Нумерація сторінок та структурних частин звіту

Нумерацію сторінок, розділів, пунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою звіту є титульна сторінка, яку включають до загальної нумерації сторінок і на якій номер сторінки не ставлять. Зміст, що розміщують після титульної сторінки, нумерують як другу сторінку. Нумерація без крапки після неї проставляється у правому верхньому куті подальших сторінок.

ЗМІСТ, ВСТУП, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ не нумерують як розділи. Номер розділу ставиться після слів "РОЗДІЛ". Питання (пункти) нумерують у межах кожного розділу, використовуючи номер розділу і порядковий номер пункту, між якими ставлять крапку: наприклад, "1.2" (другий пункт першого розділу).

Ілюстрації і таблиці

Ілюстрації (схеми, графіки тощо) і таблиці подають безпосередньо після посилання на них у тексті, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Якщо вони містяться на окремих сторінках, їх включають до загальної нумерації сторінок. На всі ілюстрації і таблиці повинні бути посилання у тексті.

Ілюстрації позначають словом "Рис.", і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій у додатках. Номер ілюстрації має складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставлять крапку: наприклад, "Рис. 1.2" (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назву і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Кількість ілюстрацій у звіті визначається її змістом і доцільністю для надання тексту зрозумілості та конкретності.

Цифровий матеріал у звіті, як правило, оформлюють у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують по центру (див. додаток Е). Назву і слово "Таблиця" починають із великої літери. Назву не підкреслюють. Заголовки граф таблиці починаються з великих літер, підзаголовки – з малих, якщо складають одне речення із заголовком, і з великих – якщо вони є самостійними.

Таблицю розміщують у тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту тексту або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Таблиці нумерують послідовно у межах розділу (за винятком тих таблиць, що розміщені в додатках). У правому верхньому куті розміщують напис "Таблиця" із зазначенням її номера, який складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставлять крапку: наприклад. "Таблиця 2.3" (третя таблиця другого розділу), нижче вказується назва таблиці.

У разі переносу таблиці на іншу сторінку над подальшими частинами пишуть, наприклад: "Продовження табл. 2.3".

У таблицях слід обов’язково зазначають одиниці виміру показників. Якщо всі одиниці виміру є однаковими для всіх показників таблиці, їх наводять у заголовку. Одиниці виміру мають відповідати стандартам. Чисельні величини у таблиці повинні мати однакову кількість десяткових знаків. У випадку відсутності даних в окремих клітинках (комірках або чарунках) таблиці треба або ставити прочерк (якщо значення дорівнює нулю), або ставити символ «×» (якщо наявність даних є неможливою).

Формули

Рекомендується здійснювати комп’ютерний набір формул з використанням редактора формул (наприклад, Microsoft Equation) таким чином, щоб розмір основних символів відповідав розміру шрифту тексту звіту.

Формули у звіті нумерують в межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового, номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега сторінки в одному рядку з формулою в круглих дужках, наприклад: "(3.1)" – перша формула третього розділу.

Пояснення значень символів, числових коефіцієнтів у формулах розміщують безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі, та кожне з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова "де" без двокрапки. Формули слід розміщувати у тексті на окремому рядку, залишаючи вище і нижче не менше одного вільного рядка. Наприклад, модель Гордона для оцінки внутрішньої вартості простих акцій з постійним темпом приросту дивідендів:

                                                                                    (3.1)

де   D₀   – обсяг останніх сплачених дивідендів;

k     – необхідна дохідність акцій;

g     – темп приросту дивідендів.

Якщо формула не вміщується на один рядок, її переносять на наступний рядок після знака рівності (=) або після знаків: плюс (+),  мінус  (–), множення (´) і ділення (:).

Додатки

На додатки, які містяться у звіті, обов’язково мають бути посилання у тексті. Додаток повинен мати заголовок, надрукований у верхній частині сторінки маленькими літерами з першої великої літери симетрично тексту сторінки (посередині рядка). Над заголов­ком посередині рядка маленькими літерами з першої великої друкується слово “Додаток” і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, Додаток А, Додаток Б.

У разі, якщо додаток поділений на розділи, їх нумерують літерою і цифрою, між якими ставлять крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А. Необхідність поділу додатків на розділи може виникнути, наприклад, у випадку наведення однотипних форм фінансової звітності підприємства за декілька періодів.

Список використаних джерел

У списку використаних джерел наукові праці та інші джерела записують тією мовою, якою вони видані.

Список вико­ристаних джерел у звіті про практику пропонується розміщувати у наступній послідовності:

а) закони України та інші нормативні акти, згруповані за видавниками залежно від їх рангу і розміщені у хронологічному порядку;

б) книги (монографії, підручники, посібники), брошури та навчально-методичні видання за українською абеткою;

в) складові частини книг, брошур, навчально-методичних видань, журнальні та газетні статті, тези доповідей тощо за українською абеткою;

г) внутрішні документи підприємства-об’єкта, які використовувались в процесі виконання роботи, у хронологічному порядку (за умови, що їх повний текст не наводився у додатках);

д) іншомовні джерела за латинською абеткою, крім випадку джерел, виданих мовою з особливою графікою (арабською, вірменською, грузинською, єврейською, китайською, японською тощо), які розміщуються в кінці цього блоку у довільній послідовності;

е) електронні джерела інформації у довільній послідовності.

Список використаних джерел оформлюють відповідно до вимог державних стандартів (приклади оформлення опису окремих видів використаних джерел див. у методичних рекомендаціях до виконання курсових та дипломних робіт).

Посилання

Посилання на літературні джерела наводять у квадратних дужках, при цьому посилаються на джерело та сторінку (крім газетних статей і випадків, коли посилаються на джерело в цілому), наприклад, [7, с. 25] означає: 7 – порядковий номер, під яким значиться літературне джерело у списку, 25 – сто­рінка цитованого джерела. Можливим також є оформлення посилань у вигляді зносок в кінці сторінки з наведенням повного бібліографічного опису цитованого джерела.

Посилання на ілюстрації, які наводяться у звіті, оформлюють зазначенням порядкового номеру ілюстрації: наприклад, "згідно з рис. 2.3"; на формули – номеру формули: наприклад, "у формулі (3.1)". Посилання у тексті на таблиці пишуть скорочено: наприклад, "у табл. 1.2". У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації вживають скорочене слово "див.": наприклад, "див. табл. 1.2".

РОЗДІЛ 4
КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗАХИСТУ
РЕЗУЛЬТАТІВ ПРАКТИКИ

Виконаний звіт про практику після реєстрації на випусковій кафедрі передають керівникові практики від університету (далі – керівник), який перевіряє його і пише висновок у щоденнику.

Якщо матеріал звіту не відповідає вимогам, визначеним цією робочою програмою, керівник повертає його з позначкою «на доопрацювання» та із зауваженнями, які вказує за текстом роботи або на окремому аркуші, без оформлення остаточного висновку. В цьому випадку керівник не допускає студента до захисту та встановлює строки усунення недоліків. Лише після доопрацювання з урахуванням зауважень керівник пише висновок і допускає звіт до захисту.

Захист звітів про практику відбувається у комісіях, що складаються з двох або трьох викладачів, керівників практики, у терміни, передбачені розпорядженням по кафедрі.

Під час захисту звіту студент повинен доповісти про результати комплексного дослідження підприємства, на базі якого проходив практику, продемонструвати вміння чітко викладати власні думки, використовувати ілюстративний матеріал, аргументовано відповідати на питання членів комісії.

За результатами захисту звіту виставляється дифе­ренційований залік. Оцінювання звіту про практику здійснюється за національною шкалою – “відмінно”, “добре”, “задовільно”, “незадовільно” та за шкалою ECTS.

Оцінку «відмінно»: від 90 до 100 балів, що відповідає оцінці "A" за шкалою ECTSвиставляють студентові, який повністю виконав завдання, що передбачені цією робочою програмою, отримав позитивні відгуки керівників практики від підприємства та від університету, послідовно та логічно доповів про результати комплексного дослідження під час захисту, продемонстрував глибокі знання за усіма напрямами проведеного дослідження та вміння чітко викладати власні думки, супроводжував доповідь змістовними ілюстративними матеріалами, дав вичерпні аргументовані відповіді на всі запитання членів комісії.

Оцінку «добре»: 82-89 балів, що відповідає оцінці "B" за шкалою ECTS, 75-81 балів, що відповідає оцінці "C" за шкалою ECTSвиставляють студентові, який повністю виконав завдання практики, отримав позитивний висновок керівників практики з окремими несуттєвими зауваженнями, достатньо змістовно доповів про результати комплексного дослідження під час захисту, супроводжував доповідь ілюстративними матеріалами, в цілому аргументовано і без суттєвих помилок відповів на запитання членів комісії.

Оцінку «задовільно»: 69-74 балів, що відповідає оцінці "D" за шкалою ECTS, 60–68 балів, що відповідає оцінці "E" за шкалою ECTS виставляють студентові, який виконав звіт про практику відповідно до вимог цієї робочої програми, але з окремими недоліками, висвітленими у висновку керівника, доповів під час захисту про результати проходження практики без суттєвих порушень послідовності викладення матеріалу, продемонстрував недостатньо глибокі знання з окремих напрямів комплексного дослідження підприємства, не супроводжував доповідь ілюстративними матеріалами (або матеріали використовувались, але були незмістовними), неповно або недостатньо аргументовано відповів на запитання членів комісії, припустив окремі помилки у своїх відповідях.

Оцінку «незадовільно»:  35-59 балів, що відповідає оцінці "FХ" за шкалою ECTS, 1-34 балів, що відповідає оцінці "F" за шкалою ECTS виставляють студентові, який виконав звіт про практику у неповному обсязі (не виконав окремі завдання, що передбачені цією робочою програмою) або з суттєвими недоліками змісту та оформлення, про що зазначається у висновку керівника, невпевнено орієнтувався в змісті звіту під час його захисту, не зміг послідовно доповісти про результати комплексного дослідження підприємства, припустив грубі помилки у відповідях (або зовсім не відповів) на запитання членів комісії.

У випадку, якщо студент не захистив звіт про практику, він вважається не атестованим і не допускається до державного іспиту.