Тема: Прислівник та службові частини мови

Мета: Ознайомити студентів з будовою прислівників, їх походженням та подальшою долею, з походженням сполучників, часток, прийменників, вигуків.

План

1. Виникнення класу прислівників, їх походження, історія сучасних форм.

2. Первинні та похідні прийменники, їх історія.

3. Походження сурядних (паратактичних) та підрядних (гіпотактичних) сполучних.

4. Формування і розвиток часток та вигуків.

Література

а)  Жовтобрюх М.А., Волох О.Т., Самойленко С.П., Слинько І.І. Історична граматика української мови. – К.: Вища школа, 1980. – С. 226-253.

Безпалько О.П. Бойчук М.К., Жовтобрюх М.А., Самойленко С.П., Тараненко І.Й. Історична граматика української мови. – К.: Радянська школа, 1962. – С. 355-391.

б) Історія української мови. Морфологія. – К.: Наукова думка, 1978. – С. 413-516.

Практичне заняття

Виконати вправу № 197 (10 рядків) та № 198 (10 рядків) із збірника вправ Л.І. Коломієць.

Методичні поради

Виконуючи вправу № 197, слід звернути увагу на те, що первинних прислівників у давньоруській мові було небагато, основна маса прислівників утворилась на базі іменних (частіше) або дієслівних (рідше) форм. Зразок виконання: вhчьно – прислівник, вторинний, за походженням іменний прикметник середнього роду однини називного відмінка.

Службові частини мови (прийменник, сполучник, частка) теж можуть бути первинними (непохідними) або вторинними (похідними).

Зразок виконання вправи № 198:

оу – прийменник, первинний, вживається з родовим відмінком іменника.

около – прийменник, вторинний, відільний (прийменник о + коло – зн. одн. іменника), вживається з родовим відмінком іменника.

Практичне заняття № 15

Тема: Синтаксис

Мета: Ознайомити студентів зі структурою простого та складного речення, давальним самостійним відокремленим зворотом та подвійними відмінками, які ускладнюють структуру простого речення, засобами вираження головних членів простого речення

План

1. Засоби вираження головних членів речення у двоскладному реченні.

2. Подвійні відмінки та давальний самостійний відокремлений зворот у складі простого речення.

3. Основні типи складного речення.

Література

а)  Жовтобрюх М.А., Волох О.Т., Самойленко С.П., Слинько І.І. Історична граматика української мови. – К.: Вища школа, 1980. – С. 253-300.

Безпалько О.П. Бойчук М.К., Жовтобрюх М.А., Самойленко С.П., Тараненко І.Й. Історична граматика української мови. – К.: Радянська школа, 1962. – С. 391-502.

б) Слинько І.І. Історичний синтаксис української мови. – К.: Вища школа, 1973.

Мельничук О.С. Розвиток структури слов'янського речення. – К.: Наукова думка, 1966.

Практичне завдання

Коломієць Л.І. Збірник. .., впр. 199 (10 рядків), 209 (10 рядків), 212 (12 рядків).

Виконуючи вправу № 199, слід пам'ятати, що у давньоруській мові існували основні засоби вираження головних членів речення, які успадковані сучасною українською мовою. Проте у давньоруській мові підмет міг виражатися кличним відмінком іменника, дієприкметником, але особові займенники дуже рідко вживались у функції підмета.

Присудок міг виражатися усіма особовими формами дієслова (простий), а складені його форми, як і в сучасній українській мові, були іменними та дієслівними.

Подвійні відмінки (до вправи № 209) виконували різні функції: Н – підмет, Р, Д, 3 – додатки, а Н, Р, Д, З виконували функцію іменної частини іменного складеного присудка:

Н₁                                                 Н₂

Кии                 ~ть         перевозникъ   былъ (ПВЛ)

Давальний самостійний відокремлений зворот ускладнював структуру простого речення (до вправи № 212). Його компоненти дав. відм. дієприкметника активного стану теперішнього або минулого часу і залежний від нього займенник або іменник давального відмінку: Не сущю бо источьнику не будеть ниже phкa (XVI ст. І.Вишенський).

Перекладається складнопідрядним реченням з підрядним часу (найчастіше).

 – Коли немає джерела, не буде нижче й річки.

Позаадуторне заняття

(підсумковий модульний контроль з фонетики, морфології, синтаксису)