Організація грошових розрахунків підприємств

Заступник директора з НР

____________________ Г.С. Пугач

Укладач             __________________ Жукова Д.О.

Затверджено на засіданні ЦК ЕД

Протокол № ____ від «___» ____ 20__ р.

Голова ЦК ЕД _____________ к. е. н. Руденко Н.І.

Тема 1

Сутність і основи організації фінансів підприємств

Програмні питання:

1.1. Економічна сутність фінансів підприємств

1.2. Формування і функціонування фінансів підприємств

1.3. Фінансові ресурси та джерела їх формування

1.4. Фінансова діяльність підприємств (с.в.)

1.1

Необхідною умовою прибутковості діяльності будь-якого підприємства є правильна і раціональна організація його фінансів. Для того, щоб успішно функціонувати на ринку, кожне підприємство повинно формувати, розподіляти і використовувати фонди грошових коштів, обґрунтовано залучати зовнішні джерела фінансування. Фінанси підприємств за своєю сутністю - це складна економічна категорія.

Фінанси підприємств– це економічні відносини, що пов'язані з рухом грошових потоків, формуванням, розподілом і використанням доходів і грошових фондів суб'єктів господарювання в процесі відтворення (у вітчизняній економічній літературі). Проте останнім часом більшість економістів вважають, що фінанси підприємств– це різноманітні фонди фінансових ресурсів, які створюються і використовуються задля здійснення виробництва і реалізації продукції, робіт і послуг у різних галузях, а також для фінансування інших видів діяльності підприємств.

Фінансові відносини підприємств охоплюють обмінні і розподільчі відносини, що відображаються в різноманітних грошових потоках. Із руху грошей починається і ним завершується кругообіг коштів підприємства, оборот усього капіталу. Матеріальною основою фінансів підприємств є грошовий обіг. У зв'язку з цим поняття «фінанси підприємств» часто помилково ототожнюють з грошовими коштами. Фінансами гроші стають тоді, коли їх власник створює відповідний грошовий фонд і використовує його для фінансування господарських операцій з метою отримання певного доходу.

Класифікація економічних відносин за ознаками подана на рис. 1.1.1.

Рис. 1.1.1. Класифікація економічних відносин за ознаками

Ознаки фінансів підприємства:

· загальні, які виражають сукупність економічних (грошових) відносин, зв'язаних з розподілом вартості валового продукту;

· специфічні, які виражають грошові відносини, що залежать від первинного розподілу вартості валового продукту, формування і використання грошових доходів і децентралізованих фондів, рис. 1.1.2.

Рис. 1.1.2. Класифікація ознак, притаманних фінансам підприємств

Фінанси підприємств у процесі відтворення розкривають свою сутність за допомогою функцій. В економічній літературі виділяють дві ключові функції фінансів підприємств:

- розподільча;

- контрольна.

Розподільча функція виявляється в тому, що за допомогою фінансів реалізуються послідовності розподілу національного доходу (НД). Адже перш ніж розпочнеться індивідуальне споживання, створюються резервний фонд, фонди розвитку виробництва, покриваються витрати. Завдяки цій функції забезпечується кількісне співвідношення між різними фондами. Це означає, що в ході розподілу національного доходу важливе значення має не тільки послідовність відокремлення його частин, а й дотримання пропорцій на макро- і мікрорівні економіки. Помилки і прорахунки в розумінні закономірностей пропорційного розподілу національного доходу на кожному рівні і кожному етапі розвитку держави можуть призвести до негативних наслідків у розвитку економіки.

Завдяки розподільчій функції забезпечується оптимальне поєднання різних інтересів в Україні (загальнодержавних, корпоративних, особистих) і створюються стимули для ефективного господарювання.

Контрольна функція перебуває в тісному зв'язку і взаємозумовленості з розподільчою функцією. Якщо існують закономірності розподілу національного доходу, то існує й механізм інформування про результати дотримання цих закономірностей та контролю за дотриманням цих закономірностей. Фінансовий контроль– це перевірка спеціально уповноваженими органами форм і змісту фінансових відносин та порядку здійснення фінансово-господарської діяльності. Фінансовий контроль може бути державний, незалежний (у формі аудиту), внутрішньогосподарський, який проводять бухгалтерія, фінансовий відділ у таких формах:

- рахункова перевірка;

- тематична перевірка;

- економічний аналіз.

Аудит– це незалежний платний фінансовий контроль, а також система надання платних послуг з удосконалення фінансово-господарської діяльності. Аудит здійснюють аудиторські фірми чи окремі самостійні аудитору, які мають ліцензію. Значна кількість фінансової інформації та звітності підприємств відповідно до чинних нормативних документів завіряється аудиторами.

Залежно від часу здійснення фінансовий контроль поділяється на попередній, поточний і наступний. Попередній контроль проводиться до здійснення фінансово-господарських операцій; поточний– під час фінансових і господарських операцій; наступний– після здійснення операцій і покликаний виявити ті порушення, які виникли і не були встановлені під час попереднього та поточного контролю.

1.2

Формування фінансових ресурсів підприємства починається під час формування статутного капіталу й у процесі розподілу грошових надходжень у результаті продажу продукції, товарів, робіт, послуг, а також надходжень від інших видів операційної, фінансової й інвестиційної діяльності. Формування фінансових ресурсів здійснюють з метою фінансування оборотних і необоротних активів, формування резервного капіталу, забезпечень, фондів цільового призначення тощо.

Формування і використання фінансових ресурсів на підприємстві– це процес утворення грошових фондів для фінансового забезпечення операційної й інвестиційної діяльності, виконання фінансових зобов'язань перед державою й іншими суб'єктами господарювання.

Контроль над формуванням і використанням фінансових ресурсів здійснюється завдяки властивим фінансам здатності об'єктивно відображати кількісні і вартісні пропорції виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг. На макроекономічному рівні фінанси підприємств забезпечують: формування фінансових ресурсів країни через бюджет і позабюджетні фонди; збалансованість між матеріальними і грошовими фондами.

Ефективне функціонування фінансів підприємств визначає:

· різноманітність форм власності;

· свобода підприємництва і самостійність у прийнятті підприємницьких рішень;

· вільне ринкове ціноутворення і конкуренція;

· самофінансування підприємницьких структур;

· правове забезпечення підприємницької діяльності;

· обмеження і регламентація державного втручання в діяльність підприємств.

До сфери фінансових належать такі економічні відносини підприємства:

· із засновниками (формування статутного капіталу, зміна статутного капіталу, виплата дивідендів на акції та процентів на паї);

· з іншими суб'єктами підприємництва щодо розрахунків із позичальниками, підрядниками, покупцями, замовниками;

· із бюджетом ( платежі та асигнування);

· із цільовими фондами ( внески і надходження);

· з учасниками фондового ринку (розміщення власних цінних паперів, купівля, продаж цінних паперів інших емітентів);

· із банками, страховими компаніями (відкриття та ведення рахунків, одержання та погашення кредитів, відкриття депозитів, страхові платежі, страхове відшкодування);

· із галузевими і корпоративними органами управління (внески в централізовані фонди, надходження з них).

Об'єктом фінансів підприємства є економічні відносини, пов'язані з рухом коштів, формуванням і використанням грошових фондів.

Суб'єктами таких економічних відносин можуть бути підприємства й організації, банківські установи і страхові компанії, позабюджетні фонди, інвестиційні фонди, аудиторські організації, інші суб'єкти господарювання, що є юридичними особами і фізичні особи.

1.3

Фінансові ресурси підприємства– це кошти, що перебувають в розпорядженні підприємств і призначені для виконання ними певних фінансових зобов'язань. Фінансові ресурси підприємств формуються за рахунок внутрішніх (статутний капітал, амортизаційні відрахування, валовий дохід і прибуток) і зовнішніх (отримані кредити; пайові й інші внески; кошти, мобілізовані на фінансовому ринку) джерел.

Складовими фінансових ресурсів підприємств є:статутний фонд (капітал);додатково вкладений капітал;резервний капітал;централізовані кошти для фінансування капітальних вкладень;нерозподілений прибуток;амортизаційні відрахування;забезпечення поточних витрат і платежів;кредити банків;відстрочені податкові зобов'язання;кредиторська заборгованість усіх видів.

Грошовий оборот– це виявлення сутності грошей у русі.

На обсяг і структуру грошового обороту на підприємстві справляють вплив стадії виробництва та споживання. Тривалий виробничий процес, який потребує збільшення виробничих запасів, призводить до збільшення платежів, пов'язаних із їх придбанням. Збільшення трудомісткості продукції збільшує платежі, пов'язані з оплатою праці.

Грошовий оборот на кожному підприємстві пов'язаний із такими напрямками:

а) забезпечення процесу виробництва (закупівля сировини, матеріалів, комплектуючих, виплата заробітної плати);

б) реалізація продукції (робіт, послуг), тобто відшкодування витрат і формування доходів;

в) сплата податків, обов'язкових відрахувань і зборів;

г) забезпечення спільної діяльності підприємств;

д) отримання і погашення кредитів, сплата відсотків за кредит кредитним установам.

Таке групування пов'язане з різною економічною сутністю названих розрахунків, документообігом, видами та методами фінансового і банківського контролю.

У загальній грошовій масі розрізняють активні гроші, що в кожний даний момент беруть участь в обороті, і пасивні (кошти на рахунках суб'єктів господарювання, громадських організацій, кошти населення, інші фонди накопичення і зберігання), що є лише потенційним платіжним засобом. Отже, маса грошей, яка перебуває в обороті, завжди буде меншою за загальну кількість грошей на суму грошових фондів накопичення і зберігання. Останні постійно залучаються в активний грошовий оборот.

Маса грошей, яка знаходиться в обороті, має дві форми:готівкову;безготівкову.Сферу дії готівкових і безготівкових розрахунків розмежовано.

Готівкова форма розрахунків застосовується для обслуговування населення: виплати заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, пенсій, грошової допомоги. Отримуючи грошові доходи, населення витрачає їх на купівлю товарів, продуктів харчування, оплачує послуги і здійснює інші платежі.

Безготівкові розрахунки– це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші списуються з рахунка платника і переказуються на рахунок отримувача коштів.

Між обігом готівкових і безготівкових коштів існує тісний зв'язок. Так, безготівкові кошти підприємств конвертуються в готівку при видачі заробітної плати працівникам. Останні обмінюють одержану зарплату в підприємствах торгівлі та сфери побуту на товари і послуги. Після цього виручка, одержана в каси підприємств, знову надходить на їх поточні рахунки і далі рухається у безготівковій формі. Таким чином, обороти готівкових і безготівкових коштів взаємно доповнюють і зумовлюють один одного.

Переважна кількість міжгосподарських розрахунків здійснюється безготівковим шляхом. Використовують два методи безготівкових платежів– це запис на рахунках і залік взаємних боргів, які в результаті завершуються записами на рахунках.

У здійсненні безготівкових розрахунків активну участь бере банківський кредит, коли для здійснення платежів позикові кошти зараховуються на поточний рахунок позичальника або безпосередньо на рахунки постачальників.

Система безготівкових розрахунків включає:

· класифікацію розрахунків:

· розрахунки за товарними операціями – пов'язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг; вони становлять переважну частину всього грошового обороту в державі й обслуговують поточну фінансово-господарську діяльність підприємств; від них залежать розрахунки за нетоварними операціями;

· розрахунки за нетоварними операціями – пов'язані з фінансовими операціями: з кредитною системою, з бюджетами різних рівнів, зі сплатою фінансових санкцій; ці розрахунки здійснюються після реалізації продукції;

· організацію розрахунків:

· форми відповідних документів;

· взаємовідносини платників з банками.

Відповідно до територіального розміщення підприємств і банківських установ безготівкові рахунки поділяються на:місцеві;міжміські;міжнародні.

Принципи організації безготівкових розрахунків:

I. Підприємства та установи обов'язково зберігають грошові кошти на рахунках в установах банку (за винятком перехідних залишків у касі).

II. Підприємства мають право вибору установи банку для відкриття рахунків усіх видів за згодою банку.

III. Підприємства самостійно (без участі банку) вибирають форми розрахунків (установи банків можуть лише пропонувати своїм клієнтам застосовувати ту чи іншу форму розрахунків, враховуючи специфіку діяльності та конкретні умови, які можуть скластися в процесі розрахунків).

IV. Кошти з рахунка підприємства списуються за розпорядженням його власника. Враховуючи можливість відкриття кількох рахунків, суб'єкт підприємницької діяльності визначає один із рахунків як основний. На ньому здійснюється облік заборгованості, яка списується безспірно.

V. Поточні рахунки підприємствам – суб'єктам підприємницької діяльності відкривають установи банків тільки за умови повідомлення про це податкового органу.

VI. Принцип полягає в терміновому здійсненні платежів. Момент здійснення платежу має бути максимально наближеним до часу відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг.

