Туристська активність людини та фактори, що її формують.

Туристи мають різні смаки, звички, можливості. Тому ринок туризму треба сегментувати, тобто виділити групи споживачів. Сегментацію можна здійснювати за:

- за географічною ознакою (так, наприклад, виділяються американські туристи витрачають багато грошей, вибагливі до сервісу, англійські туристи ніколи не скаржаться зразу, але потім можуть писати скарги і позови, німці часто скаржаться, є дуже пунктуальними і вимагають цього від інших)

- демографічною ознакою:

1) Від 0 до 14 років – діти;

2) Від 15 до 24 років – молодь;

3) Від 25 до 44 років – економічно активні туристи з дітьми;

4) Від 45 до 64 років – економічно активні туристи без дітей;

5) Від 65 років – пенсіонери.

- соціально-економічною ознакою:

1) VIP – туристи;

2) соціальні туристи.

- психографічною ознакою (спосіб життя, різні хобі)

Фактори, що впливають на туристичний попит:

1) збільшення вільного часу

2) збільшення матеріального забезпечення

3) зміни в демографії.

Сучасні тенденції на туристичному ринку:

- розширення кола потенційних споживачів;

- старіння туристів (збільшення частки людей так званого третього віку або похилого віку);

- подрібнення відпускного періоду;

- короткочасні відвідувачі в розрахунку на один день витрачають більше грошей ніж звичайні туристи.

За видами туризму активність розподіляється наступним чином так:

1. розважальний туризм (приблизно 80% всього туристичного ринку);

2. поїздки ділового туризму (найбільш динамічний вид туризму);

3. релігійний туризм (найдавніший туризм);

4. рекреаційний туризм, або лікувально-оздоровчий (найбільш дорогий та тривалий за часом);

5. спортивний, зокрема гірськолижний, яхт-туризм, рафтінг, банджоджампінг тощо;

6. пригодницький

7. сільський, зелений, екотуризм

8. космічний

9. танатотуризм.

Туристичний потенціал території – сукупність природних, культурно-історичних передумов організації туристичної діяльності.

Територія – площина, що прив’язана до певних географічних координат.

Територія держави – частка земної кулі,що знаходиться під суверенітетом певної держави.

Простір держави – суходільна територія, акваторія, надра і повітря.

До акваторії держави входять річки, озера, внутрішні води, територіальні води (12 миль від берега), економічна зона країни (210 миль), континентальний шельф.

Є також території спільного використання це відкрите море, повітря, Антарктида, космос.

Параметри територій: конфігурація, кордон, розмір.

- розмір - найістотніший фактор для організації туристичної діяльності ( чим більше розмір тим більше туристичних ресурсів, з другого боку існує проблема подолання простору).

 - кордон – не має суттєвого впливу на організацію туристичної діяльності, але є цікавим фактором. Кордони зазнали і зазнають величезних трансформацій.

Делімітація – проведення кордону на карті.

Демаркація – проведення кордонів на місцевості.

Деякі кордони стали видатними місцями (дестинаціями), наприклад Велика китайська стіна.

Кордони розрізняють:

· такі, що визначають перед заселенням територій (Північна Америка);

· Після заселення територій.

- конфігурація території – не має впливу, але є винятки, наприклад Італія, розташована на Апеннінському півострові має форму чобота.

Політична карта – географічна карта, з позначенням кордонів держав та територій. На політичній карті 250 суб’єктів:

· Суверенні держави (їх більшість 80%) 192 країни є членами ООН.

Суверинитет – повнота законодавчої, судової та виконавчої влади.

· Несамоврядні території (40 тер.) колонії, території зі спеціальним статусом.

· Проблемні території (Тайвань, Мальвінські о-ви, міста Сеута, Мелілья, (володіння Іспанії в Марокко), Абхазія, Придністров'я).

Країна – територія в загально географічному та культурному значенні.

Держава– політична система влади на певній території.

