Термін та йогоознаки. Термінологія як система. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціалізована термінологія

Термін – це слово, абословосполучення, якепозначаєпоняттяпевноїгалузізнаньчидіяльностілюдини.

Кожнагалузьзнаньмаєсвоютермінологію. Термінологія – сукупністьтермінвпевноїгалузі, наука, щовивчаєтерміни.

Основніознакитерміна:

-     системність: кожнийтермін входить до певноїтерміносистеми, уякіймаєтермінологічнезначення;

-     точність: термін повинен якнайповніше й найточнішепередаватизмістпоняття, яке вінпозначає;

-     прагнення до однозначності у межахсвоєїтерміносистеми;

-     наявністьдефініції – наявністьозначення, якечіткоокреслюєйогозначення.

Галузевітерміносистемивзаємодіють одна з одною, маютьспільнийтермінологічний фон. Залежновідступеняспеціалізаціїзначеннятерміниподіляютьсяна:

1. Загальнонаукові – вживаютьсямайже в усіхгалузевихтермінологіях.

2. Міжгалузевітерміни – цетерміни, яківикористовуються в кількохспорідненихабо й віддаленихгалузях.

3. Вузькоспеціалізованітерміни – слова, словосполучення, якіпозначаютьпоняття, щовідображаютьспецифікуконкретноїгалузі.

Термінологія обраного фаху

Економічнітерміни – це слова, щофункціонують в економічнійсферісуспільства і утворюютьтермінологічне поле економіки як науки. Середекономічно-правовихтермінівфіксуємотакігрецькізапозичення: автаркія, іпотека, криза, економія, агрономія, монополія, олігополія, монопсонія, хартія, поліполія, тезаврування. Латинськихзапозичень на позначенняекономічно-правових понять в українськіймовізначнобільше, ніжгрецьких, незважаючи на те, що проникли вони у словниковий склад значнопізніше. «Словник іншомовнихслів» фіксуєпонад 300 термінівлатинськогопоходження на позначеннясоціально-економічних понять, зокрема: акція, актив, абсентеїзм, аукціон, бонус, віндикація, дебет, девальвація, декларація, дефіцит, дивіденд, дотація, інфляція, комерція, квота, конверсія, конкуренція, кооперація, компенсація, локо, латифундія, ліцензія, монетаризм, новація, номінал, негоція, облігація, оренда, пасив, посесія, продукція, пролонгація, реверс, ревізія, реінвестиції, рекламація, ремісія, санація, сервітут, суборенда, субституція, трансакція, фабрикат, фідуція, фіск, флуктуація, цесія, юриспруденція, юрисдикція та ін.

Кодифікація і стандартизація термінів

Кодифікаціятермінів — цесистематизаціятермініву словниках, довідниках, щоорієнтуютьмовців на правильнеїхвикористання.

Перекладні словники — найпоширеніший тип сучаснихтермінологічнихсловників. Середдвомовнихтермінологічнихсловниківпоряд з російсько-українськиминайчастотнішими є англійсько-українські, латинсько-українськітощо. Термінологічні словники можуть бути тримовними, значнорідше — чотирьох-семимовними.

Енциклопедично-довідкові словники подаютьпоясненнянаукових понять, а не просто фіксуютьтерміни. Словниковастаттявлексикографічнихпрацях такого типу складається з двохчастин — назвипоняття і йогоозначення (дефініції).

Тлумачно-перекладні словники — цепрацізмішаного типу, якіперекладаютьтермініноземноюмовою (абокількомамовами) і подаютьйоготлумачення.

Стандартизаціятермінології — цевиробленнятермінів-еталонів, термінів-зразків, унормуваннятермінології в межах однієїкраїни (якщоценаціональний стандарт) або в межах групикраїн (якщоцеміжнародний стандарт). Стандартизована термінологія є обов'язковою для вживання в офіційнихнаукових, ділових, виробничих текстах.

Сьогодні в Україністандартизаціятермінології стала державною справою. Відрозв'язаннямовнихпитань, зокрематермінологічних, як відомо, залежатьтемпидержавотворчихпроцесів. Освіта, наука, а особливо виробництвопотребуютьєдиної, зручної, логічноїукраїнськоїтермінології. На цей час в Українірозробленопонад 600 державнихстандартів. Через кожніп’ятьроківїхпереглядають і уточнюють.

Термінологічний стандарт укладають за таким алгоритмом:

1) систематизація понять певноїгалузі науки читехніки; поділїх на категорії (предмети, процеси, якості, величинитощо); розмежуванняродових та видових понять;

2) відбиранняусіхтермінівгалузі, узятої для стандартизації (термінивибираютьзісловниківрізнихроківвидання, статей, підручників, періодики, рукописів та ін. джерел);

3) поділтермінів на групи:

а) вузькоспеціальнітерміни; б) міжгалузеві; в) загальнонаукові (загальнотехнічні); стандартизаціїповинніпідлягатилишевузькоспеціальнітерміни);

4) вибиранняізгрупитермінів-синонімівнормативноготерміна (іншітерміниподаютьтакож, але з позначкою “нерекомендований”);

5) підбиранняеквівалентіванглійською, німецькою, французькою, російськоюмовами з відповіднихміжнароднихстандартів;

6) формулюванняукраїнськоюмовоюозначенняпоняття;

7) рецензування стандарту фахівцем та мовознавцем.

Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Жанри наукових досліджень

Науковий стиль українськоїмовимаєсвоїособливості. Йогоосновнафункція – інформативна, завдання – переданняінформації. Загальніознакинаукового стилю – поняттєвість, об’єктивність, точність, логічність, доказовість, аргументованість, переконливість, узагальнення, абстрагованість.

Особливостінаукового тексту:

-     відображає ту чиіншу проблему, висуваєгіпотези,орієнтує на новезнання;

-     маєраціональний характер, складаєтьсяізсуджень, умовиводів;

-     текст не ґрунтується на образі, не активізуєпочуттєвийсвіт, а орієнтований на сферу раціональногомислення;

-     йогопризначенняобґрунтувати, довести істину.

Науковідослідженняздійснюються з метою одержаннянаукового результату. Науковий результат – новезнання, здобутепід час науковоїдіяльності та зафіксоване на носіяхінформації у формінауковогозвіту, науковоїпраці, науковоїдоповіді, науковоговідкриттятощо.

План –це короткий перелік проблем, досліджуваних у науковомутексті.

Теза – цетвердження у книжці,доповіді, статті, якенеобхідно довести.

Конспект – стислий писаний викладзмістучого-небудь.

Оформлювання результатів наукової діяльності.

Науковідослідженняздійснюються з метою одержаннянаукового результату. Науковий результат – новезнання, здобутепід час науковоїдіяльності та зафіксоване на носіяхінформації у формінауковогозвіту, науковоїпраці, науковоїдоповіді, науковоговідкриттятощо.

1.1. Названауковоїроботи повинна бути лаконічною, короткою, відповідатисутівирішеноїнауковоїпроблеми (задачі), вказувати на мету дослідження та йогозавершеність. У назві не слідвикористовуватиускладненутермінологію.

1.2. При оформленнірезультатівнауковоїроботинеобхіднопосилатисянаавторів та джерела, з якихвикористаноокремийматеріал. У випадкахвикористаннязапозиченихматеріалів з науковихпраць, досліджень без посилання на їхавторівнауково-дослідницька робота знімається з конкурсу-захистунезалежновід стану проходження.

1.3. Змістнауковоїроботинеобхідновикладатистисло, аргументовано, уникатибездоказовихтверджень.

2.1. Наукова робота повиннамістити:

- Титульнийаркуш

- Зміст

- Перелікумовнихпозначень (при необхідності)

- Вступ

- Основначастина

- Висновки

- Список використанихлітературнихджерел

- Додатки (при необхідності).

План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці

Будь-яке науковедослідженняспирається на роботу з літературнимиджерелами, щовимагаєволодіння методами фіксації і збереженнянауковоїінформації.

План – це короткий перелік проблем, досліджуваних у науковомутексті.

За допомогою плану узагальнюють і згортаютьнауковуінформацію, за ним розкривають, про що написано, яка основна думка, яким чином доведено їїістинність, якоговисновку доходить автор тексту. План буваєпростий, складний, питальний. Простиймаєлишеосновніпитання. Складниймаєдодатковіпитання. Питальний план складається за допомогоюпитальнихречень.

Теза – положення, висловлене в книжці, доповіді, статті, яке необхіднодовечти. Теза – будь-яке висловлення, яке стисловикладаєідею. відповіднодо мети тезибувають:

- вторинні;

- оригінальні.

Вториннітезислугуютьдлявиділенняосновноїінформації в тому чиіншомуджерелі.

Оригінальнітезистворюють як первинний текст.

Конспект – стислий писаний викладзмістучого-небудь, складається з плану і тез, доповненихфактичнимматеріалом, що у сукупності є коротким письмовимвикладомзмісту книги, статті, лекції.