Методика виконання завдання

Для визначення патогенності дослідного матеріалу проводять зараження лабораторних тварин (біологічна проба). Для цього використовують білих мишей, морських свинок, кролів, голубів. В окремих випадках – курей, кішок, собак, молодняк сільськогосподарських тварин.

Перед зараженням тварин надійно фіксують, матеріал вводять з усіма правилами асептики і антисептики.

Для зараження може бути використана бактерійна культура, яку виділили із патологічного матеріалу або суміш розтертої в ступці з фізрозчином тканини або органу.

Для зараження лабораторних тварин використовують наступні методи:

1. Підшкірний – для цього відтягують шкіру і в утворену порожнину вводять голку.

2. Внутрішньом`язовий – в товщу м`язової тканини (сідничний, шийної та грудної у птахів).

3. Внутрішньовенний – у великих тварин в яремну вену, кролику – у вушну, мишам – в хвостову вену.

4. Внутрішньопорожнинний – введення патогенного матеріалу в грудну або черевну порожнину.

5. Аліментарний – через рот, з кормом.

Інколи використовують – шкіряний (скарифікація), внутрішньокістковий, коньюктивальний (в передню камеру ока), інтрацеребральний (внутрішньомозковий), під тверду оболонку мозку.

В залежності від збудника хвороби і метода зараження тварина гине на 2-4 добу.

Для бактеріологічного дослідження проводять розтин трупу. Труп фіксують у спинному положенні на емальованому кюветі. Розтинають грудну і черевну порожнини притримуючись правил асептики і антисептики.

Стерильною пастерівською піпеткою відбирають пробу крові із серця або печінки і вносять до поживного середовища (МПБ або МПА).

Роблять мазки-відбитки з поверхні розрізу органів (печінка, селезінка, серце) фарбують і роздивляються під мікроскопом.

Після закінчення роботи патматеріал знезаражують (спалюють або автоклавують).

Контрольні питання:

1. Призначення лабораторних тварин.

2. Яких тварин використовують для бактеріологічного дослідження ?

3. Якими методами проводять зараження лабораторних тварин ?

4. Методи фіксації лабораторних тварин.

5.Правила відбору і пересилки патологічного матеріалу в лабораторію.

6. Правила безпеки і особистої гігієни при роботі з патматеріалом під час відбору проб.

7. Методи мікробіологічного дослідження патологічного матеріалу.

Заняття №14

Тема: Постановка серологічних реакцій

Мета заняття:

1. Вивчити сутність серологічних реакцій, їх практичне значення.

2. Засвоїти методики постановки реакції аглютинації (РА), реакції преципітації (РП).

3. Ознайомитися з сутністю реакції зв`язування комплементу (РЗК).

Вивчити:

1. Призначення різних груп біологічних препаратів.

2. Методи виготовлення біологічних препаратів - вакцин, сироваток.

3. Умови збереження і застосування різних біопрепаратів у боротьбі з інфекційними захворюваннями.

Зміст заняття

Викладач пояснює сутність серологічних реакцій (РА, РП, РЗК) та демонструє техніку постановки РА і РП. –

Пояснює призначення і методи одержання окремих груп біопрепаратів (вакцин, сироваток, алергенів);

- знайомить студентів з колекцією біопрепаратів.

Самостійна робота студентів

Кожний студент вивчає сутність і механізм серологічних методів діагностики інфекційних захворювань, склад і призначення окремих компонентів проводить постановку РА і РП, робить облік результатів цих реакцій. В робочий зошит записує схему, техніку і сутність реакцій.

Оснащення заняття

Забезпечити: кожного студента – предметним склом, набором пробірок, піпетками на 2 мл; кожні два студенти – фізрозчином, штативом; підгрупу студентів – антигеном (бруцельозним), дослідною сироваткою для РА, нормальною сироваткою, преципітуючою сироваткою, екстрактом із дослідного матеріалу (проба з шкіряної сировини) для РП, водяною банею, термостатом.