Столиця – обличчя країни.

Типологія столиць:

· родові - володіння певної особи

· історичні (Лондон, Рим, Париж)

· ситуативні (Москва)

· штучні - створені колоніальною адміністрацією

· політичні - виникають як центри політичного життя (Вашингтон)

Географічний образ країни – зовнішнє сприйняття.

Туристичний образ (імідж) країни –

Туристичні ресурси - об’єкти і явища природного й антропогенного походження, що є матеріальною основою для туристичної діяльності.

Сучасні наукові концепції та моделі в географії туризму. Існують чотири класи туристичних моделей:

1) туристичних подорожей (переміщень);

2) відбуття – прибуття;

3) структурні моделі;

4) розвитку туризму.

Просторові моделі туристичних подорожей. Головним в них є переміщення туристів у просторі:

1) маршрутна модель Маріота;

2) Модель Кемпбелла;

3) Тюнера - Вебера (дістала назву «час - гроші», для Європи найпоширенішими і найвигіднішими є подорожі протягом 90-120 хвилин);

4) Гриєра – Волла;

5) концепція Міосека (поліцентрична).

Моделі відбуття-прибуття. Виходять з того що більшість місць є одночасно місцем відправлення і місцем призначення туристів

1) модель Турота;

2) Модель Лундгрена або концептуальна модель туристичного дестинаційного простору;

3) Пірса, який переніс акцент на структуру міст, місто є одночасно туристичною дестинацією та транзитним пунктом

Стуктурні моделіВиходять з нерівномірності регіонального розвитку

1) Брітона;

2) Каза;

3) Хіллсу;

4) Лун грена.

Просторові моделі розвитку туризму є особливою групою динамічних моделей

1) Плогу або психографічна модель. Виділив психоцентриків, аллоцентриків, середньоцентриків.

2) модель життєвого циклу дестинації Батлера

Дестинація проходить через такі етапи як розвідка, вовлечение, розвиток, укріплення, стагнація, оновлення, уповільнений ріст, стабілізація, спад, стрімкий спад.

3) Гормсена або модель розвитку приморських курортів

4) Міосеку (саме мода відіграє вирішальне значення, а не природа у розвитку туристичних дестинацій);

5) Оперману.

Вітчизняні концепції (В.С. Преображенський, І.Т. Твердохлєбов, Н.М. Міроненко, та ін.)

1) концепція поляризованого ландшафту;

2) концепція територіально-рекреаційного комплексу (рекреаційного району);

3) графічна модель рекреаційної системи;

4) концепція територіальної рекреаційної системи.

Методологічні підходи до комплексної оцінки туристичного потенціалу.Кожна наукова дисципліна спирається на певні принципи (вихідні положення) та методи аналізу, що є основою наукового пізнання. Методологія наукового дослідження – сукупність принципів та методів. Загальнонаукові принципи:

1. історизм

2. системність

3. комплексність

4. об’єктивність

5. хорологічний (просторовий)

6. регіоналізм

7. генетичність

8. екологічність

9. гуманістичність т.д.

Методи поділяються на загальнонаукові (аналіз, синтез, дедукція, індукція) та специфічні (хорологічний, географічний тощо).

Групи методів:

1. Оціночні: медико-біологічні, психолого-естетичні, технологічні, комплексні, економічні. За формою можуть бути якісними або бальними.

2. Методи опитування: анкетування та ін.

3. Методи класифікації (наприклад, існують країни Центру, країни Переферії, країни Напівпереферії).

4. Типологізації.

5. Картографічні.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:

1. Питання для самостійного вивчення:

1. Туристська дестинація.

2. Класифікація туризму з позицій географічної науки.

3. Форми та види туризму.

4. Модель сталого розвитку туризму.

2. Зробіть огляд періодичної літератури за темами:

1. Новітні методи в географії туризму.

2. Метод моделювання в географії туризму.

3. Тести: