Орфографічний розбір та його види

У процесі формування орфографічних умінь і навичок широко використовується орфографіч н и й розбір, який розглядається в методиці і як вид орфографічних вправ, і як методичний прийом, який допомагає співвідносити правописне правило з конкретним написанням. Він є проміжною ланкою між знанням правила і правописною навичкою. На етапі навчання діяти за пра­вилом він спрямований на формування умінь свідомо вико­ристовувати знання з фонетики чи граматики для пояснен­ня правописних явищ. На етапі перевірки допомагає вчи­телю з'ясувати, наскільки свідомо учні застосовують набуті знання на практиці.

Під час засвоєння орфографічного матеріалу викорис­товують такі види орфографічного розбору, як фонетико-орфографічний і граматико-орфографічний.

Під час фонетико- і граматико-орфографічних розборів учні повинні виявити не тільки знання, а й уміння вживати потрібні терміни, висловлювати судження, доводячи їх пра­вильність, тобто уміти будувати текст-міркування, що є найчастіше складнопідрядним реченням, у якому перша (головна) частина є твердженням орфографічного чи граматико-орфографічногофакту, а друга (підрядна) — доведен­ням правильності того твердження.

Зазначені види орфографічного розбору застосовуються під час попереджувальних і пояснювальних диктантів. Вони використовуються на етапі перевірки таких видів спису­вання, як списування з підкресленням орфограм, встав­ленням пропущених букв, зміною граматичних форм,

Фонетико-орфографічний розбір. Цей вид розбору використовується під час опрацювання фоне­тичних написань і за своєю методикою і суттю є частковим звукобуквеним розбором, оскільки під час нього аналі­зується не все слово, а лише орфограма. Так, у слові хлопець орфограмою є букваь(м'який знак) після ц. Тому учень будує таке міркування: «У слові хлопець після букви ц вживається м'який знак для того, щоб передати на письмі м'якість звука [ц’]. Або: «У слові сім'я вживається апо­строф, тому що після букв б, п, в, м, ф буква япозначає два звуки [йа]».

Складнішим видом розбору є граматико-орфографічний. Так, наприклад, щоб пояснити, чому одні іменники І відміни в орудному відмінку мають закінчення -ою,а інші -ею, -єю, учні повинні визначити: а) частину мо­ви; б) рід, відміну, відмінок, число; в) основу слова; г) звер­нути увагу на кінцевий приголосний основи і в результаті зробити відповідне пояснення.

Хід розбору має бути таким (аналізується іменник у словосполученні замислився над задачею}:

задача — іменник жін. роду, однина, стоїть в орудному відмінку, має закінчення -ею, тому що кінцевий приголосний основи — шиплячий. А ми знаємо, що в орудному від­мінку іменники І відміни з основою на шиплячий мають закінчення -єю.

Словникова робота в процесі навчання орфографії

Вивчення орфографічного матеріалу нерозривно пов'язане з роботою над збагаченням і активізацією словникового запасу дітей. Це завдання виходить із психологічної закономірності: якщо учень слово зустрічає вперше, не знає його значення, не вміє правильно вимовляти, значить правильно не передасть його на письмі.

Програма з мови для чотирирічної школи вимагає уваги не лише до граматичного значення слова, а в першу чергу до лексичного. У зв'язку з цим учні вчаться добирати сино­німи і антоніми, розглядають багатозначні слова. Під час вивчення розділу «Будова слова» вчаться добирати спорід­нені, утворювати нові слова за допомогою суфіксів і префік­сів, розглядають значення та правопис таких слів. Ця ро­бота повинна не обмежуватись відповідними розділами підручника, а продовжуватись при вивченні кожної теми, в тому числі й орфографічної.

Словникова робота в процесі навчання орфографії має й інший напрямок — засвоєння правопису слів, що є слов­никовими. Написання таких слів переважно не можна по­яснити правилами сучасного правопису, тому що воно скла­лося історично, наприклад, написання букви ив слові криниця або еу слові пшениця. Доцільно застосовувати вправи, пов'язані з роботою над орфографічним словником.

До словникових у початкових класах віднесено і ряд слів на правила, які вивчаються у старших класах (напри­клад, деякі числівники, прислівники), слова іншомовного походження (аеродром, телеграф, метро та ін.). Роботу з такими словами слід починати із з'ясування значення. А щоб учні запам'ятовували їх правопис, слова доцільно включати у вправи, які виконуються на уроках, зокрема в словникові,слухові, зорові та зорово-слухові диктанти, ви­користовувати їх під час складання словосполучень і ре­чень, добирати при можливості синоніми і антоніми. На­приклад: вдень — ..., взимку — ..., ліворуч — .,., спере­ду — ... і т. д.

Цікавою є робота над мотивованим значенням або ети­мологією таких слів, звичайно, у випадках, коли це можли­во. Наприклад, учитель записує на дошці: юннат — це юний натураліст і пропонує подумати, як утворилось слово юннат і чому воно пишеться з двома н.

Цікавою є робота над класифікацію таких слів за різни­ми ознаками. Наприклад:

— Прочитайте слова і випишіть ті, які означають пору доби чи пору року; аеродром, будь ласка, ввечері, вдень, гвинтівка, взимку, влітку, вчора, гардероб, гектар, держава, ліворуч, праворуч. Або: з ряду слів виписати ті, які є анто­німами. Корисною може бути робота із загадками, відгадка­ми яких є слова із словника, читання ребусів, метаграм, кросвордів тощо.