Тема: Звукові процеси давньоруського періоду, які відбулися у памятках писемності XII – XVI ст

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 1

Тема: Вступ

Мета: Ознайомити студентів з історичною граматикою української мови як науковою дисципліною, її завданнями, значенням. З’ясувати основні теорій походження і розвитку української мови, розглянути найважливіші давньоруські та староукраїнські пам'ятки писемності.

План

1. Курс історичної граматики української мови як наукова дисципліна, його завдання, значення, місце в лінгвістичній підготовці вчителя середньої школи. Зв’язок історії мови з іншими лінгвістичними дисциплінами.

2. Основні джерела історичного вивчення української мови.

3. Східнослов'янська мовна група у її відношенні до південнослов'янської та західнослов'янської мовних груп.

4. Давня спільносхіднослов'янська мова, її племінні діалекти. Формування мови української народності та нації.

5 . Теорії походження та розвитку української мови.

6 . Виникнення і розвиток писемності у східних слов'ян.

7 . Найважливіші пам'ятки давньоруського та староукраїнського

письменства (XI–XVII ст.).

Література

а) Жовтобрюх М.А., Волох О.Т., Саойленко С.П., Слинько І.І. Історична граматика української мови. – К.: Вища школа, 1980. – С. 3-97.

1. Безпалько О.П. Бойчук М.К., Жовтобрюх М.А., Самойленко С.П., Тараненко І.Й. Історична граматика української мови. – К.: Радянська школа, 1962. С. 3-77.

Історія української мови. Фонетика – К.: Наукова думка, 1979. – С. 7-65. б) Півторак Г. П. Українці: звідки ми і наша мова. – К.: Наукова думка, 1993. –С.8-16, 135-138.

Красуський М. Прадавність української мови // Наука і суспільство. – 1991. – №2. – С. 14-17.

Кобилюк В. Санскрит – ключ до вивчення праісторії української мови // Дзвін. – 1994. – № 8. – С. 54 -56.

Степаненко М.І. Історія української мови. – К., 1998. – С. 6-46.

Практичне завдання

1   Скласти тези до питання № 5 (“Теорії походження розвитку української мови”), використавши працю Степаненка М. І. – Історія української мови. – К., 1998. – С. 6-46.

2   Дати письмові відповіді на питання № 6 (“Виникнення і розвиток писемності у східних слов'ян”) та № 7 (“Найважливіші пам'ятки давньоруського та староукраїнського письменства”).

Методичні поради

Розглядаючи теорії походження та розвитку української мови, слід звернути увагу як на традиційне бачення цієї проблеми, так і нетрадиційне її вирішення (див. праці Півторака Г.П., Степаненка М.І., у яких подається огляд різних теорій українського глотогенезу). Даючи письмову відповідь на питання про найважливіші пам’ятки давньоруської та староукраїнської писемності, слід коротко охарактеризувати кожну з них.

Практичне заняття № 2

Тема: Звукова система давньоруської мови доби створення перших пам’яток писемності (X–XI ст.)

Мета: Ознайомити зі структурою складу та слова, пов'язаною з дією закону відкритого складу, з'ясувати особливості давньоруської системи вокалізму та консонатизму.

План

1 . Структура складу і слова у давньоруській мові.

2 . Система давньоруського вокалізму:

а)  голосні повного творення;

б) голосні зредуктовані Ъ та Ь, їх сильна та слабка позиції;

в)  голосні неповного творення Ы та И, їх сильна та слабка позиції.

3. Система давньоруського консонантизму.

Література

а)  Жовтобрюх М.А., Волох О.Т., Саойленко С.П., Слинько І.І. Історична граматика української мови. – К.: Вища школа, 1980. – С. 79-89.

б) Історія української мови. Фонетика. – К.: Наукова думка, 1979. С. 65-75

Практичне завдання

1 Перекреслити у робочі зошити таблицю “Давньоруська система приголосних”.

2 Затранскрибувати слова у давньоруській та сучасній українській мовах, виконати фонетичний аналіз давньоруських слів: ãúðëî, äîóø"

3 Визначити позиції зредуктованих: събесhдьникъ, съводити, съвhд’ъкъ, съхраньство, сhдьло, чьсть, бии, новыи, ши", шиш, жити~, мьш, гости~, чьстию, чърдьш

Зразок виконання до завдання № 2:

Д-р. лhсь [л<ĕсъ]; укр. ліс [л!іс]

Л [л<] – пригол., сонорний, замкнено-прохідний, боковий, напівм'який.

Зразок виконання до завдання № 3:

къни3жьникъ, свинии.

Методичні поради

Звукова система давньоруської мови початкового періоду (IX-XI ст.) характеризувалася певними особливостями в структурі складу, які вона пізніше втратила і яких тепер не знає жодна з сучасних східнослов'янських мов. До таких особливостей належить діяння закону відкритого складу, тобто усі склади у словах були відкритими, будувались з урахуванням тенденції до висхідної звучності та складовою сингармонізму.

Практичне заняття № 3

Тема: Звукові процеси праслов’янської доби, які відбилися у пам’ятках давньоруської та староукраїнської писемності.

Мета: З'ясувати походження праслов'янських голосних різною долею дифтонгів та дифтонгічних сполук.

План

1 . Походження праслов’янських голосних.

2 . Зміни дифтонгів у монофтонги та чергування, зумовлені їх долею.

3 . Спільнослов'янські сполуки * ort, * olt на початку слова та їх доля.

4 . Явище І повноголосся.

5 . Історія носових голосних.

6. Поява складотворчих приголосних (*r_о), (*l_о)

Література

а)  Жовтобрюх М.А., Волох О.Т., Саойленко С.П., Слинько І.І. Історична граматика української мови. – К.: Вища школа, 1980. – С. 27-32, 41-44, 56-62

Безпалько О.П. Бойчук М.К., Жовтобрюх М.А., Самойленко С.П., Тараненко І.Й. Історична граматика української мови. – К.: Радянська школа, 1962.  – С. 106-117.

б) Історія української мови. Фонетика. – К.: Наукова думка, 1979. С. 75-86, 96-98, 99-107, 116-118, 154-155.

Практичне завдання

1   . Пояснити історичні чергування звуків у сучасній українській мові:

а)  столу – стелити – застилати;

посол – посилати – послати;

б) доїти – діти; коваль – кузня;

в) рало – орати; простору – сторона;

г) ім'я – імені; жати – жну – пожинати;

2   . Відновити праслов'янський архетип:

ГОРЛО

Зразок виконання:

а) плести – плоту

е // о

д – р.: плести – плота

е // о

е < *ĕ; о < *ŏ – якісне чергування,

б) відпочити – спокою

и // ой

и < *оі перед приголосним

оû < *оіперед голосним

в) рамо <*ormo;

г) дути – дму:

у // м

д-р. д@ти – дъм@

@ // ъм

 прасл. *dūmti  – *dŭmon

2. полк < пълкъ < *pŭlkŏş

Методичні рекомендації

Вивчаючи цю тему, слід звернути увагу на походження праслов'янських голосних з праіндоєвропейських довгих та коротких монофтонгів:

*ā, *ō > [а]

*ǎ, *ō > [о]

*ē > [ĕ] h

*ĕ  > [е]

*ū > [е] û

*ŭ > [ъ]

*ī  > [і]

*ĭ  > [ь],

а також з дифтонгів:

* ēī > [і]

*ōі (āі) > [ĕ] h

оі, аі > [і]

*еu, *оu, au [u] oy, j

та дифтонгічних сполук:

*оu > [о] @ > [у];

*еu > [е] # > [ä] > [а];

Практичне заняття № 4

Тема: Відображення фонетичних процесів праслов'янського періоду в звуковій системі давньоруської та української мов.

Мета: Ознайомитись з праслов'янськими чергуваннями приголосних, обумовленими порушенням тенденції до складового гармонізму.

План

1 . При палаталізації задньоязикових приголосних. Зміни сполук * qt, *kt перед *і; зміни * gvoi, *kvoi.

2 . Зміни сполук приголосних з [j].

3 . Спрощення у групах приголосних.

Література

а)  Жовтобрюх М.А., Волох О.Т., Саойленко С.П., Слинько І.І. Історична граматика української мови. – К.: Вища школа, 1980. – С. 44 – 48, 32 – 37.

Безпалько О.П. Бойчук М.К., Жовтобрюх М.А., Самойленко С.П., Тараненко І.Й. Історична граматика української мови. – К.: Радянська школа, 1962. – С. 89 – 99.

Історія української мови. Фонетика. – К.: Наукова думка, 1979. С. 86-96, 119-129.

б) Медведев М.П. Нариси з історичної граматики української мови – Харків, 1964. – С. 45 – 48, 59 – 60.

Беляев Д.Д. Третья палатализация задненёбных: механизм и хронололигия // Вопросы языкознания. – 1986. – № 2. – С. 106 – 117.

Практичне завдання

1. Пояснити причину появи м'яких приголосних:

сережька, стожи~, пожену, оусh, прочьныи, одиночьство, ключиц" кочерга, колышу, божьство, тьржище, цhдити, осhчька, рожьци, доспhси, оулиц". горчаишии, лицh, нарицати, кориц", нар#жоу, печаль, жаръ, вълсви.

2   Пояснити чергування приголосних у сучасній українській мові:

село – сісти – сяду; упасти – падати; спати – сон.

Зразок виконання:

1. кън#зь – III палаталізація.

2. плести – плету

с // т

• *pletti – *pleton

• *pletti à *plesti (плести)

Внаслідок порушення тенденції до складового сингармонізму відбулося спрощення у групі приголосних шляхом дисиміляції (іноді асиміляції і дисиміляції).

Методичні поради

При палаталізації задньоязикових та зміни, які сталися у сполуках приголосних з [j], – звукові процеси праслов'янської доби, які пов'язані з порушенням тенденції до складового сингармонізму.

Слід розрізняти І палаталізацію і зміни, які стались у сполуках задньоязикових приголосних *q, *k, *h з *j: слуга – служька (І п.) і лъгати – лъжа (*gj).

Спрощення у групах приголосних у праслов'янській мові відбувалося шляхом:

1) втрати приголосного звука: увянути – увядати

*ouvednonti > ouvednati(*dn>°n,d);

2) асимілятивно-дисимілятивних змін: вести – веду

*vedti >*vetti >*vesti.

Практичне заняття № 5

Тема: Звукові процеси давньоруського періоду, які відбулися у памятках писемності XII – XVI ст

Мета: Ознайомити з головним фонетичним процесом давньоруської доби  – занепадом зредукованих та наслідками, які мали вияв у сполуках “зредукований + плавний складотворчий та плавний + зредукований”.

План

1  Занепад зредукованих як головний фонетичний процес давньоруського періоду.

2  Доля зредукованих у сполуках "зредукований + плавний складотворчий". Явище II повноголосся.

3 Доля зредукованих у сполуках "плавний + зредукований складотворчий"

4 Історія зредукованих [ы], [и].

Література

а)  Жовтобрюх М.А., Волох О.Т., Саойленко С.П., Слинько І.І. Історична граматика української мови. – К.: Вища школа, 1980. – С. 48, 65-75.

Безпалько О.П. Бойчук М.К., Жовтобрюх М.А., Самойленко С.П., Тараненко І.Й. Історична граматика української мови. – К.: Радянська школа, 1962. – С. 122 – 136, 143 – 144, 173 – 174, 177 – 178.

б) Медведев М.П. Нариси з історичної граматики української мови – Харків, 1964. – С. 72 -81.

1. Півторак Г.П. Українці: звідки ми і наша мова. – К.: Наукова думка, 1993. – С. 121 -123, 125 - 127.

Практичне завдання

Коломієць Л.І. Майборода А.В. Збірник вправ і завдань з історичної граматики української мови. – К.: Вища школа, 1989. – впр. 41 (3 рядки), 44 (2 рядки), 46.

Зразок виконання

У вправі № 41 слід визначити позиції зредукованих, попередньо проставивши наголос у словах: кръ́ха – кръ́шька. У різних формах слова позиції зредукованих можуть змінюватись: пhсъ́къ – пhсъка́

У вправі № 44 до наведених давньоруських слів необхідно подати праслов'янські архетипи, а також старослов'янські, українські та російські форми (див. умову вправи та поданий у збірнику зразок).

Виконуючи вправу № 46, слід до поданих українських та російських слів подати їх старослов'янські та давньоруські відповідники: укр. серце, рос. серце, ст – сл. СРЬДЬЦЄ, д – р. сьрдьце

Методичні рекомендації

Вивчаючи тему "Звукові процеси давньоруської доби, які відбились у пам'ятках писемності XII – XIV ст., треба звернути увагу на долю зредукованих у сполуках з плавними. Будучи слабкими, вони втратились, на їх місці виникли секундарні Ы, И, які, злившись, перетворились в український обнижений И:

Кръвавъ > крывав > кривавий

Так виникла власне українська фонетична риса – звукосполуки ри, ли.. Специфічними є рефлекси сильних зредуктованих [Ы], [І], які перетворились у голосні повного творення і злились в обнижений [И]: мы́и – мий, би́й > бий.

Практичне заняття № 6