РОЗРАХУНОК ЗБОРІВ ЗА ЗАБРУДНЕННЯ ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

Платежі за забруднення навколишнього середовища – це складова частина фінансового механізму охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів.

Згідно з методикою визначення розмірів плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього середовища України нормативи встановлюються за:

§ викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення;

§ скиди забруднюючих речовин у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, а також підземні горизонти;

§ розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного та інших виробництв;

§ спричинення збитків тваринам та рослинам;

§ збитки, завдані природно-заповідному фонду;

§ аварійне забруднення довкілля.

Механізм визначення плати і стягнення платежів за забруднення довкілля був урегульований Постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 1992 року та відповідною Постановою від 1 березня 1999 року, якими затверджено Порядок встановлення нормативів збору і стягнення платежів за забруднення навколишнього природного середовища. Відповідні платежі стягуються з підприємств незалежно від форм власності і відомчої приналежності. Внесення плати за забруднення не звільняє підприємства від проведення заходів з охорони навколишнього середовища, а також сплати штрафних санкцій за екологічні правопорушення і повного відшкодування шкоди.

Визначення платежів за викиди забруднюючих речовин в атмосферу

Розмір платежу за викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення П_а.с визначається за формулою:

,                (6.1)

де М_лі – маса річного викиду і-ої забруднюючої речовини в межах ліміту, т;

М_пі – маса понадлімітного річного викиду в атмосферу і-ї забруднюючої речовини, т;

К_п – коефіцієнт кратності плати за понадлімітний викид в атмосферу;

Н_бі – норматив збору за 1 тонну і-ї речовини в гривнях, що встановлюється з врахуванням класу небезпечності або орієнтовно безпечних рівнів впливу, грн./т;

К_інд – коефіцієнт індексації;

К_т – коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості, розраховується за формулою:

 К_т = К_нас · К_ф ,                                        (6.2)

К_нас – коефіцієнт, що враховує чисельність мешканців населеного пункту (табл. 6.1);

К_ф – коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення населеного пункту (табл. 6.2).

Таблиця 6.1

Коефіцієнт, що встановлюється залежно
від чисельності жителів населеного пункту

Таблиця 6.2

Коефіцієнт, що встановлюється залежно
від народногосподарського значення населеного пункту*

* Якщо населений пункт має одночасно промислове і рекреаційне значення, застосовується коефіцієнт 1,65.

Нормативи збору за викиди забруднюючих речовин наведені в табл. 6.3 – 6.5.

Таблиця 6.3

Нормативи плати за викиди основних забруднюючих речовин
від стаціонарних джерел

Таблиця 6.4

Нормативи збору за викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами залежно від класу небезпечності

Таблиця 6.5

Нормативи зборів за викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами залежно від установлених орієнтовно небезпечних рівнів впливу для тих речовин, для яких не встановлені класи небезпечності

Для пересувних джерел за діючими нормативними актами розмір збору П_а.п розраховується за формулою:

,                      (6.3)

де М_і – річний обсяг використання палива і-го виду, т;

Н_бі – базовий норматив плати за викиди забруднюючих речовин, що утворюються в результаті спалення 1 т і-го палива, грн./т;

К_т – коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості;

К_інд – коефіцієнт індексації.

Застосовують такі базові нормативи плати за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення (табл. 6.6-6.7):

Таблиця 6.6

Нормативи плати за викиди шкідливих речовин,
що утворюються після спалення 1 т пального

Таблиця 6.7

Значення маси шкідливих речовин, які поступають в атмосферу