Зміна маржинальних витрат залежно від кількості виробленої продукції

Диференційні (прирістні) витрати – витрати, що складають різницю між альтернативними рішеннями.

Дійсні або реальні витрати – витрати, по яких необхідне витрачання грошей або інших ресурсів.

Можливі (альтернативні) витрати – утрачена вигода, коли вибір або прийняття одного рішення вимагає відмовитися від другого (альтернативного) рішення.

Отже, всі витрати з прийняття управлінських рішень необхідно розподіляти на альтернативні й неальтернативні. Причому в економічному виборі варіантів необхідно керуватися альтернативними витратами.

Класифікація витрат для контролю і регулювання. Витрати, що контролюються– вид витрат, які менеджер може контролювати або справляти на них суттєвий вплив.

Витрати, що не контролюються – вид витрат, які менеджер не може контролювати або впливати на них.

Витрати, що контролюються і не контролюються, необхідно розрізняти в бюджетах роботи структурних підрозділів (центрів відповідальності)

Облік витрат для управління і контролю

Система обліку і калькуляції повних витрат. Ця система передбачає, що у собівартість продукції включаються всі витрати, що пов’язані з процесом виробництва, а саме:

§ прямі матеріали;

§ пряма заробітна плата;

§ інші прямі витрати;

§ накладні загальновиробничі витрати.

Калькуляція собівартості за повними витратами може здійснюватися:

§ за замовленнями;

§ за процесами;

§ на основі виробничої необхідності.

Калькуляція витрат за замовленнями (за проектами). Об’єктами обліку при цьому методі є окремі замовлення. Кожному замовленню присвоюють окремий номер (шифр), який проставляють у первинних документах з обліку витрат і за якими здійснюють групування первинних документів (і витрат) за замовленнями.

Прямі витрати відносять на собівартість замовлень на основі групування первинних документів.

Загальновиробничі витрати, які є непрямими, протягом місяця обліковують окремо, на окремих рахунках, а в кінці місяця відносять на собівартість окремих замовлень шляхом їх розподілення.

Фактичну собівартість замовлення визначають тільки після його закінчення.

Якщо за замовленням вироблено багато виробів, для визначення фактичної собівартості одиниці продукції необхідно загальну суму витрат розділити на кількість виробів.

Калькуляція витрат за процесами (попередільний метод).Використовують у тих виробництвах, де вихідна сировина проходить ряд технологічних виробничих процесів – переділів виробництва. На кожному переділі одержують напівфабрикат, який є вихідною сировиною (або матеріалом)для наступного переділу. На останньому переділі одержують готову продукцію. Цей метод використовують в металургійній, хімічній, текстильній і інших галузях промисловості.

Витрати за цим методом обліковують за переділами і видами продукції.

Об’єктами калькуляції є напівфабрикати кожного переділу і готова продукція останнього переділу.

Попередільний метод має два варіанти обліку виробничих витрат:

§ напівфабрикатний, за яким визначається фактична собівартість кожного переділу.

§ безнапівфабрикатний, за яким облік витрат виконується за переділами, але собівартість напівфабрикатів не визначається. Шляхом зведення витрат за переділами підраховується собівартість тільки готової продукції на останньому переділі.

Калькуляція на основі виробничої діяльності.Система орієнтована на контроль і скорочення довготривалості виробничого процесу, особливо тих операцій, які не збільшують цінності виробів (транспортування, зберігання, контроль тощо). Саме це приводить для зниження витрат і собівартості продукції.

При цій системі виробничі накладні витрати підлягають обліку за операціями, по так званих «центрах виробничої діяльності», а потім розподіляються між видами продукції на основі диференційованих баз розподілення. Тобто, для кожного виду витрат визначається своя база (фактор) розподілення, а потім розраховується величина цих витрат на одиницю фактора їх зміни (табл. 13.7).

При цьому накладні витрати, які традиційно вважались постійними, розглядаються як довготермінові перемінні витрати, зміна яких пов’язана зі зміною активності відповідних факторів.

Таблиця 13.7

Звіт про фінансові результати

Система обліку і калькуляції перемінних витрат. Система калькуляції витрат для управління і контролю базується на розподіленні всіх витрат на перемінні і постійні. Вона передбачає, що собівартість продукції визначається тільки за перемінними витратами. Так, до виробничої собівартості продукції відносяться прямі матеріали (сировина), пряма заробітна плата і частина загальновиробничих витрат, які є перемінними. За перемінними витратами оцінюється також залишок готової продукції.

Постійні загальнозаводські витрати не включаються в собівартість продукції, відносяться до витрат періоду, підлягають обліку окремо і списуються на дебет рахунку фінансових результатів звітного періоду. Контроль постійних витрат здійснюється за центрами відповідальності шляхом їх бюджетування, виявлення і аналізу відхилення від бюджету (кошторису).

Система калькуляції перемінних витрат використовується в управлінському обліку для цілей прийняття управлінських рішень (з випуску нових видів продукції, вибору альтернативи «виробляти чи купувати», встановлення цін), планування, зокрема прибутку, контролю тощо.

Зовнішня звітністьскладається на принципах калькуляції повних витрат.

З системою обліку і калькуляції перемінних витрат пов’язаний показник маржинального доходу.

Маржинальний доход – це різниця між доходом від реалізації і сумою перемінних витрат.

Маржинальний доход – це проміжний фінансовий результат, який забезпечує покриття постійних витрат і одержання прибутку (табл. 13.8).

Системи обліку і калькуляції повних і перемінних витрат можуть давати різні фінансові результати діяльності підприємства

Приклад.Підприємство виробляє і реалізує продукцію «Д». Ціна реалізації 50 грн. за одиницю. Дані за серпень:

§ вироблено –15 000 шт.;

§ перемінні витрати на одиницю –18 грн.;

§ постійні витрати за місяць – 450 000 грн.

Таблиця 13.8

Звіт про фінансові результати на основі маржинального доходу

Фактична собівартість одиниці продукції по повних витратах: загальна сума витрат : обсяг виробництва = (перемінні витрати + постійні витрати) : обсяг виробництва = (15 000 х 18 + 450 000) : 15 000 = 48 грн.

Прибуток від реалізації одиниці продукції: 50 грн. - 48 грн. = 2 грн.

Загальний прибуток наведено в табл. 13.9.

Таблиця 13.9