Студенти повинні вміти: використовувати досягнення менеджменту, напрацьовані на різних етапах його розвитку.

Перелік питань до самостійної роботи студентів з теми:

1. В чому сутність наукового управління та адміністративної школи .
2. Основні положення класичної школи. На яких ідеях ґрунтується школа людських відносин? У чому її сутність?
3. Яка з теорій менеджменту і чому, на вашу думку, має найкращі перспективи у майбутньому ?
4. В чому сутність поведінкових наук?
5. Які суттєві характеристики школи кількісного (економіко-математичного) підходу?
6. Охарактеризуйте принципи «ідеальної бюрократії» за М.Вебером.
7. Чи мають значення управлінські концепції “старих часів” для сучасної практики менеджменту ?
8. В чому відмінність між процесним, системним та ситуаційним підходами менеджменту?
9. Що є методологічною основою управління?
10. Охарактеризуйте методи дослідження у менеджменті.
11. Назвіть управлінські проблеми на макро- і мікроекономічному рівнях.
12. Охарактеризуйте особливості сучасної системи управління в Україні.
13. Охарактеризуйте людський капітал, як основу розвитку будь – якого суспільства.

14. Назвіть сім взаємозалежних перемінних управлінських блоків (7-S).

15. Охарактеризуйте моделі підготовки управлінських кадрів в інших країнах.

Ключові поняття та терміни: школи менеджменту, принципи управління, концепції, наукові підходи, методи дослідження, сучасна система управління, бізнес-освіта.

Тезисний матеріал до теми:

Теоретичну основу сучасного менеджменту складають концепції таких шкіл:

       - школи наукового управління (1885-1920);

       - класична (адміністративна) школи управління (1920-1950);

       - школи людських відносин (науки про поведінку) (1930-1950);

       - емпірична школа та  кількісних методів (економіко-математичного, середина XX ст. - дотепер);

       - школа «соціальних систем»

Розвиток школи "наукового управління" припадає на початок XX століття. її засновником був американський інженер Федеріко Уінслоу Тейлор (1856-1915). Заслугою Ф. Тейлора було прагнення протиставити науковий підхід існуючим традиціям (коли на першому місці стояв організатор), підійти до виробничого процесу як до системи і виробити наукові основи організації та нормування праці робітника.

Серед основних положень школи наукового керування, які внесли вагомий внесок у теорію і практику керування, можна відзначити наступні:

1.Використання наукового аналізу для визначення кращих способів виконання задачі.

2. Добір працівників, що краще підходять для виконання задач, і забезпечення їхнього навчання.

3.Забезпечення працівників ресурсами, необхідними для ефективного виконання їхніх задач.

4.Систематичне і правильне використання матеріального стимулювання для підвищення продуктивності.

5.Відділення планування й обдумування від самої роботи.

Представниками школи наукового управління можна назвати таких дослідників менеджменту як Френк Гілбрейт (1868-1924) і Лілія Гілбрейт (1878-1972) та ін. Вони зробили вагомий внесок у розвиток цієї школи. Зазначені автори, вважали, що застосування спостережень, логіки та аналізу дає змогу вдосконалювати операції ручної праці, досягаючи їх ефективнішого виконання

Адміністративний управлінський підхід(1920-1950) був спрямований на удосконалення керування організацією в цілому. Метою прихильників адміністративного підходу було створення універсальних принципів керування, дотримання яких, безперечно, забез­печить успіх підприємства. Першими представниками цієї школи були Г. Емерсон ( 1852-1931), А. Файоль (1841-1925), Г. Форд (1863-1947), А.К. Гастєв (1882-1941) та ін. Родоначальником системного керування організацією ("адміністративна школа") по праву вважається А.Файоль (1841-1925). Він уперше представив у структурованій формі діяльність підприємства. Він виділив п'ять найважливіших функцій керування– передбачати (планування), організовувати, розпоряджатися, координувати і контролювати.

А. А. Файоль сформулював 14 знаменитих універсальних принципів управління підприємством, які не втрачали свого значення і в сучасних умовах господарювання. Ці принципи зводяться до такого:

1. Розподіл праці.

1. Повноваження і відповідальність.

3. Дисципліна.  

4. Єдиноначальність.

5. Єдність напряму.

6. Підпорядкованість особистих інтересів загальним.

7. Заохочення персоналу. 

8. Централізація.

9. Скалярний ланцюг.

10. Порядок.

11. Справедливість.   

12. .Стабільність робочого місця для персоналу.

13. Корпоративний дух.

Приблизно одночасно з Файолем німецький соціолог Макс Вебер (1864-1920) сформулював свої ідеї про ідеальний управлінський підхід для великих організацій. Суть його ідей виражена в сімох основних характеристиках ідеально формалізованої організації:

1. Поділ праці, при якому влада і відповідальність чітко визначені для кожного працівника й узаконені як офіційні обов'язки.

2. Бюрократична система ієрархична, тобто кожна вища посадова особа керує нижчими і у свою чергу підлегла більш високопоставленому чиновникові.

3. Усі члени організації підбираються на основі технічної кваліфікації за допомогою формальних іспитів або шляхом навчання.

4. Посадові особи призначаються, а не обираються.

5.Адміністративні посадові особи працюють за фіксовану плату і є “кур’єрними” службовцями.

6. Адміністративні посадові особи не є власниками компанії, де вони служать.

7. Адміністративні чиновники мають право регулювати діяльність своїх підлеглих. Ці правила повинні бути безособовими і застосовуватися в усіх випадках. 

Школа людських відносинбазувалася на розробці й застосуванні соціально-психологічних аспектів менеджменту, тобто управління трудовим колективом здійснювалося з позиції психології і людських відносин.

Представниками цієї школи можна назвати вчених Елтона Мейо, Вальтера Ділла Скотта), Мері Паркер Фоллєт, Абрахама Маслоу, П. М. Кержінцева, Ф.Герцберг, Д.Мак-Клеланд, В.Врум, Дж.Адамс, Е.Лок, Л.Портер і Э.Лоулер та та інших.

Школа людських відносин у розвитку менеджменту утвердилася як реакція на обмеженість раціоналізму в системі управління. В основу людських відносин були покладені досягнення психології, соціології та ін.

 Основними досягненнямишколи людських відносин і школи поведінкових наук прийнято вважати:

1. Застосування прийомів керування міжособистісними відносинами для підвищення ступеня задоволеності роботою і продуктивності.

2. Застосування наук про людську поведінку до керування і формування організації таким чином, щоб кожен працівник міг бути використаний відповідно до його потенціалу.

Представником школи «соціальних систем» є П.Друкар (1970 – до сьогодні). Будь-яка структура розглядається як соціальна система, орієнтована на гуманізацію управління, постійне оновлення діяльності з найменшими витратами для задоволення потреб ринку.

Загальним для усіх ранніх теорій менеджменту було те, що вони пропонували кожна свій єдиний «рецепт» підвищення ефективності управління. Кожна з них не була помилковою та зробила важливий внесок у розуміння сутності менеджменту. Проте кожна з них одночасно обмежена з точки зору вузького погляду на багатомірність управління.

     Наприкінці 1961р. Гарольд Кунц опублікував статтю, у якій охарактеризував диверсифікацію підходів до вивчення менеджменту та назвав цей стан «джунглями теорій менеджменту». Він зробив висновок, що диверсифікація теорій управління є наслідком намагань кожної школи, кожного напрямку створити якусь завершену теорію менеджменту. Зазначені недоліки ранніх теорій менеджменту певною мірою долаються інтегрованими науковими підходами до управління (процесний, системний, ситуаційний).

Процесний підхід.. За цим підходом управління розглядається як процес виконання взаємопов’язаних дій (планування, організація, керування, контроль), кожна з яких сама по собі є процесом.

Цей підхід було розроблено вченими класичної школи, які запропонували виокремлювати і вивчати функції менеджерів.

Системний підхід.В основу системного підходу покладено постулат, що всі організації є системами, де всі складові частини взаємопов’язані. Це спосіб мислення по відношенню до організації та управління, який розглядає їх у єдності складових частин нерозривно пов’язаних із зовнішнім світом. Зі сказаного вище зрозуміло, що спосіб мислення управлінця щодо організації процесу управління залежить і формується за рахунок:отриманої інформації; якості її обробки; комплексу теоретичних знань, професійної підготовленості; досвіду; особистих ділових якостей і характеристик.

 Головна ідея системної теорії полягає в тому, що жодна дія не починається в ізоляції від інших. Кожне рішення має наслідки для всієї системи.

Основні положення теорії систем:

- наявність певного набору частин та компонентів цілісності, що суттєвим чином зумовлюють її структуру і можливість взаємодії із зовнішнім середовищем;

- властивості об’єднаного в систему цілого не дорівнюють арифметичній сумі властивостей частин – вони якісно нові, характерні лише для даної системи;

- система є організованою, тобто об’єднує і з’єднує в одне ціле відповідно до певного розміщення і зв’язків систему компонентів;

- наявність у системі як прямих, так і обернених зв’язків;

- за винятком всесвіту, усі системи є підсистемами більших систем.

Ситуаційний підхід.В сучасному бурхливому бізнесі особливо важливим є ситуаційний підхід до керування. Специфіка і рівень ефективності керування в даному випадку визначається тим, наскільки правильно оцінена ситуація, чи правильно обрана "домашня заготовка" для вирішення посталої задачі, чи правильно обрана сукупність управлінських прийомів і методів з обліком усіх позитивних і негативних факторів. Провідною позицією ситуаційного підходу є спроба пов’язати конкретні прийоми і концепції з визначеними ситуаціями.

Реалізація принципів управління на практиці здійснюється за допомогою певних методів управління.

Методи управлінняпідприємством (колективом)-це способи здійснення управлінської діяльності, за допомогою яких виконуються функції управління і забезпечується реалізація цілей і задач. Методи управління базуються на дії об’єктивних законів розвитку суспільного виробництва і впливають на економічні інтереси.

В управлінні виробництвом можна виділити чотири групи методів управління:економічні, організаційно-розпорядчі, соціально-психологічні та ідеологічні. Всі вони взаємопов’язані.

Найважливіше завдання управління- вірно поєднати на кожному етапі розвитку економіки різноманітні методи управління. Вирішення цих питань пов’язане з визначенням раціонального співвідношення централізації і децентралізації в управлінні.

Сутність методів менеджменту визначається соціально-економічними відносинами, тим, наскільки вони відповідають характеру і рівневі розвитку продуктивних сил суспільства .

Усі названі методи дослідження у менеджменті переплітаються і застосовуються у їхній єдності і відмінності, в їхньому історичному розвитку. Тому процес дослідження у менеджменті може бути визначений як інтегрований результат усіх взаємопов'язаних методів пізнання.

       Сьогодні економіка України розвивається в ринкових умовах. Ринкова система відносин - це жорстка система, що не визнає слабких це найсильніша, з огляду на весь світ, конкуренція товаровиробників, це і особлива система управління, що потребує наукового обґрунтування і вирішення низки управлінських проблем макро- і мікроекономічного характеру. На макроекономічному рівні треба вивчати нову роль держави в керуванні економікою, формування нового управлінського мислення керівників та розробки наукової бази менеджменту.

Питання для перевірки засвоєних знань:

Тести

1. Принципи управління вперше були сформульовані в рамках:

а) школи наукового управління

б) процесного підходу до управління

в) адміністративної школи управління

г) поведінкового підходу до управління

2. Процесний підхід до управління зосереджений на вивченні:

а) взаємозв’язку функцій управління

б) шляхів підвищення продуктивності праці робітників

в) шляхів прийняття оптимального рішення

г) єдності взаємопов’язаних частин організації

3. Системний підхід до управління зосереджений на вивченні:

а) взаємозв’язку функцій управління

б) шляхів прийняття оптимального рішення

в) єдності взаємопов’язаних частин організації

г) мотивів поведінки людини в організації

4. Загальні характеристики та закономірності управління будь-якою організацією намагалися виділити представники:

а) класичної теорії організації

б) неокласичної (поведінкової) теорії організації

в) сучасної теорії організації

г) кількісного підходу до управління

5. В рамках поведінкової теорії менеджменту виділяють:

а) школу наукового управління

б) адміністративну школу управління

в) школу людських стосунків

г) кількісну школу

6. В рамках класичної теорії менеджменту виділяють:

а) адміністративну школу управління

б) кількісну школу

в) школу людських стосунків

г) немає правильної відповіді

7. В рамках класичної теорії організації були:

а) сформована концепція “ідеальної бюрократії”

б) описано роль соціопсихологічних відносин, індивідуальних і групових взаємозв’язків

в) визначені механізми адаптації організації до свого середовища

г) немає правильної відповіді