Стаття 48. Звільнення від відповідальності за розповсюдження даних, що не відповідають дійсності

Телерадіоорганізація та телерадіопрацівники не несуть відповідальності за розповсюдження по телебаченню і радіо даних, що не відповідають дійсності, у випадках:

а) якщо ці дані містились в офіційних повідомленнях;

б) якщо їх одержано від інформаційних агентств або прес-служб державних органів та органів об’єднань громадян;

в) якщо вони е дослівним цитуванням виступів народних депутатів, а також офіційних виступів посадових осіб державних органів;

г) якщо вони містилися в авторських виступах, які передаються в ефір без попереднього запису.

Розділ VIII. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ГАЛУЗІ ТЕЛЕБАЧЕННЯ І РАДІОМОВЛЕННЯ

Стаття 49. Міжнародне співробітництво телерадіоорганізацій

Співробітництво телерадіоорганізацій із зарубіжними партнерами здійснюється на підставі ратифікованих Україною міжнародних договорів або прямих договорів.

Якщо міжнародним договором, в якому бере участь Україна, встановлено нші норми, ніж ті, що містяться в цьому Законі, то застосовуються норми міжнародного договору.

Стаття 50. Діяльність представників зарубіжних телерадіоорганізацій на території України

Акредитація зарубіжних кореспондентів телебачення і радіо проводиться міністерством закордонних справ України.

Правовий стан і професійна діяльність представників зарубіжних телерадіоорганізацій, акредитованих в Україні, регулюються Кабінетом Міністрів країни.

Представники зарубіжних телерадіоорганізацій, не акредитовані в Україні у встановленому порядку, здійснюють свою діяльність як співробітники іноземних юридичних осіб.

Розділ IX. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. На час загальної або часткової мобілізації та/чи воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях встановлюється особливий режим роботи телебачення і радіомовлення, за якого розповсюдження в ефірі теле- і радіопередач (програм) здійснюється лише телерадіоорганізаціями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань телебачення і радіомовлення з використанням лише каналів підприємств, що віднесені до сфери управління Державного комітету зв’язку України і спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань телебачення і радіомовлення.

Органам виконавчої влади, уповноваженим у справах цивільної оборони, захисту населення і надзвичайних ситуацій, надається право використовувати без перешкод державні телерадіоорганізації і технічні засоби мовлення для передачі інформації, пов’язаної з захистом населення.

2. Дія статей 6, 22, 23, 26 і 38 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» під час загальної або часткової мобілізації та/чи воєнного стану тимчасово припиняється.

Порядок мовлення телерадіоорганізацій під час загальної або часткової мобілізації та/чи воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

(Закон доповнено новим розділом IX згідно із Законом України від 20.10.98р. М193-ХІV)

Президент України

Л. КРАВЧУК

м. Київ

21 грудня 1993 року

№ 3759-ХІІ

Додаток 2

  ЗОДТРК

Затверджую                                                                         Обкладинка

Ген. директор ТРК                                                                  мікрофонних

А.С.Ставничий                                                                         матеріалів

                                                                                                      22.03.02

Режисер:      Ольга Ларіонова

Автор:          Оксана Гладій

Телеоператори: П.Чайковський

                      О.Хоменко

Хронометраж: 10 хвилин

Назва передачі: “Мова як море”

СЦЕНАРІЙ

Заступник

ген. директора: В.Міклашевський.

Гол. редактор: О.Швець

Зав. виробничим відділом: Ю.Нехаєва

ВХС               Шапка

                       Сюжет “Вчитель”

КОР.               /за кадром/: Наснилося вечір. Розплесканий по всій землі вітер. Несамовитість. Застиглість. Пристрасть. Спокій. Я вражений пам’яттю, бо вона стала білою як відчуття новонародженого.

                                Рядки із новели Дарії Горбаль. Дівчина хоче збагнути, чи інтуїтивно осягнути Вічність.

СИНХРОН

                       Дарії Горбаль...

   КОР.             /за кадром/: Знаєш, Дажбоже, о Всесвіт так само губитиметься в коловороті твоїх вогненних кіл. А я...

                     Сповільнений час у течії Вічності.

                        Я:

                          Тиша...

                          Антрацит ночей...

                          Роздоріжжя світів...

                          А може,

                          Сон? /самотність/

                          Первісний, білий, як пам’ять новонародженого.

                                           Учитель української мови і літератури січового         

                             Колегіуму Людмила Йосипівна Чеховська для своїх учнів не тільки викладач словесності, а й порадник, помічник, критик. Вимагає не тільки знань мовних правил, літературних текстів, а змушує мислити, відстоювати власну думку, не боятися бути першим і оригінальним.

СИНХРОН

Людмила Чеховська

КІНЕЦЬ СИНХРОНА

                                                                                       /Оксана Гладій/                                                                         

ПЕРЕБИВКА “Мова як море”

                    Сюжет “Стендаль”

КОР.          /за кадром/: Його справжнє прізвище Анрі Бейль нічого не розповість сучасній людині. Але коли звучить Фредерік Стендаль, відразу згадується “Червоне і Чорне”, роман, в якому несправедливий суд заможних автор протиставляє справедливості свого поетичного правосуддя... “Ваніна Ваніні” – подробиці життя французьких карбонарів і власне бачення Ватерлоо у “Пармському монастирі”. Анрі з самого дитинства був прихильником протилежних тогочасному суспільству поглядів. Та й все його життя було сповнене суперечливостей та контрастів.

                             Стендаль різко протистояв себе своїй епосі і пророкував майбутнє. Меріме називав його зухвалим аристократом, але сам автор запевняв, що він справжній якобінець. Критики вважали його послідовником філософії просвітництва і шанувальником логіки, а з іншого боку називали містиком пристрасті. “Золота середина”... – сказано абсолютно не про цього романтичного реаліста.

      Проїхавши всю Європу, Стендаль у своїх романах вдавався у дослідницькі експедиції по різних соціальних класах, міркував про Бога, релігію, гроші, владу та жіночу емансипацію. Дослідники пізніше вбачали в його творах особливу стендалівську еротику, хоч, скажімо, Бальзак писав, що вони цнотливіші за найбільш пуританські романи Вальтера Скотта. 

                                 ...Шекспір, Данте, Мольєр – були кумирами Стендаля. А власні твори Фредеріка при житті автора не користувалися популярністю. Одного разу черговий видавець фатально сказав про них: “Вони священні: бо ж їх ніхто не торкається...” Знаний сьогодні в усьому світі, при житі Стендаль був майже невідомим, але девізом його літературного життя стали слова: що стосується мене, я беру квиток у лотереї з таким головним виграшем – мати читачів у 1935 році, тобто після століття після себе.

                                    З тверезим критицизмом Стендаль пропагував любов до усього людяного. Вмів бачити життя таким, яким воно є. З непідкупною правдивістю новаторське мистецтво Стендаля точно і поетично відображало драматизм життя, створювало пластичні, живі характери, в яких відбивалися мрії, пристрасті цілої епохи.

                                    ...Дивовижний письменник, який 220 років тому зміг зпрогнозувати нові часи, не вагаючись завжди повторював: “Це щастя – прожити моє життя”.

                                     Проте він і досі живе... у своїх шедеврах.

                                                                                 /Марія Скринська/

ПЕРЕБИВКА “Мова як море”

                                                           Автор:  О.Гладій

                                                           Режисер: О.Ларіонова

                                                           Оператор: П.Чайковський

                                                                              О.Хоменко.

Додаток 3

План аналізу телевізійної програми.

1. Назва програми.

2. Автор та ведучий.

3. Спонсор (якщо є, то наскільки впливає на хід програми).

4. День та час виходу (а також повтор).

5. Використання анонсу як окремого сегменту програми.

6. Регіон розповсюдження передачі:

· міжнародна;

· транснаціональна;

· національна;

· регіональна;

· міська;

· вузівська (виробнича) тощо.

7. Тип програми:

· інформаційна;

· інформаційно-аналітична;

· аналітична;

· розважальна;

· інформаційно-розважальна;

· соціальна;

· рекламно-комерційна;

· акція;

· ток-шоу;

· гра;

· змагання;

· конкурс тощо.

8. Структура програми

· план;

· хронометраж;

· блоки (якщо є);

· розбивки (якщо є);

· рубрики (якщо є).

9. Тематичне наповнення.

10. Ідея програми.

11. Використані жанри

· перелічити, навести приклади;

· дотримання класичних жанрів телебачення, або відбувається взаємовплив (приклад).

12. Функціональні особливості програми.

13. Зворотній зв’язок в програмі:

· епістолярний (пошта редакцій)

· “миттєвий” (за телефоном в момент радіопрограми, а також пряме включення мікрофонів для трансляції думок аудиторії, Інтернет, пейджер, телеміст, телеграф, факсимільний модемний зв'язок);

· співавторство (залучення авторського активу для підготовки програм);

· тестування (з’ясування позиції аудиторії з приводу роботи радіостанції або предмету обговорення в ЗМІ – за допомогою особистісних інтерв’ю, анкет, телефону);

· консультативна (обговорення продукції редакції під час слухацьких конференцій, прямоефірних випусків тощо);

· експертний (вивчення оглядів роботи ЗМІ, дослідницьких та науково-критичних матеріалів про журналістську практику, думки спеціалістів-експертів);

· дослідницький (рейтингові вимірювання динаміки реальної аудиторії радіостанції або програми і поглиблене вивчення стану аудиторії).

