Тема 5. Податкове провадження та його основні стадії

Визначення податкового провадження. Бухгалтерський і податковий облік у системі обчислення податку. Податкова документація. Стадії податкового провадження. Розрахунок податку. Сплата податку. Стадії процесу обчислення податку. Податкові декларації. Сплата податку. Форми сплати податку. Способи сплати податків. Строки сплати податків. Строки погашення податкового зобов’язання. Зміна строків сплати податків.

Тема 6. Організація державного податкового контролю та відповідальність за порушення податкового законодавства

Організаційно-правові основи державного податкового контролю. Поняття податкового контролю, його види. Порядок проведення податкового контролю. Поняття форм податкового контролю. Податкова перевірка як одна з основних форм податкового контролю. Планові та позапланові податкові перевірки. Виїзні та камеральні податкові перевірки. Вибіркові та комплексні податкові перевірки. Зустрічні податкові перевірки. Порядок оформлення результатів податкових перевірок. Податковий контроль та захист прав платників.

Види відповідальності за порушення податкового законодавства. Підстави застосування відповідальності за порушення податкового законодавства. Поняття та ознаки податкового правопорушення. Склад податкового правопорушення. Об’єкт податкового правопорушення. Об’єктивна сторона податкового правопорушення. Су­б’єкт податкового правопорушення. Суб’єктивна сторона податкового правопорушення. Види податкових правопорушень. Кримінальна відповідальність за порушення податкового законодавства. Адміністративно-правова відповідальність за порушення податкового законодавства. Порядок притягнення до адміністративної відповідальності за порушення податкового законодавства. Поняття і характерні риси фінансово-правової відповідальності за порушення податкового законодавства. Поняття та види фінансово-правових санкцій. Характеристика пені як виду фінансово-правових санкцій. Особливості фінансового штрафу, який встановлюється за порушення податкового законодавства. Порядок застосування фінансових санкцій до порушників податкового законодавства.

Тема 7. Податкове планування

  Визначення та сутність податкового планування. Розмежування уникнення від сплати податків та податкового планування. Моделі поведінки платників податків. Способи податкового планування. Поточне та стратегічне податкове планування. Етапи податкового планування. Межи податкового планування. Законодавчі обмеження. Адміністративний вплив. Судові доктрини.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Тема 8. Правове регулювання
податку з доходів фізичних осіб в Україні

Поняття і місце прибуткового оподаткування громадян. Платники податку з доходів фізичних осіб в Україні. Поняття фізичної особи. Фізична особа — резидент. Фізична особа — нерезидент. Поняття самозайнятої особи. Поняття найманої особи. Податкова адреса фізичної особи. Об’єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб. Об’єкт оподаткування резидента. Об’єкт оподаткування нерезидента. Поняття доходу. Пасивний дохід. Поняття доходу з джерелом його походження з України. Поняття іноземного доходу. Загальний оподатковуваний дохід. Загальний річний оподатковуваний дохід. Загальний місячний оподатковуваний дохід. Нерухоме майно (нерухомість). Рухоме майно. Додаткові блага. Іпотечний житловий кредит. Доходи, які включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу. Доходи, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу. Податковий кредит стосовно податку з доходів фізичних осіб. Ставка податку з доходів фізичних осіб. Пільги щодо податку з доходів фізичних осіб. Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб. Поняття податкового агента. Поняття працедавця. Особливості нарахування та сплати окремих видів доходів. Оподаткування окремих видів операцій. Особливості відповідальності за порушення норм щодо оподаткування доходів фізичних осіб.

Тема 9. Правове регулювання податку на прибуток
підприємств

Правове регулювання оподаткування прибутку підприємств. Платники податку на прибуток підприємств. Поняття консолідованого податку на прибуток. Порядок консолідованої сплати податку на прибуток. Об’єкт оподаткування податком на прибуток. Поняття валового доходу та скоригованого валового доходу. Визначення валових витрат. Визначення поняття амортизації основних фондів і нематеріальних активів. Витрати, що підлягають амортизації. Витрати, що не підлягають амортизації. Визначення основних фондів. Визначення сум амортизаційних відрахувань. Визначення балансової вартості групи основних фондів. Особливості включення витрат на оплату праці до валових витрат. Ставка податку на прибуток. Порядок та строки сплати податку на прибуток.

Тема 10. Правове регулювання
податку на додану вартість

Загальна характеристика непрямих податків. Характерні риси податку на додану вартість. Позитивні риси й недоліки застосування податку на додану вартість. Нормативно-правові акти, якими здійснювалося регулювання податку на додану вартість
з часу введення в дію. Групи платників податку на додану вартість. Платники консолідованого податку на додану вартість. Реєстр платників податку на додану вартість. Операції, що складають об’єкт податку на додану вартість. База оподаткування ПДВ. Ставки ПДВ. Пільги по ПДВ. Дата виникнення обов’язку із сплати ПДВ. Строки й порядок подання звітів і сплати ПДВ. Податкова накладна. Бюджетне відшкодування ПДВ. Податковий кредит. Податковий вексель. Особливості оподаткування бартерних операцій ПДВ. Особливості оподаткування операцій при імпорті товарів, робіт, послуг.

Тема 11. Правове регулювання
акцизного збору

Загальна характеристика акцизів. Відмінності ПДВ й акцизу. Законодавство, яким регулюється оподаткування акцизним збором. Поняття акцизного збору. Платники акцизного збору. Податкові агенти. Об’єкт оподаткування акцизним збором. Визначення об’єкта оподаткування акцизним збором при імпорті. Ставки акцизного збору. Визначення суми акцизного збору. Порядок і строки звітування та сплати акцизного збору.

Тема 12. Правове регулювання
місцевих податків і зборів

Визначення поняття місцевого самоврядування, місцевих бюджетів. Характеристика дворівневої податкової системи України. Елементи, що утворюють місцевий рівень податкової системи. Органи, що встановлюють та вводять в дію місцеві податки та збори. Колізії законодавства, що регулює встановлення і введення в дію місцевих податків і зборів. Обов’язковість введення місцевих податків і зборів. Податок з реклами. Комунальний податок. Збір за паркування автотранспорту. Ринковий збір. Збір за видачу ордера на квартиру. Курортний збір. Збір за участь у бігах на іподромі. Збір за виграш на бігах на іподромі. Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі. Збір за право використання місцевої символіки. Збір за право проведення кіно- і телезйомок. Збір за право проведення місцевого аукціону, конкурс­ного розпродажу і лотерей. Збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон. Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг. Збір із власників собак.

БЛОК НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ДО КУРСУ «ПОДАТКОВЕ ПРАВО»

ТЕМА 1. ПОНЯТТЯ ПОДАТКІВ,
ІНШИХ ОБОВ’ЯЗКОВИХ ПЛАТЕЖІВ ТА ЇХ ВИДИ

1. Юридичне визначення сфери податків та інших обов’яз­кових платежів, їхнє місце в системі державних доходів України.

2. Поняття податків у широкому та вузькому розумінні.

3. Розмежування окремих видів обов’язкових платежів.

4. Поняття податкових та неподаткових обов’язкових платежів.

5. Визначення поняття власне податків.

6. Види податків та їхня характеристика.

7. Функції податків.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

1. Юридичне визначення сфери податків та інших обов’язкових платежів, їхнє місце в системі
державних доходів України

Як відомо, норми податкового права регулюють відносини у сфері встановлення, введення і справляння податків. Тому питання про сферу податків, тобто про те, які власне явища слід розуміти під терміном «податки», яким є коло платежів, що входять до сфери регулювання податкового права, безумовно, є визначальним для курсу податкового права. Іншими словами, необхідно визначити коло обов’язкових платежів, що підлягають режиму правового регулювання податкової системи.

Відповідно до Закону України «Про систему оподаткування» під податком і збором (обов’язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначають­ся законами України про оподаткування. При цьому система оподаткування законодавчо визначається як сукупність податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку. Будь-які податки і збори (обов’язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до Закону України «Про систему оподаткування», а обов’язкові пла­тежі, справляння яких не передбачене цим Законом, сплаті не підлягають.

Таким чином, у контексті податкового законодавства під терміном «податки» звичайно розуміють сукупність обов’язко­вих платежів, що містяться у переліку видів податків і зборів (обов’язкових платежів) Закону України «Про систему оподатку­вання».

Визначення сфери податків не може бути повним без їхнього розгляду в системі вищого порядку. З теорії фінансового права відомо, що податки належать до системи державних доходів. Щоб визначити місце податків у системі державних доходів, коротко згадаємо структуру останніх.

Під державними доходамизвичайно розуміють сукупність різних видів грошових надходжень до фондів держави, що використовуються нею для здійснення її завдань і функцій.

За порядком формування державні доходи поділяють на централізовані та децентралізовані.

Децентралізовані доходи —це доходи державних підприємств, установ, організацій, що формуються в основному за рахунок їхніх прибутків.

Централізовані доходи —це доходи Державного та місцевого бюджетів, Пенсійного фонду, фонду соціального страхування та інших державних цільових фондів.

