Поняття «звільнення від покарання» та його відбування. Відмінність звільнення від покарання, від звільнення від кримінальної відповідальності.

Звільнення від покарання та його відбування передбачені законом «Про кримін. Відповідальність», обставини незастосування до особи що вчинила злочин, покарання чи припинення його подальшого відбування.

Звільненою від покарання може бути лише така особа, яку суд обвинувальним вироком визнав винною у вчиненні злочину і в багатьох випадках визнається судимою.

1. Звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м'яким, а також пом'якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом'якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом.

2. Особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

3. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.

4. Особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.

5. Особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання у зв’язку із закінченням строків давності.

Звільнення від кримін. відпов. Можуть мати місце лише до вчинення судом обвинувального вироку і процесуально оформлюються постановою (ухвалою) суду про закриття провадження у справі у зв’язку із звільненням особи від кримін. відпов.

Особа яка за вчинення злочину була звільнена від кримін. відпов. в усіх випадках визначається такою, що не має судимості.

Звільняється від покарання особа, яка від час відбування захворіла на псих. хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії , або керувати ними. До такої особи можуть застосовуватися медичні заходи примусового впливу.

Особа яка після вчинення злочину захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування.

У разі одужання цих осіб, вони повинні бути направлені для відбування покарання, якщо не закінчились строки давності або відсутні інші підстави для звільнення від покарання, при цьому час протягом якого застосовувались примусові заходи медичного характеру враховуються в строк покарання, а 1 день позбавлення волі = 1 дню застосування примусових заходів медичного характеру.

Військовослужбовці засуджені до службового обмеження, арешту, або тримання в дисциплінарному батальйоні в разі призначення їх непридатними до військової служби за станом здоров’я звільняються від покарання.

Звільнення від відбування покарання з випробуванням

1. Якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

2. Суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

3. У випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

4. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.