ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО КАТЕГОРІАЛЬНО-ТЕРМІНОЛОГІЧНОГО АПАРАТУ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Базовий категоріальний термінологічний апарат кожного наукового дослідження будь-якого рівня становлять переважно стереотипні наукові формули, такі як: актуальність дослідження, наукова проблема, мета і завдання, об'єкт і предмет, матеріал дослідження, його методика, новизна, практичне значення праці, за наявності – апробація її результатів. Цим науковим формулам відповідають основні рубрики вступного розділу навчально-наукових і кваліфікаційних робіт.

Тема дослідження конкретизує галузь і напрямок дослідницької роботи з метою вивчення обраних процесів чи явищ.

Орієнтовний перелік тем усіх видів навчально-наукових і кваліфікаційних робіт (від реферату до магістерської роботи) для кожної спеціальності розробляється і затверджується відповіднимикафедрами Інституту філології у координації із загальною науковою проблематикою цих кафедр або Інституту філології. Назва теми роботи повинна бути конкретною, узгоджуватися з об'єктом і предметом дослідження. Згідно з положенням про основні вимоги до наукових робіт ВАК України в назвах бажано уникати формулювань типу ―Дослідження питання...‖, ―Дослідження деяких шляхів...‖, ―Деякі питання...‖, ―Матеріали до вивчення...‖ тощо, які не забезпечують необхідної конкретизації у постановці й вирішенні обраного наукового аспекту.

    Наукова проблема – це структурований комплекс взаємопов'язаних питань, зорієнтованих на визначення та інтерпретацію параметрів низки окремих явищ матеріального чи духовного світу, їх наукову парадигматичну кодифікацію у системі чітко окреслених термінологічних координат. Проблема дослідження завжди пов'язана з вивченням специфіки внутрішньої організації об'єкта і предмета дослідження, з виявленням їх зв’язків та взаємообумовленостей, детальною розробкою деяких домінантних чи маргінальних ознак у контексті парадигми світу. У конкретній навчально-науковій або кваліфікаційній роботі наукова проблема практично обмежується комплексом теоретичних питань, пов'язаних передусім із метою дослідження, власне основна мета дослідження полягає у розв'язанні певної наукової проблеми.

Актуальність дослідження конкретної наукової проблеми, а відтак і навчально-наукової або кваліфікаційної роботи, зумовлюється теоретичними й емпіричними пізнавальними завданнями певної дисципліни, пов’язаної з відповідною науковою галуззю; необхідністю розширення парадигми знань студента про включені до матеріалу цієї дисципліни окремі наукові явища або процеси, потребою їх поглибленого вивчення; а безпосередньо для кваліфікаційних робіт – незавершеністю розпрацювання окремих аспектів відповідної наукової проблеми.

Мета дослідження – це визначення автором своєї евристичної стратегії в отриманні нових знань про об'єкт та предмет дослідження. Не слід формулювати мету як ―дослідження...‖, ―вивчення...‖, оскільки ці визначення вказують на засіб, але не спосіб досягнення мети. Мета дослідження може бути пов'язана, зокрема: - з формулюванням наукових завдань, які належить розв’язати; - з обґрунтуванням можливості виявлення нових ознак загального або часткового характеру певних конкретних фактів, що аналізуються, а також структури їхньої організації; - з визначенням певних теоретико-методологічних моделей дослідження, застосування яких забезпечує розв'язання обраних теоретичних і практичних наукових завдань.

Завдання дослідження – відповідно до загальної мети, необхідно чітко визначити етапи наукового пошуку для її досягнення. Передусім слід сформулювати завдання, пов'язані з виявленням найсуттєвіших ознак та внутрішньої структури об'єкта і предмета дослідження. Виділяються також завдання, зорієнтовані, зокрема, на: - вирішення певних теоретичних питань, загальної програми дослідження (виявлення сутності окремих понять, явищ, процесів, визначення параметрів та рівнів функціонування, принципів інтерпретації тощо);

- виокремлення та характеристику нових евристичних аспектів сучасних рішень даної наукової проблеми;

-обґрунтування, виявлення системи конкретних засобів, необхідних для розв'язання наукової проблеми та організації експериментальної верифікації за критеріями оптимальності;

- розробку можливих рекомендацій щодо перспективи практичного використання результатів дослідження (зокрема, у підготовці практичних занять з відповідної дисципліни, у корпусі дидактичних або ілюстративних матеріалів до лекцій тощо). Увесь комплекс завдань – це алгоритм безпосередньої загальної моделі дослідження, зумовлений логікою етапів конкретного наукового пошуку.

Об'єкт дослідження – це процес або явище, яке породжує проблемну ситуацію й обирається для наукового пошуку; цілісна сукупність споріднених елементів (тобто складових) матеріального або духовного світу. Ця система елементів стає предметом теоретичних і практичних дослідницьких студій.

Предмет дослідження – міститься в межах об’єкта і визначає тему навчально наукової і кваліфікаційної роботи, наведену на титульному аркуші як її назва. Це окремі сторони, властивості й відношення об'єкта, той понятійний, безпосередній аспект проблеми, що розглядається відповідно до певної мети як у теоретичному, так і в експериментальному планах. В об'єкті дослідження визначається загальна сфера наукового пошуку, у предметі дослідження чітко позначається явище, етап чи процес, які мають розглядатися у навчально-науковій або кваліфікаційній роботі. Окреслення предмета дослідження слід розуміти як виокремлення параметрів певного "ракурсу" наукового пошуку у визначенні основних компонентів характеристики об'єкта дослідження. А отже, об’єкт і предмет співвідносяться між собою як загальне і часткове.

Методики і методи дослідження – це комплекс конкретних прийомів, зорієнтованих на отримання нового наукового знання і на визначення параметрів виконання програми дослідження, його теоретичних і практичних завдань, спрямованих на досягнення поставленої мети. Перераховувати застосовані методи й методики слід не загалом (безвідносно до змісту роботи), а коротко й суттєво окреслити, за допомогою яких методів вирішувалися ті чи інші аспекти обраної наукової проблеми. Характеристика новизни, яка притаманна виключно кваліфікаційним роботам, залежить від ступеня складності цих робіт і подається у бакалаврських роботах – у вигляді емпіричних, а у магістерських і дипломних роботах – наукових емпіричних положень (рішень), запропонованих автором особисто. Спрямування новизни можливе на: а) розкриття практичної новизни (розробку дидактичних пропозицій тощо); б) визначення новизни одержаних практичних результатів, їх позиціонування стосовно відомих наукових фактів (конкретизацію, розширення, доповнення і т.п.); в) оцінку нових результатів у розгорнутому, аргументованому і чіткому викладі.

Практичне значення – це відомості (пропозиції) щодо можливого застосування на практиці одержаних результатів. Характеризуючи практичне значення результатів, слід подати інформацію про їх функціональний обсяг і сферу використання. Діапазон, а також повнота і глибина розробки наукового апарату залежить від типу навчально-наукової і кваліфікаційної роботи. У рефераті й курсовій роботі слід виокремлювати рубрики, пов’язані з визначенням актуальності, мети, завдань, об’єкта і предмета дослідження. У бакалаврській, дипломній і магістерській роботах повинні бути представлені всі наведені компоненти.