Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Роль бюджету у фінансово-кредитному механізмі




Фінансово-кредитний механізм є сукупністю фінансових ме­тодів впливу на соціально-економічний розвиток країни. Він складається з двох підсистем:

1) фінансове забезпечення;

2) фінансове регулювання.

Фінансове забезпеченняздійснюється у таких чотирьох формах:

1. Самофінансування — покриття витрат за рахунок власних коштів. Це — вихідна форма.

2. Кредитування — покриття витрат за рахунок позичених коштів. Це — регулююча форма.

3. Акціонерний капітал — форма колективного капіталу, яка дає змогу концентрувати великі ресурси.

4. Бюджетні асигнування — форма державного фінансового забезпечення. З одного боку, вона є підпорядкованою, тобто використовується тоді, коли не вистачає інших джерел або їх важко сформувати (це насамперед непривабливі для приватно­го бізнесу сфери діяльності). З іншого боку, ці асигнування можуть виконувати регулюючу роль при порушенні рівноваги цін (наприклад, субсидії виробникам сільськогосподарської продукції).

За певних історичних умов бюджетні асигнування відіграють дуже важливу роль у формуванні національної економіки на ос­нові кейнсіанської теорії бюджетного мультиплікатора.

Фінансове регулюванняпов'язане з податковою системою і регулюючою функцією податків та з бюджетним субсидіюванням Особлива роль належить бюджетному вирівнюванню.

 

Теми рефератів:

1.Бюджет Української держави за гетьманату Павла Скоропадського.

2.Державний бюджет США.

3.Основні функції бюджету країни та їх вплив на розвиток економічного процесу.

4.Бюджет-основний фінансовий план держави.

5.Бюджетний дефіцит,йогопричини і наслідки, методи управління.

6.Вплив дефіциту бюджету на соціально-економічній розвиток держави.

 

 

Питання для самоконтролю;

1.Дайте визначення бюджету.

2.Яке призначення бюджету в економіці держави ?

3.Суб"єкти і об"єкти бюджетних відносин.

4.Головні завдання бюджетної політики України.

5.Яка роль державного бюджету в соціальному та економічному процесах країни?

6.Що таке бюджетний дефіцит, чим обумовлені причини його виникнення ?

7.Види бюджетногодефіциту.

8.Джерела покриття бюджетного дефіциту.

9.Назвіть основні заходи, які сприяють скороченню бюджетного дефіциту.

 

 

Література:(1,3,10-12,25,26,32-39,41,44,46,49-51,89,92,116,124,127,132,139)

 

  Тема 2. Бюджетний устрій та побудова бюджетної системи.

План семінарського заняття:

1.Засади побудови бюджетної системи України. Бюджетний устрій.

2.Розподіл доходів і видатків між ланками бюджетної системи.

3.Склад доходів і видатків бюджетів.

4.Права учасників бюджетного процесу.

5.Бюджетна класифікація.

 

Поняття бюджетного устрою і бюджетної системи, їх співвід­ношення.

Основи бюджетного устрою: виокремлення видів бюджетів; встановлення принципів побудови бюджетної системи; організа­ція розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної сис­теми; встановлення характеру і форми взаємовідносин між бю­джетами.

Види бюджетів. Центральний бюджет держави, його призна­чення. Місцеві бюджети, їх види. Централізовані регіональні бю­джети та бюджети в поселеннях.

Принципи побудови бюджетної системи. Поєднання централі­зованих і децентралізованих бюджетів як основа демократичного бюджетного устрою. Альтернативні принципи встановлення вза­ємозв'язку між централізованими і децентралізованими бюдже­тами: єдність бюджетної системи та автономність кожного бю­джету. Визначальні ознаки єдності бюджетної системи, переду­мови її встановлення. Законодавче визначення бюджету держави як єдиного фонду грошових коштів. Переваги і недоліки бю­джетної системи, побудованої на принципі єдності. Поняття і ха­рактерні ознаки принципу автономності бюджетів, його забезпе­чення. Автономність бюджетів як визначальна передумова раціо­нальної та ефективної фінансової діяльності місцевих органів влади й управління.

