ЗМАГАНЬ.

ОБЛАШТУВАННЯ МІСЦЯ ДЛЯ МЕТАННЯ ДИСКА. Диск метають з кола, діаметр якого складає 2,5 м. Коло утворюється металевою стрічкою висотою 14-26 мм і товщиною не менше 6 мм, яка пофарбована в білий колір. Поверхня кола покривається бетоном, асфальтом чи іншим неслизьким матеріалом. Коло умовно ділиться навпіл на передню і задню частину боковими білими лініями 0,75 м довжиною та 5 см шириною. Для безпеки присутніх, коло огороджується міцною захисною сіткою «Ц»- подібної форми висотою не менше 4 м. Максимальний кут для метання диска з кола (як правою так і лівою рукою) зі встановленою сіткою має складати 98°. Кут сектора для приземлення диска складає 40° і утворюється двома білими лініями шириною 5 см, які не входять в сектор.

КОНСТРУКЦІЯ. Диск складається з дерев’яного корпуса, який окантований нерухомо скріпленим металевим ободом із закругленими краями. Вага чоловічого диска складає 2 кг, діаметр 21,9-22,1 см, а жіночого - 1 кг, діаметр 18,0-18,2 см.

СПОСІБ МЕТАННЯ. Диск можна метати з місця чи з поворотом, використовуючи при цьому для розбігу всю площину кола. Починати метання слід із статичного положення.

ВИМІР РЕЗУЛЬТАТУ. Результат (в цілих метрах і сантиметрах із округленням в сторону зменшення з точністю до 2 см) визначається шляхом виміру найкоротшої відстані від сліду падіння диска («0» рулетки) до найближчої частини внутрішнього краю кільця по напрямку до центра кола.

СУДДІВСТВО ЗМАГАНЬ здійснюється бригадою суддів у складі: старший суддя, судді вимірювача, суддя в секторі, секретар.

В попередніх змаганнях учаснику надається три спроби. Учасники, які показали 8 кращих результатів, виходять до фіналу і отримують ще по три спроби. Тривалість кожної спроби складає 1,5 хв.

ПЕРЕМОЖЦЕМ ЗМАГАНЬ є учасник, що показав кращий результат із усіх 6 спроб (в попередній та фінальній частинах змагань).

РІВНІСТЬ РЕЗУЛЬТАТІВ. У випадку рівності результатів у двох чи кількох учасників місця розподіляються по кращому другому, третьому і т.д. результату із інших спроб.

ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ.До порушення правил в метанні диска відносять:

1. Наступати на обід в будь-якій частині кола (торкатися внутрішньої частини обода дозволяється).

2. Вихід через передню частину кола після виконаної спроби.

3. Приземлення диска поза сектором.

4. Вихід метальника із кола раніше приземлення диска.

ПРАВА УЧАСНИКА. Дозволяється:

1. Зробити розминку, виконавши при цьому дві пробні спроби.

2. Одягати пояс для попередження травм хребта.

3. Наносити на долоні речовини, які поліпшують хват (утримання) диска.

4. Перервати спробу, яка вже почалась, покласти диск і вийти з кола, повернутись і розпочати нову спробу в межах часу, виділеного для однієї спроби.

5. Відмовитися від виконання спроби за бажанням учасника.

Семінарське заняття № 1