Типи і еволюціяекономічних систем.

а). Критерії класифікації економічних систем. Визначальною характеристикою основних типів суспільства, в тому числі й економічного, які пройшло людство у своєму розвитку, є характеристика з погляду власності – насамперед, власності на засоби виробництва.

б). Пріоритет критерію власності визначений:

– По-перше тим, що власність – це багатопланова соціологічна категорія, в якій виділяють низку аспектів, а отже, у власності відображається майже весь спектр відносин, у які вступають між собою індивіди, колективи, класи, держави та інші суб’єкти.

– По-друге, від типу економічної власності (на засоби виробництва, результати праці, управління власністю тощо) залежить соціально-економічний прогрес у суспільстві, формування найпотужніших стимулів до праці.

– По-третє, всебічний розвиток людини передбачає не лише прогрес людини-працівника, а й прогрес людини-власника.

в). Відповідно до критерію власності розрізняють командно-адміністративну, ринкову і змішану системи економічних відносин.

– Командно-адміністративна або тоталітарна економікахарактеризується наявністю державної форми власності на більшість підприємств перебувають і вони здійснюють свою діяльність на основі директив за єдиним народногосподарським планом. Регулювання такої економіки здійснюється здебільшого за допомогою адміністративних методів.

– Ринкова економікахарактеризується наявністю приватної власності, системою вільного підприємництва, де застосовується система ринку. Розподіл ресурсів в ринковій економіці здійснюється за законами товарно-грошових відносин, господарська діяльність поєднана з високим ризиком, а відповідальність береться суб'єктами ринку на себе.

– Змішану економіка характеризується поєднанням на певних засадах приватного і державного секторів, де держава здійснює втручання в економіку через свої економічні функції, але з урахуванням саморегулюючої ролі ринку.

Г). Цивілізаційний та формаційний підходи в економічному дослідженні.

Формаційний і цивілізаційний підходи до типізації суспільства.

Розрізняють формаційний і цивілізаційний підходи до типізації суспільства.

– К. Маркс, автор формаційного підходу до аналізу сутності суспільних явищ, виділяв три основні формації:

= первинну або архаїчну, до якої він відносив первіснообщинний або азіатський спосіб виробництва;

= вторинну, яка охоплює рабовласницький, феодальний і капіталістичні способи;

= комуністичну, включаючи соціалізм і, власне, комунізм.

NB1: Суспільно-економічна формація являє собою діалектичну єдність засобу виробництва і надбудови. На розвиток формації справляють вплив внутрішньоформаційні чинники - продуктивні сили, система виробничих відносин, інститути надбудовного характеру, а також зовнішньоекономічні, ідеологічні, етичні, війни, природні катаклізми тощо. Вони можуть виступати або рушієм, або гальмом розвитку формації.

NB2:Становлення нової суспільно-економічної формації передбачає досягнення економічного прогресу, якісно нового ступеня в розвитку матеріально-технічної бази суспільства, нової системи господарства, соціального ладу.

NB3:Причинами зміни однієї формації іншою виступає протиріччя між новими продуктивними силами і застарілими виробничими відносинами. Розв’язання цього протиріччя відображається у загальному законі сходження від однієї формації до іншої. Рушійними же силами суспільного прогресу виступають структурні елементи формації.

– Цивілізаційний підхід – концепція періодизації історії суспільства, що передбачає історичний кругообіг різних типів суспільства та історичних епох через декілька стадій від зародження до смерті.

У. Ростоу поділяв історію на п'ять стадій:

= традиційне суспільство (примітивна техніка, сільське господарство, влада великих землевласників),

= перехідне суспільство (централізована держава, підприємництво),

= стадія “зрушення” (промислова революція і її наслідки),

= стадія “зрілості” (НТР, урбанізація),

= стадія “масового споживання” (роль, яка визначає сфери послуг і виробництва споживчих товарів).

NB1:Виходячи з критерію розвитку продуктивних сил суспільства, окремі науковці розрізняють доіндустріальне, індустріальне, постіндустріальне (інформаційне) суспільства.

NB2:Користуючись критерієм - “логіка часу”, О. Тоффлер виділяє в економічній еволюції суспільства аграрну, індустріальну і сучасну стадії.

Товар і йоговластивості.

Товар як суспільна форма багатства при виробництві.

а). Товар - це продукт праці, створений для задоволення суспільних потреб, який надходить в споживання через обмін.

б). Товар маєдві властивості:

– споживчу вартість (спроможність товару завдяки своїм корисним властивостям задовольняти різноманітні людські потреби);

– вартість (спроможність обмінюватися на інші товари).

Споживча вартість товару.

а). Роль споживчої вартості за умов товарного виробництва:

– по-перше, є речовою основою, матеріальним носієм суспільних відносин і мети виробництва;

– по-друге, її слід вивчати як споживчу вартість для інших, як суспільну споживчу вартість (за умов суспільного поділу праці продукт виробляється не для споживання самим виробником, а для інших осіб);

– по-третє, споживча вартість як суспільна є проміжною ланкою між виробництвом і споживанням, і тому характер споживчої вартості має важливе значення для процесу реалізації продуктів у масштабі всього суспільства, що у свою чергу, свідчить про її органічний зв'язок їз якістю продукції, а отже, і з ефективністю виробництва.

б). Цінність благає єдністю споживчої вартості і витрат на її виробництво, а тому існує за умов будь-якого суспільного способу виробництва. Цінність блага набуває форми вартості лише за умов товарного виробництва.

Мінова вартість товару.

а). Товар при обміні на рівноцінний продукт одержує на ринку мінову вартість. Мінова вартість - кількісне співвідношення, в якому товар обмінюються один на другий.

б). В усіх товарах, що обмінюються на інші, спільним є те, що вони – втілення суспільної праці, витраченої на їх виробництво, що робить їх кількісно зіставлюваними, отже формує їхню вартість. Крім того, вони мають суспільну споживчу вартість, що виражає суспільні виробничі відносини між людьми, але пов’язані із процесом праці, виробничою діяльністю людини. Тому у вартості виражається не просто кількість суспільно необхідної праці, а і якість продукції, її корисний ефект.

NB1: Вартість має кількісну і якісну сторони:

– якісна сторона виражає відносини економічної власності між товаровиробниками;

– кількісна сторона виражає величину втіленої в товарі суспільно необхідної праці товаровиробника та суспільну корисність товару.

NB2: Ціна товару– це грошове вираження вартості.

в).Мінова вартість у своєму розвитку проходить ряд етапів, тобто набуває різноманітнихформ:

– Проста або випадкова форма вартості (Т1® Т2).

– Повна або розгорнута форма вартості (Т1® Т2 (Т3…)).

– Загальна форма вартості (Т1® Т еквівалент® Т2).

– Грошова форма вартості (Т1® Г® Т2).