Креслення загального вигляду

Креслення загального вигляду розроблюється переважно тоді, коли створюється нова конструкція агрегату, машини, механізму і т.п. Воно є документом, що визначає конструкцію виробу, взаємодію його складових частин і пояснює принцип дії виробу.

На кресленні загального вигляду мають бути:

- зображені види, розрізи в перерізи виробу, нанесені написи та текстова частина, які необхідні для розуміння конструктивної будови виробу, взаємодії його складових частин та принципу дії виробу;

- вказані найменування (якщо можливо, то і позначення) складових частин виробу, для яких поясняється принцип роботи, наводяться технічні характеристики, матеріал, кількість і для тих складових частин виробу, за допомогою яких описується принцип виробу, пояснюються зображення загального вигляду та склад виробу;

- наведені необхідні розміри і, якщо потрібно, схема виробу та технічні

характеристики.

Креслення виконують (згідно з ГОСТ 2.109-73) з максимальними спрощеннями. Складові частини виробу (в тому числі запозичені та покупні зображають спрощено (окремі навіть контурними обрисами)), якщо при цьому зрозуміла конструктивна будова, взаємодія складових частин та принцип дії виробу. Складові частини виробу можуть зображатись на одному аркуші з загальним виглядом чи на окремих наступних аркушах (листах) загального вигляду.

Найменування та позначення складових частин виробу вказується за трьома способами:

- на поличках ліній-виносок, проведених від деталей;

- в таблиці, розташованій на кресленні;

- в таблиці, виконаної на окремих аркушах формату А4, як наступних листів креслення загального вигляду.

Таблиця в загальному випадку складається з граф: "Поз", "Позначення", "Кільк.", "Додаткові вказівки", але може включати графу "Матеріал", "Найменування" та інші необхідні графи (додаток Р).

При наявності таблиці номери позицій складових частин виробу вказують на поличках ліній-виносок згідно з цією таблицею. Рекомендується така послідовність запису складових частин в таблицю:

- запозичені вироби;

- покупні вироби;

- заново розроблюємі вироби.

Ці записи підкреслюються.

На кресленні над таблицею складових частин чи основного напису, якщо таблиці не має, розташовується необхідна текстова частина (технічні вимоги, технічна характеристика) у вигляді колонки шириною не більше 185 мм. При необхідності текст розташовується в одну, дві і більше колонок (друга та наступна колонки розташовуються зліва від основного напису). Між текстовою частиною та таблицею складових частин (чи основним написом) не допускається розміщати зображення, інші таблиці і т.п.

Креслення деталей

Креслення деталей повинне мати зображення деталі та інші дані, необхідні для її виготовлення та контролю. На ньому вказують розміри, граничні відхилення, позначення шорсткості поверхонь та інші дані, яким вона має відповідати перед складанням чи перед додатковою обробкою за кресленням складальної одиниці. Нижче зображення деталі розміщають текст технічних вимог, які пред'являються щодо термообробки деталі, граничних відхилень розмірів, котрі не були зазначені при зображенні деталі, та інші параметри, які неможливо представити графічно. Наприклад:

1. НRС 48…52.

2. Невказані граничні відхилення розмірів отворів – по НІ4,  валів – по h14, інших – по ± IT .

3. * Розміри для довідок.

На кресленнях зубчатих колес і зірочок ланцюгових передач обов'язково розташовують таблиці з основними їх характеристиками.

Креслення деталей виконують в самостійних рамках на загальному листі формату А1. На кожному кресленні згідно з стандартом розташовують основний напис (додаток С), в якому зазначається матеріал.

Складальне креслення

Загальні положення

Складальне креслення повинне давати уявлення про взаємні зв'язки з'єднуємих складових частин виробу і забезпечувати можливість здійснення складання та контролю складальної одиниці і мати:

- зображення складальної одиниці (сборочной единицы), що дає уявлення про взаємні зв'язки складових частин, з'єднуємих за даним кресленням, і забезпечує можливість здійснення складання та контролю складальної одиниці;

- розміри та інші параметри, вимоги, які мають бути виконані і проконтрольовані за складальним кресленням;

- габаритні, установочні та приєднувальні розміри, а також необхідні довідкові розміри:

- номери позицій складових частин, що входять до машини.

За необхідності на кресленні можна додатково розміщати схематичні зображення з'єднання і розташування складових частин виробу.

Частини, що переміщуються, зображають в крайньому чи проміжному положенні тонкою штрихпунктирною з двома крапками лінією. Суцільною тонкою лінією позначають розташування сусідніх виробів – "обстановку".

Складальне креслення виконують зі спрощеннями, установленими стандартами ЕСКД. Допускається не показувати на кресленні дрібні елементи: фаски, закруглення, заглиблення, виступи, насічки, рифлення, зазори між стрижнем та отвором, написи на таблицях і т.і. При необхідності дрібні елементи (типа пластин, отворів, фасок, пазів і т.п.) з розмірами на кресленні не більше 2 мм зображують з збільшенням, відступаючи від масштабу. Можна не показувати на кресленнях кришки, кожухи та інші деталі, що закривають частини виробу, а також видимі елементи виробу, частково закриті іншими складовими частинами. Типові та покупні складові частини виробу зображують зовнішніми обрисами, в тому числі і на розрізах.

Зварні складові частини виробу (вузли) штрихуються в один бік і поділяються перехідними лініями (якщо виносяться за однією позицією). Допускається зварний вузол зображати монолітним.

Допускається на складальному кресленні зображати окремі деталі, на які не випускають окремі креслення з усіма даними, що необхідні для виготовлення цієї деталі.

Основний напис розміщують в правому нижньому куту креслення. Над основним написом розміщують текстову частину, куди можуть входити технічна характеристика та технічні вимоги. Текст повинен не виходити за межі 185 мм. Якщо увесь текст не може вміститись над основним написом, то його розміщують колонками зліва основного напису (ширина колонок не більше 185 мм).

Технічна характеристика і технічні вимоги згідно з ЕСКД виконуються без рамки.

Наприклад:

ТЕХНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ

1. * Розміри для довідки.

2. Зварні шви –  водонепроникні.

3. Випробувати охолоджуючі порожнини водою пробним тиском 0,6 МПа.

4. Покриття: Ґрунтовка ГФ 020 коричнева ГОСТ 4056-78 IV Ж2.

5. Після випробування патрубки (поз. 4 і 5) заглушити пробками (поз. 6).

Номери позицій

Номери позицій складальних одиниць і деталей наносять згідно з номерами позицій, що вказані в специфікації складального креслення. В першу чергу це стосується стандартних одиниць (виробів). А номери вузлів і деталей, що підлягають розробці, доцільно узгоджувати з місцем розташування цих вузлів і деталей на кресленні, щоб якомога більше номерів позицій розміщались за годинниковою стрілкою. Це дасть можливість полегшити читання креслення.

Номери позицій наносять на поличках ліній-виносок, проведених від кожної складової частини виробу. Лінія-виноска, як правило, має пересікати лінію контуру складової частини, один кінець її закінчується крапкою, другий – поличкою, розташованою паралельно основному напису креслення. Лінії-виноски проводять від видимих проекцій складових частин виробів, зображених на основних видах чи на розрізах. Виконують лінію-виноску і поличку суцільною тонкою лінією. Номери позицій розташовують зовні контуру зображення, виконують розміром шрифту на один-два номери більше, ніж у розмірних чисел, і групують в колонку чи рядок (по можливості на одній лінії). Номер позиції, як правило, наносять на креслення один раз, а у випадках необхідності його повторюють.

Лінії-виноски не повинні бути паралельними лініям штриховки і не мають пересікатись між собою і по можливості с розмірними лініями. Допускається проводити лінію-виноску з одним зломом.

Загальну лінію-виноску з вертикальним розташуванням номерів позицій проводять:

- для групи кріпильних деталей, що відносяться до одного і того ж місця кріплення;

- для групи деталей з чітко виявленим взаємозв'язком, виключаючим різне поняття, при неможливості провести лінію-виноску до кожної складової частини;

- для окремих складових частин виробу, які графічно зобразити на кресленні важко, а їх місцезнаходження визначається за допомогою лінії-виноски, що проводиться від видимої складової частини виробу, з якого дана складова частина контактує.

Специфікація

Кожне складальне креслення повинне мати специфікацію (додаток С). Специфікація має повністю заповнювати лист формату А4. Якщо вона не вміщується на одному листі, то продовжується на наступному з нанесенням знову шапки і продовженням позицій.

Згідно з ГОСТ 2.106-96 специфікація в загальному випадку складається з розділів, які розташовують в такій послідовності:

- документація;

- комплекси;

- складальні одиниці;

- деталі;

- стандартні вироби;

- інші вироби;

- матеріали;

- комплекти.

Наявність тих чи інших розділів визначається складом виробу, що підлягає специфікації. Найменування кожного розділу вказують у вигляді заголовка в графі "Найменування" і підкреслюють. Допускається об'єднувати розділи "Стандартні вироби " та "Інші вироби" під найменуванням "Інші вироби".

В розділ "Документація" вносять документи, що складають основний комплект конструкторських документів виробу, що підлягає специфікації, крім його власної специфікації.

В розділи "Комплекси", "Складальні одиниці" і "Деталі" вносять комплекси, складальні одиниці і деталі, що безпосередньо входять до виробу, що підлягає специфікації. Запис вказаних виробів рекомендується ГОСТом виконувати в алфавітному порядку сполучення букв кодів організацій-розробників. Але в нашому випадку розміщати вироби доцільно в порядку згідно з номером позиції. Тобто першим записують виріб, що має меншу цифру позиції.

В розділі "Стандартні вироби" записують вироби, що регламентуються стандартами:

- міждержавними;

- державними;

- галузевими;

- підприємств (для допоміжного виробництва, ініціативних розробок і т.і.).

В межах кожної категорії стандартів запис рекомендується виконувати за групами виробів, об'єднаних за їх функціональним призначенням (наприклад, підшипники, кріпильні вироби, електротехнічні вироби і т.і), в межах кожної групи – в алфавітному порядку (за абеткою) найменування виробів, в межах кожного найменування – в порядку зростання позначення стандартів, а в межах кожного позначення стандарту – в порядку зростання основних параметрів чи розмірів виробів.

В розділ "Інші вироби" вносять вироби, що застосовуються за технічними умовами.

В розділ "Матеріали" вносять всі матеріали, що безпосередньо входять у виріб.

Матеріали рекомендується записувати за видами в такій послідовності:

- метали чорні;

- метали магнітоелектричні та феромагнітні;

- метали кольорові, благородні та рідкі;

- кабелі, проводи, шнури;

- пластмаси та прес-матеріали;

- паперові та текстильні матеріали;

- лісоматеріали;

- гумові та шкіряні матеріали;

- лаки, фарби, хімікати;

- інші матеріали.

В межах кожного виду рекомендується записувати за абеткою найменування, а в межах кожного найменування – за зростанням розмірів чи інших технічних матеріалів.

В розділ "Комплекти" вносять відомості експлуатаційних документів, відомості документів для ремонту і т.і.

Графи специфікації заповнюють таким чином:

- в графі "Формат" вказують формати документів, позначення яких записують в графі "Позначення". Якщо документ виконано на декількох аркушах різних форматів, то в графі "Формат" проставляють "зірочку" зі скобкою, а в графі "Примітка" перераховують всі формати в порядку їх збільшення. Для документів, що записані в розділі "Стандартні вироби", "Інші вироби" і "Матеріали" графу "Формат" не заповнюють. Для деталей, на які не випущено креслення, в графі "Формат" пишуть "БЧ" (тобто без креслення – чертежа).

в графі "Зона" вказують позначення зони, в якій перебуває номер позиції записуємо складової частини (при розбиванні креслення на зони згідно з
ГОСТ 2.104.68 (ЕСКД. Основные надписи). Якщо є номери позицій, що повторюються, то в графі "Зона" проставляють "зірочку" зі скобкою, а в графі "Примітка" вказують всі зони.

- в графі "Поз." вказують порядкові номери складових частин, що безпосередньо входять у виріб – об'єкт специфікації, в послідовності запису їх специфікації. Для розділів "Документація", "Комплекти" графу "Поз" не заповнюють;

- в графі "Позначення" вказують: в розділі "Документація" – позначення документів, що записуються; в розділі "Комплекси", "Складальні одиниці", "Деталі"," Комплекти" – позначення основних конструкторських документів на вироби, що записуються в цей розділ. Для деталей, на які не випущено креслення, – присвоєне їм позначення. В розділах "Стандартні вироби", "Інші вироби" і "Матеріали" графу "Поз." не заповнюють. Якщо ж для виготовлення стандартного виробу випущена конструкторська документація, то в графі "Позначення" вказують позначення випущеного основного конструкторського документу;

- в графі "Найменування" вказують: в розділі "Документація" для документів, що входять в основний комплект документів на виріб – тільки найменування документа ("Складальне креслення", "Габаритне креслення", Технічні умови). Для документів на складові частини, що не підлягають специфікації – найменування виробу та найменування документу; в розділах специфікації " Комплекси", "Складальні одиниці", "Деталі", "Комплекти" – найменування виробів згідно з основним написом на основних конструкторських документах цих виробів. Для деталей, на яку не випущені креслення, вказують найменування, матеріал та інші дані, що необхідні для виготовлення; в розділі "Стандартні вироби" – найменування та позначення виробів згідно з стандартами на ці вироби; в розділі "Інші вироби" – найменування та умови позначення виробів згідно з документами на їх поставку з зазначенням цих документів; в розділі "Матеріали" – позначення матеріалів, установлених в стандартах чи технічних умовах на ці матеріали.

- в графі "Кільк." вказують: для складових частин виробів-об'єктів специфікації їх кількість на один виріб-об'єкт специфікації; в розділі "Матеріали" – загальну кількість матеріалів на один виріб з вказівкою одиниць вимірювання. Допускається одиниці вимірів записувати в графі "Примітка" в безпосередній близькості від графи "Кільк.". В розділі "Документація" графу не заповнюють.

- в графі "Примітка" вказують додаткові відомості для планування та організації виробництва, а також інші відомості, що стосуються записаних в специфікацію виробів, матеріалів і документів. Наприклад, для деталей, на які не випущено креслення, записують їх масу.

Після кожного розділу специфікації допускається залишати декілька вільних строчок для додаткових записів (в залежності від стадії розробки, обсягу записів і т.і). Допускається резервувати також і номери позицій, які проставляють в специфікацію при заповнені резервних строчок.

Допускається поєднання специфікацій з складальним кресленням при умові їх розташування на аркуші формату А4. При цьому її розташовують над основним написом і заповнюють в тому ж порядку і за тою ж формою, що і специфікацію, що виконана на окремих аркушах.

Для виробів допоміжного виробництва та поодинокого виробництва разового виготовлення допускається поєднання специфікації з складальним кресленням на аркушах будь-якого формату, установленим ГОСТ 2.301. Правила виконання та використання таких поєднаних документів установлюють в галузевих стандартах. Поєднаному документу надають позначення основного конструкторського документу.

Основні написи специфікацій вичерчують за розмірами, вказаними в додатку С. Зразок специфікації наведено в додатку С.

Оформлення схем

Схема – це креслення, на якому показано у вигляді умовних зображень складові частини машини та зв'язок між ними. Правила виконання схем установлюються державними   стандартами, в яких визначено:

- види схем (електричні, гідравлічні, пневматичні, кінематичні);

- типи схем (структурні, функціональні, принципіальні, монтажні та інші);

- загальні вимоги щодо виконання схем;

- правила виконання різних видів та типів схем.

До появлення держстандартів України необхідно поки що користуватися загальносоюзними чи міждержавними стандартами: ГОСТ 2.701-84,
ГОСТ 2.702-75, ГОСТ 2.703-68, ГОСТ 2.704-76, ГОСТ 2. 786-70.

В зазначених стандартах наведено умовні позначення елементів для всіх видів схем, які є обов'язковими для використання в конструкторських документах.

Перелік елементів розташовують на першому листі схеми над основним написом чи виконують у вигляді наступних листів (додаток Ф). Відстань між переліком елементів і основним написом має бути не менше 12 мм.

Для елементів електричних, гідравлічних і пневматичних схем, як правило, введені стандартами позначення. Так, наприклад, для гідравлічних та пневматичних схем введені такі основні позначення:

Порядкові номери елементам (пристроям) необхідно надавати, починаючи з одиниці, в межах групи елементів (пристроїв), яким на схемі надано однакове літерне позиційне позначення, наприклад, Р1, Р2, РЗ і т.д., К1, К2, К3 і т.д.

Порядкові номери мають бути надані відповідно послідовному розташуванню елементів чи пристроїв на схемі зверху вниз в напрямку зліва направо. При необхідності дозволяється міняти послідовність надання порядкових номерів в залежності від розташування елементів у виробі чи від направлення потоку робочого середовища.

Позиційні позначення елементам (пристроям) необхідно надавати в межах виробу (установки).

Допускається позиційні позначення надавати елементам в межах кожного пристрою, якщо в склад виробу входить декілька однакових пристроїв, то позиційне позначення елементам необхідно надавати в межах цих пристроїв. Елементам, які не входять до складу пристроїв, позиційне позначення надають після елементів, які входять в пристрої.