Упаковка товару й транспортування

Упаковка захищає товар від зовнішніх впливів, підвищеної або зниженої температури, вологості повітря, світла, сторонніх запахів, мікроорганізмів і т.п. Також упаковка багато значить для виробника товару, бо вона є одним із основних засобів привертання уваги споживача та створення довіри до товару.

Упаковка має задовольняти такі основні вимоги: безпека, екологічна безпека, надійність, сумісність, взаємозамінність, економічна ефективність.

Безпека упакування означає, що речовини, які є шкідливими для організму і які містяться в тарі, не можуть перейти в товар, який безпосередньо з нею стикається. Такі речовини мають у своєму складі майже всі види упаковки (металева тара містить залізо, олово або алюміній, папір — свинець, полімерні матеріали — шкідливі мономери). У таких випадках безпека упаковки забезпечується з допомогою захисних покрить (спеціальний лак, полуда для металевої тари) або обмеження строків зберігання товарів або продуктів (поліетиленова або поліхлорвінілова тара). Для кольорового оформлення упаковки треба користуватися тільки нешкідливими барвниками. Найбільш безпечною є скляна тара, а також різноманітні тканинні мішки, найменш — металева і полімерна.

Екологічні якості упаковки — це здатність її за використання та утилізації не завдавати суттєвої шкоди довкіллю. Абсолютно безпечних для навколишнього середовища видів упаковки не існує.

Надійність упаковки — це її здатність зберігати механічні якості чи герметичність протягом тривалого часу. Завдяки цьому упаковка забезпечує необхідні умови для зберігання товарів. Упаковка багаторазового призначення має зберігати форму як з товаром, так і без нього. Строк зберігання одноразової упаковки здебільшого не перевищує строків придатності самого товару.

Сумісність упаковки — це її здатність не змінювати споживчих якостей тих товарів, котрі в ній пакують. Для цього упаковка має бути чистою, сухою, без ознак плісняви і сторонніх запахів. Вона не повинна взаємодіяти з окремими компонентами товару (вода, жири тощо). Забороняється застосовувати упаковку, несумісну з товаром.

Взаємозамінність — здатність упаковки одного виду заміняти іншу. Так, герметичні металеві банки можна замінити скляними з металевими кришками, ящики — контейнерами або картонними коробками.

Естетичні якості стають усе більш важливими в економіці розвинутих країн. Це стосується будь-якої упаковки, але є особливо важливим для споживацької тари. Естетичність упаковки досягається за допомогою застосування спеціальних матеріалів (целофан, поліетилен тощо), а також яскравого оформлення (кольорова гама й малюнки).

Економічна ефективність упаковки залежить від її власної вартості, ціни експлуатації та вартості утилізації. Власна вартість упаковки залежить від застосованих матеріалів, а також технологічності виробництва самої тари. Так, папір дешевший за скло, метал чи пластмасу, але останні значно є технологічними за нього (ліпше плавляться, штампуються та формуються).

Сучасна упаковка має бути оптимальною за вартістю, привабливою за зовнішнім виглядом, надійно захищати те, що в ній міститься, забезпечувати зручне транспортування. Обов'язковою умовою оптимізації упаковки є стандартний розмір, що значно полегшує транспортування, перевезення та складування товарів.

Елементами упаковки є: тара, матеріали для пакування, матеріали для зав'язування, заклеювання тощо.

Споживацька тара — упаковка для безпосереднього продажу або для доставки покупцям (банки, коробки, футляри, пачки тощо). Застосування споживацької тари є обов'язковим за роздрібного й оптового продажу товарів.

Транспортна тара — елемент упаковки товару, уже розфасованого в споживацьку тару. Транспортну тару призначено для захисту товарів і споживацької тари від впливу зовнішніх факторів і для забезпечення зручності перевантажувальних робіт, транспортування, складування і т.п.

До транспортної тари належать мішки, ящики, бочки, барабани, балони, фляги, цистерни, контейнери тощо.

В транспортуванні товару використовують додаткові елементи упаковки, матеріали для прокладання та амортизації (деревину, папір, картон, тканину, пінопласт, вату, стружку тощо). Додаткові елементи упаковки призначено для захисту товарів від механічного ушкодження і для збільшення міцності тари.

Приймання товарів у транспортній упаковці відбувається з попереднім розпаковуванням і без нього. Розпаковують товари тоді коли це погоджено між оптовим покупцем і відправником товару. Як правило, для перевезення товарів у оптовому та дрібнооптовому продажу використовують транспортну тару.

Класифікують тару за такими ознаками:

— місце пакування;

— матеріали, що застосовуються;

— форма, вантажопідйомність і габарити;

— кратність використання.

За місцем пакування тару поділяють на виробничу, коли цю технологічну операцію здійснює виробник товару, і торгову, коли цю технологічну операцію виконує продавець.

Залежно від здатності зберегти свою форму тара поділяється на:

— тверду (жорстку);

— напівтверду (напівжорстку);

— м'яку.

Тверда тара надійно захищає упаковані товари від механічних пошкоджень (від ударів, тиску, проколювання). До твердої тари належать такі її види, як металева (банки, туби, контейнери, цистерни), скляна (банки, пляшки, балони), дерев'яна (ящики, контейнери, лотки, корзини, бочки, кадоби) і полімерна тара (ящики, бочки). Проте тверда тара має значні недоліки. Це передовсім її велика вартість, вага та об'єм. Це призводить до збільшення витрат на тару і її оборот, які закладаються у витрати виробництва або обороту, що підвищує ціну товарів.

До напівтвердої тари відносять картонну упаковку (короби) і комбіновану (тетрапаки, перпаки тощо). Напівтверда тара має меншу масу та об'єм. Будучи порожньою, вона легко складається або вкладається одна в одну, полегшує і здешевлює її перевезення і збереження. Вартість такої упаковки значно нижча, ніж твердої, тому що застосовуються дешеві матеріали, отримані здебільшого за допомогою вторинної обробки. Хоч вона й деформується за великих навантажень або сильних ударів під час транспортування, але за нормальних умов є достатньо міцною. Напівтверда тара забезпечує достатнє збереження товарів за мінімальних витрат.

М'яка тара – це полімерна (паки, мішки, пакети), паперова (мішки, пакети, обгортковий та інший папір) та з тканини (мішки, матеріали для перев'язування, шпагат, різноманітні мотузки, стрічки тощо).

М'яка тара не захищає вміщений у ній товар від механічних ушкоджень. Відтак нею користуються або для упаковки товарів з високою механічною стійкістю, або додатково застосовують тверду тару.

До переваг м'якої тари належить те, що вона в порожньому стані займає мало місця і є відносно дешевою. Основне призначення м'якої тари — забезпечення транспортування й зберігання сипких та інших подібних матеріалів, стійких до механічних поштовхів та ударів. Окремі види м'якої тари можна використовувати для герметичної упаковки, завдяки чому створюються і підтримуються стабільні умови зберігання продукту (вологість повітря, газовий склад тощо). М'яка тара (поліетиленові мішки) застосовується також для зберігання деяких біологічних продуктів. Річ у тім, що поліетиленовий мішок пропускає назовні кисень значно інтенсивніше, ніж вуглець. Це дуже важливо для збереження свіжих плодів і овочів — так зване збереження в модифікованому газовому середовищі. Вуглець, який виділяється в процесі дихання цих біооб'єктів, накопичується в поліетиленовій упаковці, зменшуючи швидкість мікробіологічних процесів. Такий спосіб упаковки ніби консервує продукти, значно збільшуючи строки їхнього зберігання.

За вантажопідйомністю виділяють тару:

— великовантажну;

— середньовантажну;

— маловантажну.

За габаритами виділяють тару:

— великогабаритну;

— середньогабаритну;

— малогабаритну.

За кратністю використання виділяють тару:

— одноразову;

— багаторазову.

За матеріалами, з яких виготовляється тара, її поділяють на:

— дерев'яну;

— картону;

— паперову;

— полімерну;

— металеву;

— текстильну;

— скляну;

— керамічну;

— комбіновану.

Зарубіжний досвід свідчить, що нині важкі металеві та дерев'яні види тари повсюдно заміняють на жерстяну, пластмасову, сулії з капрону, паперову тару, упаковку типу «тетрапак» тощо. і жерстяні банки. Розробляючи нові види тари, намагаються знизити відносну масу тари і коефіцієнт власної маси, що забезпечує вивільнення транспортних засобів, зменшення ціни як товару, що пакується, так і його транспортування.

ЗАСОБИ ТОВАРНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

7.1 Види і форми товарної інформації

Первинним джерелом товарної інформації і водночас виконавцем послуг з інформування продавців або споживачів про товар, що продається, є сам виробник. Від того, наскільки якісними є такі послуги, залежить швидкість просування товарів каналами розподілу інтенсивність продажу, стимулювання продажу, створення споживчих переваг і кола постійних покупців.

Товарна інформація — це відомості про товар, призначені для користувачів — суб'єктів комерційної діяльності

До суб'єктів комерційної діяльності відносяться: виробники товарів, продавці та споживачі.

Виробники є первинними джерелами товарної інформації і одночасно виконавцями послуг з інформування продавців та (або) споживачів Від того, наскільки якісні будуть ці інформаційні послуги, залежать швидкість просування товарів каналами розподілу, інтенсивність збуту, стимулювання продажів, створення споживчих переваг тощо. У той же час виробник не є єдиним джерелом інформації. Виробнича інформація може доповнюватися продавцем, який зіставляє аналогічні за призначенням товари-конкуренти або товари одного найменування, але різних конкуруючих організацій і дає споживачеві додаткову інформацію для формування споживчих переваг.

У залежності від призначення товарна інформація поділяється на три види: основоположна, комерційна, споживча.

Основоположна товарна інформація — це основні відомості про товар, які мають вирішальне значення для ідентифікації і призначені для всіх суб'єктів ринкових відносин. До основоположної товарної інформації відносять, вид і найменування товару, його сорт, маса нетто, найменування підприємства-виробника, дата випуску, термін зберігання або придатності.

