Прочитайте текст, зробіть опорний його конспект.

Культура фахової мови є конкретно-історичним явищем, яке реалізується в повсякденній мовній практиці кожного фахівця. Мовна культура фахівця виявляється у дотриманні норм літературної мови, володінні професійною мовою, вмінні висловлюватися правильно і виразно, використовуючи вміло і за призначенням різні стилістичні засоби української мови. Важливу роль у розвитку культури фахової мови відіграє мовна освіта, метою якої є формування професійної мовнокомунікативної компетенції індивіда.

       Мовна компетенція – володіння засобами мови, тобто одиницями і категоріями всіх її рівнів, стилістичними засобами, законами її використання тощо;

Комунікативна компетенція – навички використання мови в конкретному контексті й ситуації спілкування; уміння зорієнтуватись у співбесіднику, ефективно впливати на нього.

Комунікативна компетенція залежить від:

- комунікативних інтенцій (утримування в пам’яті сказаного й постійна кореляція плину спілкування з метою мовця, його проміжними та кінцевими результатами);

- дотримання комунікативних стратегій, що дають змогу досягти необхідного результату комунікації;

- знання особистості співбесідника; зворотного зв’язку в комунікації, що передбачає врахування психологічних особливостей адресата, його соціальних ролей; уміння долати психологічні «фільтри», розбивати психологічні «щити»; уміння володіти навичками декодування «мови тіла» співбесідника тощо;

- постійної орієнтації в умовах та ситуації спілкування;

- орієнтації і підтримання самого процесу спілкування, тобто контролю за цим процесом;

- контролю власної мовленнєвої поведінки, емоцій тощо;

- навичок та уміння завершення комунікації, виходу з неї, контролю над пост комунікативними ефектами тощо.

Мовна особистість у процесі становлення і розвитку проходить кілька етапів, щоразу підіймаючись на вищий рівень мовної культури.

Рівні мовної культури:

1. Рівень мовної правильності. Його досягають завдяки мовній освіті, тобто вивченню правил користування мовою, її лексикою, граматичними формами, елементами текстотворення тощо. Цей рівень передбачає вироблення орфоепічних, орфографічних, пунктуаційних навичок, вміння будувати речення, нескладні типові тексти і користуватися ними.

2. Рівень інтеріоризації. На цьому рівні виявляються вміння реалізовувати себе у висловленнях відповідно до власного внутрішнього стану; вміння творити і виражати себе засобами мови; володіти основними формами усного і писемного спілкування (монолог, діалог, полілог; опис, розповідь, міркування), певними стилями. Це рівень виразності і комунікативної достатності.

3. Рівень насиченості мовою. Мова мовця характеризується логічністю, предметністю, точністю, виразністю, образністю, багатством мовних засобів. Людина уже володіє жанрами і стилями, текстотворенням.

4. Рівень адекватного вибору. Це рівень комунікативної досконалості. Він передбачає досконале володіння функціональними типами мовлення, стилями літературної мови, а також точну мовну реакцію.

5. Рівень володіння фаховою метамовою: володіння терміносистемами, фразеологією, композиційно-жанровими формами текстотворення, мовними формулами.

6. Рівень мовного іміджу соціальних ролей: політика, державного працівника, керівника, вченого – етичними й естетичними манерами живого мовлення. Два останні рівні є найвищими рівнями формування мовної особистості й мовної культури.

Отже, культура мови – це сфера взаємодії мови і культури, мови і позамовної діяльності, вживання мови відповідно до вимог національної культури і ситуацій спілкування. Кожна молода людина має прагнути досягти найвищих рівнів мовної культури, бо це є основою самореалізації, інтелектуально-духовного і фахового зростання (З підручника).

9.    Поясніть, у якій частині вступу курсової (дипломної, магістерської) роботи можна використати подані слова, словосполучення та речення:

а) розробити, обґрунтувати, з’ясувати, визначити, установити, виявити, проаналізувати, описати, простежити, показати, охарактеризувати, уточнити;

б) до цього часу не була (не стала) предметом спеціального дослідження; немає спеціальних праць;певне коло питань ще не знайшло належного висвітлення; залишається низка нерозв’язаних питань; недостатній рівень опрацювання проблеми; досі немає узагальненої праці; вивчалися лише окремі питання; потребує глибокого й детального розгляду.

САМОСТІЙНА РОБОТА НАД ТЕМОЮ «СТАТТЯ»

Стаття як самостійний науковий твір

План

1. Поняття про статтю: сутність наукової статті як різновиду наукової апробації; класифікації статей (за змістом, за кількістю авторів, за галузевим призначенням, за способом розкриття теми; функції статей)

2. Структура статті

3. Етапи підготовки статті

4. Оформлення статті

Література

1. Васенко Л.А. Фахова українська мова: навч. посіб. / Л.А. Васенко, В.В. Дубічинський, О.М. Кримець. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 272 с.

2. Гриценко Т.Б. Українська мовіа за професійним спрямуванням: навч. посіб. / Т.Б. Гриценко– К.: Центр учбової літератури, 2010. – 624 с.

3. Семеног О.М.. Культура наукової української мови: навч. посіб. / О.М.Семеног – К.: ВЦ «Академія», 2010. – 216 с.

4. Мацюк З. Українська мова професійного спілкування: навч. посіб. – [3-є вид.] / З. Мацюк, Н. Станкевич – К.: Каравела, 2010. – 352 с.

5. Шевчук С. Українське ділове мовлення: підручник. – [Вид.3-є , доп. і перероб.] / Шевчук С.– К.: Атіка, 2007. – 592 с.

Контрольні питання та завдання(виконуються в робочому зошиті):