Засади розмежування видатків і доходів між окремими бю­джетами. Територіальний та відомчий підходи до розподілу ви­датків. Фактори, що визначають порядок і пропорції розподілу доходів між бюджетами. Закріплені та регулюючі доходи. Чинники і порядок закріплення доходів. Види регулюючих доходів і порядок бюджетного регулювання.

Характер і форми взаємовідносин між бюджетами. Субсидіювання та його види: субсидії, субвенції, дотації. Порядок виді­лення та використання окремих видів субсидій. Вилучення бю­джетних надлишків як форма взаємовідносин між бюджетами і бюджетного регулювання. Бюджетні позички, їх причини, поря­док виділення і погашення. Взаємні розрахунки між бюджетами, причини їх виникнення і порядок проведення.

Бюджетне право і його роль у побудові бюджетної системи та організації бюджетного процесу.

Бюджетний кодекс України. Принципи побудови бюджетної системи України, їх оцінка. Склад бюджетної системи України. Державний бюджет України, його призначення, склад і структура доходів і видатків. Роль Державного бюджету в регіональному, галузевому і соціальному перерозподілі. Республіканський бю­джет Автономної Республіки Крим. Місцеві бюджети, їх види, склад і структура доходів і видатків. Роль Республіканського бю­джету Криму та місцевих бюджетів у регіональному розвитку.

Наукова класифікація ви­датків бюджету, її ознаки. Процесуальна класифікація бюджет­них видатків: функціональна, відомча та економічна. Оптимізація структури видатків бюджету, її критерії.

 

ПЛАН ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

 

1. Основи бюджетного устрою.

2. Бюджетна система України.

 

Структура бюджету розглядається у горизонтальному і верти­кальному розрізах. У горизонтальномувона характеризується складом доходів і видатків, а також їх питомою вагою. У верти­кальномурозрізі структура бюджету розглядається за рівнями державної влади та управління і характеризується взаємопов'я­заними поняттями «бюджетний устрій» і «бюджетна система».

Бюджетний устрій визначає, яким чином здійснюється побудова бюджетної системи.

Бюджетна система відображає сукупність усіх видів бю­джетів, що створюються в даній країні відповідно до її бю­джетного устрою.

Основи бюджетного устрою

Бюджетний устрій ґрунтується на таких засадах:

1. Виокремлення видів бюджетів, що створюються в даній країні.

2. Встановлення принципів побудови бюджетної системи.

3. Розмежування доходів і видатків між ланками бюджет­ної системи.

4. Визначення характеру і форм взаємовідносин між бюджетами.

Теоретично можливі три варіанти виокремлення видів бюджетів:

а) створення єдиного бюджету для всієї країни;

б) створення окремих регіональних бюджетів.

( Як перший, так і другий варіанти мають суттєві недоліки іне  найшли застосування.);

  в) створення на кожному рівні адміністративного поділу централізованих і децентралізованих видів бюджетів.

Відповідно до такого видатки на здійснення власних повноважень — це видатки на реалізацію прав, обов'язків та функцій місцевого самовряду. вання, які мають місцевий характер. Такі видатки виконуються за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Розподіл видатків може ґрунтуватися на двох принципах: ві­домчій підпорядкованості і територіальному розташуванні об'єк­тів фінансування.

* Принцип відомчої підпорядкованості означає, що суб'єкт бюджетного фінансування отримує кошти з того бюджету, який відповідає рівню органу управління цим суб'єктом (наприклад, КНЕУ фінансується з Державного бюджету України, оскільки університет підпорядкований Міністерству освіти України).

* Принцип територіального розташування означає, що фінан­сування здійснюється з бюджету тієї адміністративної одиниці, на території якої знаходиться суб'єкт фінансування.

На даний час основним є принцип відомчої підпорядкованості.

Право на здійснення видатків передається державою органам місцевого самоврядування за умови відповідної передачі бюджет­них ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами за­гальнодержавних податків і зборів або їх частки з державного бю­джету, тобто відбувається закріплення джерел доходів за бюдже­тами різних рівнів. Таким чином, розподіл доходів є похідним від розподілу видатків і має в своїй основі такі принципи:

* забезпечення надійної фінансової бази для фінансування за­кріплених видатків;

* встановлення залежності між зусиллями органів влади й управління та формуванням доходів відповідних бюджетів;

«встановлення заінтересованості місцевих органів влади у пошуку і мобілізації фінансових ресурсів і недопущення адмініс­тративного вилучення доходів для бюджетів вищого рівня.

Розподіл доходів грунтується на встановленні загальнодержа­вних податків і платежів та місцевих податків і зборів.

Загальнодержавні податки та обов'язкові платежі поді­ляються на:

* закріплені — доходи, які повністю або частково (за твердо фіксованим нормативом) надходять до даного бюджету;

* регулюючі — такі доходи, від яких встановлюються відраху­вання до бюджетів нижчих рівнів відповідно до їх потреб, тобто нормативи відрахувань диференціюються в розрізі окремих бю­джетів і періодично (як правило, щорічно) змінюються.

Нині в Україні переважають закріплені доходи. Бюджетне ре­гулювання має досить обмежений характер.

Місцеві податки і збори закріплюються за місцевими бю-юкетами відповідно до того, який орган їх встановлює. При 'у може також визначатися їх розподіл між окремими лан-місцевих бюджетів.

На даний час у розподілі видатків склались такі пропорції:

• з Державного бюджету фінансуються видатки на оборону (практично повністю), народне господарство (переважна части­на) на утримання органів загальнодержавної влади та управлін­ня,'прокуратури, судової влади, митних і податкових органів, окремі видатки на соціальний захист населення і незначна части­на видатків на соціально-культурну сферу;

* з місцевих бюджетів фінансується переважна частина видат­ків на соціально-культурну сферу, утримання місцевої інфраст­руктури, місцевих органів влади та управління.

Взаємовідносини між бюджетами. У процесі виконання бю­джетів основними є зовнішні бюджетні потоки — вхідні і вихід­ні. Разом з тим існують і взаємовідносини між окремими ланками бюджетної системи — внутрішніми бюджетними потоками, які відображають перерозподіл доходів і видатків між бюджетами.

Існують такі форми взаємовідносин.

Бюджетне субсидіювання —передача коштів з бю­джету вищого рівня до бюджету нижчого рівня з метою на­дання фінансової допомоги.

Існує три види бюджетного субсидіювання: бюджетні субси­дії, бюджетні субвенції, бюджетні дотації. Бюджетна субсидія може бути цільовою (на конкретні видатки) і знеособленою. Вона не пов'язується безпосередньо з фінансовим станом бюджету, який її отримує. Бюджетна субвенція — різновид цільової субси­дії, яка передбачає участь у фінансуванні певних заходів і програм бюджету, що її видає, та бюджету, що її отримує. Бюджетна до­тація — цільова фінансова допомога на покриття дефіциту відпо­відного бюджету. Залежно від можливостей бюджету, що її видає, покриття може бути повним або частковим.

Особливим видом субсидіювання є встановлена Бюджетним ко­дексом України дотація вирівнювання. Вона визначається за спеці­альними формулами як різниця між обсягом видатків бюджету, ви-иЗДеним на основі встановлених державних стандартів соціальної ^""езпеченості, та наявними у даного бюджету доходами.

Вилучення коштів явище, зворотнє дотації, тобто вреоача коштів бюджетного надлишку з бюджетів нижчого рівня до бюджету вищого рівня.

23

Бюджетні позички отримання коштів на покриття тимчасового касового розриву (незбіг у часі фінансування ви­датків і надходження доходів). Раніше видавались з бюджету вищого рівня. У Бюджетному кодексі України визначено, що тепер бюджетні позички отримуються в комерційних банках.

Взаємні розрахунки бюджетів —передача коштів з одного бюджету до іншого в зв'язку з перерозподілом між ними доходів чи видатків після затвердження бюджетів.

За характером взаємовідносин між бюджетами вони можуть бути договірними чи обов'язковими. Бюджетне субсидіювання та бюджетні позички здійснюються на договірній основі, вилучення коштів і взаємні розрахунки — в обов'язковому порядку. За на­прямами проведення взаємовідносини між бюджетами поділяю­ться на вертикальні і горизонтальні. В Україні існують тільки вертикальні взаємовідносини між бюджетами.

