Словник:  ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Автономність бюджету — незалежність відповідних органів влади й управління у процесі формування й виконання бюджету даного рівня від органів влади і управління вищого рівня. Засновується на чіткому розмежуванні функцій і повноважень між рівнями адміністративно-територіального поділу. Забезпечується збалансованим розподілом доходів і видатків між бюджетами.

Борг Автономної Республіки Крим чи борг місцевого самоврядування— загальна сума заборгованості Автономної Республіки Крим чи місце­вого самоврядування, яка складається з усіх випущених і непогашених бор­ових зобов'язань Автономної Республіки Крим чи місцевого самовряду­вання, включаючи боргові зобов'язання, що вступають у дію у результаті наданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору.

Бюджет автоматичний — автоматичне перенесення бюджету минулого року на новий бюджетний рік у разі несвоєчасного прийняття нового бюджету.

Бюджет держави — сукупність відносин, що відображається у затвердженому плані формування і використання централізованого фонду коштів, необхідного для здійснення завдань і функцій держави в цілому, органів Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування зокрема, протя­гом бюджетного періоду.

Бюджет району в місті — встановлений нормами, затвердженими рі­шенням районної Ради в місті, план формування і використання районного фонду коштів для забезпечення функцій, які здійснюються органами влади і самоврядування району в місті.

Бюджет села (селища) — встановлений нормами, затвердженими рі­шенням сільської (селищної) Ради, план формування і використання фонду коштів окремого села (селища) для забезпечення функцій, які здійснюються органом самоврядування села (селища) та його виконавчим комітетом.

Бюджет сільської ради — встановлений нормами, затвердженими рі­шенням сільської Ради, план формування і використання фонду коштів кількох сіл, що входять до складу однієї сільської Ради, для забезпечення функцій, які здійснюються органом самоврядування та його виконавчим комітетом.

Бюджет центральний — основний фонд централізованих грошових коштів держави в цілому та федеративних утворень, призначений для реа­лізації функцій, покладених на загальнодержавні та федеральні органи вла­ди й управління.

Бюджети місцевого самоврядування — бюджети територіальних гро­мад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Бюджетна дотація — бюджетні кошти, які передаються з бюджету вищого рівня до бюджетів нижчого рівня на безоплатній і безповоротній основі для покриття їх дефіциту в частині поточних видатків.

Бюджетна інвестиція — вкладання коштів у визначені об'єкти і прое­кти з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Вони є капітальними вкладеннями в розвиток виробництва чи соціальну сферу.

Бюджетна класифікація — єдине систематизоване згрупування дохо­дів, видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими, що забезпечує загальнодер­жавне і міжнародне зіставлення бюджетних даних. Включає чотири розділи: доходи бюджету; видатки бюджету; фінансування бюджету; державний борг.

Бюджетна модель — порядок і методологія формування і використан­ня бюджету, які відображаються: в рівні бюджетної централізації валового внутрішнього продукту; принципах, методах, формах і джерелах мобілізації його доходів; принципах, напрямах і формах бюджетного фінансування, Визначається місцем та роллю, які відводяться бюджету у суспільстві та фінансовій системі.

Бюджетна позичка — надання коштів з бюджету вищого рівня бю­джету нижчого рівня на покриття тимчасових касових розривів (випере­дження в часі фінансування видатків по відношенню до надходження дохо­дів) на умовах строковості і поворотності до кінця бюджетного року.

Бюджетна політика — діяльність держави у галузі формування і викори­стання бюджетних коштів, спрямована на підтримання високого рівня зайнято­сті, стабільної економіки, зростання валового внутрішнього продукту.

Бюджетна програма — систематизований перелік заходів, спрямова­них на досягнення загальної мети; завдання, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на ньо­го функцій.

Бюджетна рівновага — стан окремих бюджетів і бюджетної системи в цілому, що характеризується наявністю врівноваженості двох різноспрямо-ваних факторів: доходів і видатків.

Бюджетна система — врегульована правовими нормами сукупність усіх видів бюджетів, які створюються у країні відповідно до її бюджетного устрою.

Бюджетна система України — сукупність Державного бюджету та місце­вих бюджетів побудована на економічних відносинах, державному та адміністративно-територіальному устрої і врегульована нормами права.

Бюджетна субвенція — цільова субсидія з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня на умовах пайової участі даних бюджетів у фінан­суванні визначених цільових видатків, об'єктів, програм, проектів та захо­дів. У разі порушення цільового використання субвенція підлягає повер­ненню бюджету, що її видав.

