Як глобальна проблема людства

Мета вивчення: з’ясувати сутність, причини та наслідки виникнення екологічної проблеми; зрозуміти основні «суперечності» в розвитку та функціонуванні системи «суспільство-природа»; визначити основні ознаки та масштаби сучасної екологічної кризи; усвідомити важливість екологічної освіти і виховання у попередженні та вирі­шенні екологічних проблем.

Вивчення теми необхідно розпочинати із з’ясування сутності екологічної проблеми. Філософська категорія проблема означає протиріччя в певній системі. В основі екологічної проблеми лежить, перш за все, протиріччя між суспільними потребами в природних ресурсах та можливостями природних систем їх задовольнити.

У процесі своєї еволюції кожна система проходить кілька стадій розвитку (виникнення, становлення, зрілості, деградації, трансформації) та може перебувати в кількох еволюційних станах (оптимальному, конфліктному, кризовому та катастрофічному). Оптимальний стан– це «найкращий» стан екологічної системи, коли забезпечується її стабільний розвиток за умови гармонійної взаємодії її компонентів. Конфліктний станхарактеризується певними відхиленнями основних параметрів від оптимальних значень. Ці відхилення мають кількісний характер. Кризовий стан – це такий стан екологічної системи, при якому вона не може виконувати еволюційно притаманні їй функції, що зумовлені внутрішньою природою її компонентів та взаємозв’язка­ми між ними. Катастрофічний стан – це повне руйнування екологічної системи.

Екологічні катастрофи класифікують:

- - За походженням:

• • природна (землетрус, вулкан, цунамі, смерч, повінь тощо);

• • техногенна (аварії).

- - За характером:

• • порогова (логічне завершення кризового стану);

• • точкова (руйнування екологічної системи у результаті раптового сильного впливу зовнішнього фактора).

- - За масштабом:

• • локальна;

• • регіональна;

• • глобальна.

Приклади екологічних катастроф

- - Точкова (техногенна):

• • 1984 р. Індія (м. Бхопал) – на хімічному заводі стався витік 40 т метилізоціонату – постраждало 50 тис. осіб, загинуло – 4 500 осіб.

• • 1989 р. – поблизу м. Уфи (Росія) стався вибух продуктопро­воду – 314 осіб загинуло.

• • 26 квітні 1986 р. – аварія на Чорнобильській АЕС (площа забруд­нення склала 40 тис. км², постраждало – 4,8 млн осіб).

• • 2007 р. Львівська область – аварія потягу, що перевозив фосфор з Казахстану в Нідерланди (у результаті аварії відбулося забруднення значної території та отруєння жителів прилеглих населених пунктів).

- - Порогова екологічна катастрофа–екологічна катастрофа Аралу (є наслідком тривалої екологічно необґрунтованої діяльності Міністерства водного господарства та Міністерства сільського господарства в Аральському регіоні).

На думку більшості науковців, сучасний стан на планеті оцінюється як кризовий, регіональні та локальні екологічні системи перебувають в різних станах – від оптимального до катастрофічного.

Сутність сучасної екологічної кризи:антропогенне навантаження на природне середовище досягло таких масштабів, за яких:

- - природа не здатна задовольнити постійно зростаючі потреби суспільства в природних ресурсах;

- - природа не здатна утилізувати постійно зростаючі обсяги відходів без зміни або втрати своїх властивостей та функцій.

Підтвердженнями екологічної кризи є:

1. 1. Забруднення природного середовища (концентрація в атмосфері СО₂ є найбільшою за останні 160 тис. років).

2. 2. Глобальні зміни клімату (наслідок викидів метану, СО₂, пору­шення концентрації озону в стратосфері).

3. 3. Руйнування озонового екрану Землі, утворення «озонових дір» (у вересні 2000 р. зареєстрована озонова діра площею 28,3 млн км², що майже дорівнює площі Антарктиди).

4. 4. Ерозія ґрунтового покриву.

5. 5. Спустелювання територій (підраховано, що площа пустель зростає щорічно приблизно на 60 тис км²).

6. 6. Деградація біосфери (скорочення чисельності та видового різнома­ніття тваринного і рослинного світу).

7. 7. Заповнення звільнених ніш небажаними хвороботворними організмами з високою пристосувальною здатністю.

Головна умова вирішення екологічної проблеми:раціональне використання природних ресурсів, їх охорона та відтворення повинні стати нормою, основним правилом життєдіяльності сучасної людини.

Основні напрями вирішення сучасної екологічної проблеми:

- - адміністративно-правовий –створення законодавчої бази та системи правових норм і адміністративних обмежень, направлених на дотримання принципів раціонального природокористування(запроваджен­ня еколого-правової відповідальності за нанесення еколого-еконо­мічної шкоди, екологічних нормативів тощо);

- - освітньо-виховний –створення системи екологічної освіти та екологічного виховання членів суспільства.Мета – послідовне форму­вання знань про закономірності взаємодії суспільства та природи, формування екологічної свідомості;

- - пропагандистський –пропаганда екологічних знань та природо­охоронних ідей;

- - економічний –розробка та запровадження системи економічних стимуляторів раціонального природокористування (платне природоко­ристування, штрафи за нанесення еколого-економічної шкоди, державні інвестиції в природоохоронні проекти, премії за досягнення в природоохоронній діяльності);

- - техніко-технологічний – наукове обґрунтування та практичне впровадження таких виробничо-технологічних процесів, які б забезпе­чували раціональне використання природних ресурсів, а вплив на природні екосистеми був мінімальний.

Термінологічний словник

Потенціал природно-ресурсний –частина речовини та енергії природних систем, яка залучається або може залучатися в соціально-економічну сферу для задоволення суспільних потреб.

Парниковий ефект – розігрівання приземного шару атмосфери, що викликане поглинанням довгохвильового (теплового) випромі­нювання Землі. Основна причина – збагачення атмосфери газами, здатними поглинати теплове випромінювання.

Ризик екологічний – ймовірність виникнення несприятливих екологічних ситуацій.

Стійкий розвиток – такий розвиток суспільства, який задовольняє сучасні його потреби та не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої потреби.

Стійкість екосистем – здатність протистояти антропогенним впливам без втрати основних властивостей та функцій.

Шар озоновий – певний шар атмосфери, що містить підвищену концентрацію озону, здатного затримувати жорстке космічне випромі­нювання.

Питання теми для самостійного опрацювання

1. 1. Екологічні кризи минулих епох: зміст, причини, вирішення.

2. 2. Місце екологічної проблеми в системі актуальних загальносві­тових проблем.