Тема : Світове значення творчості О. Довженка.

Мета: ознайомити учнів з творчістю О. Довженка. Дати учням поняття про основні види та жанри кіно . Сформувати уявлення про особливості української анімації. Показати учням значення сучасного документального кіно у справі популяризації наукових, технічних і суспільних знань; розвивати в учнів логічне мислення, вміння самостійно отримувати знання для саморозвитку та вдосконалення себе як особистості; виховувати в учнів любов до світової культури та зокрема української культури.

Тип уроку: лекція

Засоби навчання: підручник, ілюстрації, фотографії відомих режисерів та акторів, презентація.

Міжпредметні зв’язки: зарубіжна література, українська література, історія,географія.

Хід уроку

2. Світове значення творчості О. Довженка.

«Слов’янський кінематограф дав світові лише одного режисе­ра – Олександра Довженка», – так свого часу оцінив кінематогра­фічну творчість нашого геніального співвітчизника великий Чарлі Чаплін.

Олександр Довженко (1894-1956) – унікальна постать в історії України, письменник, кінорежисер, художник і громад­ський діяч. Доля наділила його щедрим талантом, любов’ю до України, її народу, батьків, природи, творчості, літератури, кіно, живопису.

Ім’я кінорежисера О. Довженка відоме всьому світові. У його доробку десять кінострічок – 7 ігрових і 3 документальні. Вони нерівнозначні за художнім втіленням, та водночас грандіозні за масштабом авторського задуму. Особливу роль у становленні українського кіномистецтва відіграли фільми О. Довженка «Звенигора» (1928 р.), «Арсенал» (1929 р.), «Земля» (1930 р.). Його творчість піднесла вітчизняний кінематограф до світового рівня.

Якось митець сказав: «Мої картини подібні до яблунь – добре потрясеш – набереш 500 яблук, погано – упаде штук 10».

45. Розкрийте методику розробки календарно-тематичного планування уроків художньої культури.

Тема: Розробка календарно-тематичного планування уроків художньої культури.

Мета: Набути вміння розробки робочого календарно-тематичного плану уроків художньої культури.

Наочні та дидактичні матеріали: Методичні посібники з художньої культури, навчальні програми з художньої культури.

План

1. Структура календарно-тематичного планування уроків художньої культури.

2. Розподіл програмного матеріалу на уроки.

3. Скласти розгорнутий календарно-тематичний план з вказаної теми у вигляді таблиці:

Література.

Календарно-тематичне планування уроків художньої культури.

План.

1. Місце календарного та тематичного планування уроків художньої культури в практиці вчителя.

2. Структура календарно-тематичного планування уроків художньої культури.

Кожний вчитель здійснює календарно-тематичне планування на основі шкільних програм певної предметної спрямованості. Календарно-тематичний план з художньої культури повинен містити назви тем уроків, плани до уроків, типи уроків та методи їх викладання, перелік наочних посібників і дидактичних матеріалів до уроків.

При розподілі змістовного матеріалу шкільної програми на окремі уроки враховують, у першу чергу, ті програмні питання, які повинні бути розглянуті у межах кожного конкретного уроку. Тому при складанні календарно-тематичного плану спочатку доцільно скласти питання плану до кожного уроку. Необхідно зважити, що на одному уроці художньої культури можливо розглянути за 45 хвилин тільки 2-3 питання, якщо урок комбінований. На уроці з формування нових знань або умінь можна розглянути навіть 4 питання, але при цьому доцільним буде відмовитись від повторення пройденого матеріалу чи скоротити практичну (самостійну) роботу учнів.

Календарно-тематичне планування уроків художньої культури рекомендуємо здійснювати за такими рубриками: порядковий номер уроку за програмою; дата проведення уроку, яка записується олівцем; назва теми уроку записується офіційно-діловим стилем; план уроку, тобто питання, які визначаються змістом програми й розглядатимуться у ході уроку; тип уроку й методи, які вчитель планує використати під час уроку; перелік наочних посібників; перелік дидактичних матеріалів.

Література.

1. Чабан Н. Художня культура Італії. Епоха Відродження. // Мистецтво та освіта. — 2001. — № 1. — С. 53.

2. Чабан Н. Методичні рекомендації до календарно-тематичного планування уроків художньої культури для вчителів та студентів. — Херсон, 2004. — 59 с.

46. Розкрийте особливості використання навчальних дискусій у ході аналізу творів образотворчого мистецтва.

Диспут (від лат. disputo — досліджую, сперечаюсь) — публічна суперечка на наукову чи суспільно важливу тему та навчальна дискусія (від лат. discussio — розгляд, дослідження) — суперечка, обговорення певного питання. Базується на обміні думками між учнями, вчителями й учнями, що вчить їх мислити самостійно, сприяє розвитку аналітичних навичок.

Навчає мислити самостійно, розвиває здатність до виваженої аргументації та поважання думки інших. Розрізняють види дискусій:

— дискусія, що виникає під час вирішення певної проблеми класом або групою учнів;

— дискусія, скерована на формування моральних та ідейних переконань;

— дискусія, метою якої є обґрунтування наукових положень, що вимагають попередньої підготовки учнів за першоджерелами.

Дискусії завжди передує коротке вступне слово вчителя або учня (керівника дискусії).

Для того, щоб дискусія забезпечила очікувані результати, необхідно дотримуватися таких основних вимог:

— всі учасники дискусії мають бути підготовленими до неї;

— кожен її учасник повинен мати чіткі тези своєї пропозиції, точну постановку задач, а не реферат, читання якого — марна трата часу;

— можна практикувати «розминку» з метою залучення до дискусії всіх учнів;

— дискусія має бути спрямована на з'ясування проблеми, а не на «змагання» її учасників;

— протилежні точки зору не повинні нівелюватися (саме їх наявність просуває дискусію уперед);

— дискусійні зауваження мають бути зрозумілими;

— якщо дискусія видалася жвавою, керівникові слід утримуватися від власного виступу.

Бажано щоб всі учасники дискусії (найдоцільніше — 10—15 учнів) були почергово її керівниками, які традиційно готуються до дискусії ґрунтовніше, ніж інші.

Серед різноманітних форм дискусій найпоширенішими є:

— «круглий стіл» — бесіда, в якій беруть участь 5—6 учнів, котрі обмінюються думками як між собою, так і з аудиторією (рештою класу);

— засідання експертної групи («панельна дискусія»), в якій беруть участь 4—6 учнів разом з обраним головою; спочатку група обговорює певну проблему, потім пропонує свою позицію всьому класу у формі повідомлення або доповіді;

— форум — обговорення, в якому експертна група обмінюється думками з аудиторією (класом);

— симпозіум — обговорення, у процесі якого учасники виступають з повідомленнями, представляючи власну позицію, відповідають на запитання класу;

— дебати — обговорення, побудоване на основі заздалегідь запланованих виступів учасників, які представляють дві команди-суперниці; після виступів команди відповідають на запитання, вислуховують спростування своїх аргументів тощо;

— судове засідання — обговорення, що імітує судовий розгляд справи.

Диспути й дискусії створюють оптимальні умови для збагачення учнів навчальною інформацією, у запобіганні можливих помилкових тлумачень, вчать аргументувати, доводити, обстоювати власну думку, критично ставитись до чужих і власних суджень, сприяють створенню атмосфери доброзичливості, поваги до думок інших.