САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

Відповідно до державних освітніх стандартів самостійна робота повинна становити не менш 50% часу, передбаченого для виконання основної освітньої програми та забезпечуватися комплексом заходів, серед яких: запровадження сучасного арсеналу форм і методів індивідуально-консультативної роботи викладача зі студентами; підвищення ролі індивідуальної компоненти під час організації самостійної роботи студентів; використання всього арсеналу педагогічних прийомів, засобів для створення умов, за яких кожна людина, яка навчається, отримує можливість виявити свою індивідуальність.

Основними завданнями самостійної роботи є: освоєння в повному обсязі основної освітньої програми; формування професійних якостей, знань, умінь і навичок майбутніх фахівців; розвиток і поглиблення професійних, наукових і практичних інтересів студентів; формування навичок самостійної навчальної, науково-дослідної й практичної роботи.

Самостійна навчальна і науково-дослідна робота виконується студентами під керівництвом керівника, що здійснює аудиторну роботу в навчальній групі.

Організація і контроль ходу та змісту навчальної самостійної роботи і її результатів здійснюється відповідно до графіків контролю самостійної роботи студентів.

Самостійна робота студентів передбачає: підготовку до аудиторних занять; поглиблене вивчення літератури на задану тему й пошук додаткової інформації; переклад іноземних джерел установленої тематики; виконання індивідуального навчально-дослідницького завдання з навчальної дисципліні протягом семестру; самостійна робота над окремими темами навчальних дисциплін; підготовка й оформлення схем, діаграм й інших завдань графічного характеру; обробка та підготовка огляду опублікованих статей у спеціалізованих і інших виданнях; підготовка до всіх видів контрольних випробувань; робота в студентських наукових кружках, участь у семінарах тощо.

Основними формами контролю самостійної роботи є: поточний контроль виконання індивідуального навчально-дослідного завдання; оцінка якості конспекту, виконаного з питань теми, досліджуваної самостійно; тестування, виконання письмової контрольної роботи; оцінка знань за модулями дисципліни.

Результати самостійної науково-дослідної роботи можуть бути опубліковані в спеціалізованих студентських або наукових, науково-методичних виданнях вищого навчального закладу, апробовані на науково-практичних студентських конференціях.

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1.

ТЕМА 1.

Методологія та методика географічних досліджень в туризмі

АНОТАЦІЯ:

Тема присвячується вивченню методів географічних досліджень в туризмі.

НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ:

· вивчити основні поняття курсу;

· мати уявлення про еволюцію туризму в контексті географічної науки;

· знати основні моделі розвитку туризму.

ФОРМИ КОНТРОЛЮ:

1. Тестування.

2. Усне  фронтальне опитування.

3. Усне індивідуальне опитування.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕМИ:

Еволюція туризму в контексті географічної науки. Туризм – одна з найбільш динамічних галузей економіки. В цій сфері зайнято більше 250 млн. людей (кожний 10 працюючий). Тут надається 1/3 всіх світових послуг.

Турист – людина, що від’їжджає за межі свого постійного мешкання на термін від 24 годин до року без здійснення оплачуваної діяльності та з обов'язком залишити країну або місце перебування в позначений термін.

Туризм– виїзд особи з місця постійного проживання з оздоровчою, пізнавальною або діловою метою, без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування, терміном від 24 годин до 1 року.

Туризм в сучасному вигляді сформувався в середині XX ст. і тоді ж  на межі фізичної та соціально-економічної географії почала розвиватися рекреаційна географія.

Географія туризму сформувалася на основі рекреаційної географії. Ці науки є «доньками» суспільної географії (рис.1).

Предмет географії туризму - територіальна організація  (самоорганізація) туристичної діяльності людей.

Географія туризму – галузева дисципліна соціально-економічної (суспільної) географії про просторові закономірності та особливості функціонування розвитку територіальних систем організації (самоорганізації) туристичної діяльності людей.

Завдання науки географія туризму

1. Гносеологічне завдання (пізнавальне)

2. Конструктивне завдання (проектування територіальних систем туризму)

Рис.1. Співвідношення  дозвілля, рекреації і туризму (за Холлом-Пейджем, 1999).

Географія туризму отримала своє місце в системі географічних наук після Другої світової війни. Вона пов’язана з:

· суспільно-географічними науками (соціально-політична географія);

· природничо-географічними науками;

· економічними науками (статистика туризму, економіка туризму);

· менеджмент, маркетинг в туризмі;

· туристичне краєзнавство;

· туристичне країнознавство;

· соціологічні науки (соціологія дозвілля);

· історія (історія туризму);

· математика і т.д.