Поняття, специфічні риси та структура конституційних правовідносин

Конституційні правовідносини – це суспільні відносини, врегульовані нормами конституційного права, учасники яких мають відповідні права та обов’язки.

Найбільш характерними ознаками конституційно-правових відносин є такі особливості:

¾ Це найбільш суттєві суспільні відносини, які виникають у сфері здійснення влади народом країни.

¾ Це різновид політико-правових відносин, оскільки предметом їх правового регулювання є політика, тобто та сфера життєдіяльності суспільства, яка зв’язана з державною владою, з боротьбою різних політичних партій, соціальних груп за завоювання і здійснення влади.

¾ Їм властиве особливе коло суб’єктів, головною ознакою яких є реалізація державно-владних повноважень в основному шляхом нав’язування своєї волі.

¾ Для них характерний особливий спосіб реалізації прав і обов’язків учасників відносин.

¾ Особливістю конституційно-правових відносин є й те, що вони виникають і реалізуються у сфері власне державної діяльності як такої.

Склад конституційних правовідносин – суб’єкт, об’єкт, суб’єктивне право та юридичний обов’язок. Суб'єкти конституційного права - це учасники суспільних відносин, наділені конституційною правосуб'єктністю, тобто правоздатністю і дієздатністю, що визначається нормами конституційного права. Ключовим елементом складу конституційно-правових відносин, щодо яких здійснюється діяльність суб'єктів конституційного права, є їх об'єкти. Суб’єктивне право – це міра можливої поведінки, а юридичний обов’язок – це міра необхідної поведінки.