Бюджетна система України

Бюджетна система України під час її становлення була визна­чена Законом України «Про бюджетну систему України». Перша редакція Закону, прийнята у 1991 р. одночасно з проголошенням незалежності, юридичне зафіксувала створення власної бюджет­ної системи, яка є одним з атрибутів держави. Другу редакцію Закону прийнято у 1995 р.

На сьогодні відповідно до Бюджетного кодексу України бюджетна система державивключає: «Державний бюджет; місцеві бюджети.

Місцеві бюджети поділяються за рівнем адміністративного поділу на:

^ Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим;

^ обласні;

^ міські (міст державного та обласного підпорядкування з районним поділом);

^ районні;

^ бюджети міст (обласного і районного підпорядкування без районного поділу);

•^ сіл;

^ селищ;

^ районів у містах.

Згідно з фінансовою термінологією централізовані види бю­джетів позначають прикметниками (обласний, районний, міський),а децентралізовані — іменниками у родовому відмінку (бюджети міст, селищ, районів).

В основі побудови бюджетної системи лежить адміністратив­но-територіальний поділ даної країни. При цьому поділ бю­джетів здійснюється за наявності відповідного органу управлін­ня. Так, специфічною ознакою України є те, що на сільському рі­вні можуть утворюватись єдині для кількох сіл органи влади. Тоді створюється й один бюджет.

 

Теми рефератів:

1. Бюджетні системи США та України (порівняльна характеристика).

2 . Місцевий бюджет, його значення і роль у соціально-економічному розвитку   території.

3. Місцеві бюджети в умовах самоуправління регіону,

4 Бюджетна система Японії.

6.Бюджетна система Великобританії.

7.Бюджетна система Франції.

8.Бюджетна система Німеччини.

9.Міжбюджетні відносини: стан і проблеми удосконалення.

 

 

Питання для самоконтролю:

1.Що таке бюджетна система держави ?

2.На яких принципах ґрунтується бюджетна система України ?

3.Охарактеризуйте бюджетну систему України.

4.Яка мета розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи.

5. Які завдання вирішуються у процесі розмежування доходів і видатків ?

6.За якими ознаками класифікуються доходи бюджету ?

7.Джерела формування доходів державного бюджету, бюджету АРК, бюджету районів.

8.Напрямки витрачання коштів державного бюджету, місцевих бюджетів.

9.Назвіть основні відмінності між бюджетними правами та бюджетними обов'язками.

10.Права державних та місцевих органів влади.

11.Що являє собою бюджетна класифікація ?

12.З яких розділів складається бюджетна класифікація України ?

13.Класифікація доходів бюджету.

14.Класифікація видатків бюджету.

15.Складові частини бюджету.

 

 Література:(1, 3, 10- 12, 19, 25, 26, 28, 32-38, 40-45, 47-50, 52-55, 58, 60, 61, 63, 64, 66, 67, 69, 70, 72, 81, 83, 84, 86, 87, 88, 131,132,142,145,150,153,154)

 

  

Тема 3. Система доходів бюджету.

План семінарського заняття:

1.Зміст і характеристика доходів бюджетів.

2.Методи і джерела формуваннядоходів бюджету.

3.Склад і структура доходів бюджету України.

4.Соціально-економічна сутність податків, їх класифікація.

 

Методи формування доходів бюджету. Доходи держави від підприємницької діяльності. Доходи від державних майна, угідь, послуг. Податковий метод мобілізації доходів бюджету. Держав­ні позики. Емісійний дохід держави. Співвідношення між мето­дами формування доходів бюджету.

Джерела формування доходів бюджету. ВВП як основа дохід­ної бази бюджету. Причини та умови використання національно­го багатства для формування доходів бюджету.

Склад і структура доходів бюджету України, їх класифікація. Правове регулювання формування доходів. Особливості подат­кової структури України, її відмінності від розвинутих країн.

Загальна характеристика податкової системи України. Види непрямих податків, їх роль у доходах бюджету. Пряме оподатку­вання, його види. Значення прямих податків у формуванні доходів бюджету. Платежі за ресурси, їх види, роль у доходах бюджету.

Неподаткові доходи бюджету, їх характеристика. Доходи від власності та підприємницької діяльності. Доходи від операцій з капіталом. Доходи рентного характеру. Інші неподаткові доходи бюджету.