Бюджетна субсидія — бюджетні кошти, надані бюджету іншого рівня бюджетної системи на умовах часткового фінансування цільових видатків.

Бюджетна установа — орган, установа чи організація, визначена або ворена згідно з Конституцією України, а також установа чи організація, що створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядуван­ня, яка повністю утримується за рахунок Державного бюджету України чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.

Бюджетне асигнування — повноваження на прийняття зобов'язань і здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного при­значення.

Бюджетне забезпечення — сукупність заходів і грошових коштів та створення умов, що сприяють нормальному проходженню бюджетного процесу, реалізації намічених планів, програм, проектів, підтриманню ста­більного функціонування бюджетної системи та її бюджетів, попередженню порушень законів і нормативних актів.

Бюджетне зобов'язання — будь-яке здійснене відповідно до бюджет­ного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно провести платежі протягом цьогож періоду або у майбутньому.

Бюджетне право — сукупність фінансово-правових норм, що регулюють бюджетні відносини.

Бюджетне призначення — повноваження, надане головному розпоряд­ку бюджетних коштів Бюджетним кодексом, Законом України «Про ржавний бюджет України» або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження, яке дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Бюджетне регулювання — діяльність органів законодавчої і виконавчої влади вищого рівня щодо розподілу і перерозподілу доходів та нормування видатків, яка здійснюється з метою збалансування бюджетів нижчого рівня.

Бюджетне субсидіювання — передача коштів з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня з метою надання фінансової допомоги та фінан­сування певних програм.

Бюджетне фінансування — надання в безповоротному порядку гро­шового забезпечення на видатки, пов'язані зі здійсненням державних замо­влень, виконанням державних програм, утриманням державних і комунальних установ та організацій.

Бюджетний дефіцит — величина перевищення видатків бюджету над його постійними доходами. У визначенні розміру дефіциту державні позики до джерел доходів не враховуються.

Бюджетний запит - документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступ­ний бюджетний період.

Бюджетний кредит — форма фінансування, що передбачає надання об”єктам господарювання коштів з бюджету на засадах поворотності, строковості і платності.

Бюджетний механізм — сукупність конкретних форм бюджетних відносин, специфічних методів формування і використання бюджетних коштів.

Бюджетний мультиплікатор — числовий коефіцієнт, що показує, у скільки разів зростуть або скоротяться бюджетні доходи через збільшення або скорочення бюджетних видатків на одну грошову одиницю.

Бюджетний надлишок — перевищення доходів бюджету над його нормованими видатками.

Бюджетний період — визначений період, на який здійснюється скла­дання і виконання затвердженого бюджету.

Бюджетний процес — регламентована нормами права діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконан­ням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бю­джетів, що входять до складу бюджетної системи України.

Бюджетний профіцит — перевищення доходів бюджету над його ви­датками.

Бюджетний розпис — документ, в якому встановлюється розподіл до­ходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпоря­дникам бюджетних коштів по певних періодах року відповідно до бюджет­ної класифікації.

Бюджетний устрій — організація і принципи побудови бюджетної си­стеми, встановлення її складу і структури та взаємозв'язку між окремими ланками бюджетної системи.

Бюджетні обмеження — фінансові обмеження на витрачання грошо­вих коштів з бюджету, які виражаються в формі гранично допустимих ви­датків.

Бюджетні потоки — рух грошових коштів до бюджету і з нього, а та­кож між окремими бюджетами, який здійснюється через рахунки бюджету, що відкриваються в установах банківської системи.

Бюджетні резерви — заздалегідь відокремлена частина бюджетних коштів, призначена для фінансування невідкладних витрат, що не могли бу­ти передбачені під час затвердження бюджету.

Бюджетні установи — установи та організації, що фінансуються пе­реважно або повністю за рахунок коштів бюджету.

Взаємні розрахунки — передача коштів з одного бюджету до іншого у зв'язку з перерозподілом між ними доходів або видатків після затверджен­ня бюджету.

Видатки бюджету - кошти, що спрямовуються на здійснення програм і заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на по­гашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум. При цьому використання доходів держави здійснюється на поточні і капітальні потреби за галузевим, відомчим, цільовим і територіальним при­значенням.

Видатки розвитку (капітальні видатки) — фінансування інвести­ційної та інноваційної діяльності, зокрема: фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення; фінансування стру; ктурної перебудови національної економіки; субсидії, субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням виробництва і соціальної сфери. До них належать придбання основного капіталу; створення держа­вних запасів і резервів; придбання землі і нематеріальних активів; капі­тальні трансферти.

Виконання бюджету — забезпечення повного і своєчасного надхо­дження всіх передбачених у затвердженому бюджеті доходів і спрямування цих коштів на фінансування видатків, включених до бюджету.

Викуп державного боргу — виплата коштів власникам державних цін­них паперів при настанні терміну їх погашення.

Вилучення бюджетного надлишку — перевищення запланованих до­ходів над нормованими видатками, що передаються на законодавчій основі з бюджету нижчого рівня до бюджету вищого рівня.

Витрати бюджету - видатки бюджету та кошти на погашення основ­ної суми боргу.

Відомча структура видатків бюджету — групування видатків, що відображає розподіл бюджетних асигнувань за безпосередніми отримува­чами коштів з бюджету.

Вільний залишок коштів бюджету — кошти, що утворилися на поча­ток поточного бюджетного року; доходи бюджету, додатково одержані у процесі виконання бюджету; суми перевищення доходів над видатками, які утворилися в результаті збільшення надходжень до бюджету чи економії у видатках поточного року. Ці кошти не підлягають вилученню органами державної виконавчої влади вищого рівня.

Внутрішній державний борг — заборгованість держави юридичним і фізичним особам, яка утворилась у зв'язку із залученням їх коштів на внут­рішньому фінансовому ринку для фінансування видатків бюджету та вико­нання державних програм і замовлень.

Гарантована позика — 1) форма державного кредиту, погашення суми і сплата відсотків за яким забезпечується заставою майна або певними до­ходами; 2) гарантовані урядом облігаційні позики місцевих органів влади, випущені під конкретні окупні місцеві інвестиційні проекти.

Головний розпорядник бюджетних коштів — бюджетна установа в особі його керівника, якому надане головне право розпоряджатися виділе­ними бюджетними асигнуваннями, а також направляти їх для використання за бюджетним призначенням.

Госпрозрахункові підрозділи бюджетних установ та організацій —підрозділи, діяльність яких заснована на самоокупності та самофінансуван­ні. Самоокупність — покриття витрат за рахунок власних доходів від реалі­зації товарів і послуг. Самофінансування — здійснення розширеного відт­ворення за рахунок чистого прибутку без залучення бюджетних асигнувань та основних засобів і матеріальних цінностей, придбаних за цей рахунок.

Депозитні суми — кошти, що не належать бюджетній установі, надхо­дять у тимчасове її розпорядження і з настанням відповідних умов перерахо­вуються за призначенням. Вони не належать до коштів спеціального фонду.

Державна допомога — грошова допомога, що виплачується фізичним особам за рахунок коштів бюджету або державних цільових фондів.

Державна дотація — кошти, що виділяються з бюджету підприємст­вам на покриття їх збитків.

Державна податкова служба — державний орган, що підтримує єди­ну систему контролю за додержанням податкового законодавства, правиль­ністю обчислення і повнотою внесення до бюджету і позабюджетних фон­дів податків, обов'язкових платежів і зборів.

Державна позика — отримання державою коштів у формі запозичень від юридичних і фізичних осіб, урядів інших країн, міжнародних фінансо­вих організацій на умовах повороткості, терміновості і платності.

Державна субвенція — цільове виділення коштів з бюджету суб'єктам підприємницької діяльності на фінансування певних програм і проектів на умовах пайової участі бюджету та отримувача коштів.

Державне банкрутство — повна або часткова відмова держави від платежів за зовнішніми та внутрішніми боргами.

Державне замовлення — замовлення державними органами виготов­лення продукції (товарів), проведення робіт за рахунок коштів бюджету.

Державне споживання — частина валового внутрішнього продукту, що витрачається на утримання державного апарату, здійснення державних функ­цій, в т. ч. витрати на оплату державних замовлень і державних закупівель.

Державний банк — це банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі. Державний банк засновується за рішенням Кабінету Мі­ністрів України. При цьому в законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачаються витрати на формування статутного капіта­лу державного банку. Кабінет Міністрів України зобов'язаний отримати позитивний висновок Національного банку України стосовно наміру засну­вання державного банку. Отримання висновку Національного банку Украї­ни є обов'язковим також у разі ліквідації (реорганізації) державного банку, за винятком його ліквідації внаслідок неплатоспроможності.

