Залежність радіусу СЗЗ від категорії небезпечності підприємства

Основний вплив сільськогосподарського виробництва на природні екосистеми проявляється через процеси землекористування. Наслідками негативного впливу землеробства на природні екосистеми є:

- - ерозія ґрунтового покриву – руйнування ґрунтового покриву під впливом води та вітру (нині в Україні різними формами ерозії охоплено близько 20 млн га ріллі (майже 59 %); щорічно площа еродова­них земель в Україні збільшується на 80 тис. га, в результаті чого економічний збиток складає понад 9,1 млрд грн;

- - виснаження ґрунтів (зниження родючості українських чорноземів, зменшення вмісту гумусу);

- - засолення ґрунтів (є результатом інтенсивного зрошення в півден­них регіонах);

- - хімічне забруднення ґрунту та водних об’єктів (у період 1960–1970 рр. на 1 га посіву вносилося в середньому 46 кг мінеральних добрив, а в 1985–1990 рр. – 146,8 кг. У розрахунку на одну особу населення цей показник складав 85 кг. Порушення норм зберігання та внесення добрив приводить до їх вимивання талими та дощовими водами, в результаті чого вони потрапляють до водних поверхневих джерел та ґрунтових вод).

До цього переліку слід додати біологічне забруднення природних екосистем відходами великих тваринницьких комплексів та висна­ження біогеоценозів через надмірне випасання худоби (вплив тварин­ництва).

Вплив транспорту на навколишнє середовище зумовлений його особливостями як галузі господарства, зокрема:

- - «продукція» транспорту – процес переміщення вантажів та людей;

- - лінійний характер розміщення (промисловому виробництву притаманний дискретний або локальний характер розміщення, а сільському господарству – ареальний);

- - висока енергоємність (30 % енергії та палива споживається транспортом);

- - високий рівень викидів продуктів згорання (в середньому за рік 1 автомобіль поглинає 1 т кисню та викидає в повітря до 800 кг вуглекислого газу, 40 кг окису азоту та 200 кг незгорілих вуглеводнів і важких металів).

Найбільше негативний вплив транспорту, як і промислового вироб­ництва, на природні екосистеми проявляється, перш за все, через їх забруднення.

Забруднення – це процес надходження до навколишнього середо­вища або виникнення в ньому нових, не властивих йому хімічних або біологічних речовин чи фізичних властивостей або перевищення в даний момент часу природного середньобагаторічного рівня концентра­ції названих речовин (властивостей), що часто призводить до негатив­них наслідків.

Забруднення може бути спровоковане будь-якою речовиною, навіть «найчистішою» (наприклад, вода під час повені або великих злив може спровокувати затоплення території).

Забруднення класифікують за: походженням (природнета антропо­генне);змістом (механічне; фізичне; хімічне; біологічне), за тривалістю дії (стійке, середньотривале, нестійке); характером дії (навмисне, супутнє, аварійно-випадкове).

Використовуючи рекомендовані до теми інформаційні джерела, з’ясуйте небезпеку для людини різних видів забруднення.

Термінологічний словник

Антропогенний вплив на довкілля – діяльність людини, яка пов’язана з реалізацією економічних, рекреаційних або культурних інтересів людей, внаслідок чого в навколишнє середовище вносяться хімічні, фізичні або біологічні зміни.

Випромінювання іонізуюче – випромінювання з високою енергією, здатне відривати електрони від їхніх атомів з утворенням позитивних і негативних іонів, що мають підвищену біологічну вразливу дію.

Ерозія ґрунтів – (лат. «erosia» – роз’єднання) – руйнування ґрунто­вого покриву в результаті діяльності вітру (вітрова) чи води (водна).

Пестициди(грец. «pestis» – зараза, «cido» – вбивати) – хімічні сполуки, що здатні знищувати або пригнічувати життєдіяльність живих організмів – комах, гризунів, грибів та їх спор, бактерій, рослин; загальна назва отрутохімікатів, які використовуються в сільському господарстві для захисту сільськогосподарських рослин і тварин.

Радіонукліди – радіоактивні елементи, продукти поділу інших радіоактивних елементів (урану, торію тощо).

Токсичні речовини – такі матеріальні забруднювачі навколишнього середовища, які при перевищенні певних гранично допустимих концентрацій спричиняють загибель живих істот або пригнічують їхню життєдіяльність.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ 3

Розвиток продуктивних сил та його вплив на навколишнє середовище

План

1. 1. Зростання масштабів виробництва та його вплив на навколишнє середовище. Антропогенне навантаження на природні екосистеми.

2. 2. Особливості впливу на навколишнє середовище промислового комплексу.

3. 3. Сутність процесу забруднення навколишнього середовища. Види забруднень.

4. 4. Вплив забруднення навколишнього середовища на здоров’я людини. Територіальна диференціація захворювань.

Завдання:1. Письмово пояснити механізм утворення кислотних опадів та їх вплив на екосистеми.

Завдання: 2. Згрупувати галузі господарства за характером їх впливу на навколишнє середовище: а) забруднюють в значних масштабах; б) руйнують літогенну основу; г) негативний вплив, як правило, незначний.

Питання теми для самостійного опрацювання

1. Роль екологічного фактору в раціональній територіальній організа­ції продуктивних сил.

2. Вплив забруднюючих речовин на здоров’я людини.

Тест для самоперевірки знань

1. Кислотні опади є наслідком:

а) руйнування озонового шару;

б) глобального потепління;

в) хімічного забруднення атмосфери.

2. За походженням забруднення може бути:

а) хімічне;

б) антропогенне;

в) біологічне;

г) природне.

3. Види фізичного забруднення:

а) стійке;

б) навмисне;

в) шумове;

г) радіоактивне;

д) електромагнітне;

ж) усі варіанти вірні.

4. Найбільший радіус СЗЗ (1 000 м) повинні мати підприємства:

а) хімічної промисловості;

б) харчової;

в) металургійної;

г) сфери обслуговування.

5. Радіус санітарно-захисної зони підприємства залежить від його:

а) виробничої потужності;

б) категорії небезпечності;

в) кількості персоналу.

Інформаційні джерела

1. 1. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології: Підручник. – К.: Либідь, 1993. – С. 104–128, 213–243.

2. 2. Бойчук Ю.Д., Солошенко Е.М., Бугай О.В. Екологія і охорона навколишнього середовища: Навчальний посібник. – 3-тє вид., випр., доп. – Суми: ВТД «Університетська книга»; К.: Видавничий дім «Княгиня Ольга», 2005. – С. 87–92, 98–101, 136–141, 171–226.

3. 3. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навчальний посібник. – К.: т-во «Знання», КОО, 2000. – С. 62–97.

4. 4. Злобін Ю.А., Кочубей Н.В. Загальна екологія: Навчальний посібник. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2003. – С. 206–248, 292–309.

5. 5. Екологія: Підручник / С.І. Дорогунцов, К.Ф. Коценко, М.А. Хвесик та ін. – К.: КНЕУ, 2005. – С. 47–86.

6. 6. Основи соціоекології: Навчальний посібник / За ред. Г.О. Бачинського. – К.: Вища школа, 1995. – С. 148–151, 166–171.

7. 7. Сухарев С.М., Чундак С.Ю., Сухарева О.Ю. Основи екології та охорони довкілля. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закла­дів. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С. 167–202, 273–300.

[Вверх] [Вниз]