VII. Платежі здійснюються в межах залишків коштів на рахунках платника або в межах наданого банківського кредиту.

VIII. Розрахунки між суб'єктами підприємницької діяльності можуть здійснюватись готівкою. При цьому постачальник – отримувач коштів – суму отриманої готівки повинен провести через касову книгу і повернути її в повному обсязі на свій рахунок у банк. (Використання готівки, пов'язане з виплатою заробітної плати, премій, винагород, матеріальної допомоги, дивідендів, провадиться тільки через її отримання з кас банків. Такий порядок дає змогу контролювати своєчасну сплату податків, внесків та інших обов'язкових платежів, розмір яких залежить від фонду оплати праці.)

2.2

Передумовою існування різних форм розрахунків є можливість відкриття та ведення операцій за рахунками юридичних і фізичних осіб в установах банків.

Суб'єкти господарської діяльності – учасники безготівкових розрахунків – за власним розсудом обирають банківську установу. Після згоди цієї банківської установи у порядку, що встановлюється нормативно-правовими актами Національного банку України (НБУ) та іншими актами чинного законодавства, здійснюються безготівкові розрахунки; рахунки, передбачені Інструкцією про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті, а також рахунки для обліку коштів – у розрахунках за конкретними операціями.

Рахунки для обліку коштів у розрахунках за конкретними операціями відкриваються підприємству на підставі заяви про відкриття рахунка. Рахунки відкриваються відповідно до нормативної бази, що регулює цей вид правовідносин, і договору між установою банку та власником рахунка. Підприємства відкривають рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення банківських операцій у будь-яких банках за умови згоди останніх.

Суб'єкти господарювання незалежно від форми власності, а також їх відокремлені підрозділи, мають право відкрити поточні, бюджетні, кредитні та депозитні рахунки.

Поточні– відкриваються підприємствам усіх видів та форм власності, а також їх відокремленим підрозділам для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів банківських операцій відповідно до чинного законодавства України.

Бюджетні– відкриваються підприємствам та їх відокремленим підрозділам, яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджету для цільового їх використання.

Кредитні –- відкриваються на договірній основі як юридичним, так і фізичним особам у будь-якій установі банку, яка має право видавати кредити з дотриманням вимог чинного законодавства. Нерезидентам – юридичним та фізичним особам кредитні рахунки в національній валюті не відкриваються.

Депозитні– відкриваються підприємствам та їх відокремленим підрозділам на підставі укладеного депозитного договору між Власником рахунка та установою банку на визначений у договорі строк. Кошти на депозитні рахунки перераховуються з поточного рахунка і після закінчення строку зберігання повертаються на поточний рахунок. Відсотки за депозитними вкладами перераховуються в такому самому порядку або зараховуються на поповнення депозиту. Проведення розрахункових операцій та видача коштів готівкою з депозитного рахунка забороняється.

Для відкриття поточних рахунків до установи банку подають:

Ø оформлену заяву на відкриття рахунка встановленого зразка;

Ø свідоцтво про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію;

Ø копію статуту або положення, засвідчену нотаріально чи реєструю чим органом;

Ø довідку, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;

Ø картку зі зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпорядження рахунком та підпису розрахункових документів;

Ø зразок відбитки печатки, присвоєної підприємству;

Ø копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, засвідчену нотаріально або органом, що видав відповідний документ.

При відкритті поточних рахунків відокремленим підрозділам підприємств в установу банку, в якій відкривається поточний рахунок відокремленому підрозділу, подаються такі документи:

Ø заява на відкриття поточного рахунка встановленого зразка;

Ø копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, засвідчена нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;

Ø копія положення про відокремлений підрозділ, засвідчена нотаріально чи органом, що створив відокремлений підрозділ;

Ø картка з відбитком печатки та зразками підписів службових осіб підрозділу, яким згідно з чинним законодавством та відповідними документами підприємства надано право розпорядження рахунком та підписування розрахункових документів;

Ø клопотання підприємства або відповідного органу організації до банку, в якому відкривається поточний рахунок відокремленому підрозділу, про відкриття рахунка із зазначенням місцезнаходження підприємства.

Фізичним особам – суб'єктам підприємницької діяльності, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи, поточний та інші рахунки відкриваються на їх ім'я. Вони подають до установи банку:

Ø заяву про відкриття рахунка, підписану підприємцем;

Ø копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;

Ø картку зі зразком підпису, засвідчену нотаріально.

За довіреністю підприємця, що засвідчена нотаріально, рахунком підприємця можуть розпоряджатися інші особи.

2.3

Усі безготівкові форми розрахунків здійснюються за допомогою таких основних принципів:

- збереження підприємствами грошових коштів в установах банків;

- самостійність вибору підприємством установи банку;

- самостійність вибору підприємством виду і форми розрахунків;

- самостійність розпорядження підприємства своїми коштами в межах чинного законодавства;

- максимальне наближення моменту грошових розрахунків до моменту реалізації продукції;

- здійснення грошових розрахунків у межах коштів на рахунках підприємства.

Рис. 2.3.1. Види платіжних документів

Клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно обирають вище наведені платіжні інструменти і зазначають їх під час укладання договорів. Усі текстові елементи бланків мають бути виконані українською мовою.

Одним із платіжних інструментів під час безготівкових розрахунків є пластикова картка– це пластина з нанесеною на ній магнітною смугою або вмонтованою мікросхемою, яка містить ключ до спеціального карткового розрахунку в банку.

За економічним змістом можна виділити кредитні та дебетні картки. Кредитні картки пов'язані з відкриттям кредитної лінії у банку, що дає можливість власникам користуватися кредитом при купівлі товарів і отриманні касових позик. Дебетні картки призначені для одержання готівкових коштів у банківських автоматах або покупки товарів з розрахунком через електронні термінали. Кошти при цьому списуються з рахунка власника банку.

2.4

Діючий порядок організації готівкових розрахунків передбачає, що розрахунки готівкою підприємств між собою та з підприємцями і фізичними особами проводяться як за рахунок коштів, одержаних з кас банків, так і за рахунок готівкової виручки, здійснюються через касу підприємств із веденням касової книги встановленої форми.

Сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) через їхні каси, каси банків, інших фінансових установ, які надають послуги з переказу грошей, та підприємств поштового зв’язку не має перевищувати 10,0 тис. грн., протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. Платежі понад установлену граничну суму проводяться виключно в безготівковому порядку. Кількість підприємств (підприємців), з якими проводяться розрахунки, протягом дня не лімітується. Обмеження щодо суми розрахунків стосуються також розрахунків готівкою підприємств в оплату за товари, що придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок коштів, одержаних за корпоративними картками.

Вказані вище обмеження не поширюються на:

а) розрахунки підприємств (підприємців) із фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами, малими й середніми підприємствами в разі використання готівкових коштів, одержаних ними за рахунок кредитної лінії Європейського банку реконструкції та розвитку для розвитку малих і середніх підприємств;

б) добровільні пожертвування, благодійну допомогу, вилучену органами державної податкової служби готівку, на розрахунки за спожиту електроенергію, а також у разі використання коштів, виданих на відрядження;

в) розрахунки підприємств (підприємців) між собою під час закупівлі сільськогосподарської продукції;

г) розрахунки готівкою за спожиту підприємствами електроенергію способом внесення готівки в каси енергопостачальників.

У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої граничної суми додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.

З метою визначення граничного обсягу зберігання готівки в касі підприємств на кінець робочого дня встановлюється її ліміт, який розраховується як різниця між середньоденними надходженнями до каси підприємства (за винятком сум, що надходять до банку) та середньоденною видачею готівки, без урахування сум, що спрямовуються на оплату праці. Даний ліміт установлюється підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють операції з готівкою.

Підприємства зобов’язані здавати готівкову виручку понад установлений ліміт каси в порядку та строки, визначені установою банку для зарахування на їх поточні рахунки. Якщо ліміт каси підприємству взагалі не встановлено, то вся наявна готівка в його касі на кінець дня має здаватися до банку (незалежно від причин, унаслідок яких ліміт каси не встановлено).

Розрахунки готівкою підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами проводяться з застосуванням прибуткових та видаткових касових ордерів, касових і товарних чеків, розрахункових квитанцій, проїзних документів тощо, які підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, а також рахунків-фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товарів тощо.

Касові операції – операції підприємств між собою та з підприємцями й фізичними особами, що пов’язані з прийманням та видачею готівкових коштів під час проведення розрахунків через касу підприємства з відображенням цих операцій у касовій книзі, книзі обліку розрахункових операцій. Оформлення касових операцій здійснюється з використанням документів, наведених на рис. 2.4.1.

Рис. 2.4.1. Схема оформлення касових операцій підприємств

Важливе значення у фінансово-господарській діяльності має узгодження останньої з правилами, що встановлюються нормативно-правовими актами. Тому з метою підвищення ефективності діяльності необхідно організовувати систему контролю на кожному самостійному етапі виробничої, фінансової, інвестиційної діяльності. Напрямки контролю порядку ведення операцій з готівкою подано на рис. 2.4.2.

Рис. 2.4.2. Схема контролю за дотриманням порядку ведення касових операцій

Тема 3