Внесок вчених англо-американської школи в розвиток обліку

Роберт Н.Антоні (... - ...)

Основна праця – «Основи управлінського обліку» (1977). Створив сучасну форму управлінського обліку. Багато уваги приділив питанням калькулювання та оцінки, пропонував оцінку за собівартістю. Вважав, що саме ця історична оцінка відрізняється реалістичністю, простотою в роботі, позбавляє облік від неминучого в інших випадках суб’єктивізму і складних процедур, пов’язаних із переоцінкою засобів та фінансових результатів. Зазначав, що облік собівартості залежить від цілей управління; указував, що калькуляція може проводитися: 1) за центрами відповідальності - для контролю за технологічними процесами і діяльністю осіб, зайнятих у них; 2) за видами виробів (повна собівартість) - для калькуляції цін; 3) за видами виробів (часткова собівартість) – для контролю за використанням вільних виробничих потужностей. Виділяв три функції управлінського обліку: 1) планування і координація майбутнього розвитку підприємства; 2) оперативне управління; 3) оперативний контроль і оцінка результатів роботи підприємства.

Лоуренс Роберт Діксі (1864-1932)

Уперше обґрунтував той факт, що на підприємстві може бути безгрошовий прибуток (або безгрошовий збиток). Це можливо в результаті зміни цін активів підприємства: якщо ринкова ціна активів стане більшою за облікову, то виникає безгрошовий (потенційний) прибуток, і навпаки, якщо ринкова ціна стає нижчою за облікову – виникає безгрошовий (потенційний) збиток. Вважав, що призначення бухгалтерського балансу полягає в чіткому розподілі фінансових результатів між суміжними звітними періодами і правильному відображенні фінансового стану підприємства. Був першим ідеологом і теоретиком аудиту, обґрунтував теоретичні засади аудиту. У 1892 р. визначив аудит як діяльність, пов’язану з підтвердженням імовірності, правильності та об’єктивності бухгалтерського балансу. На його думку, мета аудиту полягає у виявленні: 1) обманів (фальсифікацій), 2) випадкових помилок, 3) недоліків в організації обліку.

Чартер Гаррісон (1881-...)

Основні праці: «Оперативно-калькуляційний облік виробництва і збуту» (1931); «Облік собівартості на допомогу виробникові» (1935). Один із засновників системи стандарт-кост (1911), яка передбачає попередню калькуляцію і жорстке нормування майбутніх витрат. Вважав, що облік не тільки фіксує дані, але й фільтрує їх із метою рішення управлінських завдань. В результаті співпраці з Г. Емерсоном була створена система стандарт-кост, основною метою якої було визначення ефективності праці підприємства і усунення неефективності шляхом порівняння фактичних витрат з нормативними. Ідея «стандарт-кост» у Ч. Гаррісона трансформувалася у два правила: всі витрати повинні бути вказані у зіставленні зі стандартами (нормативами); збільшення і зменшення при порівнянні дійсних витрат зі стандартами повинно бути розмежовано за причинами. Крім того, він пов’язав ідеї «стандарт-кост» з психологією. Основна мета теорії розглядалась «як викликання реакції на відповідний ряд стимулів».

Генрі Ренд Хетфілд (1866-1945)

Один з авторів Положення про принципи бухгалтерського обліку, прибічник персоналістичного напряму. Стверджував, що рахунок «Збитки і прибутки» – збірно-розподільчий, за пізнішою термінологією французької школи, рахунок-екран. На ньому протягом року фіксуються деякі дані, які списуються в результаті реформації. Самостійного значення рахунок не мав. Він трактував амортизацію як регулятив, вважав, що вона не має самостійного змісту, а є тільки втраченою частиною вартості, «бо все обладнання знаходиться на безупинному шляху на звалище».

А.Ч. Літтлтон (... - ...)

Прибічник інституалістського напряму, відокремлював категорію ціни в політичній економії, де вона визначається попитом і пропозицією, і в бухгалтерському обліку, де вона визначається витратами. А.Ч. Літтлтон дотримувався думки, що амортизація – основна частина витрат підприємства. При цьому він стверджував, що амортизаційний фонд збільшує капітал, тобто відбувається збільшення власних засобів. Описав передумови розвитку системи подвійного запису, а також визначив історичні передумови виникнення бухгалтерського обліку. Спільно з В.Е. Патоном розробив ряд основних принципів обліку (самостійно господарюючого суб’єкта, безперервності та ін.)

Роберт Монтгомері (1872-1953)

Представник персоналістичної школи в англомовній обліковій думці, творець сучасного аудиту. В сфері обліку показав, що дивіденди – це частина прибутку, а не витрати підприємства. Обґрунтував необхідність принципу обачності (консерватизму) в оцінці балансових статей; одним із перших висловився за стандартизацію бухгалтерських процедур і тестування даних звітності при проведенні аудиту. Перший запропонував розробити кодекс професійної поведінки осіб облікової професії.

Джордж Олівер Мей (1875-1961)

Очолював інституалістську школу в Америці. Визначав вирішальне значення вартісного вимірника і суттєву роль аналізу господарської діяльності в системі бухгалтерського обліку. Критерієм для вибору того або іншого методологічного підходу вважав корисність. Був категорично проти нав’язуваннядержавою будь-яких облікових принципів. Стверджував, що стандартизація повинна відбуватися знизу, а не зверху, тільки з врахуванням взаємних інтересів всіх учасників господарського процесу може бути досягнуто успіху. Зазначав, що необхідно поповнювати звіти пояснювальними записками, які містять опис принципів оцінки.

Вільям Ендрю Патон (1889-1991)

Запропонував перші американські бухгалтерські стандарти. Вважав, що бухгалтерський облік має дві мети: допомагати в прийнятті управлінських рішень і відображати інформацію про господарські операції. Скептично відносився до управлінського обліку. Послідовно відстоював персоналістичний підхід, пропонував відображати на спеціальних рахунках відхилення вартості акцій, які трактувалися як резерви, а не регулятиви. Вимагав переоцінки кожного виду цінностей за поточними ринковими цінами.

Чарльз Ера Шпруг (1842-1912)

Показав важливість і корисність абстрактного викладення бухгалтерських ідей. Написав праці: «Алгебра рахунків» (1880), «Філософія рахунків» (1908). Вважаючи цінності предметом бухгалтерського обліку, він описував їх таким балансовим рівнянням: А = П + К, де: А – те, що я маю, і те, кому я вірю (дебітори), дорівнює П – те, що я повинен, плюс К – те, що я коштую. Це була логічна база для виведення подвійного запису. Ідея Ч.Е. Шпруга вважається вихідною точкою сучасної теорії обліку. Наголошував, що саме баланс розглядається як основа всієї фінансової звітності.