Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ТЕМА 4. ОБЛІКОВІ ТЕОРІЇ ТА СВІТОВІ БУХГАЛТЕРСЬКІ ШКОЛИ




 

Бухгалтерський облік як наука почав формуватися в кінці XIX ст. У цей час не тільки визначається предмет і об’єкти бухгалтерської науки, але й починає здійснюватися наукова систематизація знань. Слід з’ясувати, що найбільш високою формою систематизації знань є теорія обліку. Під теорією (рахунковеденням) обліку слід розуміти вчення про узагальнений досвід (практику), що формулює наукові принципи й методи, дозволяє проаналізувати вплив на них різних факторів, і запропонувати заходи з використанням їх у практичній діяльності суб’єктів господарювання.

В історії бухгалтерського обліку вчені багато уваги приділяли питанням еволюції та класифікації теорій обліку. Наприклад О.М. Галаган виділяв три етапи еволюції облікової ідеї:

- теологічний,до якого відносилися теорії, пов’язані з персоніфікацією рахунків (Л. Пачолі);

- метафізичний, до якого відносилися теорії із причинно-наслідковими зв’язками (Ф. Вілла, Дж. Чербоні, Л.І. Гомберг);

- позитивний, на якому формувалися теорії, що передбачали структурно-формальний опис облікових процедур (Ф. Беста, Ж. Дюмарше, І.Шер).

Проф. Я.В. Соколов класифікував облікові теорії за такими ознаками:

- за формальною ознакою (з точки зору методу, не торкаючись змісту, - методологічний підхід: теорія одного ряду рахунків, теорія двох рядів

рахунків);

- за змістом (предметний підхід - юридична теорія, економічна теорія, філософська теорія).

Проф. М.С. Помазков в основу класифікації поклав основні фактори діяльності підприємства: господарюючий суб’єкт (юридичний напрям) і об’єкт господарської діяльності (економічний напрям). Відповідно до фактів економічного життя всі облікові теорії поділяв на персоналістичні й матеріалістичні.

Слід відмітити, що сучасний економічний напрям облікових теорій представлений мікро та макроекономічними теоріями. У свою чергу сучасний юридичний напрям облікових теорій представлений такими теоріями: податкова, правова, біхевіористична й етична.

Велике значення в розвитку обліку мали такі рахункові теорії:

- теорія одного ряду рахунків (М. Берлінер);

- теорія двох рядів рахунків (Ф. Гюглі, І.Ф. Шер);

- теорія трьох рядів рахунків (Ф. Ляйтнер, Ж.Б. Дюмарше).

Отже, у другій половині XIX ст. бухгалтерський облік стає єдністю теорії (рахунковедення) і практики (рахівництва). Саме в цей період відбувається формування світових бухгалтерських шкіл. Найбільш впливовими з них на розвиток облікової думки у світі вважаються такі: італійська, французька, німецька та англо-американська. Ці школи характеризувалися перевагою відповідних поглядів, концепцій, суджень.

Італійська школа

Для італійської школи характерною особливістю є те, що ідея подвійного запису, яка виникла в середньовічній Італії, отримала перш за все юридичне трактування. Представниками італійської школи були Ф. Вілла, Ф. Марчі, Дж. Чербоні, Дж. Россі таін. Їх внесок у розвиток обліку наведено у додатку А. На перших етапах становлення цієї школи італійські вчені трактували облік як зміну прав і обов’язків господарюючих суб’єктів. Згодом вчений Дж. Чербоні зробив висновок, що обліковувати необхідно людей, які приймають участь у господарському процесі, оскільки тільки вони є носіями прав і обов’язків. Отже, з юридичної точки зору метою обліку виступав контроль діяльності осіб, які приймали участь у господарських процесах. Італійські вчені поділяли їх на чотири групи: власник, адміністратор, агенти (особи, що зайняті на підприємстві) і кореспонденти (фізичні і юридичні особи, з якими підприємство здійснює розрахунки).

Точність облікових записів повинна була відповідати точності прав і обов’язків, зазначених у документах. Отже, контролювати права й обов’язки можна було тільки по документах. Предметом обліку виступали не матеріальні цінності, а інформація про них, зазначена в документах. Велика увага приділялась обліку договірних відносин. Італійські вчені пропонували вводити договірні зобов’язання в систему бухгалтерських рахунків. Усі рахунки пояснювалися як особові, як рахунки розрахунків. Наприклад, рахунки амортизаційного фонду, вилучених засобів, зносу, делькредере (рахунок, що представляє собою резерв для покриття сумнівних боргів). Операційні рахунки, у т. ч. рахунок реалізації, не застосовувалися. Італійські вчені стверджували, що баланс випливає з рахунків, і трактували його як рівність прав і обов’язків. У таких умовах матеріальні цінності оцінювалися тільки за продажними цінами.