Державний борг — сума заборгованості держави зовнішнім і внутріш­нім кредиторам.

Державний бюджет — центральний бюджет України, який призначе­ний для фінансового забезпечення функцій і повноважень вищих органів державної влади й управління.

Державний грант — державне замовлення на виконання наукових до­сліджень і розробок.

Державний кредит — це сукупність відносин між державою в особі її органів влади й управління, з одного боку, та юридичними або фізичними особами, з іншого боку, за яких держава виступає в ролі позичальника кош­тів або гаранта чи в ролі позикодавця урядам інших країн.

Державний позабюджетний фонд — форма утворення і витрачання коштів, утворених поза Державним бюджетом і Республіканським бю­джетом Автономної Республіки Крим.

Державні боргові зобов'язання — державні цінні папери, що засвідчу­ють відносини у межах позики, в яких боржником виступають органи дер­жавного управління.

Державні закупівлі — частина вироблених у країні чи за кордоном то­варів (послуг, робіт), які купуються державними органами за рахунок кош­тів бюджету.

Державні інвестиції — вкладення за рахунок коштів бюджету чи ці­льових фондів в інвестиційні проекти чи соціально-економічні програми.

Державні казначейські зобов'язання — державні цінні папери на пред'явника, які розміщуються на певний строк і надають право на одер­жання фіксованого доходу протягом періоду володіння цими паперами.

Державні соціальні гарантії— встановлені законами мінімальні роз­міри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри Інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий за прожитковий мінімум.

Державні соціальні стандарти — встановлені законами, іншими нор­мативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Державні субсидії— всі невідплатні поточні виплати підприємствам та громадянам, які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумов­лених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також ви­датки, пов'язані з відшкодуванням збитків державних підприємств.

Державні трансферти — це невідплатні і безповоротні платежі з бю­джету юридичним і фізичним особам, які не являють собою придбання то­варів чи послуг, надання кредиту або виплату непогашеного боргу.

Державні цільові фонди — грошові фонди, що формуються з метою гарантованого фінансування державою певних видатків.

Державні цінні папери — боргові зобов'язання, емітовані державою.

Дефіцитне фінансування — забезпечення видатків бюджету за раху­нок державних позик та емісії грошей в умовах дефіциту бюджету.

Добровільні платежі — перерахування коштів у державні і громадські фонди цільового призначення юридичними та фізичними особами у вигляді добровільних пожертвувань, спонсорської допомоги та благодійництва.

Додатковий бюджет — бюджет, складений з урахуванням додаткових ви­трат, що виникли у поточному році після затвердження основного бюджету.

Дотація вирівнювання - міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує.

Доходи бюджету — усі надходження відповідного бюджету на безпо­воротній основі у вигляді податкових і неподаткових платежів, доходів від операцій з капіталом, офіційних трансфертів і доходів державних цільових фондів, включених до бюджету, справляння яких передбачене законодавст­вом України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Доходи від операцій з капіталом — доходи бюджету у вигляді надход­жень від продажу основного капіталу, державних запасів товарів, землі та нематеріальних активів.

Економічна структура видатків бюджетів — групування видатків бюджетів усіх рівнів за їх економічним змістом і цільовим призначенням.

Емісійний дохід — сума перевищення доходів, отриманих державою від емісійних операцій, над витратами по забезпеченню цих операцій. Ви­користовується безпосередньо для покриття бюджетного дефіциту або опо­середковано через кредитування держави банківською системою під дер­жавні цінні папери.

Єдиний казначейський рахунок — система бюджетних рахунків орга­нів Державного казначейства, відкритих в установах банків за відповідним балансовим рахунком, на які зараховуються податки, збори, інші обов'язкові платежі Державного бюджету та надходження з інших джерел, встановлених законодавством України, і з яких органами Державного каз­начейства здійснюються платежі безпосередньо на користь суб'єктів госпо­дарської діяльності, які виконали роботи та/або надали послуги розпоряд­никам бюджетних коштів.

Єдність бюджетної системи — означає, що всі бюджети, які форму­ються у країні та в окремих адміністративно-територіальних одиницях, утворюють єдине ціле. Забезпечується затвердженням на кожному рівні бюджетної системи єдиного (зведеного) бюджету даної території. Ґрунтує­ться на єдиній дохідній базі всіх бюджетів та керівництві бюджетним про­цесом з єдиного центру.

Загальний фонд кошторису доходів і видатків бюджетної установи та організації — кошти, що надходять із загального фонду бюджету, за рахунок якого утримується ця установа чи організація.

Загальнодержавні податки — податки, встановлені вищим органом законодавчої влади і обов'язкові для справляння на всій території держави.

Закон про Державний бюджет України — Закон України, який за­тверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду;

Закріплені доходи — доходи, які повністю або частково (відповідно до заздалегідь встановлених, незмінних і єдиних нормативів) надходять до відповідних бюджетів.

 Запозичення — операції, пов'язані з отриманням бюджетом коштів на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких виникають зобов'язання держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самовря­дування перед кредиторами.

Збалансований бюджет — бюджет, в якому загальна сума доходів до­рівнює загальній сумі видатків.

Зведений бюджет — сукупність показників бюджетів, що використо­вуються для аналізу і пропонування економічного і соціального розвитку держави як у цілому, так і на відповідній території.

Зведений бюджет Автономної Республіки Крим — об'єднання показ­ників Республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її районів та бюджетів міст республіканського значення.

Зведений бюджет міста з районним поділом — об'єднання показни­ків міського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу. У разі, коли місту або району у місті адміністративне підпорядковані інші мі­ста, селища чи села, зведений бюджет міста або району у місті включає по­казники бюджетів цих міст, селищ і сіл.

Зведений бюджет області — об'єднання показників обласного бю­джету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення цієї області.

Зведений бюджет району — об'єднання показників районних бюджетів, бюджетів міст районного значення, бюджетів селищ і сіл цього району.

Зведений бюджет України — об'єднання показників Державного бю­джету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та зведе­них бюджетів областей і міст Києва і Севастополя.

Зовнішній державний борг — сукупна заборгованість держави іноземним державам, банкам, нерезидентам та міжнародним фінансовим організаціям.

Зовнішня позика — основна форма міжнародного кредиту, яка являє собою одержану державою позику від іноземних кредиторів.

Інші позабюджетні кошти — позабюджетні кошти, які не входять до складу спеціальних коштів, сум за дорученнями та депозитних сум.

Казначейська емісія — випуск в обіг казначейських білетів, зо­бов'язань і державних цінних паперів Державним казначейством чи іншими державними фінансовими органами.

Казначейські векселі — державні цінні папери, що є короткострокови­ми грошовими зобов'язаннями, випущеними на період від 3 до 12 місяців, за якими дохід власників формується як різниця між номінальною ціною векселя та ціною продажу його зі знижкою проти номіналу.

Капітальні бюджетні трансферти — безповоротні і невідплатні од­носторонні платежі органів державного управління, які не ведуть до виник­нення або погашення фінансових вимог. Передбачені на придбавання капі­тальних активів, компенсації втрат, пов'язаних з пошкодженням основного капіталу або збільшенням капіталу отримувачів.

Касове виконання бюджету — прийом та зарахування доходів на рахун­ки бюджету і перерахування коштів з цих рахунків на фінансування видатків.

Коефіцієнт вирівнювання — коефіцієнт, що застосовується при розра­хунку обсягу дотації вирівнювання та коштів, що передаються до Держав­ного бюджету України з місцевих бюджетів, з метою зміцнення дохідної бази бюджетів місцевого самоврядування.

Контрактні асигнування — виділення коштів під довгострокові уря­дові замовлення суб'єктам підприємництва.

Кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування - податки і збори (обов'язкові платежі), що закріплені на постійній основі за бюджетами міс­цевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюдже-тних трансфертів.

Кошти на виконання окремих доручень (суми за дорученнями) — кошти, які бюджетні установи та організації отримують від підприємств, установ, організацій, фізичних осіб та благодійних фондів для виконання певних доручень та/або використання за цільовим призначенням, що визна­чено стороною, яка надає ці кошти.

Кошторис — фінансовий документ, в якому в плановому порядку ви­значаються обсяги коштів на фінансування певних об'єктів, програм і заходів з визначенням їх цільового призначення і розподілом за окремими пері­одами фінансування.

Кошторис доходів і видатків — основний документ бюджетної уста­нови та організації, що визначає загальний обсяг, цільове надходження, ви­користання і розподіл бюджетних і позабюджетних коштів закладу.

Кошторисне фінансування — виділення коштів на утримання закладів, установ і організацій, виконання певних програм і реалізацію певних захо­дів на підставі спеціального фінансового документа — кошторису.

Кредитування за вирахуванням погашення — операції, пов'язані з надан­ням коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, в ре­зультаті яких з'являються зобов'язання перед бюджетом, та операції, пов'язані з поверненням цих коштів до бюджету. Метою даних операцій є проведення еко­номічної політики, а не управління ліквідністю або отримання прибутків.

Міжбюджетні трансферти — кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

Мінімальна бюджетна забезпеченість — мінімально припустима вартість послуг держави у грошовому виразі, наданих органами державної влади або органами місцевого самоврядування в розрахунку на душу насе­лення за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Місцева позика (запозичення) — передача у власність органів місцевої влади і самоврядування коштів, які вона зобов'язується повернути в тій же сумі зі сплатою відсотка (плати) на суму позики.

Місцевий борг — зобов'язання, що виникають з місцевих позик (запо­зичень), прийнятих на себе гарантій (поручительств) по зобов'язаннях тре­тіх осіб, інші зобов'язання.

Місцевий фінансовий орган — установа, що відповідно до законодавс­тва України організує та здійснює функції по складанню, виконанню місце­вих бюджетів, контролю за витрачанням коштів розпорядниками бюджет­них коштів, а також інші функції, пов'язані з управлінням коштами місцевого бюджету.

Місцеві бюджети — бюджети адміністративно-територіальних оди­ниць, призначені для фінансового забезпечення закріплених і делегованих відповідним місцевим органам державної влади і самоврядування функцій. До них належать бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Місцеві податки і збори — обов'язкові платежі юридичних та фізичних осіб до місцевих бюджетів, встановлення і справляння яких регулюється місцевими органами влади.

Міський бюджет — установлений нормами, затвердженими рішенням міської Ради, план формування і використання загальноміського фонду ко­штів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної вла­ди і місцевого самоврядування міста.

Надзвичайний бюджет — окремий, додатковий до звичайного бю­джет, який утворюється у надзвичайних політичних й економічних ситуаці­ях та призначений для вирішення відповідних проблем.

Надзвичайний податок — податок на фізичних та юридичних осіб, що вводиться державою у надзвичайних ситуаціях.

Надзвичайні видатки — видатки, передбачені надзвичайним бю­джетом.

Надзвичайні доходи — доходи, передбачені надзвичайним бюджетом.

Надходження асигнувань — асигнування загального фонду, які факти­чно надійшли на рахунок установи і використання яких здійснюється згідно з кошторисом доходів і видатків установи.

Надходження до бюджету — доходи бюджету та кошти, залучені в результаті прийняття боргових зобов'язань органами державної влади, ор­ганами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого само­врядування.

Натуральні трансферти — державна допомога населенню, що надає­ться у вигляді товарів, продуктів і послуг.

Незбалансований бюджет — бюджет, в якому не має рівності між загаль­ною сумою доходів і загальною сумою мінімально необхідних видатків.

Неподаткові надходження — доходи бюджету у вигляді доходів від власності та підприємницької діяльності, адміністративних зборів і плате­жів, некомерційного та побічного продажу, надходжень від штрафів та фі­нансових санкцій, інших неподаткових надходжень.

Нерозподілені видатки — видатки з резервних фондів Кабінету Мініс­трів України та фондів непередбачених видатків Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних та місцевих державних адміністрацій, виконко­мів місцевих рад.

Нормативи витрат (фінансування) — показники поточних і капі­тальних видатків з бюджетів усіх рівнів на забезпечення задоволення потреб на рівні, не нижчому від державних соціальних стандартів і нормативів.

Обласний бюджет — установлений нормами, затвердженими рішен­ням обласної Ради, план формування і використання загальнообласного фонду коштів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються орга­нами державної влади й управління області.

Облігації державної позики — облігації, емітентом яких є держава.

Облігації довгострокові— облігації зі строком погашення 5—10 років.

Облігації короткострокові — облігації зі строком погашення до одно­го року.

Обов'язкові платежі— платежі податкового і неподаткового характе­ру до бюджету і державних фондів цільового призначення, внесення яких передбачено відповідними законодавчими актами.

Оборонний бюджет — частина бюджету держави, яка витрачається на національну оборону.

Оборотна касова готівка — встановлений при затвердженні бюджету ліміт залишку коштів на його рахунку для фінансування видатків у разі ви­никнення тимчасового касового розриву (фінансування видатків випере­джає в часі надходження доходів).

Органи стягнення - податкові, митні та інші державні органи, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.

Основна діяльність бюджетних установ та організацій —діяль­ність відповідно до потреб суспільства, що здійснюється у державних інтересах.

План асигнувань із загального фонду бюджету установи —помісяч­ний розподіл видатків, затверджених у кошторисі для загального фонду, за скороченою формою економічної класифікації, який регламентує взяття установою зобов'язань протягом року.

Платіж — погашення зобов'язання, що виникло в поточному або по­передніх бюджетних періодах.

Повноваження на майбутні бюджетні зобов 'язання — повноважен­ня на прийняття бюджетного зобов'язання здійснювати платежі в бюджет­ному періоді, що настає після закінчення поточного бюджетного періоду.

Податкові надходження — доходи бюджету у вигляді податків на вла­сність, доходи, прибуток, на збільшення ринкової вартості, на міжнародну торгівлю та зовнішні операції: внутрішніх податків на товари і послуги; мі­сцевих податків і зборів; державного мита та інших податків.

Позабюджетна діяльність бюджетних установ та організацій — надання платних послуг, виконання робіт чи здійснення іншої діяльності, пов'язаної з основною діяльністю установ та організацій, доходи від якої спрямовані на здійснення видатків, передбачених у кошторисі, і не мають на меті отримання комерційного прибутку.

Позабюджетні кошти — кошти, які бюджетні установи та організації отримують понад асигнування, що виділяються їм з державного та/або міс­цевих бюджетів, і використовуються суворо за цільовим призначенням. По­забюджетні кошти поділяються за принципом походження та використання на спеціальні кошти, суми за дорученнями, депозитні кошти та інші поза­бюджетні кошти.

Позитивний ліверидж — ситуація, коли доходи від залучення додат­кових позикових коштів перевищують витрати за цією операцією.

Поточна емісія — останній за часом випуск в обіг державних цінних паперів.

Поточні видатки — витрати бюджетів на утримання мережі підпри­ємств, установ, організацій та органів, яка діє на початок бюджетного року та набуває чинності в даному році, а також на фінансування заходів соці­ального захисту населення та інших заходів, які не належать до тих, що фі­нансуються за видатками розвитку.

Прибуток емісійний — різниця між ринковою вартістю (курсом) цін­них паперів, за якою їх реалізують кінцевому інвесторові, та емісійною ці­ною, за якою їх випущено емітентом.

Проект бюджету — оформлений у встановленому порядку доку­мент, що подається Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Ав­тономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами місцевого самоврядування відповідно до Верхо­вної Ради України, Верховної ради Автономної Республіки Крим, а та­кож відповідних рад, в якому містяться обґрунтування щодо бюджетних призначень та інших положень, запропонованих у проекті Закону про Державний бюджет України або в проекті рішення відповідної ради про місцевий бюджет.

Проектне фінансування — фінансування інвестиційних проектів на підставі затвердженої проектно-кошторисної документації за рахунок влас­них коштів, банківських кредитів чи бюджетних асигнувань.

Прожитковий мінімум — вартісна величина достатнього для забезпе­чення нормального функціонування організму людини, збереження її здо­ров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродо­вольчих товарів і послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Районний бюджет — встановлений нормами, затвердженими рішен­ням районної Ради, план формування і використання загальнорайонного фонду коштів для забезпечення функцій і завдань, які здійснюються орга­нами державної влади й управління району.

Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим —встанов­лений нормами закону, прийнятого Верховною радою Автономної Респуб­ліки Крим, план формування і використання загальнореспубліканського фонду коштів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються орга­нами влади й управління Автономної Республіки Крим.

Рефінансування державного боргу — погашення попередньої заборго­ваності за допомогою випуску нових позик або шляхом заміни короткост­рокових зобов'язань на середньо- чи довгострокові.

Рішення про місцевий бюджет — нормативно-правовий акт Верхов­ної ради Автономної Республіки Крим чи місцевої ради, виданий в устано­вленому законодавством України порядку, що містить затверджені повно­важення відповідно Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевій державній адміністрації або виконавчому органу місцевої ради здійснювати виконання місцевого бюджету протягом бюджетного періоду.

Розасигнування кредитів — розподіл коштів головними розпорядни­ками кредитів підпорядкованим підприємствам, установам й організаціям.

Розмежування доходів міме бюджетами — законодавчий розподіл встановлених загальнодержавних податків та обов'язкових платежів між ланками бюджетної системи з метою забезпечення надійної фінансової бази кожного бюджету.

Розмежування видатків між бюджетами — законодавчий розподіл видатків, що фінансуються з бюджету, між ланками бюджетної системи у відповідності з розподілом функцій держави між рівнями державної влади й управління.

Розпис доходів і видатків бюджету — основний оперативний план розподілу доходів і видатків за структурою бюджетної класифікації, термі­нами надходження і витрачання бюджетних коштів протягом року.

Розпорядники бюджетних коштів — бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.

Розпорядники позабюджетних коштів — керівники бюджетних уста­нов та організацій, яким надано право розпоряджатися бюджетними асиг­нуваннями.

Секвестр бюджету — пропорційне скорочення видатків з усіх статей бюджету (крім захищених) протягом часу, що залишається до закінчення поточного бюджетного року.

Соціальне забезпечення — фінансове утримання за рахунок бюджету громадян, які через об'єктивні причини не можуть мати самостійне джере­ло доходів або перебувати на утриманні інших громадян (інваліди від наро­дження, діти-сироти, самітні люди похилого віку).

Соціальне страхування — система фінансових відносин щодо форму­вання і використання страхових фондів, призначених для відшкодування втрат, пов'язаних з постійною чи тимчасовою непрацездатністю та втратою місця роботи.

Соціальний захист — сукупність державних заходів і видатків бю­джету, пов'язаних з наданням фінансової допомоги окремим верствам на­селення, які в результаті економічної та фінансової кризи чи через інші не­залежні від них причини не мають достатніх для самозабезпечення доходів.

Соціальні норми і нормативи — показники необхідного споживання | продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг та забезпечення освітніми, медичними, житлово-комунальними, соціально-культурними послугами.

Спеціальний фонд кошторису доходів і видатків бюджетної уста­нови та організації — кошти, що надходять на конкретні цілі відповідно до чинного законодавства та витрачаються на відповідні видатки за раху­нок цих надходжень. Спеціальний фонд складається з власних надходжень (спеціальні кошти, кошти на виконання окремих доручень, інші власні над­ходження), субвенцій, одержаних з бюджету іншого рівня, та інших доходів спеціального фонду.

Спеціальні кошти — доходи бюджетних установ і організацій, які во­ни отримують від надання платних послуг, виконання робіт, реалізації про­дукції чи іншої діяльності, шо здійснюється на підставі відповідних норма­тивно-правових актів, і використовуються за цільовим призначенням згідно зі спеціальним фондом кошторису доходів і видатків.

Субвенції, одержані з інших бюджетів — кошти, виділені з бюджетів інших рівнів органам державної влади, які утримуються за рахунок Державного бюджету, для виконання делегованих законами України повноважень орга­нів місцевого самоврядування або інших, визначених законодавством фун­кцій.

Субсидія експортна — субсидія, що надається підприємствам за раху­нок державного бюджету з метою стимулювання експорту.

Трансферти за кордон — невідплатні, безповоротні платежі іншим країнам, міжнародним організаціям, наднаціональним органам, некомер-ційним зарубіжним закладам.

Трансферти населенню — поточні платежі фізичним особам у грошо­вій (але не натуральній) формі, які призначені для збільшення їх доходу.

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості — гарантований державою в межах наявних бюджетних ресурсів рівень фінансового забезпе­чення повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій і виконавчих органів місцевого самоврядування, що використовується для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів.

Фінансування бюджету — надходження та витрати у зв'язку зі зміною обсягу боргу, а також зміною залишку готівкових коштів по бюджету, які використовуються для покриття перевищення видатків бюджету над його постійними доходами.

Функціональна структура видатків бюджетів — групування видат­ків бюджетів усіх рівнів, що відображає напрями використання коштів на виконання основних функцій держави.

Цільове фінансування — виділення коштів на фінансування конкрет­них об'єктів і суб'єктів, витрат, програм і проектів.

Цільові позики — позики, кошти від розміщення яких призначені для фінансування конкретних цілей з метою вирішення певних соціально-економічних завдань і обумовлені при емісії позики.

ПЕРЕЛІК