XII. Проектування організації для досягнення мети

Призначення цілей організації;

Формулювання функції організації;

Проектуван­ня організаційної структури;

Проектування інформаційних механізмів;

Проекту­вання режимів роботи;

Проектування механізмів матеріального та морального стимулювання

Розглянемо коротко особливості укрупнених етапів.

Питання про те, чи існує взагалі проблема, є надзвичайно важли­вим, оскільки застосування величезних зусиль до розв'язання неіс­нуючих проблем є доволі звичним випадком. Це пояснюється тим, що існують проблеми-привиди, які можуть маскувати інші, дійсно важливі та актуальні проблеми. Окрім того, правильне та достатньо точне формулювання проблеми є першим та необхідним етапом будь-якого системного дослідження.

Для побудови системи проблему необхідно піддати декомпозиції, тобто розкласти на комплекс чітко сформульованих завдань. Позиція спостерігача (аналітика) в принципі визначає критерій розв'язання проблеми. Визначення об'єкта в деяких випадках може скласти ос­новну складність дослідження.

Довільність у процесі виділення підсистем та процесів, що реалі­зуються в системі, може привести до того, що системне досліджен­ня буде невдалим. У складних системах з участю людей структурні співвідношення не лише не є очевидними, але й заховані за відно­шеннями адміністративної підпорядкованості. Рутинні цілі та про­цеси в багатьох випадках затуляють цілі та процеси розвитку, а то­му потрібно відділяти їх одне від одного.

Формулювання мети організації неможливе шляхом опитування «суспільної думки», а є складною логічною процедурою, що реалі­зується в межах системного аналізу та теорії систем і вимагає знан­ня досліджуваної предметної області.

В складних системах мета в більшості випадків є віддаленою від конкретних засобів її досягнення, і «наближення» реалізується узго­дженням мети з засобами її досягнення шляхом декомпозиції цілей. Це є однією з найважливіших складових системного аналізу і реалі­зується за допомогою методу дерева цілей.

СА застосовується в першу чергу до розв'язання стратегічних проблем, а тому повинен враховувати майбутнє. Майбутні відкриття, ресурси, система майбутніх соціальних цінностей радикальним чи­ном можуть вплинути на функціонування системи, а тому прогно­зування є однією з найважливіших та найскладніших складових СА.

Велика кількість діючих в СА факторів (соціальні, політичні, мо­ральні, етичні та ін.) не піддається кількісному вимірюванню, а вра­ховується експертним шляхом. Оскільки СА в основному оперує слабоструктурованими чи неструктурованими даними, отримання та опрацювання експертних оцінок є необхідним етапом СА.

Корегування цілей з метою виявлення основних дозволяє звузи­ти множину варіантів та привести їх у відповідність з наявними ре­сурсними обмеженнями.

У більшості випадків СА скерований на покращення функціону­вання існуючих систем, а тому виявлення важливих проблем управ­ління та тактичних цілей є предметом діагностичного дослідження та аналізу системи керування.

Формування комплексних програм в цій методології має за мету «переклад» результатів СА мовою конкретних заходів, що повинні бути реалізовані для досягнення поставленої мети. В певних випад­ках може виявитися необхідність проектування додаткових структур управління або перепроектування існуючих.

МЕТОДОЛОГІЯ СИСТЕМНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ,

ОРІЄНТОВАНА НА ДОСЛІДЖЕННЯ ІСНУЮЧИХ СИСТЕМ

ТА ВИЯВЛЕННЯ ПРОБЛЕМ

Методологія є абстрактною схемою, що визначає послідовність орієнтуючих дій, тобто дослідження конкретної системи буде більшою або меншою мірою відрізнятися від розглянутих схем. Методологія системного дослідження, орієнтована насамперед на дослідження існуючих систем та виявлення проблем, включає до свого складу наступні кроки.

І. Формування загальних уявлень про систему

1. Виявлення призначення, мети, головних цілей, функцій, властивос­тей системи. Формування (вибір) основних предметних понять, що використовуються в системі.