Студопедия
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
|
Лекція 1.1. Конституційне право України як наука, навчальна дисципліна та галузь національного права
| 1. Предмет та метод правового регулювання конституційного права України
Конституційне право є багатоаспектним явищем. Традиційно виділяють три значення конституційного права: як галузі, як науки, як навчальної дисципліни.
Конституційне право як галузь права є провідною складовою національної правової системи. Цій галузі притаманні риси, характерні для всієї системи права: нормативність, формальна визначеність, спрямованість на досягнення певного правового результату, можливість захисту правових приписів засобами державного впливу тощо.
Їй властиві і специфічні якісні ознаки, які відрізняють її від інших підрозділів національного права України. Найбільш повно ці ознаки виявляються в особливостях таких характеристик, як предмет і метод правового регулювання, соціальне призначення й роль конституційного права, принципи конституційного регулювання, завдання і функції конституційного права, наявність конституційної (конституційно-правової* відповідальності.
Поділ системи права на галузі ґрунтується на певних критеріях. Такими критеріями є предмет (матеріальний критерій* і метод (юридичний критерій* правового регулювання.
Предмет правового регулювання — сукупність якісно однорідних суспільних відносин, урегульованих правовими нормами (відповідає на запитання «що?»*. Предмет правового регулювання вказує, на яку групу суспільних відносин спрямований вплив норм права.
Питання предмету конституційного права України є дискусійним на сучасному етапі розвитку науки конституційного права. Щербанюк О.В. та Годовалець В.Ф. вказують, що «основним предметом правового регулювання конституційного права України є суспільні відносини, які виникають і діють в процесі здійснення влади народом України». Виходячи з цього необхідно розрізняти наступні групи відносини, які складають предмет: відносини, які складають основоположні засади суверенітету та народовладдя; відносини, які опосередковують будівництво (будову*, устрій держави як організації влади народу і для народу; відносини, які опосередковують основоположні засади функціонування держави; відносини, що визначають характер зв’язків між державою і конкретною особою. Все дозволяє науковцям зробити висновок, що предметом конституційного права України як галузі права є найважливіші, найбільш фундаментальні суспільні відносини, якими характеризуються: загальні засади конституційного ладу української держави, сутність та форми влади народу; засади правового положення особи; державний устрій України; система, порядок формування, принципи організації та механізм діяльності органів держави та органів місцевого самоврядування.
Як зазначає Тодика Ю.М.: «Специфіка предмета цієї галузі права проявляється в тому, що її норми регламентують відносини, які складаються в усіх сферах життєдіяльності суспільства: політичній, економічній, соціальній, духовній. Законодавство регулює базові відносини у цих сферах і його норми закріплюють насамперед основні принципи, що визначають устрій держави і суспільства. У них проявляються якісні характеристики держави: суверенітет, форма державного устрою, належність влади народові, політична, економічна, ідеологічна багатоманітність, суб'єкти державної влади, загальні основи функціонування політичної системи та інше.
Мелащенко В.Ф. запропонував під предметом конституційного права розуміти суспільні відносини, які виникають і діють у процесі повновладдя народу України. Фрицький О.Ф. стверджує, що: «предмет конституційного права України — це сукупність політико-правових суспільних відносин, пов'язаних з взаємовідносинами держави і особи в Україні, народним волевиявленням, організацією та здійсненням державної влади і місцевого самоврядування, закріпленням соціально-економічних умов владування, а також з державно - територіальною організацією України, які регулюються нормами цієї галузі національного права». Кравченко В.В вказує на те, що предмет утворюють «особливе коло суспільних відносин, які виникають у різних сферах життєдіяльності суспільства з організацією та здійсненням публічної влади».
Отже, можна виділити наступні особливості предмету конституційного права України:
¾ Включаються провідні суспільні відносини, які визначають основи організації та функціонування держави і суспільства.
¾ Суспільні відносини, які складають предмет конституційного права, можна назвати політичними відносинами.
Конституційне право закріплює всю систему механізмів здійснення державної влади та місцевого самоврядування; всі способи здійснення державної влади та місцевого самоврядування, в яких бере участь народ України, населення безпосередньо; виконання функцій вищого керівництва країною Президентом України; організацію і діяльність парламенту – Верховної Ради України; основи статусу вищих та місцевих органів виконавчої влади України; систему всіх судових органів та прокуратури та більш детально- організацію та діяльність Конституційного Суду України як спеціального органу конституційного контролю в Україні; статус і організацію інститутів місцевого самоврядування.
Іншим критерієм для виділення галузі права є метод правового регулювання. Методи правого регулювання – це сукупність прийомів та засобів впливу на суспільні відносини. Відповідно методи конституційно-правового регулювання – це сукупність прийомів та засобів впливу конституційного права на політичні суспільні відносини, які складають предмет конституційного права.
Загальними є два методи правового регулювання:
¾ імперативний (владно-авторитарний, директивний* — суворо обов'язковий, побудований на засадах влади і підпорядкування, на відносинах субординації (метод «вертикалі»*. Він припускає заборони, обов'язки, покарання.
¾ диспозитивний — автономний, побудований на засадах автономії, юридичної рівності суб'єктів, угоди сторін (метод «горизонталі»*. Він припускає дозвіл.
В цілому для конституційно-правової регламентації суспільних відносин характерний владно-імперативний метод, оскільки норми конституційного права України регламентують великий блок відносин, які базуються на владі та підкоренні, реалізації державними органами своїх повноважень. Поряд з ним застосовується і диспозитивний метод закріплення суспільних відносин у межах конституційне-правового поля. Наприклад, виборче законодавство встановлює, що вибори є вільними. Відповідно ніхто не може примусити громадянина йти на вибори. Тобто держава і громадянин у цих правовідносинах є рівноправними суб'єктами. І це досить важливо. Диспозитивний метод регулювання конституційно-правових відносин підкреслює демократичний потенціал конституційного права України. Право на участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, у виборах депутатів, право обирати і бути обраним до органів державної влади і місцевого самоврядування громадяни реалізують вільно, тобто держава в особі відповідних органів і громадянин у виборчих конституційних правовідносинах виступають рівними суб'єктами правовідносин.
|
|