Французька школа

Французька школа характеризувалася перевагою економічних аспектів обліку. Метою обліку вважалося виявлення ефективності використання ресурсів підприємства. Економічне пояснення подвійного запису – «немає надходження без витрачання» призвело до трактування всіх рахунків як рахунків коштів і процесів (операційних). На відміну від представників італійської школи французькі вчені стверджували, що бухгалтер не юрист, а економіст.

Найбільш повно цей погляд виразив П.Ж. Прудон. Крім нього прихильниками економічного напрямку були Р.П. Коффі, Е.П. Леоте, А. Гільбо, Ж.Б. Дюмарше, Ш. Пангло, Р. Делапорт, Ж. Бурнісьєн та інш. Внесок французьких вчених в розвиток обліку наведено у додатку Б.

Слід зазначити, що французькі вчені класифікували рахунки як елементи балансу за видами засобів. Вони виходили з того, що прибутком можуть вважатися тільки грошові надходження. Французькі вчені зазначали: «Немає грошей - немає прибутку». Крім того, вчені цієї країни поширили облік на все народне господарство – макрооблік. Пропонувати оцінювати цінності за собівартістю. Приділяли значну увагу обліку витрат і калькулюванню готової продукції. Трактували баланс як рівність доходів і видатків. Велику увагу приділяли розробці різних форм рахівництва.

Німецька школа

На відміну від італійської школи, панівним напрямком якої був юридичний, і французької школи, де переважали економічні аспекти обліку, німецька школа велике значення надавала процедурним питанням обліку. Метою обліку вважали розробку раціональних облікових процедур. Отже, предметом обліку були процедури. Ця школа сутність бухгалтерського обліку бачила в конструюванні форм рахівництва, послідовності записів на рахунках, у тих документах та регістрах, що надходили до бухгалтерії.

Засновником цієї школи був І. Шер, який в основу бухгалтерської процедури поклав рівняння капіталу:

              Актив-Кредиторська заборгованість=Капітал

Взагалі теорії балансу приділялась значна увага. Для німецької школи було характерним вивчення фактів господарського життя шляхом дедукції, рухаючись від загального до часткового, а саме - від балансу до рахунків. Баланс трактували як рівність дебетових і кредитових сальдо. Німецькі вчені стверджували, що рахунки випливають із балансу. Усі рахунки по відношенню до балансу поділяли на активні й пасивні, запропонували теорію двох рядів рахунків.

Крім того, німецькі вчені широко застосовували математичні й статистичні методи в обліку. Створили карткові форми рахівництва, удосконалювали плани рахунків. Представниками німецької школи були Е. Шмаленбах, А. Кальмес, Г. Нікліш, Ле Кутр, Г. Хольцер. Внесок німецьких вчених у розвиток обліку наведено у додатку В.

Англо-американська школа

В кінці XIX ст. починає формуватися англо-американська бухгалтерська школа. Ця школа стояла на позиціях позитивізму, який зосереджував увагу на описі явищ і фактів у процесі спостереження. Відомими позитивістами того часу були Г. Спенсер і Д.С. Мілль.

Крім того, дана школа застосовувала біхевіористичний і психологічний підходи в обліку. Предметом обліку була поведінка адміністраторів. Баланс розглядала як рівність засобів із кредиторською заборгованістю й капіталом.

Великим досягненням американських вчених було створення таких систем обліку витрат, як: «стандарт-костинг» (Г. Емерсон, Ч. Гаррісон) «директ-костинг» (Дж. Кларк, Дж. Харріс), «центри відповідальності» (Дж. Хіггінс), «диференційна система» (Р. Каплан, Р. Купер), що з часом дозволило сформулювати спеціальну галузь бухгалтерії – управлінський облік (Р. Антоні).

Отже, значною особливістю англо-американської бухгалтерії було те, що в організації обліку мав місце його розподіл на фінансовий і управлінський, причому фінансовий облік, в свою чергу, протиставлявся податковому. Крім того, американські вчені розробили положення щодо професійної етики бухгалтерів (Р.Х. Монтгомері). У сучасній англо-американській школі виділяють дві течії: інституалістську й персоналістичу. Основні представники інституалістської школи: А. Літтлтон, Д.О. Мей, Ф. Пікслей, Л. Робінсон. Відомі представники персоналістичної школи - Дж. Каннінг, Р. Монтгомері, В.Е.Патон, Г. Свіней, Г. Хетфілд. Внесок англо-американських вчених у розвиток обліку представлений у додатку Г.

