Психолінгвістичний метод семантичного диференціала як засіб дослідження специфіки менталітету та національної ідентичності в умовах мультикультуралізму

    Для наукових розробок в області етнолінгвістики активно використовуються методи психолінгвістики, в тому числі й асоціативний експеримент. Перші розробки в області психолінгвістики стосувалися асоціацій.                                                                                                                Асоціація є динамічним тимчасовим нервовим зв’язком між двома й більше психічними явищами (відчуттями, уявленнями, почуттями, думками, образами тощо), а також їхніми позначеннями у мові, який утворюється за певних умов на підставі умовного рефлексу суб’єктивного реагування на відповідні стимули [20, c. 235]. На підставі цього визначення можна говорити про те, що асоціація виражає лексикон людини з ментальної точки зору, встановлює його словесне (вербальне) виявлення и є показником особливостей свідомості і мислення як окремої особистості, так і цілої спільноти людей.                                                                                           Методика проведення асоціативного експерименту активно розвивалася та вдосконалювалася в психологічній течії біхевіоризму, психолінгвістиці. Крім того, прихильники напряму американського дескриптивізму Ч. Осгуд та Б. Скіннер змогли вивести методику асоціативного експерименту на новий рівень.                                                       В 1879 році Ф. Гальтон вперше провів асоціативний експеримент сам над собою. Дослідник виокремив три групи асоціацій – вербальних, сенсорних та емоційних. Після чого Ф. Гальтон підібрав 75 слів-стимулів і, використовуючи секундомір, записував по дві асоціації до кожного слова, що спадали йому на думку.                                                                                     У лінгвістиці асоціативний експеримент – це методика досліджень мовних реакцій на слова чи сполуки (стимули), що виявляє рефлекторні тимчасові зв'язки відчуттів, почуттів, образів, понять і їхніх позначень у ментальному лексиконі носіїв мови з метою конструювання мережі асоціацій у свідомості індивіда й етносвідомості [21, c. 43].                        Сьогодні дослідники виділяють декілька видів асоціативних експериментів[21, c. 239].

· Вільний – асоціативний експеримент, що не обмежується вибором реакцій

· Спрямований – асоціативний експеримент, що обмежується вибором реакцій и спрямований на вирішення конкретного завдання.

Існує також ланцюжковий вид, який є інваріантом вільного асоціативного експерименту (за О. Леонтьєвим). В ланцюжковому асоціативному експерименті асоціативні реакції на стимули записуються за конкретний проміжок часу.                                                                                                       Широкі можливості для дослідження національного менталітету відриває вид спрямованого асоціативного експерименту – методика семантичного диференціала. Ця методика була вперше розроблена американським психолінгвістом Ч. Осгудом у 1957 році.                                                  Інформантам були пред’явлені понад 30 вимірів (синонімічні пари прикметників «приємний / неприємний», «великий / маленький» і т. ін.). Кожний вимір мав вигляд шкали від + 3 до - 3 (гарний - більше гарний, ніж нейтральний - більше нейтральний, ніж гарний - нейтральний – більш нейтральний, ніж поганий - більш поганий, ніж нейтральний - поганий). Завданням інформанта було оцінити слово за цими шкалами. Результатом обробки матеріалу шляхом факторного (фактори оцінки, сили й активності як три групи шкал, що збігалися за результатами математичної обробки) і кореляційного аналізу було встановлення спільних для всіх конотативних оцінок слів. Ця методика була застосована Ч. Осгудом і для вимірювання політичних пріоритетів американців у 50-ті р. р.[20, c. 110].                            Об’єкти дослідження вимірюються за допомогою біполярних шкал, що мають градацію від трьох до семи балів. Полюси вимірювання задаються за допомогою використання словесних антонімів.                                                       Для побудови семантичного диференціала Ч. Осгуднамагався зробити універсальний набір факторів для будь-якого явища. В ході вивчення численних антонімічних пар прикметників, Ч. Осгуду вдалося знайти три універсальні фактори, що здатні описати всі пари антонімів.Цими факторами стали:

1. «Оцінка»;

2. «Сила»;

3. «Активність»

     Саме ці три якості, незалежно від того, якими словами вони описані, є всеосяжними. Вони проявляються в оцінці будь-якого предмета чи явища.                   Як зазначає В. Петренко, психологічним механізмом, що забезпечує  взаємозв’язок та групування шкал у фактори, є явище синестезії.         Синестезія – це психологічний феномен, суть якого полягає у виникненні однієї модальності під впливом подразника іншої модальності, як, наприклад, переживання кольорового образу у відповідь на музичну фразу у світломузиці. Механізми синестезії визнаються як основа метафоричних перенесень у висловах типу бархатний голос, кисла фізіономія, темна особистість [17, c. 54].                                                                             Для візуалізації отриманих під час проведення асоціативного експерименту методом семантичного диференціала використовується побудова семантичного простору.                                                                          На думку В. Петренко, семантичний простір – це своєрідна метамова для опису значень, що дозволяє шляхом розкладання їхнього змісту в фіксованому алфавіті категорій-факторів, проводити семантичний аналіз цих значень, виносити судження про їхню схожість та відмінність шляхом обчислення відстані між відповідними значеннями координатними точками у просторі [17, c. 55].                                                                         В етнопсихолінгвістиці методика семантичного диференціала активно використовується для дослідження авто- та гетеропортретів представників різних національностей та етносу в цілому. Це дає можливість досконально вивчити специфіку національного менталітету та характеру народів світу та описати їх.                                                                                                                  Як зауважує О. Селіванова, недоліками семантичного диференціала лінгвісти називають спрямування на встановлення, насамперед, конотативного значення, недостатню увагу до багатозначності слів-стимулів, метафоричний характер назв ділень шкали, ігнорування впливу денотативних значень тощо [20, c. 110].                                                                            На основі усього вищесказаного, можна зробити висновки про те, що для дослідження національного менталітету та характеру використовується метод асоціативного експерименту. Асоціативний експеримент – метод сучасної психолінгвістики, що ґрунтується на дослідженні реакції на певні слова-стимули. Існують такі види асоціативного експерименту: вільний та спрямований (О. Леонтьєв виділяє також ланцюжковий вид як варіацію вільного асоціативного експерименту). До спрямованого асоціативного експерименту належить методика семантичного диференціала, розроблена американським психолінгвістом Ч. Осгудом. В основі методики семантичного диференціала лежить використання біполярних шкал на основі антонімічних пар прикметників, що мають градацію від одного, трьох або семи балів. Методом факторного аналізу Ч. Осгуд описав всі можливі антонімічні пари за допомогою трьох «оцінок»: сила, активність та оцінка. В основі семантичного диференціала лежить явище синестезії – феномена відгуку в одній сенсорній або когнітивній системі мозку людини шляхом подразнення іншої. Для візуалізації отриманих під час проведення асоціативного експерименту методом семантичного диференціала використовується побудова семантичного простору.   Семантичний простір – це своєрідна метамова для опису значень, що дозволяє шляхом розкладання їхнього змісту в фіксованому алфавіті категорій-факторів, проводити семантичний аналіз цих значень, виносити судження про їхню схожість та відмінність шляхом обчислення відстані між відповідними значеннями координатними точками у просторі В етнопсихолінгвістиці методика семантичного диференціала активно використовується для дослідження авто- та гетеропортретів представників різних національностей та етносу в цілому. Це дає можливість досконально вивчити специфіку національного менталітету та характеру народів світу та описати їх.