Офіційні трансферти та їх роль у формуванні доходів окремих бюджетів. Державні та місцеві позики. Організація мобілізації доходів бюджету.

 

ПЛАН ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

 

1. Методи та джерела формування доходів бюджету.

2. Склад і структура доходів бюджету України.

1. Методи та джерела формування доходів бюджету

Доходи бюджету можуть формуватися на основі чотирьох ме­тодів централізації грошових коштів:

« пряме вилучення доходів з державного сектора;

* отримання доходів від державних угідь, майна і послуг;

* перерозподіл доходів юридичних і фізичних осіб за допомо­гою податків;

* залучення позик.

Функціонування державного сектора економіки характеризує підприємницьку діяльність держави. Як і будь-який підприємець, держава має право на отримання підприємницького доходу — прибутку. Весь створений у державному секторі прибуток за пра­вом власності належить державі. Однак певні права на цей при­буток належать і колективу підприємств. Тому практично ніколи весь прибуток державного сектора не вилучається до бюджету. При цьому у взаємовідносинах державних підприємств з бю­джетом може застосовуватись як пряме вилучення доходів (шля­хом платежів з прибутку), так і оподаткування прибутку на за­гальних засадах. За ринкової економіки, коли переважає приват­ний сектор, застосовується податковий метод. В умовах адмініс­тративної економіки домінує пряме вилучення доходів.

Надходження від державного сектора зазвичай незначні. Це пояснюється двома причинами:

а) держава, як правило, працює в непривабливих для приват­ного бізнесу сферах діяльності;

б) у більшості випадків діяльність державних підприємств но­сить неприбутковий характер, вона спрямована на виробництво певних товарів чи послуг, а не на отримання прибутку.

Доходи від державних угідь, майна і послуг формуються на основі прав власності держави. В Україні дотепер існує загально­народна власність на землю. Отже, всі угіддя, надра, корисні ко­палини належать державі. Тому доходи від їх використання спрямовуються до бюджету держави. Формою таких доходів є платежі за ресурси: лісовий дохід, плата за спеціальне викорис­тання прісних водних ресурсів, плата за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин. Надходження від дер­жавних прав власності навіть в Україні мінімальні — 2 %.

Податковий метод формування доходів бюджету характери­зує перерозподіл доходів юридичних і фізичних осіб. На відміну від прямого вилучення доходів в державному секторі, цей метод може здійснюватись тільки на підставі законів.

Позичковий метод означає формування доходів бюджету на поворотній основі. За нормальних умов основу доходів бюджету складають податки (95—98 %) і позики (2—5 %).

Крім реальних доходів, які формуються на основі вказаних методів, держава може використовувати емісійний дохід. Стосов­но поточного року — це дохід, що забезпечує фінансування по­точних видатків. Однак під час емісії внаслідок інфляції збільшу­ється тільки номінальна кількість грошей, а реальна вартість фінансових ресурсів не змінюється.

Джерела формування доходів бюджету також поділяються на внутрішні і зовнішні.

Джерелами формування внутрішніх доходів виступають:

•створений ВВП;

•національне багатство (відображає накопичені матеріальні цінності і розвідані природні ресурси). Використовується тоді, ко­ли не вистачає ВВП чи є певний надлишок природних ресурсів.

Найнадійніше джерело — створений ВВП.

Зовнішні джерела формування доходів бюджету характеризу­ють міжнародний перерозподіл фінансових ресурсів і можуть фор­муватись на основі таких методів:

1) прямий перерозподіл (наприклад, репарація);

2) міжнародний кредит;

3) оподаткування експортно-імпортної діяльності;

4) валютне регулювання — відхилення встановленого курсу валют від реального їх співвідношення;

5) ціновий механізм — у світі склався певний масштаб цін, який призводить до міжнародного перерозподілу ресурсів.

2. Склад і структура доходів бюджету України

Система доходів бюджету України відображає практично всі ме-и їх формування. Вона характеризується такими надходженнями: • Податкові надходження:

- прямі податки:

податок на прибуток підприємств; прибутковий податок з громадян; земельний податок (плата за землю);податок з власників транспортних засобів; податок на промисел;

- непрямі податки:

податок на додану вартість;

акцизний збір;

мито;

- платежі за спеціальне використання природних ресурсів:

лісовий дохід;

плата за воду;

плата за корисні копалини; плата за державні послуги, рентні та компенсаційні доходи —

державне мито;

рентні платежі за нафту і газ, що видобуваються в Україні,

та різниця в цінах на природний газ;

відрахування на геолого-розвідувальні роботи;

відрахування на дорожні роботи;

інші надходження; «місцеві податки і збори.

