Поняття та види одиничних злочинів.

Одиничний злочин – це діяння, яке містить ознаки тільки одного, передбаченого кримінальним законом, самостійного складу злочину.

Види одиничного злочину:

1. простий:

- одне діяння з одним наслідком (н-д.: умисне вбивство)

- одне діяння з декількома наслідками;

- діяння без наслідку (н-д.: експлуатація дітей).

2. ускладнений одиничний злочин (має більш складну структуру складу - в ньому більш складні об’єктивні та суб’єктивні сторони вчиненого):

· триваючий;

· продовжуючий (н-д.: одержання хабара частками);

· складений – злочин, який складається з 2-х або більше дій, кожний з яких становить певний злочин, однак у ККУ ці дії становлять один злочин;

· злочин, що кваліфікується за настанням додаткових тяжких наслідків (ці наслідки настають послідовно один за одним в результаті вчинення злочину).

Сукупність злочинів: поняття, ознаки, види.

Сукупність злочинів – це вчинення особою 2-х чи більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини ККУ за жоден з яких її не було засуджено.

Ознаки сукупності злочинів:

· вчинення особою 2-х або більше злочинів, кожен з яких має характер окремого одиничного злочину, кожен з яких може бути як простий, так і ускладнений, як закінчений так і незакінчений;

· кожен із злочинів, які утворюють сукупність, передбачений статтею ККУ, тобто кваліфікується за окремою статтею кримінального закону чи за різними частинами однієї і тієї ж статті ККУ;

· за жодний злочин, який належить до сукупності, особа не була ще засуджена, це означає, що всі злочини особа вчинила до винесення вироку хоча б за один з них; якщо ж новий умисний злочин вчинений особою після винесення вироку за умисний злочин, то має місце рецидив злочину.

Види сукупності злочинів:

· ідеальна сукупність – якщо вчинене особою одне діяння містить одночасно склади 2-х чи більше самостійних одиничних злочинів;

· реальна сукупність – коли винний різними самостійними діями вчиняє 2 чи більше злочинів, кожен з яких є самостійним.

Повторність злочинів: поняття, ознаки, види.

Повторність злочинів – це вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини ККУ.

Ознаки повторності злочинів:

· особа (група осіб) вчиняє 2 чи більше самостійних одиничних злочинів (одиничні злочини, що утворюють повторність, можуть мати різний характер, можуть бути простими чи ускладненими, умисними чи необережними, закінченими чи незакінченими, вчиненими особисто чи у співучасті);

· одиничні злочини, що утворюють повторність, вчиняються неодночасно, тобто віддалені один від одного певним проміжком часу;

· всі злочини, які складають повторність, передбачаються однією і тією ж самою статтею Особливої частини ККУ;

· для повторності немає значення була чи не була особа засуджена за раніше вчинений злочиню

Особливість повторності злочинів – якщо за раніше вчинений злочин особа була звільнена від кримінальної відповідальності, закінчилися строки давності чи на цей злочин поширилася амністія або судимість за нього було погашено або знято, то повторність виключається.

Види повторності злочинів:

· повторність тотожних злочинів – це вчинення особою 2-х чи більше одиничних злочинів, які містять ознаки одного й того самого складу злочину;

· повторність однорідних злочинів – це вчинення особою 2-х чи більше злочинів, які посягають на тотожні чи подібні об’єкти.

Рецидив злочинів: поняття, ознаки, види.

Рецидив злочинів – це вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.

Ознаки рецидиву злочинів:

· вчинення особою 2-х чи більше самостійних одиничних злочинів;

· новий злочин (або злочини) має бути вчинений особою в період, коли вона вважається такою, що має судимість за раніше скоєний злочин;

· злочин, за який особа має судимість, і злочин, вчинений нею під час цієї судимості, мають бути умисними.

Рецидиву не буде при вчиненні особою необережного злочину.

Рецидиву не буде при відсутності судимості за попередній злочин.

Види рецидиву злочинів:

· залежно від характеру злочинів:

- загальний – наявний при вчиненні умисних злочинів, які не є тотожними;

- спеціальний – це вчинення такого самого чи подібного злочину.

· залежно від кількості судимості:

- простий (або одноразовий) – коли особа має одну судимість;

- складний (або багаторазовий) – коли особа має 2 або більше судимості за раніше вчинені умисні злочини.

Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння.

Обставини, що виключають злочинність діяння – це дії, які ззовні нагадують злочин, але за підставами, вказаними в законі, такі дії визначаються правомірними, тобто такими, які виключають кримінальну відповідальність.

Види обставини, що виключають злочинність діяння:

1) необхідна оборона;

2) уявна оборона;

3) затримання особи, що вчинила злочин;

4) крайня необхідність;

5) фізичний або психічний примус;

6) виконання наказу або розпорядження;

7) діяння, пов'язане з ризиком;

8) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

Поняття необхідної оборони (як обставини, що виключає злочинність діяння), її ознаки.

Необхідна оборона – це дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

Перевищення меж необхідної оборони - є умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 ККУ.

Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.

Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту.