Тема: Науковий стиль і його засоби у професійному спілкуванні

І. Теоретична частина:

1. Становлення і розвиток наукового стилю української мови.

2. Жанрова характеристика наукового стилю.

3. Науковий текст і його ознаки.

Література

1. Онуфрієнко Г. С. Науковий стиль української мови: Навчальний посібник з алгоритмічними приписами. – К. : Центр учбової літератури, 2009. – 392 с.

2. Семеног О.М. Культура наукової української мови: навчальний посібник. – К. : Академія, 2010. – 216 с.

1. Шевчук С.В., Клименко І.В. Українська мова за професійним спрямуванням : Підручник. – К. : Алерта, 2010. – С. 534-548.
2. Янковська Г.В. Українська мова для юристів: навч. посібник. – К. : КНТ, 2011. – С. 303-309.

ІІ. Практична частина.

Завдання 1. Проаналізуйте наукові тексти і визначте їх основні ознаки.

Валютний курс як економічна категорія являє собою ціну грошової одиниці однієї країни, виражену в грошових одиницях інших країн. Валютний курс — це форма світової ціни кредитно-паперових грошей. Валютні курси встановлюються шляхом котирування іноземних валют. Котирування — це визначення державними органами (національним банком або іншими фінансовими установами) ціни іноземної валюти.

Існують такі види валютних курсів:

1. Курс покупця. За цим курсом банк купує валюту.

2. Курс продавця. За ним банк продає валюту. Курси продавців вищі, ніж курси покупців. Різниця між курсами продавця та покупця складає прибуток банку у валютних операціях.

3. Середній курс.

4. Крос-курс. Це визначення співвідношення двох валют з допомогою їх курсу стосовно певної третьої валюти. Наприклад, при визначенні курсу фунта стерлінгів до швейцарського франка можна скористатися їх курсом до долара.

5. Фіксинг — це визначення міжбанківського курсу послідовним зіставленням попиту та пропозиції щодо кожної валюти. Саме на цій основі встановлюються курс продавця та курс покупця.

У системі валютних відносин валютний курс виконує низку важливих економічних функцій. Це насамперед подолання національної обмеженості валют окремих країн, зіставлення умов та результатів виробництва, порівняння національних цін на товари та послуги зі світовими.

Основою для визначення валютних курсів виступає в основному співвідношення купівельної спроможності (сили) національних валют, яке відбивається в кількості товарів та послуг, що її можна придбати за цю валюту порівняно з базовим періодом.

Співвідношення купівельної сили валют щодо визначеної групи товарів та послуг у двох країнах відображає паритет купівельної спроможності валют цих країн. Застосовується кілька методів визначення купівельної спроможності валют. Найпростіший з них — зіставлення рівня цін стандартного набору товарів та послуг, тобто метод споживчого кошика. Другий метод грунтується на зіставленні витрат виробництва. Використовується також порівняння ціни золота у відповідних валютах.

Важливо відзначити чинники, що впливають на динаміку валютних курсів. Оскільки валютний курс є ціною грошової одиниці, то остання формується під впливом попиту та пропозиції, які встановлюються на валютному ринку. Значний вплив на величину валютного курсу має стан платіжного балансу держави. За активного платіжного балансу курс національної валюти підвищується, за пасивного — знижується. Слід також враховувати рівень процентних ставок, що регулюють міграцію капіталів, стан внутрішнього ринку та інфляційні очікування.

Валютний курс надзвичайно чутливий до чинників політичної і соціальної стабільності окремих держав. Світова практика свідчить, що далеко не завжди валютні операції спрямовані на обслуговування торговельних та фінансових угод. Часто метою таких операцій є отримання спекулятивного прибутку. Саме тому спекулятивний фактор має дуже великий вплив на динаміку валютного курсу.

Складовою частиною валютної системи є регламентація режимів валютних курсів. Сучасна Ямайська валютна система дає можливість країні використати такі режими валютних курсів: фіксований, плаваючий, змішаний. Всупереч сподіванням, з впровадженням Ямайської валютної системи плаваючі курси не стали домінуючими у світовому господарстві. У режимі вільного плавання перебувають курси валют 559 держав. Але країни, які заявили про застосування режиму вільного плавання, на практиці регулювали це плавання шляхом інтервенції. Використання цього режиму дає змогу країні, що його використовує, мати значну економічну свободу, тобто кожна держава має право не тільки не приєднуватись до будь-яких координаційних заходів, а й виходити з відповідних організаційних структур. (Мамалуй О.О. Основи економічної теорії. – К., 2005.)

*******

Упродовж 2004-2007 років у державах Центрально–Східної Європи, а саме в Польщі, Литві, Угорщині, Чехії, Румунії та Словаччині спостерігалися політичні кризи, які мають складну, комплексну структуру, оскільки охоплюють різні рівні протистояння, починаючи від конфлікту виконавчої та законодавчої влади, між політичними силами та завершуючи розколом суспільства. Обрані шляхи вирішення даних криз були як ефективними, так і такими, що призводили до повторного загострення конфліктів. Активізація внутрішньополітичних кризових процесів в державах ЦСЄ розпочалася після вступу до Європейського Союзу, відтак була втримана стабільність зовнішньополітичного курсу. В Україні політична криза має більш значимий вплив на зовнішні зносини. При цьому, водночас, зовнішні умови безпосередньо впливають на розвиток політичного протистояння в досліджуваних країнах, зумовлюючи його інтенсивність та тривалість. Актуальність дослідження полягає в можливості напрацювати шляхи виходу з політичних криз на основі досвіду країн Центрально-Східної Європи, а також спрогнозувати подальший розвиток ситуації та змоделювати зовнішньополітичний курс України на наступній фазі демократичного розвитку. Існування конфліктогенного потенціалу в сучасних політичних системах держав ЦСЄ дозволяє припустити, що дослідження моделей політичних криз в постсоціалістичних державах залишатиметься актуальним і в майбутньому.

Тривалість та інтенсивність політичної кризи в Україні визначається внутрішніми та зовнішніми факторами. В Україні фаза демократичної консолідації розпочалася за умов незавершеності попереднього етапу постсоціалістичного транзиту. Характерною особливістю української політики є високий рівень популізму, який знаходить відображення і в зовнішньополітичних зносинах. Відтак, якщо в країнах ЦСЄ ефективність зовнішньополітичного курсу зумовила стабільність внутрішньої політики, в Україні спостерігається зворотня ситуація, за якої чіткість зовнішньополітичного курсу може виникнути лише на завершальних стадіях внутрішньої консолідації. При цьому, вагомим деструктивним фактором, що перешкоджає закономірному проходженню демократичних процесів, залишається вразливість країни та залежність внутрішньополітичних конфігурацій від зовнішніх впливів (Зі збірника).

Практичне заняття № 11