Розширення функцій (властивостей) системи, зміна вимог до неї, нове коло задач, нові умови роботи, включення системи елементом в систему вищого рівня.

Реалізується часткова зміна призначення системи та пов'язана з цим пе­ребудова її функціонування. Необхідно визначити всі відмінності нової си­туації, її вплив на наявну структуру та властивості елементів, систему керу­вання, наскільки і яким чином можна їх модифікувати.

Включення системи в якості елемента до певної макросистеми вимагатиме перегляду основних зв'язків з «не-системою» (макросистемою та оточенням). Формулювання вимог з боку макросистеми може викликати необхідність пе­регляду всіх основних системних понять та зачепити всі етапи дослідження.

Особливості створення нової системи

Ця ж методологія може застосовуватися і у процесі створення нової системи. Послідовність етапів залишається такою ж, але змі­нюється їх спрямованість — по суті вони будуть етапами «попе­реднього проектування», після чого, власне, виконується етап ство­рення нової системи.

Отже, оскільки системний аналіз застосовується для розв'язуван­ня найрізноманітніших задач із застосуванням найрізноманітнішого інструментарію, послідовність загальних етапів системного аналізу фіксується у вигляді методології. Однак, аналізуючи роботи різних авторів, виявляється, що й на рівні методології пропонуються різно­манітні послідовності дій, хоча слід відзначити спільність поглядів та принципову єдність підходів до поділу процесу системного ана­лізу на етапи.

Висновок

1. Методологія системного аналізу включає визначення понять, що використовуються, принципи системного підходу, а також постановку та загальну характеристику основних проблем організації системних до­сліджень, визначає основні керуючі положення для оцінювання та обрання проекту інформаційної системи, що розробляється, кроки проектування, їх послідовність, правила розподілення та призначення методів. Проектуван­ня інформаційних систем ґрунтується на парадигмі методологія—метод— нотація—засіб. Методологія для побудови та розв'язання системних проб­лем сама повинна бути системною. При дослідженні та конструюванні систем виникають наступні дві основні проблеми: проблема побудови та проблема керування.

2. Основною послідовністю системного аналізу є послідовність: мета — способи досягнення мети — ресурси. Мета структурується у вигляді дерева (мультидерева) цілей, і в більшості випадків у процесі структуризації реалізується спіральний рух гранями піраміди: цілі — функції — проблеми. На ґрунті основних понять та термінів, що використовуються при дослідженні складних систем, будуються загальні способи використання цих понять у вигляді методологій системного дослідження, що у свою чергу включають певну послідовність кроків. Різні автори різним чином визначають послідовність та назви етапів системного дослідження, але для всіх характерним є єдність поглядів та принципова єдність підходів до поділу системного аналізу на етапи.

3. Варіант методології системного аналізу, запропонований Ю. І. Черняком, є певною мірою синтетичним, враховує всі наведені етапи інших класифікацій та побудований за принципом логічної послідовності етапів системного дослідження. У складних системах мета в більшості випадків є віддаленою від конкретних засобів її досягнення, і «наближення» реалізується узгодженням мети з засобами її досягнення шляхом декомпозиції та побудови дерева цілей. Системний аналіз застосовується в першу чергу до розв'язання стратегічних проблем, а тому повинен враховувати майбутнє. Оскільки СА в основному оперує слабоструктурованими чи неструктурованими даними, отримання та опрацювання експертних оцінок є його необхідним етапом.

4. Методологія системного дослідження, орієнтована насамперед на дослідження існуючих систем та виявлення проблем, включає до свого складу наступні кроки: формування загальних уявлень про систему; формування поглиблених уявлень про систему; моделювання системи; супровід системи. Ця ж методологія може застосовуватися і у процесі створення нової системи, у цьому випадку послідовність етапів залишається такою ж, але змінюється їх скерованість — по суті вони будуть етапами «попереднього проектування», після чого власне виконується етап створення нової системи.

Питання для самоперевірки.

1. Що визначає методологія?

2.Яким чином використовуються методи, нотації та засоби?

3.У чому полягає системність методології?

4.Які основні проблеми виникають при дослідженні та конструюванні складних систем та яким чином вони розв'язуються?

5.У чому полягає основна послідовність системного розв'язання проблем?

6.Чим відрізняються між собою методології системного аналізу?

7.Які основні кроки методології системного аналізу, запропонованої Ю. І. Черняком?

8.В якій послідовності формуються загальні уявлення про систему?

9.Що потрібно виконати, щоб отримати поглиблене уявлення про систему?

10.Яким чином враховуються невизначеності в системі?

11.У чому сенс моделювання системи як етапу її дослідження?

12. Які дії виконуються під час супроводу системи?