2. Неподаткові надходження:

від приватизації майна державних підприємств;

від реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;

від реалізації державних матеріальних резервів;

інші.

3. Внески до цільових фондів.

4. Державні позики.

Останнім часом податкові надходження становлять 55—60 %, неподаткові — до 20, внески у цільові фонди — 10—15, державні позики на покриття бюджетного дефіциту — 15 %. У складі пода­ткової системи прямі податки дорівнюють 50—55 %, непрямі — 40—45, платежі за ресурси — близько 1, плата за державні послуги і компенсаційні доходи — 2—5, місцеві податки і збори — до 2 %.

 

Теми рефератів:

1.Формування доходів бюджетів місцевого самоврядування.

2.Роль податків у наповненні бюджетів усіх рівнів.

3.Удосконалення механізму наповнення дохідної частини бюджету.

4.Бюджетна політика у сфері державних доходів.

 

 

Питання для самоконтролю:

1.Який склад та структура доходів бюджетів?

2.За рахунок яких джерел формуються доходи бюджетів?

3.Класифікація податків, їх роль у наповненні дохідної частини бюджетів.

4.Які податки входять до податкових надходжень?

5.Що входить до складу неподаткових надходжень?

6.Яка суть і призначення трансфертів.

 

Література:(1, 3, 10, 11, 12, 25, 26, 28, 32-44, 52, 54, 55, 60, 62, 65-67, 78, 95, 107, 114, 125-127, 130, 131, 135-138, 142-144, 147, 148, 150, 154)

 

 

Тема 4. Система видатків бюджету

План семінарського заняття:

 

1. Роль видатків у фінансовому забезпеченні потреб соціально-економічного розвитку.

2.Форми й методи бюджетного фінансування.

3.Розпорядники бюджетних коштів, їх функції.

4.Нормування видатків. Види норм.

 

Функції держави, їх вплив на склад і структуру видатків бю­джету. Роль видатків бюджету у фінансовому забезпеченні по­треб соціально-економічного розвитку. Наукова класифікація ви­датків бюджету, її ознаки. Процесуальна класифікація бюджет­них видатків: функціональна, відомча та економічна. Оптимізація структури видатків бюджету, її критерії.

Бюджетне фінансування видатків. Система бюджетного фі­нансування: відомча та програмно-цільова. Форми бюджетного фінансування: кошторисне фінансування, державні інвестиції, бюджетні кредити, державні трансферти. Методи бюджетного фінансування.

 

    ПЛАН ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

1. Класифікація видатків бюджету.

2. Склад і структура видатків бюджету України.

1. Класифікація видатків бюджету здійснюється за такими ознаками:

а) роллю у відтворенні виробництва;

28

б) суспільним призначенням;

в) галузями економіки і соціальної сфери;

г) цільовим призначенням;

п) рівнями бюджетної системи;

е) формами бюджетного фінансування.

За роллю у відтворенні виробництвавиокремлюються пото­чні і капітальні видатки бюджету.

Поточні характеризують витрати на утримання підприємств, об'єктів, установ і закладів виробничої і соціальної інфраструктури.

Капітальні — це видатки на створення нових і розширення ді­яльності діючих підприємств, установ і закладів.

Відповідно до такого розподілу видатків може формуватися два окремих бюджети — поточний і бюджет розвитку. В Україні Бюджетним кодексом передбачено виокремлення видатків на по­точні і капітальні цілі, але окремі бюджети відповідно до такого розподілу не складаються, хоча в умовах кризи вбачається доці­льним створювати два окремих бюджети:

• поточний — має забезпечуватись поточними доходами і бу­ти збалансованим;

• бюджет розвитку — може бути дефіцитним і забезпечува­тись за рахунок позик, в т. ч. цільових інвестиційних.

