Все розмаїття інновацій можна класифікувати по ряду ознак.

 1. За ступенем новизни:

 · Радикальні (базисні) інновації, які реалізують відкриття, великі винаходи і стають основою формування нових поколінь і напрямків розвитку техніки і технології;

 · Поліпшують інновації, реалізують середні винаходи;

 · Модифікаційні інновації, спрямовані на часткове поліпшення застарілих поколінь техніки і технології, організації виробництва.

 2. По об'єкту застосування:

 · Продуктові інновації, орієнтовані на виробництво і використання нових продуктів (послуг) або нових матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих;

 · Технологічні інновації, націлені на створення і застосування нової технології;

 · Процесні інновації, орієнтовані на створення і функціонування нових організаційних структур, як всередині фірми, так і на межфирменном рівні;

 · Комплексні інновації, що представляють собою поєднання різних інновацій.

 3. За масштабами застосування:

 · Галузеві;

 · Міжгалузеві;

 · Регіональні;

 · У рамках підприємства (фірми).

 4. За причинами виникнення:

 · Реактивні (адаптивні) інновації, забезпечують виживання фірми, як реакція на нововведення, здійснювані конкурентами;

 · Стратегічні інновації - це інновації, реалізація яких носить попереджуючий характер з метою отримання конкурентних переваг у перспективі.

 5. За ефективністю:

 · Економічна;

 · Соціальна;

 · Екологічна;

 · Інтегральна.

5.Інноваційна практика завжди була складною і неоднозначною. Однак рішення ряду проблем, котрі виникли в сучасних умовах її розвитку і виражаються в майже повній неадекватності соціальних механізмів здійснення інноваційних процесів, досить однозначно вимагає використання соціогуманітарного знання (як теоретичних конструкцій, конкретних методів дослідження різних соціальних явищ) як засобу оптимізації інноваційних процесів і побудови інноваційної діяльності на всіх рівнях. Це, у свою чергу, припускає створення гнучкої, обгрунтованої системи наукового забезпечення нововведень, що враховує логіку та специфіку здійснення не тільки власне нововведення, а й особливості сприйняття, оцінки, взаімоадаптаціі елементів соціальної системи, конкретних суб'єктів історичної дії до нових умов життєдіяльності, а також експертно - відстежує можливі перспективи і наслідки реалізації конкретного нововведення. При цьому процес реалізації нововведення стає більш оптимальним. В основі технології забезпечення нововведень повинен бути такий підхід до їх вивчення, у рамках якого можливе одночасне розгляд різних сторін взаємодії соціального середовища і нововведення, виявлення тих сторін цієї взаємодії, які більшою мірою впливають на успішність інноваційних процесів, а також розпізнавання і передбачення можливих проблем інноваційної практики.

 У такому випадку в структурі технології забезпечення нововведень доцільно виділити дві взаємодоповнюючі один одного, синхронно здійснювані діяльності:

 - Інноваційну діагностику та - соціологічне вивчення нововведень, метою яких є розпізнавання, передбачення проблем, які можуть виникнути при взаємодії середовища і нововведення за допомогою діагностики, а також вивчення динаміки громадської думки з приводу реалізації нововведення за допомогою різних методів соціологічного дослідження.

Інноваційна діагностика передбачає здійснення процедури аналізу, діагнозу і прогнозу щодо конкретного нововведення. Це дозволяє планувати не тільки алгоритм здійснення даного нововведення, але і прогнозувати конкретні наслідки в широкому комплексі суспільної системи, з урахуванням специфіки її функціонування, що дає можливість заздалегідь підготуватися до появи різних побічних явищ, конфліктів і протиріч у процесі інноваційної діяльності: або запобігти їм, або пом'якшити негативні наслідки.

 Таким чином, інноваційна діагностика охоплює, по-перше, прогноз ймовірності появи різних нововведень у майбутньому, по-друге, дає більш-менш повну картину перспектив розвитку конкретного нововведення, його наслідків у всіх сферах життєдіяльності людей, фіксує варіанти сприйняття його людьми, прогнозує громадське думку.

 Інноваційна діагностика відбувається у три етапи:

 1) - до реалізації нововведення (фіксація всіх можливих проблем, які можуть виникнути в ході інноваційного процесу; отримана інформація в даному випадку носить значною мірою політично і ідеологічно пофарбований характер),

 2) - під час його здійснення конструктивне переосмислення знання дозволяє проводити оперативну доопрацювання, проектування реалізації нововведення з урахуванням конкретних ситуаційних особливостей),

 3) - після нього (через зіставлення цілей та отриманих результатів нововведення з певними ознаками, що характеризують середовище її освоєння), і включає в себе: діагностику середовища нововведення і діагностику власне процесу його здійснення.

Соціальні технології в широкому сенсі слова - це особлива галузь наукового знання, яка ставить і обгрунтовує питання про те, яким чином і в якій послідовності можливі специфічні операції з результатами пізнавальної діяльності.

 У вузькому сенсі слова поняття «соціальні технології» має два значення.

 По-перше, соціальні технології - це, перш за все, процес цілеспрямованого впливу на соціальний об'єкт, обумовлений необхідністю і потребою отримання заданого результату. У цьому плані технологічність впливу наповнена такими поняттями, як етапність, процедурність, операциональность. Виходячи з такого бачення, соціальні технології можна охарактеризувати як певну прагматику, вибудовуються в один ряд: 1) мета, 2) засіб, 3) результат. Координація і субординація мети, засобів, результатів припускають варіативність і облік безлічі факторів, моделювання та проектування, систему критеріїв і оцінок, змістовні версії і сценарії, методи діагностики і т.д.

По-друге, соціальні технології - це теорія, що досліджує процеси цілеспрямованого впливу на соціальні об'єкти, що розробляє й обгрунтовує ефективні способи і прийоми такого впливу. При цьому не має значення, що розуміється під соціальним об'єктом. Це можуть бути соціальні відносини, соціальне взаємодія, соціальна група, соціальний інститут, соціальна організація.

Питання для самоконтролю:

1. Що таке соціальна технологія?

2. У чому специфіка різноманітних підходів до визначення цього поняття?

3. Визначите об'єкт і предмет технологізації соціальної діяльності.

4. Які причини розбалансованості соціального простору?

5. Приведіть приклади соціальних процесів з практики соціальної роботи, які, на ваш погляд, необхідно технологізувати.

6. Знайдіть в науковій літературі приклади конкретних методик і різних технологій.

7. Чим можна пояснити різноманіття типів, видів соціальних технологій?

8. У якому співвідношенні знаходяться соціальні технології соціальної роботи?

9. У чому полягає специфіка класифікацій соціальних технологій в соціальній роботі?

10. У чому значення соціально-технологічної підготовки для фахівців з соціальної роботи?

Список літератури

1. Капська А. Й. Технології соціально-педагогічної роботи з сім'ями: навчально- методичний посібник К. : Видавничий Дім «Слово», 2015. - 328 с.

2. Чернявська О.В. Технології соціальної роботи: Навчальний посібник для викладачів та студентів. – Харків, ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2007. – 149 с.

3. Плахова О.М. Сучасні технології соціальної роботи з групами ризику: Навчально-методичний посібник для студентів соціологічного факультету / О.М. Плахова. – Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2008. – 70 с.

4. Соціальна інноватика в управлінні: муніципал. фінанс. - Виробниц. групи: навч. посібник для вузів / В.М. Іванов, С.Б. Мельников (и др.); під заг. Ред. В.Н. Іванова, С.Б. Мельникова: Академія наук соціал. технологій і місц. самоуправл. - 4 видавництва., Перераб. і доп. - М.: Муніципальний світ, 2006.

5. Шахрай В. М. Технології соціальної роботи. Навчальний посібник.- К.:Центр навчальної літератури, 2006. – 464 с.

6. Платонова Н.М. Инновации в социальной работе: Учебное пособие для студентов учреждений высш. проф. образования. - М.: Издательский центр «Академия», 2011. - 256 с.

Лекція № 2.