Термінологічний словник

Агент -уповноважений представник підприємства, який виконує доручення.

Біхевіоризм -прийом, відповідно до якого метою обліку є вироблення способів впливу на поведінку бухгалтерів, а через них на інших осіб, зайнятих господарською діяльністю.

Біхевіористична (поведінкова) теорія –теорія, що спирається на психологічні й соціологічні аспекти.

Директ-костинг- система обліку витрат, згідно з якою в складі собівартості необхідно враховувати лише прямі (змінні) виробничі витрати, при чому така система може бути використана як для фактичних, так і для нормативних витрат.

Диференційна система -напрям у калькулюванні собівартості, суть якого полягає в ідентифікації та зборі інформації про витрати за всіма видами діяльності, які відносяться до повного технологічного процесу: проектування, виробництво, маркетинг, реалізація, експлуатаційне обслуговування.

Економологія- учення про відкриття та ведення рахунків, що пояснює подвійний запис, виходячи з логічного закону причинно-наслідкового зв’язку: запис за кредитом – це причина, за дебетом – наслідок.

Етична теорія –теорія, в основу якої покладено істинність та правдивість інформації.

Макрооблік -вид обліку економічного напрямку, метою якого є визначення всього народного багатства країни.

Облік за центрами відповідальності -облік із метою контролю за технологічними процесами й діяльністю осіб, зайнятих у них.

Облікова теорія -наукові основи бухгалтерського обліку (рахунковедення); послідовність міркувань, що у своїй сукупності пояснює та принципово обґрунтовує метод подвійного запису та принципи організації й ведення обліку.

Податкова теорія –теорія, що полягає в прийнятті підприємством або фірмою позиції податкових органів у вирішенні облікових питань.

Правова теорія –теорія, що спирається на перехід права власності на товар під час продажу.

Стандарт-кост -система обліку витрат, яка відповідає двом правилам: 1) усі витрати повинні бути вказані в зіставленні зі стандартами (нормативами); 2) збільшення й зменшення при порівнянні дійсних витрат зі стандартами повинно бути розмежовано за причинами.

Теорія- сукупність взаємопов’язаних принципів (концепцій), визначень і суджень, що формують систему уявлень про явища, яка дозволяє ці явища пояснювати та попереджувати.

Теорія двох рядів рахунків- теорія обліку, відповідно до якої в подвійній системі обліку виділялись два ряди рахунків: майнові та рахунки чистого капіталу. Майнові рахунки на дебетовій стороні містять відомості про збільшення, а на кредитовій стороні – про зменшення складових частин майна. Рахунки чистого капіталу, навпаки, на дебетовій стороні містять дані про зменшення, а на кредитовій – про збільшення чистого капіталу.

Теорія одного ряду рахунків -теорія обліку відповідно до якої всі рахунки належать до одного ряду, у якому однаково відображають зміни на дебетовій стороні статті зі знаком (+), а на кредитовій – зі знаком (-).

Теорія трьох рядів рахунків -теорія обліку, відповідно до якої в основі обліку лежить рівність між активною майновою масою господарства (актив) і правами третіх осіб (пасив) та власника даного господарства (капітал), які розповсюджуються на цю майнову масу. Така рівність визначається рівнянням А=П+К, яке одночасно є вираженням балансу господарства.

Управлінський облік -система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів із метою управління підприємством.

Школа бухгалтерського обліку -територіальні об’єднання вчених бухгалтерії, які дотримувались відповідних напрямків і теорій у межах певних країн.

Контрольні питання

1. У чому сутність облікових теорій та їх функцій?

3. Охарактеризуйте теорії аналітичного характеру: мінову теорію й логічну теорію.

5. Які характерні особливості італійської школи бухгалтерського обліку?

6. У чому полягає внесок представників французької класичної школи в розвиток обліку?

7. Навести аргументи, що вказують на вплив німецької школи на розвиток бухгалтерського обліку в інших країнах.

8. Вказати, у чому полягає внесок вчених англо-американської школи в розвиток бухгалтерського обліку.

9. Назвати представників української школи бухгалтерського обліку, в чому полягає їх внесок у розвиток обліку.










Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 511.

stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда...