Визначте, яку роль в історії, культурі та духовності українського народу відіграв Києво-Печерський патерик

Києво-Печерський патерик - видатна пам’ятка давньоруської писемності. На період його створення, ХІ-ХІІІ століття, припав розквіт житійної, або агіографічної літератури. Така література розповідала про життя та уславлювала подвиги та страждання людей, визнаних церквою святими.

До патерика ввійшли полемічні твори, «похвальні листи», найвизначніші історії з життя подвижників та святих, їхня боротьба з темними силами та кривдниками. Ці історії мають на меті повчання читача. Обравши за взірець певного героя, наприклад, ченця Прохора-чорноризця, автори патерика показують, якою має бути справжня смиренність, безкорисливість, жертовність, стійкість. Книга описує людей високих духовних цілей.

Патерик є дуже гуманною книгою, а також демократичною. Вона має антикатолицьке та антипанське забарвлення. Для християнства не існує переваг у знатного над простим, у багатого над бідним, підкреслюють автори Це на довгі століття зробило патерик улюбленою книгою для читання православних українців.

Практично всі оповідання містять в собі містику та опис релігійних чудес (Прохор перетворює попіл на соль). З іншого боку, вони містять правдиві відомості про побут, вірування, конкретні політичну та економічні ситуації в Київській Русі.

«Історик літератури не може не піднести живості і драматизму деяких оповідань та того щирого братолюбства і співчуття до всякого людського горя, яким надихане тут кожне слово. З сього погляду "Патерик" і досі не перестав бути книгою гуманною і доброчинною...» - такими словам згадував патерик І. Франко.

Відповіді на білет № 23 з української літератури

Визначте основні риси українських соціально-побутових пісень

Українські соціально-побутові пісні - це пісенна історія життя народу, його суму та радості, економічних та політичних умов існування та виживання. Вони поділяються на козацькі, чумацькі, ремісницькі, кріпацькі, рекрутські та солдатські, наймитські та заробітчанські, бурлацькі, сирітські, а також жебрацькі.

Козацькі пісні є найдавнішими за походженням. Ці пісні ґрунтуються на історичних подіях в України: заснуванні Запорозької Січі, битвах з чужоземними нападниками, гіркій долі полонених та інших. В центрі тут козак-запорожець, його побут, внутрішній світ, почуття, думки, зрештою, часто його смерть на чужині. Він тужить за родиною, за рідною землею: «Ой у лузі, та ще й при березі». Водночас ці пісні звеличують патріотизм, лицарство, мужність та волелюбність українців.

Чумацькі пісні пов'язані з життям та побутом мандрівників. Вони поділяються на сумні розповіді про далеку дорогу, тугу за рідними, іноді про хворобу та смерть в дорозі; а також, навпаки, веселі жартівливі пісні щодо пригоди чумаків на базарі, безпечного повернення додому.

У кріпацьких піснях відображена тяжка доля людей на панщині, почуття людини у рабстві, свавілля поміщиків, що примушують працювати навіть у свята:«А в неділю пораненько…». Ностальгічні мотиви та безправність наймитів та бурлаків відображено у відповідних піснях цієї групи: «Горе мені на чужині», «Ой піду я лугом». Саме наймитські та бурлацькі пісні започаткували в Україні робітничу пісню.

Рекрутські й солдатські пісні в ліричному тоні осмислюють загрозу

тривалої військової служби, примусову розлуку з родиною. Попав у рекрути – означає пропав навіки. Авжеж в позаминулому столітті військова служба в царській Росії становила 25 років, і вона фактично ставила хрест на особистому житті людини та викреслювала його з лав родини, відривала годувальників від старих батьків. За солдатом побивалися, наче за небіжчиком, юнакам щиро співчували. Прикладом може служити пісня «Вилітали орли з-за крутої гори»

Основний мотив жебрацьких пісень — прохання Божої милості в добродійних людей на існування. Гіркі жалоби на незахищеність життя, відсутність ласки рідних відображено в сирітських піснях.

Кожна група пісень відбиває переживання та роздуми певних соціальних груп, викликані обставинами їхнього життя. Часто в піснях народ виливав свої нарікання на важкі проблеми в житті, соціальну несправедливість та війну.

Розкрийте ідейно-тематичну спрямованість твору Миколи Гоголя «Вечір проти Івана Купала».

Повість Миколи Гоголя «Вечір проти Івана Купала» - своєрідний твір, в якому поєднуються містично-фантастичні події та глибока соціальна правда. Реалістичні картини побуту українських селян є сусідами таємничих сцен в дусі народних легенд, характерних для літературної течії романтизму. «Вечір проти…» входить до збірки фольклорних за сутністю «малоросійських повістей» Гоголя «Вечори на хуторі поблизу Диканьки».

Гоголь розповідає сумну та зловісну історію людини, яку потреба в матеріальних статках призвела до духовної та моральної, а потім до фізичної загибелі. Соціальні протиріччя доводять до відчаю наймита Петра: він не може одружитися з дівчиною Підоркою через заборону її батька. Петро – бідний, а старий Корж такого не сприймає. Тоді колдун Басаврюк спокушає Петруся дістати золото за допомогою нечистої сили. Петро іде вночі в ліс за цвітом папороті, і задля квітки проливає невинну кров хлопчика Івася, брата своєї коханої.

Та ані багатство, ані одруження не приносять йому щастя надовго. Гріх точить Петра, крає його розум, хоч той нічого не пам’ятає. В час, коли пам'ять повертається до нього, герой більше не може жити.

Зло письменник уособлює у відьмовських силах та Басаврюці – людині-перевертні, лихому та підступному. Людина, яка піддається спокусі Басаврюка, втрачає людську подобу як морально, так і фізично. Це навіть відображено в подіях твору: Петро стає страшний, заростає бородою, не виходить з дому та «все силкується щось згадати». А ще жага золота занапащає життя оточуючих, людей невинних: Івася, що загинув, Підорки, яка втратила все: коханого, родину, щастя та пішла в черниці.

Неправедним чином здобуте багатство наприкінці твору перетворюється на черепки. Це символічний образ марності здобування статків, підлості злих сил, розбитих людських душ та життя.

Гоголь за допомогою фантастичних засобів художнього творення демонструє страшні наслідки влади золота, жаги багатства над людиною.