Спортивні споруди древнього світу

Фізична культура і спорт своїми історичними коренями виходять з глибокої стародавності. Археологічні розкопки надають відомості про примітивні будівлі для фізичних вправ. Значним явищем що характеризує розвиток давньогрецької фізичної культури були Олімпійські ігри. Вони проводилися регулярно через кожні 4 роки в Олімпії (776 до н. е) - де почався рахунок календарним чотириліттям - Олімпіадам.

Для проведення загально-грецьких і регіональних ігор було споруджено багато стадіонів, залишки яких були виявлені в Олімпії, Дельфах, Піреї, Мілеті й інших районах Греції.

Античні стадіони відносять до трьох періодів: еллінського, елліністичного і давньоримському. Грецькі стадіони відрізнялися завершеними архітектурними формами, грандіозним розмахом, і гармонічно вписувалися в навколишній краєвид.

Стадіони елінського періоду відігравали роль центрів громадського життя держави. На давньогрецьких стадіонах раннього періоду не було спеціальних пристроїв для глядачів - глядачі розташовувалися на схилах пагорбів перед ареною.

Стадіон в Олімпії - перший зі стадіонів стародавності що мав трибуни і що послужив прототипом наступних будівель аналогічного призначення. Закруглена лінія трибун зберігалася без істотних змін у Римську епоху і дійшла до наших днів.

На арені Олімпійського стадіону розташовувалися ґрунтові доріжки, що розмічалися для одночасного бігу 20 чоловік. Лінії старту і фінішу позначилися плитами.

Стадіони елліністичного періоду припиняють відігравати роль центра громадського життя, вони стають видовищними спорудженнями для городян міста. Трибуни стадіону вже не настільки грандіозні.

Давньоримський період. У цей час відбувається реконструкція багатьох стадіонів еллінського періоду. У зв'язку зі зростанням кількості учасників змагань були розширені арени стадіонів і встановлені окремі мармурові трибуни для глядачів, для кращої огляду лінія трибун робиться увігнутою. У І столітті до н. е. почалося формування такої давньоримської видовищної споруди, як амфітеатр.

Яскравим прикладом давньоримського амфітеатру є Колізей. Спочатку він мав три поверхи, потім добудований четвертий. Спочатку у Колізеї відбувалися бої звірів, пізніше гладіаторів. Під ареною розміщалися клітки для звірів й інші підсобні приміщення. Передбачалось, що над Колізеєм натягували тентове покриття, що перетворювало його в критий стадіон.

Також грандіозними будівлями цього періоду були Циркус Максимус або гіподром, що призначався для змагань у гонках на колісницях; і терми (грандіозні басейни) Діоклетіана і Каракалли, вони займали площу 120000 м2 і розміщалися в будинку, що мав 337 м у довжину і 338 м у ширину, зі стінами товщиною 6 м, місткістю близько 3000 чоловік для прийняття таких процедур, як миття, потіння, масаж, душ, ванни, плавання в басейнах з гарячою або холодною водою.

Спортивні споруди середніх століть

Раннє середньовіччя характеризується цілковитим занепадом фізичної культури. У X - XI столітті дуже повільно почали розвиватися деякі форми фізичних вправ, передумова - хрестові походи і лицарство, що з'явилося. Головна мета фізичних вправ зводилася до того, щоб підготувати лицарів до воєнних дій.

У розвитому феодальному суспільстві (XI - XI в. в) під впливом класової боротьби сформувалася фізична культура народних мас (селян та городян) і фізична культура пануючого класу (феодалів та лицарів).

Поряд із майданчиками для ігор і місцями для гулянь знать створювала у парках городянам різні видовищно-розважальні об'єкти, такі як плавальний басейн у Вілла Монтально в Римі (XV в), амфітеатр у саду Боболи у Флоренції (XVII в). У деяких країнах Європи велося будівництво залів для фехтування й ігор у м'яч, полів і майданчиків для стрілянини з лука.

Прочитати та законспектувати.

СПОРТИВНІ СПОРУДИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

Раннє середньовіччя характеризується щонайповнішим занепадом фізичної культури. У Х-ХІ ст. дуже повільно почали розвиватися цілеспрямовані форми фізичних вправ. Вільний від походів час лицарі заповнювали головним чином військовими вправами і участю в турнірах. У придворних колах влаштовувалися різні рицарські ігрища, що проводилися за особливими правилами. Основна мета фізичних вправ за часів середньовіччя зводилася в основному до того, щоб підготувати лицарів до воєн. У розвиненому феодальному суспільстві (XI-XIV ст.) під впливом класової боротьби сформувалися фізична культура народних мас (селян і міських мешканців) і фізична культура пануючого класу (феодалів, лицарів). У ХV-ХVI ст. з'явилися ігри в м'яч, в містах виникли об'єднання стрільців і фехтувальників, що називаються братерствами, які почали споруджувати для своїх потреб зали для гри в м'яч, для змагань на шпагах, рапірах, шаблях.

