Формування загального поняття про дієслово

Формуючи в учнів загальне поняття про дієслово, учитель показує дітям, що:

дієслова — це слова, що називають дію;

дієслова відповідають на питання що робить? що зробить? і под.

Для того щоб учні наочно уявили, що дієслова назива­ють дію, можна запропонувати їм пригадати дії, які вони виконують, наприклад, під час фізкультхвилинки. Учи­тель записує названі дітьми дієслова на дошці і просить по­яснити, чим схожі ці слова? (Називають дію.) Термін «діє­слово» повідомляє учитель.

Наявність значної кількості граматичних категорій діє­слова зумовлює поступове засвоєння дітьми питань, на які відповідає ця частина мови. Якщо в період навчання гра­моти учні усвідомлюють необхідність постановки до слів — назв дій питань що робить? що роблять?, які допомагають розпізнавати дієслова серед інших слів, то пізніше вони знайомляться з питаннями, які готують їх до усвідомлення категорій часу і виду.

Звичайно, учні початкових класів ще не можуть розі­братися в смислових і формальних особливостях видів діє­слова, хоча практично вони майже правильно володіють видовими значеннями і формами цього класу слів. Загальне поняття про дієслово в основному формується в 2 класі, у 3—4 класах воно розширюється і поглиблюється внаслі­док організації спостереження за дієсловами становлення (червоніти, біліти) і стану (спати, хворіти). У цьому пла­ні корисно організувати словотворчу роботу: утворити діє­слова від прикметників (зелений — зеленіти) або іменни­ків (вечеря — вечеряти).

Під час вивчення дієслова систематично проводиться ро­бота над усвідомленням учнями смислового значення дієслів і їх точним уживанням. З цією метою слід органі­зувати спостереження учнів за використанням у мові дієслів-синонімів і дієслів-антонімів, а також за вживанням діє­слів у прямому й переносному значенні.

Методика вивчення числа і роду дієслів

У процесі засвоєння числа дієслів учні усвідомлюють, що:

_{ДІ€СЛОВО} змінюється за числами; дієслова мають два числа — однину і множину;

при зміні дієслова за числами змінюється його закін­чення, а смисл залишається той же самий;

у реченні дієслово-присудок стоїть у тому ж числі, в яко­му й підмет-іменник (займенник).

Підготовча робота до сприйняття учнями поняття «чис­ло дієслів» починається ще в період навчання грамоти, коли діти в одному випадку ставлять питання що робить?, а в іншому — що роблять? Можна провести спосте­реження за кількістю виконавців дій. Наприклад, учитель демонструє малюнки, на одному з яких зображена одна танцюристка, на другому — кілька, і пропонує скласти за цими малюнками речення.

Учні порівнюють дієслова в утворених реченнях і уза­гальнюють наслідки своїх спостережень: дієслова зміню­ються за числами. Якщо дієслово називає дію одного вико­навця, то воно стоїть в однині, якщо ж передає дії двох чи більшої кількості виконавців, то стоїть у множині. Так до­сягається встановлення учнями зв'язку між питанням, на яке відповідає дієслово, формою числа, в якому воно вжите, і закінченням. Наприклад: що робить? танцює (од­нина), що роблять? танцюють (множина).

У подальшій роботі над вивченням часових форм діє­слова учитель вдається до завдань, під час виконання яких діти вправляються в розпізнаванні числа дієслів (аналіз текстів, складання речень і под.). Школярі навчаються та­кож змінювати число дієслів у залежності від питання: щ о робили? — співали, що робив? — співав.

Формуючи поняття роду дієслів, учитель досягає розу­міння учнями того, що:

форми роду мають тільки дієслова минулого часу однини;

рід дієслів залежить від роду пов'язаних з ними імен­ників (займенників).

Підвести школярів до висновку про наявність родових форм у дієсловах минулого часу вчитель може, організу­вавши порівняння двох груп речень:

Клен цвіте.

Внаслідок порівняння форм ужитих у реченнях діє­слів діти дійдуть правильного висновку. Порівняння жре­чень типу Дерева цвіли і Клени цвіли переконає учнів, що у формах множини дієслова роду не мають.

Методика вивчення часових форм дієслів

Опрацьовуючи часові форми дієслів учні засвоюють, що:

дієслова змінюються за часами;

дієслова мають три часи: теперішній, минулий і май­бутній;

дієслова теперішнього часу називають дію, яка відбу­вається тоді, коли про неї говорять. Вони відповідають на питання що робить? що роблять?

дієслова минулого часу називають дію, яка відбувала­ся раніше, ніж про неї говорять. Вони відповідають на пи­тання; що робив? що робили? (що зробив? що зробили?);

дієслова майбутнього часу називають дію, яка відбу­деться після того, як про неї сказали. Вони відповідають на питання що зробить? що зроблять? (що бу­де робити? що будуть робити?).

Підготовча робота до вивчення часів дієслова почина­ється ще в 2 класі, коли діти вчаться ставити до дієслів ряд питань, серед яких: що робить? що роблять? що робив? що зробив? що буде робити? На наступних етапах вивчення часів дієслова головним орієнтиром визначення кожного з часів служить саме пи­тання, а не смисл часової форми.

Різницю у значенні часових форм дієслова учні усвідом­люють на простих прикладах. Як варіант такої роботи вчи­тель може організувати спостереження за однією з дій уч­нів на уроці. Класу пропонується таблиця:

Учитель запитує в дітей, що робить їхній товариш, викликаний до дошки? (Пише.) Дієслово лише учні записують у першу колонку таблиці. Що робив його попередник? (Пи­сав.) Що буде робити наступний викликаний учень? (Буде писати.) Діти відносять дієслова писав, буде писати у від­повідні колонки таблиці. Так учні засвоюють поняття «теперішній», «минулий», «майбутній» часи дієслова.

Наступна робота над формуванням граматичного понят­тя «час дієслова» спрямовується на закріплення одержаних знань. Цьому сприяє виконання школярами різних вправ, наприклад, таких, як відшукування в текстах дієслів різ­ного часу, доповнення речень дієсловами, вжитими в різ­них часових формах (Діти відпочивають у літньому та­борі... Минулого року діти відпочивали в літньому табо­рі... Наступного року діти відпочиватимуть у літньо­му таборі), заміна часових форм у реченні чи тексті, щоб було видно, що дія вже відбулася (Настане осінь, Настала осінь).

Свідоме засвоєння учнями часових форм готує грунт для наступного вивчення особових закінчень дієслів.