Комерційна товарна інформація — це відомості про товар, що доповнюють основну інформацію і призначені для виробників, постачальників і продавців, але малодоступні споживачеві. Ця інформація містить дані про підприємства-посередниках, нормативних документах про якість товарів, товарній номенклатурі і порядкових номерах підприємства, інші умовні позначення, розшифровка яких малодоступна споживачеві. Типовим прикладом комерційної інформації є штрихове кодування.

Споживча товарна інформація — це відомості про товар, призначені для створення споживацьких переваг, що показують вигоди від застосування конкретного товару і адресовані, в кінцевому рахунку, споживачам. Ця інформація містить відомості про найбільш привабливі споживчі властивості товарів, харчової цінності, складі, функціональне призначення, способи використання та експлуатації, безпеки, надійності і т.п.

Додаткову товарну інформацію надає покупцеві посередник, тобто продавець товару (учасник каналів розподілу).

Форми доведення товарної інформації до споживача:

— словесна;

— цифрова;

— образотворча;

— символічна;

— штрихова.

Словесна інформація є найбільш доступною. У друкованому вигляді вона є досить громіздкою і потребує достатнього часу для осмислювання.

Цифрова інформація найчастіше застосовується для доповнення словесних описів кількісними характеристиками товару (маса, розміри, строки, дати, коди тощо).

Образотворча товарна інформація забезпечує зорове й емоційне прийняття відомостей про товари за допомогою художніх і графічних зображень безпосередньо товару, комбінованих зображень Товару з іншими естетичними об'єктами (квітами, тваринами, тощо), репродукцій з картин, фотографій, листівок чи інших зображень (схем, графіків тощо).

Символічна інформація — це відомості про товар, що передаються за допомогою інформаційних знаків (символ є короткою характеристикою сутності товару, його відмінностей від інших товарів).

Штриховий код — це знак, призначений для автоматизованої ідентифікації товару та обліку інформації про нього. Для цього треба мати відповідну техніку та обладнання. Хоч це потребує значних додаткових витрат, зате наступний економічний ефект є вражаючим.

Інформаційні знаки — це умовні позначення, призначені для ідентифікації окремих або сукупних характеристик товару. Їм властиві стислість, виразність, наочність і швидка пізнаваність.

Штриховий алфавіт коду — це алфавіт коду, знаками якого є штрихи та пробіли, ширину яких сканери зчитують у вигляді цифр. Прикладом можуть служити штрихові коди EAN (Європейська система кодування) і UPС (американський Універсальний товарний код), що широко застосовуються в міжнародній практиці. У відповідності з прийнятим порядком, виробник товару наносить на нього штриховий код, сформований з використанням даних про країну місцезнаходження виробника і коду виробника. Код виробника присвоюється регіональним відділенням міжнародної організації EAN International. Такий порядок реєстрації дозволяє виключити можливість появи двох різних товарів з однаковими кодами.

Кожному товару, що ввозиться, або транспортується через територію України з метою митного оформлення, присвоюється десятизначний цифровий код. Всі товари класифікуються згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) (рис. 7.1).

УКТ ЗЕД — це товарна номенклатура, заснована на гармонізованій системі (ГС) кодування та опису товарів і Комбінованій номенклатурі Європейського Співтовариства (КН ЄС).

Рисунок 7.1 — Структура штрихового коду

За допомогою штрихового коду зашифрована інформація про деякі найбільш суттєві параметри продукції. Найбільш поширені товарні номери EAN-13, EAN-8, UPC-A, UPC-E і 14-розрядний код транспортної упаковки ITF-14. Так само існує 128 розрядна система UCC/EAN-128. Відповідно до тієї чи іншої системи, кожному виду виробу привласнюється свій номер, що найчастіше складається з 13 цифр (EAN-13) (рис. 7.2). У штрих-коді логічна структура вже регламентована стандартом, і значення цифр в елементах цієї структури мають конкретний сенс.

Рисунок 7.2 — Приклад коду

Перші три цифри це префікс національної організації GS1, наступні 4-6 цифр — унікальний ідентифікатор підприємства, на якому зареєстрований цей товар, інші цифри це код товару, контрольне число і, можливо, ще один додатковий символ.

Помилково вважається, що перші три цифри в розшифровці штрихового коду визначають країну виробництва. Це не вірно. По-перше, за цими трьома цифрами можна визначити тільки те, у якій національній організації зареєстроване підприємство.

По-друге, зовсім не обов'язково підприємство самостійно виробляє товар — це може бути власник торговельної марки або крупний постачальник, що розміщує виробничі замовлення в будь-якій цікавій йому країні.

Перевірити штрих-код і отримати інформацію про товар можна за допомогою спеціальних сайтів та програм. Наприклад, якщо вказати товарний номер, система пошукає його в глобальному реєстрі GEPIR (Global Electronic Party Information Registry) і покаже дані про власника товарного коду і виноску на національну організацію GS1, у якій код був зареєстрований.