Залежно від того, який метод фінансової діяльності застосовують при залученні того чи іншого виду державного доходу розрізняють обов’язкові платежі й добровільні надходження.

Як відомо, поняття державних доходів є ширшим за поняття доходів Державного бюджету і, крім останніх, охоплює також доходи інших централізованих і децентралізованих фондів
коштів.

Вирізняють особливості в правовому регулюванні відносин по залученню того чи іншого виду державного доходу. Це пояснюється різноманітністю джерел надходження доходів і видів фондів, до яких ці доходи зараховуються. Ураховуючи особливості правового регулювання різних видів доходів, їх класифікують за спільністю ознак у кілька груп:

1) неподаткові доходи;

2) податки;

3) доходи від державного кредиту;

4) доходи від особистого й майнового страхування.

Значна частина державних доходів формується за рахунок неподаткових платежів, до складу яких входять як неподаткові доходи державного та місцевих бюджетів, так і внески до державних цільових фондів.

Доходи державного бюджету — це здійснювані на підставі правових норм обов’язкові й добровільні надходження до бюджету, що використовуються державою для здійснення її функцій.

За методами залучення коштів доходи бюджетів класифікують на: 1) обов’язкові платежі неподаткового характеру; 2) податки; 3) інші надходження.

Доходи бюджетів за юридичними формами поділяють на податковій неподаткові.

Бюджетне законодавство класифікує доходи бюджету за п’ятьма розділами:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) офіційні трансферти;

5) державні цільові фонди.

При цьому податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні й місцеві податки, збори та інші обов’язкові платежі.

Неподатковими надходженнями визнаються доходи від власності та підприємницької діяльності, адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу, надходження від штрафів та фінансових санкцій, інші неподаткові надходження.

Визначення обов’язкових платежів, поділ бюджетних доходів на податкові й неподаткові в податковому та бюджетному законодавстві має більше формальний, аніж суттєвий характер. Предметом вивчення податкового права заведено вважати коло обов’язкових платежів, що містяться у переліку Закону України «Про систему оподаткування».

Таким чином, з точки зору місця в системі однорідних явищ податки —це різновид державних централізованих доходів, що надходять до бюджетів та державних цільових фондів.

Податки є, безумовно, найважливішим джерелом державних доходів. За оцінками фахівців, їхня частка в складі Державного бюджету України в останні роки становить близько 80 %. Для порівняння, у США частка податкових надходжень становить 90 % бюджету, у Німеччині — 80 %, у Японії — 75 %, у Росії — 80 %.

2. Поняття податків
у широкому та вузькому розумінні

Одна з головних проблем юридичного визначення податку полягає в тому, що в теорії, законодавстві та практиці цієї сфери склалася традиція неоднозначного вживання терміна «податок». Така традиція не є випадковою, оскільки в процесі розвитку оподаткування як основної форми фінансової діяльності держави з мобілізації коштів до централізованих фондів у складі державних доходів сформувався цілий ряд різноманітних як за формою, так і за сутністю обов’язкових платежів: податки, збори, мито, внески, плата тощо. Проте їх об’єднує те, що всі вони є складовими си­стеми державних доходів, вилученнями частини національного доходу, тобто власності платників, і їхнє надходження використовується для фінансування виконання функцій і завдань держави. При цьому щодо складу платежів системи оподаткування сформувалось два основних підходи — вузький і широкий.

При вузькому підході до складу платежів системи оподаткування відносять виключно податки як специфічні платежі, наділені характерними ознаками, що відрізняють їх від інших платежів. У цьому разі лише власне податки підлягають режиму правового регулювання податкової системи, а правове регулювання інших, неподаткових платежів, є відмінним від податкової системи, і законодавство, яке їх визначає, не відноситься до податкового. Юридичне визначення податку досить однозначне і не викликає особливого різнобою у тлумаченнях.

При широкому підході до складу платежів податкової системи відносять як власне податки, так і інші платежі — збори, мито, внески тощо. Тобто будь-які вилучення коштів для фінансування публічних видатків є елементами податкової системи. При цьому всі вони підлягають режимові правового регулювання податкової системи й визначаються податковим законодавством. У цьому разі з’являється необхідність двозначного вживання терміна «податок» — у вузькому та широкому тлумаченні.

3. Розмежування окремих видів
обов’язкових платежів

Застосована в бюджетному законодавстві систематизація платежів на податкові й неподаткові побудована за формальними критеріями й не дає розуміння сутнісних відмінностей між окремими платежами. Таким же, по суті, є підхід і податкового законодавства, яке не робить різниці між податком, збором, іншими видами обов’язкових платежів. Тобто, виходячи з нормативного визначення податку, збору, іншого обов’язкового платежу відповідно до ст. 2 «Про систему оподаткування», усі ці платежі за юридичним визначенням і статусом є рівними та підлягають єдиному режиму правового регулювання податкової системи.

Проте насправді відмінності між окремими видами обов’язко­вих платежів, безумовно, існують, і їхнє неврахування часом призводить до цілком конкретних юридичних наслідків. Потреба визначення відмінностей між окремими видами обов’язкових пла­тежів обґрунтовується необхідністю правильного їхнього розуміння суб’єктами як сфери правозастосування — платниками й податковими органами, так і сфери правотворчості — законодавцями.

Як приклад такого нехтування відмінностями між окремими видами обов’язкових платежів можна навести нині вже, щоправда, не чинну редакцію кримінальної статті за номером 148-2 під назвою «Ухилення від сплати податків». У процесі правозастосування виявилось, що термін «податки» у цьому випадку може бути застосований лише у вузькому розумінні, тобто як специфічний платіж, один із різновидів обов’язкових платежів системи оподаткування, а не в широкому розумінні як родове поняття щодо всіх обов’язкових платежів системи оподаткування, яке, очевидно, мав на увазі законодавець. Подібний приклад маємо і в ст. 74 Конституції України, яка забороняє проведення референдумів щодо законопроектів із питань податків, бюджету та амністії. Широке розуміння терміна «податки», яке, очевидно, мав на увазі законодавець, у цьому разі є сумнівним або щонайменше вимагає додаткового тлумачення. Очевидно, що до родового поняття стосовно платежів системи оподаткування доцільно застосувати термін «обов’язковий платіж», що випливає з тексту Закону України «Про систему оподаткування».

Отже, потреба розмежування окремих видів обов’язкових платежів є не суто теоретичною, але й значною мірою практичною.

Оскільки законодавчі визначення не дають чіткого розмежування окремих видів обов’язкових платежів, то природно, що цю справу намагається вирішити наука податкового права.

Слід зазначити, що наукові підходи до систематизації обов’язкових платежів ґрунтуються переважно на сутнісних критеріях, на відміну від законодавчих підходів, які більшою мірою є формальними.

4. Поняття податкових та неподаткових
обов’язкових платежів

Теорія фінансового й податкового права всю сукупність обов’язкових платежів до державних централізованих фондів за їхнім характером та сутнісними ознаками класифікує на дві великі групи — податкові платежі та платежі неподаткового харак­теру.

Неподаткові доходи бюджетів можна об’єднати в групи, залежно від їхнього походження чи підстави для справляння:

― платежі, що надходять у вигляді плати за послуги, надані державою (переважно за оформлення певних прав та пов’язаних із ними документів);

― платежі, що випливають із права власності держави (народу);

― платежі за реєстрації, видачу ліцензій, сертифікатів та за інші дозволяння у сфері господарювання;

― платежі штрафного характеру;

― інші доходи.

Платежі першого та другого різновидів входять до законодавчої системи оподаткування.

Податкові платежі можна розділити на власне податки й
цільові податкові платежі. Усі вони повністю входять до законодавчої системи оподаткування.

У науці податкові та неподаткові платежі заведено розрізняти переважно за двома головними критеріями: по-перше, за характером підстави для сплати платежу і, по-друге, за критерієм для визначення розміру платежу. Таким чином, вважається, що податкові платежі мають індивідуально безвідплатний характер, а їх розмір визначається платоспроможністю платника. На відміну від податкових неподаткові платежі, по-перше, як правило, мають відплатний або компенсаційний чи штрафний характер, а по-друге, не залежать від розміру доходу (прибутку) платника.

Природа податкових платежів визначається тим, що визначаль­ною підставою для їхнього стягнення є наявність у платників пев­них доходів чи відповідного майна, тобто об’єктів оподаткування. При цьому податок встановлюється і вводиться законом, його сплата має примусовий характер, він сплачується на основі безвідплатності, є абстрактним платежем і зазвичай не має цільового призначення. При сплаті неподаткового платежу, як правило,
є спеціальна мета (за що конкретно сплачується платіж) і спеці-
альні інтереси (платник певною мірою безпосередньо відчуває відплатність платежу). Неподаткові платежі справляються лише
з тих осіб, які звертаються у відповідні органи з приводу надання потрібних їм послуг.

Таким чином, з точки зору наведених вище критеріїв установлений законодавством про систему оподаткування перелік обов’яз­кових платежів містить платежі як податкового, так і неподаткового характеру. Тобто система оподаткування України охоплює повністю категорію податкових платежів та частково неподаткові.