За суспільним призначеннямвидатки відображають функції держави:

• економічну — видатки на економічну діяльність і науку; «соціальну — видатки на соціальний захист і соціально-культурну сферу;

• оборонну — видатки на оборону;

•управлінську — видатки на органи державної влади та упра­вління, правоохоронні органи, судову владу і прокуратуру, митну І податкову службу, зовнішню політичну діяльність.

У видатках бюджету також виокремлено видатки на обслуго­вування внутрішнього і зовнішнього державного боргу.

За галузями економіки і соціальної сферивидатки бю­джету різняться відповідно до різних галузей: промисловість, будівництво, транспорт, сільське господарство, освіта, охорона здоров'я та ін.

За цільовим призначеннямвиокремлюють видатки: на капі­тальне будівництво, капітальний ремонт, оплату праці, комунальних послуг та інші витрати.

-за рівнем бюджетної системирозрізняються видатки: Державного бюджету, Республіканського бюджету Криму і відповідних місцевих бюджетів.

За формами бюджетного фінансування існують такі види видатків:

проектне фінансування — фінансування з бюджету інвести­ційних проектів;

бюджетні кредити — надання фінансової допомоги з бю­джету суб'єктам підприємницької діяльності на поворотній основі;

кошторисне фінансування — виділення бюджетних асигну­вань на підставі кошторису;

державні трансферти — державні субсидії, субвенції, дотації.

2. Склад і структура видатків бюджету України

До складу видатків бюджету України відповідно до прийнятої структури бюджетної класифікації належать:

1. Державне управління.

2. Судова влада.

3. Міжнародна діяльність.

4. Фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічно­му прогресу.

5. Національна оборона.

6. Правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави.

7. Освіта.

8. Охорона здоров'я.

9. Соціальний захист і соціальне забезпечення.

10. Житлово-комунальне господарство.

11. Культура і мистецтво.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                   

12. Засоби масової інформації.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            

13. Фізична культура і спорт.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    

14. Промисловість та енергетика.

15. Будівництво.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      

16. Сільське господарство, лісове господарство, рибальство і мисливство.

17. Транспорт, шляхове господарство, зв'язок, телекомунікації та інформатика.

18. Інші послуги, пов'язані з економічною діяльністю.

19. Заходи, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальним захистом населення.

20. Охорона навколишнього природного середовища і ядерна безпека.

21. Попередження та ліквідація надзвичайних ситуацій і на­слідків стихійного лиха.

22. Поповнення державних запасів і резервів.

23. Обслуговування державного боргу.

24. Державні цільові фонди (за винятком Фонду для здійснен­ня заходів з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення).

25. Видатки, не віднесені до основних груп.

За функціональною ознакою структура видатків бюджету України в останні роки характеризується такими показниками: видатки на економічну діяльність — 15—20 %, науку — до 2, со­ціальний захист населення — близько 15, соціально-культурну сферу — близько 25, національну оборону — до 5, державне управління та правоохоронну діяльність і забезпечення безпеки держави — до 10, видатки цільових фондів — 10—15, обслуго­вування державного боргу — до 10, інші видатки — до 5 %.

 

Теми рефератів

1.Бюджетна політика у сфері державних видатків.

2.Проблеми та шляхи удосконалення фінансування програм державного рівня

3.Державні видатки: тенденції і фактори зростання.

.

 

Питання для самоконтролю:

 

1.Склад та структура видатків бюджетів, їх роль у соціально - економічному розвитку країни.

2.Яка суть і значення бюджетного фінансування?

3.Які форми і методи бюджетного фінансування ви знаєте?

4.Хто являється розпорядниками бюджетних коштів? Їх права і функції.

5.Який зміст і призначення єдиного кошторису доходу і видатків бюджетної установи?

6.Що являє собою метод нормування видатків?

 

 

Література:(1-12, 15, 16, 20-22, 24-26, 28, 32-38, 40-42, 44, 47, 49, 50, 52, 54, 55, 60, 63-67, 73, 75, 85, 90, 96, 97, 112, 115, 129, 146, 147, 149, 155)

    Тема 5. Видатки бюджету на економічну діяльність держави та науку

 

План семінарського заняття:










Последнее изменение этой страницы: 2018-04-11; просмотров: 210.

stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда...