Концепції страхового продукту.

Останнім часом страховики почали застосовувати західний термін страховий продукт, витіснивши більш звичне поняття - страхова послуга.

У джерелі [35] страховий продукт визначається як набір ос­новних та допоміжних послуг, що надаються страховиком страху­вальникові при виконанні договору страхування.

Зарубіжні дослідники сформували декілька концепцій стра­хового продукту.

Компенсаційна концепція.Згідно з нею основою страхово­го продукту є так звана ризикова компенсація з боку страховика. Вона полягає в тому, що ризик випадкового погіршення ма­теріального стану страхувальника компенсується ризиком (мож­ливістю) випадкової виплати.

Інформаційна концепція(автор - німецький учений Вольфганг Мюллер).

Послуга, що налається страхувальникові, полягає не у ви­платі, а в наданні гарантії. Будь-який страховий продукт є певним обсягом інформації, що містить умови видачі страхової гарантії.

Страховий продукт є матеріальним, послуга ж (а не про­дукт, як вважає Мюллер) є переважно наперед визначеним набо­ром інформації, вона може бути реалізована також у матеріальній формі при настанні страхового випадку.

Отже, використання терміну "страховий продукт" не ви­ключає поняття "страхова послуга", оскільки ці терміни мають різне значення.

У загальному вигляді страховий продуктможна визначити як таке сполучення факторів виробництва, яке дозволяє страхо­викові надавати страхувальникові послугу.

Концепція 3-рівневого продукту за Халлером(німецький дослідник), який виділяє три підсистеми: фінансову, технічну та соціальну. Із соціальної точки зору страховий продукт дає мож­ливість розпоряджатись страховим забезпеченням, з фінансової - виражається страховим полісом і діями страховика впродовж терміну чинності договору страхування, з технічної - забезпечує необхідне співвідношення між преміями та виплатами.

Ризики є природним наслідком існування динамічного се­редовища й процесів, що в ньому діють. На основі цього ризик визначається як можливість того, що очікування стосовно певної системи не здійсняться. Виконання цих очікувань відображає за Халлєром сутність страхового захисту і є базовим рівнем страхо­вого продукту.

Концепція Д. Фарні - одного з провідних теоретиків Німеч­чини. Цей автор вважає, що страховий продукт є системою, яка містить у собі ризикову, нагромаджувальну та забезпечувальну підсистеми. Його корисність частіше усвідомлюється клієнтом не на основі інтелекту, а на основі досвіду й довіри, тому велика ува­га надається етапу продаж. При цьому продукт повинен задоволь­няти не тільки клієнта, а й канали розповсюдження.

Ризикова підсистема страховика складається з прийому ймовірного розподілу збитку, покриття ризику шляхом видачі зо­бов'язання та здійснення страхової виплати при настанні страхо­вого випадку, вирівнювання ризику в просторі та часі. Нагромаджувальну підсистему страхової компанії утворює можливість вкладання вільних коштів з метою нагромадження, а забезпечу­вальна підсистема гарантує консультаційну підтримку стосовно ризикової та нагромаджувальної підсистем.

Ризикову підсистему страхувальника формує передача ймовірного розподілу збитку, збереження фінансового стану шляхом прийняття зобов'язання від страховика та отримання страхової виплати при настанні страхового випадку. Нагромаджувальна підсистема забезпечує здійснення планомірного нагро­мадження коштів (страхування життя). Для забезпечувальної підсистеми властивим є одержання підтримки від страховика при настанні страхового випадку.

Перед потенційними клієнтами страхової компанії відкри­ваються широкі можливості вибору конкретних страхових про­дуктів, порівнюючи які, вони оцінюють відповідність між своїми бажаннями (страховими інтересами) та гарантіями, що пропону­ються страховиком. Внаслідок цього аналізу формуються певні переваги страхувальника перед конкретною страховою ком­панією та її страховими продуктами.