Поняття, підстави, види звільнення від кримінальної відповідальності.

Звільнення від кримінальної відповідальності – це порядок не застосування до особи, яка вчинила злочин, кримінальне покарання на підставах, вказаних у законі або в порядку амністії чи помилування.

Особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених ККУ.

Звільнення від кримінальної відповідальності у  випадках, передбачених ККУ, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Види звільнення від кримінальної відповідальності:

1. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям

Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим

Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

3. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки

Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що  вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

У разі порушення умов передачі на поруки особа притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин.

4. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки

Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

5. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності

Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) 2 роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) 3 роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;

3) 5 років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

4) 10 років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) 15 років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років.

Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк.

Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти миру та безпеки людства.

Поняття,ознаки та мета покарання.

Покарання - є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Мета покарання:

- покарати злочинця (кара – позбавлення засудженого прав і інтересів, головним з яких є воля);

- виправлення засудженого;

- запобігання вчиненню засудженого нового злочину (приватна превенція);

- запобігання вчиненню злочинів іншими особами (загальна превенція).

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Покарання є однією з форм реалізації кримінальної відповідальності.

Система та види покарань.

Система покарань – це встановлений кримінальним законом і обов’язковий для суду вичерпний перелік покарань, розташований у певному порядку за ступенем їх суворості.

Система покарань встановлена у ст. 51 ККУ і охоплює 12 видів покарань до осіб, визнаних винними у вчиненні злочину.

Види покарань

До осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі види покарань:

1) штраф;

2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;

3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

4) громадські роботи;

5) виправні роботи;

6) службові обмеження для військовослужбовців;

7) конфіскація майна;

8) арешт;

9) обмеження волі;

10) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;

11) позбавлення волі на певний строк;

12) довічне позбавлення волі.

За порядком (способом) їх призначення усі покарання в ст. 52 ККУ підрозділяються на 3 групи:

· основні – призначаються у вироку лише як самостійні заходи впливу та не можуть застосовуватися на додаток до інших покарань, тобто не можуть приєднуватися до них; згідно с ч. 4 ст. 52 ККУ за один злочин може бути призначене лише одне основне покарання.
До основних покарань належать:

- громадські роботи;

- виправні роботи;

- службові обмеження для військовослужбовців;

- арешт;

- обмеження волі;

- тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;

- позбавлення волі на певний строк;

- довічне позбавлення волі.

· додаткові  - призначаються лише шляхом їх приєднання на додаток до основних покарань і самостійно застосовуватися не можуть.
До додаткових покарань належать:

- позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;

- конфіскація майна.

· змішані (як основні, так і додаткові):

- штраф;

- позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Штраф як вид покарання.

Штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині ККУ, з урахуванням положень ч.2 ст. 53 ККУ.

Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до 50000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями  Особливої частини ККУ не передбачено вищого розміру штрафу. 

За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Суд, встановивши, що такий злочин вчинено у співучасті і роль виконавця (співвиконавця), підбурювача або пособника у його вчиненні є незначною, може призначити таким особам покарання у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, без урахування розміру майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу.

Штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, коли його спеціально передбачено в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини ККУ.

З урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до 1 року.

У разі несплати штрафу в розмірі не більше 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку:

1 година громадських робіт – за 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян

або виправними роботами із розрахунку:

1 місяць виправних робіт - за 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше 2 років.

У разі несплати штрафу в розмірі понад 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, призначеного як основне покарання, та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді позбавлення волі із розрахунку: 1 день позбавлення волі - за 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у таких межах:

1) від 1 до 5 років позбавлення волі - у випадку призначення штрафу за вчинення злочину середньої тяжкості;

2) від 5 до 10 років позбавлення волі - у випадку призначення штрафу за вчинення тяжкого злочину;

3) від 10 до 20 років позбавлення волі - у випадку призначення штрафу за вчинення особливо тяжкого злочину.

Якщо під час розрахунку строку позбавлення волі цей строк становить більше встановлених меж, суд замінює покарання у виді штрафу покаранням у виді позбавлення волі на максимальний строк, передбачений для злочину відповідної тяжкості.