Студопедия КАТЕГОРИИ: АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Вивчення фонетичних написань
У методичній і в психологічній літературі висловлюється думка, що засвоєння фонетичних написань є одним із найлегших. Так, Д. М. Богоявленський зазначає, що при фонетичних написаннях усі утруднення обмежуються засвоєнням тих співвідношень, які існують між окремими звуками (фонемами) і буквами як їх графічним корелятивом. Таке твердження, очевидно, є правильним лише у тому випадку, коли діти добре володіють нормами літературної вимови. Однак ми знаємо, що мовлення учнів початкових класів далеко не досконале. На ньому позначається насамперед мовлення того середовища, в якому перебуває дитина. Крім того, для певної частини молодших школярів характерними є такі вади, як недостатньо розвинений фонетичний слух, а також невміння вимовляти окремі звуки. У таких випадках процес засвоєння фонетичних написань надзвичайно ускладнюється. Очевидно, саме тому в методичній літературі рекомендується при вивченні фонетичних написань всю роботу спрямовувати на активізацію артикуляційних умінь, розвиток фонетичного слуху. Як один з найбільш дійових засобів навчання називається звуковий і звукобуквений аналіз, який допомагає учням усвідомлювати звуковий склад слова, встановлювати в ньому послідовність звуків з метою синтезу — правильного відтворення слова в усному мовленні і на письмі. Крім того, підкреслюється, що засвоєння фонетичних написань найтісніше пов'язане з культурою вимови і взагалі з культурою усного мовлення. Яскравим прикладом цього може бути тема «Вимова і правопис дзвінких приголосних (крім г) в середині і в кінці слова». Правильні орфографічні уміння під час вивчення цього матеріалу можуть бути сформовані швидко і якісно лише за умови, що учні вимовлятимуть слова з дзвінкими приголосними згідно з вимовними нормами. Отже, під час опрацювання зазначеної теми в першу чергу мають бути поставлені орфоепічні завдання, а вже на основі умінь правильної вимови формуватися орфографічні уміння і навички. Це ж стосується і вивчення теми «Подвоєння букв внаслідок подовження вимови м'яких приголосних». Спостереження за вимовою м'яких подовжених приголосних і звичайних за довжиною (Галя — гілля), вправляння у вивозі подовжених звуків забезпечуватимуть свідоме формування орфографічних умінь і навичок. У методичній літературі підкреслюється роль мовленнєвих кінестезій або проговорювання для грамотного письма. Особливе значення вони мають при засвоєнні фонетичних написань. Проговорювання проясняє звукобуквений склад слова, регулює сам процес запису, допомагає самоперевірці написаного учнем (учень вимовляє слово і звіряє його з написанням і цим контролює правильність запису). Тому треба рекомендувати дітям під час письма проговорювати слова і потім перевіряти написане чітким проговорюванням. Особливо корисний цей прийом на початковому етапі навчання. Він допомагає учням позбавитись таких типових помилок, як пропуск, перестановка, заміна букв, складів, сприяє запам'ятовуванню значної кількості слів. Таким чином, під час вивчення фонетичних написань ефективними будуть такі методичні прийоми, як звуковий і звукобуквений аналізи, зокрема частковий, спрямований на усвідомлення взаємозв'язку між звуком і його буквеним позначенням, а також вправи, які активізують слухові, зорові та артикуляційні аналізатори — списування з проговорюванням і підкресленням орфограм, різноманітні слухові диктанти, зокрема вибіркові, зорово-слухові тощо. Вивчення морфологічних написань Суть морфологічних написань полягає в однаковому графічному позначенні однотипних морфем незалежно від звукових варіантів лінгвістичної природи морфологічних написань у методичній літературі рекомендується використовувати під час їх опрацювання морфологічний аналіз і синтез, проводити роботу над морфологічною будовою слова, словозміною і словотворенням. Одним із ефективних засобів навчання, що сприяє засвоєнню морфологічних написань, є формування розумових дій за правилом. У зв'язку з цим ставиться вимога не лише пояснювати суть орфографічного правила, а й те, як користуватися ним практично. Для цього рекомендується давати учням схеми дій за правилом, або алгоритми. Наводимо приклад такого алгоритму під час вивчення ненаголошених [е], [и]. 1. Визнач наголос у слові. 2, Визнач корінь. 3. Чи є в корені ненаголошений еабо и? Якщо є, то: Зміни слово так, щоб Або Добери споріднене, в яко- під наголос: весна — ні був під наголосом: весна — весни веснонька Однак цього буде недостатньо, якщо не забезпечити наявність тих знань і умінь, які лежать в основі правила. Так, щоб учні навчилися діяти за правилом під час вивчення написання ненаголошених [е], [и]в корені, необхідно забезпечити такі уміння: 1) визначати наголос у словах, розрізняти наголошені і ненаголошені склади; 2) змінювати слова так, щоб ненаголошений голосний став наголошеним; 3)уміти швидко орієнтуватися в морфемній будові слова і визначати корінь; 4)вміти добирати споріднені слова; 5)серед споріднених слів уміти вибрати перевірне. Якщо хоч одне з цих умінь виявиться недостатньо сформованим, учень затруднятиметься при позначенні ненаголошених е, и,допускатиме помилки. Часто спостерігається таке явище, коли правило дитина знає, але пише з помилками. Однією з причин цього є те, що учні не вміють розпізнавати орфограму у слові, сприйнятому на слух, а отже, і не застосовують потрібні правила правопису під час письма. У зв'язку з цим С. Ф. Жуйков рекомендує перед написанням давати дітям завдання визначити, чи є в слові орфографічна трудність, якщо є, то яка. Для цього учні повинні знати розпізнавальні ознаки орфограм. Вони можуть бути фонетичними або морфологічними. Наприклад, наявність ненаголошених голосних в корені належить до фонетичних ознак, наявність прийменників і слів з префіксами — до морфологічних. Лише після виявлення орфограми в слові учень може діяти за відповідним їй правилом. |
||
Последнее изменение этой страницы: 2018-06-01; просмотров: 251. stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда... |