· опосередкований, нелінійний зв'язок (є посередник: редактор, коментатор, цензор) чи безпосередній (лінійний) зворотній зв'язок;

· глядачі в залі з пультами.

14. Роль ведучого в програмі:

· диктатор;

· вчитель;

· суддя;

· медіатор;

· опонент;

· посередник;

· невидимка.

15. Соціальний статус ведучого

· професійно-кваліфікаційні вимоги;

· ідейно-моральні якості;

· відповідальність;

· принциповість;

· порядність;

· ділові якості;

· інтелектуальний рівень;

· професіоналізм;

· спеціалізація;

· літературна мова;

· психологічні якості;

· саморозвиток;

· ставлення до справи, яку робить;

· фізичні якості.

16. Позитивні та негативні риси мовлення ведучого (ведучих):

· мова ефіру (українська, російська);

· стиль мовлення (приклад);

· дикція (приклад);

· помилки (приклад);

· вплив російської мови на українську і навпаки;

· шаблонні фрази;

· манера вітання та прощання (приклад);

· відсутність жаргонів і штампів;

· зовнішній вигляд;

· міміка, жести;

· особливі літературні і ораторські прийоми;

· ідеальне структурне оформлення тексту;

· всі частини тексту логічно пов’язані між собою.

17. Аналіз поведінки ведучого:

· дотримання етичних норм (приклад);

· форми проведення інтерв'ю, бесіди, розмови.

· поведінка під час розмови з глядачем (по телефону) або з гостем в студії (приклад);

· жестикуляція (приклад).

18. На яку аудиторію розрахована:

· вік;

· фах;

· стать;

· освіта;

· соціальний статус.

19. Ступінь участі глядача в програмі:

· найвищий;

· високий;

· середній;

· низький;

· найнижчий.

20. Роль глядача в програмі:

· статист;

· заявник;

· жалібник;

· свідок;

· інформатор;

· співрозмовник;

· опонент;

· суддя;

· герой;

· громадянин;

· співавтор.

21. Вплив передачі на молодіжну аудиторію:

· подобається (не подобається), чому (приклад);?

· розважає (приклад);?

· виховує (приклад)?

· надає цікаву, пізнавальну інформацію (приклад)?

· надає естетичну насолоду (приклад);?

· якою повинна бути програма, щоб сподобатися та вплинути на молодь (приклад)?

22. Дизайн студії. Відповідність дизайну специфіці програми.

23. Специфічні сценарні прийоми в програмі.

24. Творча співпраця журналіста, режисера, оператора, звукорежисера і монтажера.

25. Види та принципи монтажу, що використовувалися в програмі.

26. Принципи поєднання тексту зі змонтованим відеорядом. Ракурс. План. Види зйомки.

27. Наслідки програми. Ваше ставлення та поради.

Додаток 4

ВИПУСК ТЕЛЕНОВИН: ПЛАНУВАННЯ, ВЕРСТКА, ВІЗУАЛЬНЕ ОФОРМЛЕННЯ

Тетяна ФЕДОРІВ (м. Київ)

Проблеми верстки (“встановлення порядку денного”) у теорії масової комунікації вивчають переважно в аспекті впливу на зміни у свідомості реципієнтів. Важливий внесок у розвиток теорії верстки зробили праці М. Маккомза і Д. Шоу, Д. Маккуела і С. Віндала, Дж. Т. Макнеллі, Дж. Р. Фанкхаузера і Б. Шоу та ін. їхня головна ідея полягає у тому, що значимість суспільних (частіше — політичних) подій у свідомості реципієнта стійко пов'язана із особливостями подачі сюжетів про них у новинах.

Інше поняття — “охорона воріт”, яке тісно пов’язане з явищем верстки, — вперше вжив американський дослідник К. Левін, який вважав, що вздовж каналів комунікації міститься низка “воріт”, і, перш, ніж дійти до аудиторії, інформація долає ці “ворота”. Д. М. Байт, використавши ідею К. Левіна, проаналізував роботу редактора газети, який відбирає інформацію, давши йому прізвисько Містер Охоронець. Щоправда, ця модель враховує лише одного “охоронця”, тоді як шлях інформації значно складніший. Доповнив модель Байта Дж. Т. Макнеллі (1959 р.). На прикладі селекції міжнародних новин він виокремив проміжних “охоронців”: закордонного кореспондента, редактора закордонного бюро, редактора регіонального бюро, центральне бюро агентства або його завідувача відділу, редактора національного бюро в країні, де новини висвітлюють, телеграфного редактора або редактора новин радіо чи телебачення, адресата (читача/слу­хача/глядача), який почув новину, інших адресатів, яким він її передав. При цьому зміст повідомлення постійно змінюється.

Терміном “верстка” зазвичай описують, яким чином мас-медіа визначають порядок важливості тих чи інших тем і подій, розташовуючи їх у певній послідовності у програмах новин. Верстка позначає контекст, в якому відбувається передача повідомлення, встановлює термінологію, за допомогою якої згадують про подію, і обмежує рівень її обговорення. У практиці теленовин верстка — це попередній ескіз майбутньої інформаційної програми, за яким починає працювати випускова група та журналісти. До поняття верстки входить не тільки композиційне структурування — (підбір і розташування матеріалів), а й вибір жанрів для кожного матеріалу, визначення форми подачі, візуальне оформлення (саме слово “верстка” запозичене з практики преси, але на телебаченні це значно складніший виробничо-творчий процес).

Традиційно верстку телепрограм поділяють на змістову (одиниця виміру — подія і її значимість, тому ми вважаємо нор­мативним також термін “подієва верстка”) та блокову (її інструменти— блок, рубрика, серія). Блочну верстку формують за тематичною або територіальною ознакою: політика, економіка, наука, культура, спорт, погода, міжнародні, регіональні новини. Рубрика — це загальна назва для повідомлень однієї тематичної спрямованості, розрахованих на спільну аудиторію. Серія сюжетів привертає увагу до подій, які розвиваються протягом кількох днів, або розповідає про події, які за своєю проблемністю або значимістю виходять за межі одного інформаційного сюжету.

Спеціальні репортажі — глибинний журналістський матеріал, який має єдине місце дії (свою присутність журналіст має за­фіксувати у кадрі), вибудуваний драматургічне, містить проблему, для вираження якої журналіст знайшов візуальну метафору, має героя чи героїв, і триваліший у часі.

До інших інструментів верстки необхідно віднести ексклюзиви (повідомлення з місця події, часто конфіденційне); сенсації (події, що трапляються уперше або не очікувано); елементи візуалізації (діаграми, графіки, таблиці, портрети, карти); вибір “ефектного контексту” (визначення С. Дацюка, 2000 р.) — неочікуваний поворот події або розташування фактів за релевантністю таким чином, що вони надають події іншого змісту; внутрішньо програмні анонси (переважно стосуються особливо цікавих або ексклюзивних сюжетів).

Із головних елементів будь-якого випуску теленовин варто виокремити анонс, “шапку”, привітання, пряме відеовключення, пряме телефонне включення, усне повідомлення ведучого, сюжет, (репортажі), синхрон, відеоповідомлення ведучого, відеоповідомлення на карті (портреті, іншій графіці), курс валют, погоду, прощання, фінальну “шапку” (до таких елементів входить також гість у студії, нарізка коротких новин — її називають “відеоогляд” або “калейдоскоп”). Обов'язковими елементами програми новин є повідомлення про погоду й анонс наступних ви­пусків. Важливо також, щоб випуск починався і закінчувався ведучими в кадрі, тоді у глядача складається враження завершеності програми.

Загалом у програмі теленовин необхідно активно використовувати полісемантичність “мови” телебачення: крупний план ведучого визначає інтимну дистанцію і змушує глядача відчувати особистий контакт із ведучим (у термінах теорії соціальних ролей ведучий тут виступає близьким персонажем, “господарем” програми); діалог між ведучим і гостем, ведучим і репортером на місці події одразу виокремлюють тему у сприйнятті глядача; інтершуми, графічні елементи, які “рятують” у випадку, коли немає відеоматеріалу про якусь подію, музика (“шапки”, “відбивки”), за якими глядачі упізнають програму.

Програма теленовин у вмілому поєднанні подієвої верстки з блоковою й обов'язковою присутністю у ній серіалів і спецрепортажів працює на ефективність програми. Із недоліків теленовин в Україні варто вирізнити брак ексклюзивної інформації, тривіальність відеоряду (іноді він є “вторинним” щодо тексту, тобто, з журналістським текстом не пов'язаний), багато програм теленовин показують ті ж самі інтерв’ю, наслідують одна одну, причому навіть не змінюючи принцип подачі матеріалу, мають композиційні вади: бракує “стенд-апів”, синхронів і багато журналістського тексту, задіюють мало експертів. Бракує також гли­бини висвітлення і незалежних коментарів до великої кількості суспільне важливих тем — тобто теленовини часто демонструють низьку аналітичність. Однак відзначимо, телевізійні канали в Україні постійно вдосконалюють технологію виробництва, підвищуються професійна майстерність телеведучих і тележурналістів і на індивідуальному, і на колективному рівнях.

Додаток 5