Тема: Перетворення мікроорганізмами сполук азоту.

Мета: вивчити:

- цикл перетворення сполук азоту в природі;

- суть і хімізм процесів амоніфікації, нітрифікації, денітрифікації;

- морфологічні ознаки і біологічні властивості амоніфікуючої, нітрифікуючої та денітрифікуючої мікрофлори;

- практичне значення цих процесів в природі та с/г.

Зміст заняття

Викладач:

- опитує студентів по минулому та новому матеріалу;

- пояснює кругообіг азоту в природі, суть, хімізм та практичне значення процесів амоніфікації, нітрифікації, денітрифікації;

- дає морфологічну та біологічну характеристику збудникам процесів перетворення сполук азоту.

Самостійна робота студентів

Студенти:

- вивчають кругообіг азоту в природі, суть та хімізм процесів амоніфікації, нітрифікації та денітрифікації;

- готують мазки з накопичувальних культур амоніфікаторів, нітрифікаторів, денітрифікаторів, фарбують звичайним способом та мікроскопують;

- вивчають морфологічні ознаки та біологічні властивості амоніфікуючої, нітрифікуючої та денітрифікуючої мікрофлори; - роблять нотатки та замальовують мікробів в зошитах.

Оснащення заняття

Забезпечити студентів (15 чоловік) накопичувальними культурами амоніфікуючої, нітрифікуючої та денітрифікуючої мікрофлори, таблицями.

Кожних 2 студенти - набором фарбуючих розчинів, олівцем по склу, сірниками, пастерівською піпеткою, фільтрувальним папером, лакмусовими папірцями.

Кожного студента - мікроскопом, предметними скельцями, бактеріологічною петлею, практикумом з мікробіології.

Методика виконання завдання

І. Амоніфікація. Розщеплення білків мікроорганізмами відбувається з виділенням азоту у вигляді аміаку. Цей процес називається амоніфікацією (гниття) або мінералізацією азоту. Білки можуть розкладатися аеробними і анаеробними бактеріями, актиноміцетами, грибами.

Представниками аеробних амоніфікаторів є:

Вас. mycoidis, Вас. subtilis, Вас. mesentericus.

Факультативно-анаеробним - Proteus vulgaris. Escherichia coli.

Анаеробні амоніфікатори - Clоstridium putrificum, Сl. sporogenes.

2. Нітрифікація. Процес окислення аміаку під впливом ферментів мікроорганізмів до азотистої, а потім азотної кислоти називається - нітрифікацією.

Він протікає в дві фази Бактерії першої фази нітрифікації, які здійснюють окислення аміаку до азотистої кислоти представлені 5 родами:

Nitrosomonas, Nitrosocystis, Nitrosospira, Nitrosolobus, Nitrosovibria.

У другій фазі відбувається окислення азотистої кислоти до азотної під дією бактерій із родів:

Nitrobacter, Nitrospira, Nitrococcus.

3. Денітрифікація. Денітрифікацією називається процес відновлення нітратів до аміаку і вільного молекулярного азоту. Цей процес здійснюється в результаті життєдіяльності денітрифікуючих бактерій, які за рахунок відновлення нітратів окислюють органічні речовини.

В процесі денітрифікації найбільш активну участь приймають: Pseudomonas denitrificans, Pseudomonas fluorescens.

Основні умови які сприяють денітрифікації - підвищена вологість грунту, погана її аерація. Процес денітрифікації небажаний, тому що легкодоступні для рослин азотисті сполуки, розкладаються і втрачають азот. Мінеральний азот переходить в газоподібну форму і не може засвоюватися рослинами.

Контрольні питання:

- Із яких циклів складається кругообіг азоту в природі?

- Суть процесу амоніфікації.

- Види бактерій, що розкладають білки.

- Чи приймають участь в процесі амоніфікації у грунті актиноміцети, гриби та найпростіші?

- Значення процесу амоніфікації в природі та с/г виробництві.

- Які ферменти виробляють мікроби, що розкладають білки?

- Що таке дезамінування і де воно використовується?

- Що розуміють під нітрифікацією?

- Хімізм нітрифікації та збудники, які його викликають.

- Призначення процесу нітрифікації у природі і с/г.

- Що таке денітрифікація?

- Що розуміють під прямою (біологічною) та непрямою денітрифікацією?

- Мікроорганізми які викликають денітрифікацію.

- Спосіб боротьби із денітрифікацією у ґрунті та у гної.

Заняття №12

Тема: Дослідження мікрофлори м`яса, яєць домашніх птахів. Дослідження мікрофлори кормів (силосу, сінажу, кормових дріжджів)

Мета заняття: Вивчити:

1. Шляхи надходження мікрофлори до м`яса, яєць і хутра.

2. Мікрофлору поверхневих та глибоких шарів свіжого м`яса, яєць.

3. Мікрофлору, яка псує м`ясо, яйця та шкіряно-хутряну сировину.

4. Ознайомитися з мікробіологічними методами дослідження кормів.

5. Визначити в пробах кормів склад епіфітної мікрофлори, мікрофлори силосу, сінажу.

6. Дати оцінку якості силосу за допомогою органолєптичного методу (по А.Т. Міхіну), за кількісним та якісним складу мікрофлори.

7. Вивчити морфологію кормових дріжджів.

Зміст заняття

Викладач пояснює шляхи надходження та проникнення мікробів під час життя тварини та після її забою. Демонструє мікроскопічні методи дослідження м`яса, яєць.

Дає рекомендації для створення оптимальних умов збереження у свіжому вигляді м`яса, яєць, а також способи їх консервування.

Викладач пояснює мікробіологічні основи заготівлі, збереження і консервування кормів.

Знайомить з основними представниками мікрофлори кормів (силосу, сінажу, зеленої маси) та з методами мікроскопічного і мікробіологічного дослідження зеленої маси, силосу, сінажу, кормових дріжджів.

Самостійна робота студентів

Кожний студент вивчає кількісний та якісний склад мікрофлори свіжого та несвіжого м`яса, яєць. Готує мазки-відбитки з проб м`яса різного ступеню свіжості, мазки з поверхні яєць. Робить малюнки у зошиті, вказуючи вид сировини та ступень забрудненості мікробами.

Студенти вивчають основних представників епіфітної мікрофлори силосу і сінажу.

Готують мазки із різних кормів, вивчають морфологічні ознаки та фізіологічні властивості мікрофлори кормів.

Мікроскопічну картину замальовують у зошиті і підписують.

Оснащення заняття

Забезпечити: а) кожного студента – мікроскопом, предметними скельцями, спиртівкою, методичними вказівками та практикумом з мікробіології; б) кожні два студента – набором фарбуючих розчинів; в) підгрупу – пробами м`яса, яєць домашніх птахів різного ступеню свіжості.