Методика виконання завдання

Серологічна діагностика відноситься до імунологічних методів дослідження, заснованих на взаємодії антигену з антитілом. Використовуючи серологічні реакції, визначають за допомогою відомого антигену наявність специфічних антитіл і навпаки, за допомогою відомого антитіла знаходять невідомий антиген. Серологічні дослідження використовують, як у комплексі заходів з профілактики інфекційних захворювань, так і в системі оздоровчих заходів щодо ліквідації інфекційних захворювань.

При проведенні масових серологічних досліджень, як правило, використовують реакцію аглютинації (РА), реакцію преципітації (РП) і реакцію зв`язування комплементу (РЗК).

Реакція аглютинації (РА)

Аглютинація – це склеювання бактерійних клітин (антигенів) специфічними антитілами (аглютининами), які містяться у сироватці крові хворих тварин, при цьому використовується відомий антиген (виготовлений на біофабриках) для визначення наявності в сироватці крові тварин специфічних антитіл.

Техніка використання РА для діагностики бруцельозу.

Існує декілька методів постановки РА:

1.Пробірочний метод.

В 4 пробірки із 5 вносять по 1 мл фізрозчину. 1 мл дослідної сироватки в розведенні 1:25 вносять в першу пробірку і 1 мл в розведенні 1:50 в другу пробірку. Методом послідовного переносу 1 мл рідини з другої пробірки в послідуючі досягають відповідного розведення сироватки. Із останньої пробірки 1 мл зливають. У всі пробірки вносять по 0,05 мл бруцельозного антигену.

Вміст пробірок ретельно перемішують і розташовують на 4 години в термостат при 37°С. Через добу проводять облік.

При позитивній реакції аглютинації на дні пробірки утворюється осад у вигляді “розкритої парасольки” із склеєних бактерій (антиген), надосадкова рідина прозора.

Ступінь прозорості рідини визначають у “плюсах”.

При негативній реакції аглютинації рідина залишається мутною , мікроби зсідають на центрі дна пробірки у вигляді крапки.

2.Пластинчатий метод: сироватку крові наносять на чисте скло по 0,04, 0,02, 0,01 мл. До кожної дози додають по одній краплині антигену і скляною паличкою перемішують, починаючи з найменшої кількості (0,01). Кратність розведення буде відповідно 1:50, 1:100, 1:200.

Якщо в дослідній сироватці є специфічні антитіла, то вони склеюють антигени (мікроорганізми) і з`являються пластівці, рідина стає прозорою.

3.Крове-крапельний метод: виконується так, як і пластинчатий, тільки замість сироватки крові використовують цільну кров. Облік результатів ведуть по наявності утворення пластівців.

4.Кільцева проба з молоком: до свіжого молока у пробірку додають 2-3 краплини зафарбованого бруцельозного антигену, ретельно перемішують. Ставлять у термостат на 30-40 хвилин і залишають при кімнатній температурі на 1,5-2 години. В пробах молока від хворих бруцельозом тварин утворюється кільце вершків синього кольору, а молоко стає білим. При негативному результаті весь стовпчик залишається синього кольору.

Реакція преципітації (РП).

Преципітація – це осадження антигену (преципітиногену) під дією антитіла (преципітанта), який міститься у відомій імунній сироватці.

Реакцію використовують для дослідження органів, тканин, а також шкіряної сировини на сибірку.

Техніка виконання РП

В тоненьку пробірку наливають 0,3 мл сироватки і нашаровують на неї 0,3 мл антигену.

При позитивній реакції в перші 5 хвилин на межі зіткнення рідин утворюється сіро-біле кільце (преципітат).

Реакція зв`язування комплементу (РЗК).

Це взаємодія між антитілами, антигеном і комплементом .У зв`язку з тим, що всі інгредієнти прозорі і їх взаємодію виявити важко, вводять індикатор – гемолітичну систему, що складається із суспензії еритроцитів барана і гемолітичної сироватки кроля.

Якщо в досліджуваній сироватці містяться антитіла до відомого антигену, то комплемент повністю зв`язується з комплексом антиген-антитіло. Додана як індикатор гемолітична система не змінюється, тому що для гемолізу не залишається комплементу, який весь витрачається в бактеріологічній системі. Отже, затримка гемолізу характеризує позитивну реакцію.

При негативній реакції комплемент не зв`язується з комплексом, антиген-антитіло тому що в досліджуваній сироватці немає антитіл. Він зв`язується з еритроцитами барана, що веде до гемолізу.

вивчають біопрепарати і їхнє призначення;

- знайомляться з методами виготовлення і застосування біопрепаратів;

- вивчають умови збереження біопрепаратів.

Біопрепарати

З біологічних препаратів у тваринництві найчастіше застосовують: вакцини, сироватки й алергени.

Вакцини застосовують для створення активного штучного імунітету, що настає через 10-14 днів після її введення. Внаслідок вакцинації тварина здобуває імунітет на 6-12 місяців.

Вакцини готують з ослаблених живих або убитих (формаліном, фенолом), культур мікроорганізмів. Вакцини являють собою антиген (білок мікробних клітин), на введення якого макроорганізм виробляє антитіла без прояву ознак захворювання, а потім після влучення вірусного штаму збудника, імунітет не дає можливість паразитувати мікроорганізмам (поствакцинальна стійкість).

Вакцинувати можна тільки клінічно здорових тварин.

Імунні сироватки застосовують для створення пасивного штучного імунітету, що настає через декілька годин після введення препарату і триває 10-14 днів.

Сироватку одержують від гіперімунізованої тварини - продуцента, а також від тварин перехворілих (реконвалісцентів).

Сироватка являє собою набір готових специфічних антитіл. Готують сироватки проти: сибірки, бешихи, паратифу і колібактеріозу, правця (антитоксична) і ін.

Сироватки застосовують з лікувальною метою хворим тваринам і з профілактичною – тваринам у загрозливій зоні.

Алергени - являють собою убиті мікробні тіла або токсини збудників захворювань, приготовлені на біологічних фабриках.

При введенні алергенів у сенсибілізований організм (організм із підвищеною чутливістю внаслідок перебування в ньому збудника захворювання), відбувається алергічна реакція.

Алергени застосовуються для діагностики інфекційних захворювань:

1. туберкулін - туберкульозу;

2. малеін - сапу коней;

3. бруцелізат - бруцельозу овець.

Контрольні питання:

1. Імунітет та його види.

2. Анатомо-фізіологічні фактори імунітету.

3. Сутність та призначення серологічних реакцій.

4. Які захворювання діагностуються за допомогою реакції аглютинації ?

5. Де використовується реакція преципітації ?

6. Компоненти для постановки РА, РП, РЗК.

7. Оцінка результатів реакції аглютинації, преципітації та реакції зв`язування комплементу.

8. Призначення біологічних препаратів.

9. Групи біологічних препаратів і їх значення.

10. Що є вихідним матеріалом для виготовлення вакцин?

11. Який імунітет утворюється після вакцинації?

12. Принцип обробки тварин сироватками.

13. Які захворювання діагностуються алергенами? Склад алергенів.

14. Як створити штучний активний і пасивний імунітет?

15. Умови збереження вакцин.

Заняття - № 15

Тема: Дослідження збудників деяких інфекційних захворювань (сибірської виразки, туберкульозу, бруцельозу, паратифу, колібактеріозу, пастерельозу, сказу).

Мета заняття:

Вивчити:

1. Морфологічні ознаки і біологічні властивості збудників найбільш розповсюджених інфекційних захворювань сільськогосподарських тварин і птахів;

2. Методи діагностики, специфічної профілактики і боротьби з зазначеними захворюваннями.

3. Правила добору і відправлення проб патологічного матеріалу в лабораторію.

Зміст заняття.

Викладач:

- проводить опитування студентів по пройденому і поточному матеріалу;

- дає коротку морфологічну і біологічну характеристику збудників деяких інфекційних захворювань тварин;

- знайомить студентів з специфічними методами діагностики, боротьби і профілактики інфекційних захворювань.