Поняття про центри відповідальності та їх класифікація

Центр відповідальності – це сегмент всередині підприємства, на чолі якого стоїть відповідальна особа, яка приймає рішення. Схема класифікації центрів відповідальності представлена на рис. 2.2.

Рисунок 2.2 – Класифікація центрів відповідальності

За функціональним принципом виділяють такі центри відповідальності, як: обслуговуючі, матеріальні, виробничі, збутові, управлінські. За територіальним принципом існують два варіанти:

Перший варіант. У межах одного центру відповідальності об’єднано кілька функцій.

Другий варіант. Один функціональний напрямок діяльності розподіляється на кілька центрів відповідальності.

Відбір способу поділу підприємства на центри відповідальності визначаються специфікою конкретної ситуації, при цьому необхідно враховувати такі вимоги:

– у кожному центрі витрат повинні бути показники для виміру об’єму діяльності і бази для розподілу витрат;

– у кожному центрі повинен бути відповідальний;

– ступінь деталізації має бути достатнім для аналізу;

– на центри відповідальності бажано відносити тільки прямі витрати;

– оскільки поділ підприємства на центри відповідальності сильно впливає на мотивацію керівників відповідних центрів, необхідно враховувати соціально-психологічні фактори.

Центр витрат – це підрозділ, керівник якого відповідає лише за витрати. Можна вважати, що це найменший підрозділ, а решта центрів відповідальності складаються із центрів витрат. Відповідно до класифікації центри витрат можна розбити на центри регульованих витрат і центри частково регульованих витрат.

Можна встановити оптимальне співвідношення, що відображено у моделі функціонування центру регульованих витрат:

Витрати, грн. → Робота → Випуск (в натуральному вираженні)

Прикладом центру регульованих витрат може бути цех основного виробництва.

Не можна встановити оптимальне співвідношення, що відображено у моделі функціонування центру слабко регульованих витрат:

Витрати, грн. → Робота → Випуск (в натуральному вираженні)

Прикладом центру слабко регульованих витрат може бути конструкторське бюро, адміністрація підприємства.

Центр виручки – це підрозділ, керівник якого відповідає тільки за виручку, але не за витрати, наприклад, відділ збуту.

Взаємозв’язок між входом і виходом відсутній – це відображено у моделі функціонування центру виручки:

Витрати, грн. → Робота → Випуск (в натуральному вираженні)

Цент прибутку – це підрозділ, керівник якого відповідає як за витрати, так і за прибутки, наприклад, підприємство в складі великого об’єднання.

Існує взаємозв’язок між входом і виходом – відображено у моделі функціонування центру прибутку:

Витрати, грн. → Робота → Виручка, грн.

Центр інвестицій – це підрозділ, керівник якого відповідає за капіталовкладення, доходи і витрати.

Існує взаємозв’язок між прибутком й інвестованим капіталом – відображено у моделі функціонування центру інвестицій:

Капіталовкладення, грн. → Робота → Прибуток, грн.

Поняття постійних і змінних витрат. Залежність їх від обсягу виробництва продукції. Алгебраїчний, графічний, статистичний і селективний методи визначення суми постійних і змінних витрат.

Дуже важливе значення в процесі управління витратами має поділ їх на постійні і змінні залежно від обсягу діяльності організації.

Змінні витрати залежать від обсягу виробництва і продажу продукції. Здебільшого це прямі витрати ресурсів на виробництво і реалізацію продукції (пряма заробітна плата, витрата сировини, матеріалів, палива, електроенергії та ін.).

Постійні витрати не залежать від динаміки обсягу виробництва і продажу продукції. Це амортизація, орендна плата, заробітна плата персоналу з обслуговування на погодинній оплаті, витрати, пов'язані з управлінням і організацією виробництва іт. ін.

Підприємству вигідніше, якщо на одиницю продукції припадає менша сума постійних витрат, що можливо за досягнення максимуму обсягу виробництва продукції на наявних виробничих потужностях. Якщо при спаді виробництва продукції змінні витрати скорочуються пропорційно, то сума постійних витрат не змінюється, що призводить до зростання собівартості продукції і зменшення суми прибутку.

Лінія витрат за наявності постійних і змінних витрат являє собою рівняння першого ступеня:

2= а + Ьх, (7.1)

де X - сума витрат на виробництво продукції;

а - абсолютна сума постійних витрат;

Ь - ставка змінних витрат на одиницю продукції (послуг);

х - обсяг виробництва продукції (послуг).

Залежність загальної суми витрат від обсягу виробництва показано на рис. 7.1. На осі абсцис відкладають обсяг виробництва продукції, а на осі ординат - суму постійних і змінних витрат. Із рисунка видно, що зі збільшенням обсягу виробництва зростає сума змінних витрат, а зі спадом виробництва відповідно зменшується, постійно наближаючись до лінії постійних витрат.

Рис. 7.1. Залежність загальної суми витрат від обсягу виробництва продукції

Для ефективного управління процесом формування собівартості продукції дуже важливо правильно визначити суму постійних і змінних витрат. Для цього використовують різноманітні методи:

o алгебраїчний;

o графічний;

o статистичний, оснований на кореляційно-регресійному аналізі;

o селективний, побудований на змістовому аналізі кожної статті й елементах витрат.

Алгебраїчний метод можна застосовувати за наявності інформації про дві точки обсягу продукції в натуральному вираженні (хї і х₂) і відповідні їм витрати (Е і 2₂). Змінні витрати на одиницю продукції (Ь) визначають так:

Визначивши змінні витрати на одиницю продукції, можна підрахувати суму постійних витрат (а): а =2₂ - Ьх₂> або а =Х - Ьх.

Наприклад, максимальний обсяг виробництва продукції, який може забезпечити підприємство, становить 2000 шт. За такого обсягу виробництва загальна сума витрат становить 250 тис. гри. Мінімальному обсягу виробництва, що дорівнює 1500 шт., відповідає загальна сума витрат на суму 200 тис. грн.

Спершу визначимо змінні витрати на одиницю продукції:

(250 - 200): (2000 - 1500) = 0,1 тис. грн. Потім знайдемо загальну суму постійних витрат: 250 - 0,1 o 2000 = 50 тис. грн

або

200 - 0,1 o 1500 = 50 тис. грн. Рівняння витрат для цього прикладу буде таким: 2=50 + 0,1*.

За цим рівнянням можна спрогнозувати загальну суму витрат для будь-якого обсягу виробництва в заданому релевантному ряді.

В умовах багатопродуктового виробництва для знаходження суми постійних витрат замість кількості і-го виду продукції треба брати вартість валового випуску, а замість змінних витрат на одиницю продукції - питомі змінні витрати на гривню продукції (ПЗВ).

Наприклад, через сезонність виробництва (можуть бути й інші причини) обсяги виробництва продукції і витрати помітно коливалися протягом року. Мінімальний місячний обсяг виробництва становив 7000 тис. грн, максимальний - 10 000 тис. грн, витрати-відповідно 6075 і 7800 тис. грн.

Відповідно до цих даних визначимо суму змінних витрат на гривню продукції:

"_огу 7800 - 6075 1725 _л ™ ^ЯЗВ= 10 000 - 7000 ⁼ 3000 ⁼ °'^57бгРн.

Сума постійних витрат за один місяць становитиме

А*£і - ЯЗВі ВПі = 6075 - 0,575 o 7000 = 2050 тис. грн,

а за рік - 24 600 тис. грн.

Графічний метод знаходження суми постійних витрат полягає в такому. На графіку відкладають дві точки, що відповідають загальним витратам для мінімального і максимального обсягу виробництва (рис. 7.2). Потім їх з'єднують до перетину з віссю ординат, на якій відкладають рівні витрат. Точка, де пряма перетинає вісь ординат, показує величину постійних витрат, що буде однаковою як для максимального, так і для мінімального обсягу виробництва.

Суму постійних витрат у рівнянні зв'язку (2 =а + Ьх) можна визначити і за допомогою кореляційного аналізу, якщо є досить велика вибірка даних про витрати і випуск продукції (табл. 7.1).

Складемо систему рівнянь і розв'яжемо її:

Іпа+Ь£х=£г₉

ІЇ2а+23006 = 830,

[2300а+472 0006 "162 220.

Таблиця 7.1. Дані про витрати (2) та обсяги виробництва продукції (х)

Помноживши всі члени першого рівняння на 2300, а другого - на 12, одержимо таку систему рівнянь:

Ґ27 600а + 5 290 0006 = 1909 000, [27 600а + б 664 0006 = 1 946 640;

3740006 = 37 640; 6 = 0,1;

а = (830 - 2300 0,1): 12 = 60.

Рівняння зв'язку 2= 50 + 0,1д: показує, що сума постійних витрат у даному прикладі становить 50 тис. грн, а змінні витрати на одиницю продукції - 100 грн.

Якщо замість кількості зробленої продукції візьмемо її вартість, то коефіцієнт 6 у рівнянні регресії покаже питомі змінні витрати на гривню продукції, а коефіцієнт а - суму постійних витрат звітного періоду.

Селективний метод дає змогу точніше визначити суму постійних і змінних витрат, але він більш трудомісткий порівняно з уже розглянутими. Однак в умовах сучасних технологій обробки економічної інформації цей процес спрощується, якщо передбачити розподіл витрат на постійні і змінні в комп'ютерних програмах і первинних документах.

Багато витрат є напівзмінними або напівпостійними (наприклад, витрати на ремонт машин і обладнання, витрати на рекламу, витрати на годівлю тварин і т. ін.)" Тому з метою точнішого поділу їх на постійні і змінні необхідно експертним шляхом чи за допомогою кореляційного аналізу визначити коефіцієнт залежності певного виду витрат від обсягу виробництва продукції.

Наприклад, загальна сума витрат на ремонт обладнання становить 800 тис. грн, а коефіцієнт залежності цього виду витрат від обсягу виробництва - 0,6. Отже, 480 тис. грн можна віднести до змінної, а 320 тис. грн - до постійної частини витрат.

Аналогічні розрахунки роблять і за іншими статтями витрат, після чого визначають загальну суму постійних І змінних витрат, що дуже важливо для аналізу і прогнозування собівартості продукції, прибутку і рентабельності, визначення беззбиткового обсягу продажів, зони безпеки підприємства і т. д.

Контрольні питання та завдання:

1. Що таке витрати підприємства і яким чином вони класифікуються?

2. Дайте характеристику постійним витратам.

3. Дайте характеристику зміннім витратам підприємства.

4. Що являє собою собівартість продукції?

5. Яким чином класифікуються центри відповідальності?

Задачі для самостійного рішення:

Задача 1

У системі обліку витрат компанії реєструються наступні витрати:

Вартість мастильних матеріалів для верстатів.

1. Вартість придбання ліцензій.

2. Сума амортизації машин й устаткування.

3. Вартість хімікатів, використаних у лабораторії.

4. Комісійні збори, виплачувані персоналу по збуту.

5. Зарплата секретаря директора.

6. Торговельні знижки.

7. Відпускні для операторів верстатів.

8. Зарплата охорони складу сировини.

9. Плата за послуги за рекламу.

10.  Орендна плата за склад готової продукції.

11.  Зарплата співробітника лабораторії.

12.  Страховка приміщень.

13.  Зарплата контролера цеху.

14. Вартість стрічок для друкарських машинок у головному корпусі.

15. Вартість спеціального захисного одягу для операторів.

Потрібно:

1. Розташувати зазначені витрати по категоріях:

– виробничі накладні витрати;

– витрати на реалізацію продукції;

– адміністративні накладні витрати;

– витрати на наукові дослідження.

2. Указати дві причини, за яких зарплата виробничого персоналу повинна бути віднесена до постійних витрат, а не змінних.

Задача 2

Якщо фактичний випуск продукції нижче, ніж запланований, яка, на Вашу думку, з перерахованих нижче категорій витрат також буде нижче запланованих?

а) Сукупні змінні витрати.

б) Сукупні постійні витрати.

в) Змінні витрати на одиницю продукції.

г) Постійні витрати на одиницю продукції.

Задача 3

Категорії:

1) безповоротні;

2) інкрементні (приростні);

3) змінні;

4) постійні;

5) напівзмінні;

6) напівпостійні;

7) регульовані;

8) нерегульовані;

9) вменені;

Компанія робить одяг і реалізує його в роздрібній торгівлі. Необхідно ознайомитися з п. 1-9 і визначити, до якої категорії відносяться витрати:

Фірма розглядає питання про продаж застарілого верстата. Залишкова вартість верстата – 20 000 грн. Вирішуючи, продавати або не продавати верстат за 20 000 грн. Ви повинні відносити їх у розрахунок як витрати ...……….......

На додаток до застарілого верстата фірма може орендувати новий. Він буде обходитися їй в 3000 грн. При аналізі динаміки росту витрат плата за оренду розглядається як витрати ...…………......

Для того щоб забезпечити експлуатацію устаткування, можливі два альтернативних курси дії (два варіанти оплати праці).

Перший варіант: операторові виплачується основна зарплата або невелика сума залежно від кількості виготовленої продукції. У цьому випадку вартість роботи оператора є витрати ...……………

Другий варіант: фірма може виплачувати операторам однакові оклади. При цьому вона буде використовувати один верстат – при низькому обсязі виробництва, два верстати - при збільшенні обсягу виробництва, три верстати - якщо обсяг виробництва досягає піку.

Ці витрати відносяться до......…………

Прийняті та не прийняті до розрахунку витрати і доходи

При виборі певного рішення необхідно з'ясувати, які витрати мають відношення до даної проблеми, а які – ні, тобто, які варто взяти до уваги.

Прийняті в розрахунок витрати і доходи – це ті майбутні витрати й доходи, які піддані впливу прийнятого рішення, до не прийнятих в розрахунок витрат і доходів відносять ті, які не залежать від прийнятого рішення.

Задача 4

Компанія кілька років назад закупила сировину на суму 100 грн., але виявилося, що неможливо збути цю сировину або використати в майбутньому, тому що на неї надійшов тільки один запит від покупця, що придбає готову продукцію із цієї сировини за ціною 250 грн. за одиницю.

Додаткові витрати на переробку сировини на одиницю становлять 200 грн.

Чи доцільно компанії приймати замовлення за ціною 250 грн?

Задача 5

Програма збуту компанії на поточний рік:

1. Виторг від реалізації, грн.                                            – 1000 000

  (реалізовано 50 000 штук за ціною 20 грн.)

– у тому числі змінні                                                         – 5 грн./од.

2. Торговельні витрати:

– витрати на рекламу, грн.                                               – 100 000

– зарплата працівників збуту, грн.                                  – 80 000

– відрядні                                                                           – 50 000

– оренда торговельного устаткування приміщення        – 10 000

Керівництво розглядає питання про створення в наступному році нової території збуту. Передбачається збільшити витрати на рекламу на 30% й ввести в штат додаткову посаду продавця із зарплатою 15 000 грн. у рік. Крім того, очікується підвищення відрядних на 10% у рік.

Обсяг продажу на новій території передбачається 10 000 штук у рік.

Чи треба компанії створювати новий район для збуту?

Рішення вимагає аналізу інкрементних доходів і витрат, які можуть з'явитися в результаті створення нової території збуту.

Задача 6

Фінансовий рік компанія встановила з 1.09 по 31.08 і підготувала наступну програму збуту.

Передбачуваний обсяг продажів 3 200 тис. грн.

Через 10 днів з’ясувалося, що програма була занадто оптимістичною і по розрахунках у зв'язку зі зниженням збуту продажів на 20% річний обсяг продажів зменшиться.

Необхідно зрівняти діючий і передбачуваний кошторис витрат (у грн. та в %) у формі калькуляції по наведених витратах.

Структура витрат:

Основні матеріали                                                             – 32%

Зарплата основних працівників                                       – 18%

Виробничі накладні витрати

– змінні                                                                              – 6%

– постійні                                                                           – 24 %

4. Адміністративні витрати й витрати на збут

– змінні                                                                              – 3%

– постійні                                                                           – 7%

5. Прибуток                                                                       – 10%

Разом                                                                                 – 100%

Задача 7

Марія взяла в оренду магазин, при цьому первісний внесок склав 5000 грн. Крім того, щорічно за оренду будуть виплачуватися 5000 грн. Якщо договір про оренду анулюється, то первісний внесок у сумі 5000 грн. губиться. Марія планує використати магазин для продажу одягу й оцінює торгівлю на наступні 12 місяців у такий спосіб:

– обсяг продажів без ПДВ, грн.                                       – 100 000

– собівартість реалізованої продукції, грн.                     – 50 000

– зарплата, грн.                                                                 – 12 000

– оренда й первісний внесок, грн.                  – 10 000 (5000 + 5000)

– комунальний податок, грн.                                            – 13 000

– інші витрати, грн.                                                           – 2000

Разом                                                                                 – 87 000

Прибуток                                                                           – 13000

У цих даних відсутні витрати, пов'язані з діяльністю Марії, але підрахували, що половину свого часу вона приділяє бізнесу. Вона ще не вирішила, продовжувати здійснювати ці плани чи ні. Вона може здати в оренду магазин своєму другові за 550 грн./ місяць.

Задача 8

На підприємстві виконується замовлення № 123. Ставка виробничих накладних витрат розраховується на 1 год. праці основних робітників наприкінці кожного місяця.

По цьому замовленню наприкінці місяця є така інформація:

Таблиця 2.2 – Вихідні дані

Інформація про результати діяльності за місяць у цілому по підприємству:

Таблиця 2.3 – Результати діяльності підприємства за місяць, грн.

На виправлення дефекту витрачено 20 год.

Ціни на матеріали визначаються наприкінці кожного місяця на основі середньозваженої ціни.

Є наступна інформація про рух матеріальних запасів за місяць:

Таблиця 2.4 – Рух матеріальних запасів за місяць

Необхідно:

Методом середньозваженим визначити ціни на матеріали.

Розрахувати для підрозділів Х і Y ставки накладних витрат на основі інформації про результати роботи підприємства.

Розрахувати собівартість робіт із замовлення № 123.

Задача 9.

Для покупця необхідно виконати два замовлення. Прямі витрати становлять:

Таблиця 2.5 – Прямі витрати

Необхідно:

Розрахувати собівартість по кожному замовленню та ціну (25 % рентабельності) реалізації.

Література за темою:[1,с.24-29], [2,с.36-41].