Разом з майданчиками і місцями для ігор і гулянь для городян аристократія створювала в парках різні розважальні для видовища об'єкти, такі як плавальний басейн у Вілла Ментально в Римі (ХVII ст.).У деяких країнах велося будівництво спортивних залів для фехтування і ігор в м'яч, полів і майданчиків для стрільби з лука. Період пізнього середньовіччя - це період ломки феодального ладу, зародження буржуазної культури, зокрема буржуазної фізичної культури.

Відкриті споруди для легкої атлетики

Бігові доріжки являють собою площинні споруди, що мають спеціальне планування, покриття, розмітку, устаткування і призначені для бігу на різні дистанції. Доріжки для бігу можуть бути прямими і замкнутими в плані, їхні конструкції різні. Покриття може бути водопроникним (наприклад, у гаревих доріжок) і водонепроникним (у гумово-битумних або тартанових доріжок).

Габарити бігових доріжок

1. Пряма бігова доріжка повинна мати конструктивну довжину 130 м (при дистанції бігу 100 і 110 м з бар'єрами) і 75-80 м (при дистанції бігу 60 м). Можна побудувати також прямі бігові доріжки меншої довжини 40 і 60 м для розучування старту і стартового розгону і для контрольних змагань у "скороченому" спринті.

Загальна ширина прямої доріжки залежить від кількості бігових смуг; ширина однієї смуги 1,25м. Смуги бігової доріжки відокремлюються друг від друга білими лініями шириною 5см. Лінія праворуч від бігуна входить у ширину смуги. Поверхня бігової доріжки в напрямку бігу повинна бути горизонтальною (максимально припустима величина ухилу 0,001). Поперечний ухил бігової доріжки не повинний перевищувати 0,01 (для будь-яких покрить).

2. Замкнута бігова доріжка складається з прямих ділянок і поворотів (віражів). Бігові доріжки по способах обрису віражів бувають: прямокутними, коробовими, поліцентричними й одноцентровими.

А. Прямокутні бігові доріжки поширені, наприклад, в Англії на футбольних стадіонах і служать для тренувань і розминок футболістів. Радіус віражу такої доріжки не перевищує 10м, швидкий біг по віражу тут не можливий, тому для тренувань і змагань легкоатлетів вона не придатна. Прямокутні бігові доріжки можна будувати на комплексних фізкультурних площадках і на площадках для загальної фізичної підготовки, тобто на спорудах, де не проводиться спеціальних тренувань легкоатлетів.

Б. Коробова бігова доріжка довжини 400м уперше була побудована до Олімпійських ігор у Швеції в 1912р. До 1939р такі доріжки будувалися й у нашій країні, у Москві 1928р, Києві 1929р, Ленінграді 1927р, Тбілісі 1934р. Коробова доріжка найчастіше мала наступні розміри: довжина 400м, прямий відрізок 98,58м, великий радіус 48м, малий радіус 24м. Така доріжка обрамляла футбольне поле розміром 105 х 70м.

В. Поліцентрична (італійська) бігова доріжка мала віражі, описані двома радіусами довжиною 60 і 30 м. На поліцентричній доріжці 2/3 шляху приходиться бігти по віражах, що дуже незручно для бігунів.

Г. Одноцентрова бігова доріжка є в даний час найпоширенішою. У країні такі доріжки будують починаючи з 1939р, коли був уведений проект стандартного спортивного ядра, що включав футбольне поле розміром 104 х 69м і 400-метрову доріжку навколо його.

Геометричні параметри бігових доріжок залежать від розмірів футбольних полів. Тому в нашій країні по діючих нормах рекомендується будувати 400-метрові одноцентрові бігові доріжки в яких довжина прямого 86 м, радіус віражу 36м.

Ці доріжки більш зручні для бігу чим багатоцентрові (утрата швидкості бігу на віражі таких доріжок менше, ніж на віражі багатоцентрових). На зменшених полях, а також на шкільних спортивних ядрах дозволяється обладнати доріжки довжиною 333,33м (радіус віражу 27м); 250м (радіус віражу 18м); 200м (радіус віражу 16м).