Студопедия КАТЕГОРИИ: АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
ПОСЛІДОВНІСТЬ МЕТОДОЛОГІЯ - МЕТОД - НОТАЦІЯ – ЗАСІБ
Методологія — це базове начало системного аналізу (СА). Вона включає визначення понять, що використовуються, принципи системного підходу, а також постановку та загальну характеристику основних проблем організації системних досліджень. Визначення в методології подаються звичайно на словесно-інтуїтивному рівні і, зазвичай, мають властивість конструктивності. Більшість CASE-засобів проектування інформаційних систем ґрунтується на парадигмі методологія—метод—нотація—засіб. Методологія визначає основні керуючі положення для оцінювання та обрання проекту інформаційної системи, що розробляється, кроки проектування, їх послідовність, правила розподілення та призначення методів. Метод — це систематична процедура або техніка генерації описань компонентів ІС (наприклад, проектування потоків та структур даних). Нотації призначені для описання структури системи, елементів даних, етапів опрацювання та включають графи, діаграми, таблиці, блок-схеми, формальні та природні мови. Засоби — це інструментарій для підтримання та посилення методів. Ці інструменти підтримують роботу користувачів у процесі створення та редагування графічного проекту в інтерактивному режимі, вони сприяють організації проекту в вигляді ієрархії рівнів абстракції, реалізують перевірки компонентів на відповідність. Методологія для побудови та розв'язання системних проблем сама повинна бути системною, а саме: скеровувати осіб, що приймають рішення (ОПР), до пояснення взаємодії елементів у системі, розуміючи й те, що деякі елементи можуть діяти незалежно від інших; виявляти та пояснювати тенденції до більшої спеціалізації та зменшення зв'язності елементів системи; ідентифікувати та впорядковувати домінуючі елементи перед описанням системи як єдиного цілого, орієнтувати на використання обмежених ресурсів насамперед для управління домінуючими елементами; при збиранні релевантної інформації про систему використовувати творчі здібності ОПР для визначення бажаного призначення та структури системи, ідентифікації складових частин та формування альтернативних стратегій втручання; орієнтувати на остаточний результат, полегшуючи порівняння альтернатив з метою вибору найприйнятнішої; включати механізм оберненого зв'язку з метою аналізу негативної ентропії, еволюції та стійкості; як відкрита система методологія повинна використовувати інформацію з зовнішнього середовища для перевірки правильності управління системою та модифікації її призначення або дозволяти імітувати реакції зовнішнього середовища. При дослідженні та конструюванні систем виникають наступні дві основні проблеми. Проблема побудови. Яким чином при заданих макроцілях та цілях побудувати систему, яка їх успішно реалізує? Ця проблема розв'язується шляхом модифікації як конструкції системи, так і цілей і макроцілеи з врахуванням існуючих обмежень до моменту досягнення сумісності і по суті є проблемою, яка розв'язується шляхом стратегічного планування. Проблема керування. Яким чином необхідно керувати системою, модифікувати її структуру та потоки для реалізації нею свого призначення таким чином, щоб забезпечити динамічну стійкість? Приклад — керування суспільством з взаємодіючими економічним, соціальним та політичним потенціалами для його динамічної стабілізації. ЕТАПИ СИСТЕМНОГО РОЗВ'ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМ Незалежно від конкретних етапів та підетапів системного дослідження існують основні структурні елементи, основна послідовність «мета — способи досягнення мети — ресурси».Мета зазвичай структурується у вигляді дерева (мультидерева) цілей, і в більшості випадків у процесі структуризації реалізується спіральний рух гранями піраміди "цілі — функції — проблем"(Рис.6.2).
В загальному випадку для побудови системи та керування нею необхідна реалізація наступних етапів: визначення проблеми; ідентифікація призначення системи; ідентифікація змінних та взаємних зв'язків між: ними; ідентифікація функцій та структури системи; ідентифікація оточення (середовища існування); генерація та визначення пріоритетів альтернативних потоків; оцінювання ресурсів, необхідних для реалізації кожного з можливих варіантів; визначення наявності ресурсів; оцінка ефективності варіантів та вибір прийнятної альтернативи, яка може бути реалізована з урахуванням існуючих обмежень; реалізація (впровадження) обраної альтернативи та корегування плану. Таблиця 6.1. |
|||||
Последнее изменение этой страницы: 2018-06-01; просмотров: 298. stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда... |