Методичні рекомендації та завдання

Студентам необхідно засвоїти, що як речові докази часто є різні вироби, їхні фрагменти, частини або частки, що відокремилися від них. Ці вироби виготовлені з металів, скла, фарби, гуми та ін. У ході розслідування кримінальних справ у відношенні виробів, їхніх частин, часток ставляться діагностичні й ідентифікаційні задачі.

Особливого роду об'єктами є запахові сліди. Необхідно розглянути технічні способи консервації слідів запаху і можливості їхнього використання в розслідуванні злочинів. 

Література

1. Салтевский М.В. Криминалистическая одорология (работа с запаховыми следами). К., 1976.

2. Биленчук П.Д., Золотарь Н.С., Коваленко Е.Г. Криминалистическая одорология в раскрытии и расследовании преступлений. Киев, 1994.

3. Клименко Н. И., Бовсуновский В. М. Микрообъекты — вещественные доказате­льства. К., 1984. 

4. Вандер М.В. Использование микрообъектов при расследовании преступлений. СПБ., 2001.

5. Вандер М.В. Криминалистическая экспертиза материалов, веществ, изделий. СПб., 2001.

Тема 18. Техніко-криміналістичне дослідження документів

Аудиторне заняття - 1 год.

Контрольні запитання

1. Поняття документів, їх види і значення при розслідуванні злочинів.

2. Правила огляду документів-речових доказів.

3.Ознаки внесення змін в текст документів (підчистка, дописка, правлення).

Методичні рекомендації та завдання.

Готуючись до заняття слід уяснити різницю між “документом-речовим доказом” (ст. 65 КПК) та “іншими документами” (ст.83 КПК). Документи-речові докази несуть на себе сліди злочину, були предметом посягання або використовувались як знаряддя злочину. Залежно від матеріального носія вони диференціюються на паперові, фото-, аудіо-, відео-, електронні документи. Всі вони вимагають спеціальних правил  поводження.

Необхідно повторити існуючи способи повної та часткової підробки документів. Ознайомившись з довідковою літературою треба засвоїти ознаки підробки документів і порядок їхнього опису в протоколах слідчих дій.

При підготовці до заняття варто засвоїти, що техніко-криміналістичним дослідженням документів рішаються різноманітні діагностичні й ідентифікаційні задачі, що зв'язані з виготовленням документів і їхнім існуванням. Діагностичні дослідження спрямовані на встановлення способів виготовлення документів виду використаного устаткування, пристроїв; наявності і способів матеріальної підробки документів; виявленням невидимих і слабовидимих записів та ін. Ідентифікаційні дослідження пов'язані з ототожненням об'єктів, на яких були виготовлені документи чи їхні реквізити.

Література.

1. Беляева Г.А., Калашников А.М. Методы технико-криминалистического исследования документов. Волгоград., 1987.

2. Глотов О.М. Осмотр документов следователем. Л., 1983.

3. Общие положения технико-криминалистической экспертизы документов. М., 1987.

Тема 19. Криміналістичне дослідження письма

Аудиторне заняття - 1 год.

Контрольні запитання

1. Поняття і почерку та його значення при розслідуванні злочинів.

2. Діагностичні та дентифікаційні питання, що вирішуються при дослідженні почерку.

3. Підготовка та призначення почеркознавчої експертизи.

4. Поняття письмової мови і її ознаки.

5. Підготовка і призначення авторознавчої експертизи.

Методичні рекомендації та завдання.

Готуючись до заняття необхідно уяснити, що в письмових документах розрізняють смислову сторону (письмову мову) і почерк, яким виконаний текст. У зв'язку з цим існують два напрямки дослідження письмових документів – криміналістичне авторознавство і почеркознавство. У рамках першого напрямку вивчаються ознаки письмової мови автора документа, що відтворилися в тексті: граматичні, стилістичні, семантичні та ін. У почеркознавстві вивчають графічну сторону письма – почерк виконавця документа. Серед загальних ознак почерку виділяють виробленість, нахил, зв’язність, розмір букв, складність, топографічні й інші ознаки. Часткові ознаки почерку характеризують індивідуальні особливості рухів виконавця.

Література.

1. Судебно-почерковедческая экспертиза. М., 1989.

2. Федосеева В.Б., Золотова Т.Н. Основные правила подготовки материалов для производства судебной почерковедческой экспертизы. М., 1980.

Тема 20. Криміналістичне ототожнювання людини за ознаками зовнішності

Аудиторне заняття - 1 год.

Контрольні запитання

1. Класифікація ознак зовнішності людини.

2. Метод словесного портрету та його значення.

3. Виготовлення суб`єктивних портретів.

4. Підготовка і призначення портретно-криміналістичної експертизи.

Методичні рекомендації

При підготовці до заняття студентам необхідно засвоїти основні терміни криміналістичного вчення про зовнішність людини: поняття зовнішності, елементів і ознак зовнішності. У криміналістиці поняття зовнішності людини включає сукупність елементів і ознак будови його тіла і речей, що носяться. Необхідно розрізняти власні і супутні ознаки зовнішності, особливі і помітні прикмети. Криміналістична класифікація ознак зовнішності включає три групи: загальнофізичні (стать, вік, зріст, расова належність та ін.); анатомічні ознаки тіла людини; функціональні (хода, мова, міміка тощо). Найбільш повний опис ознак проводиться методом словесного портрета. Варто зрозуміти в чому є особливість опису зовнішності людини методом словесного портрета і її відмінність від повсякденного опису. При вивченні теми треба розрізняти види суб'єктивних портретів: мальовані, мальовано-композиційні, фото-композиційні.

Література

1. Снетков В.А. Габитология. Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1979.

2. Зинин А.М., Мамедов Г.М. Особенности изготовления субъективных портретов. К., 1990.

РОЗДІЛ IV. Криміналістична тактика збирання і дослідження слiдiв злочину

Тема 21. Загальнi положення кримiналiстичної тактики

Вивчається самостійно – 2 год.

Контрольні запитання

1. Криміналістична тактика як складова частина науки криміналістики. 

2. Поняття тактичної задачі розслідування і засобів її вирішення (тактичного прийому, тактичної операції). 

3.  Тактика слідчих дій та її співвідношення з процесуальним порядком їх проведення.

4. Поняття слідчої ситуації і тактичного рішення. Тактичний ризик.

5. Взаємозв’язок криміналістичної тактики і техніки в розслідуванні злочинів.

Методичні рекомендації

При вивчення теми слід виходити з того, що криміналістична тактика є частиною криміналістики, у якій вивчаються питання підготовки і проведення окремих слідчих дій. Основна мета самостійної роботи полягає у засвоєнні понятійного апарату, розробленого в межах цього розділу криміналістики. Одержані знання є вихідними для вивчення наступних тем.

Література.

7. Васильев А.Н. Следственная тактика. М., 1976.

8. Комиссаров В.И. Научные, правовые и нравственные основы следственной тактики. - Саратов, 1980.

9. Васильев А.Н. Тактика отдельных следственных действий. М., 1981.

10. Волобуев А.Ф. Принципы следственной тактики // Криминалистика и судебная экспертиза. Вып.45, 1992, с. 27-33.

11. Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Криминалистическая тактика: теории и тенденции. Харьков, 1997.

Тема 22. Тактика огляду

    Аудиторне заняття - 2 год.

Контрольні запитання

1. Механізм відображення злочину в навколишній матеріальній обстановці. Види слідів.

2. Поняття огляду і його значення як способу одержання доказів. Види огляду.

3. Підготовка огляду місця події. Склад слідчо-оперативної групи.

4. Стадії огляду місця події. Тактичні задачі огляду.

5. Негативні обставини та їх значення в розслідуванні.

6. Фіксація результатів огляду місця події.

Методичні рекомендації

Студенти повинні засвоїти, що кожний злочин залишає в навколишньому середовищі певні сліди. Вони є носіями інформації, на основі якої можна встановити обставини злочину і осіб, що його скоїли. Огляд є слідчою дією, за допомогою якої виявляються і збираються докази на основі безпосереднього сприйняття обстановки скоєння злочину, відшукання і вилучення матеріальних слідів.

Література

1. КПК України: ст.ст. 190-193, 195.

2. Колмаков В.П. Следственный осмотр. М.: Юрид. лит., 1969.

 3. Медведев Е.И. Негативные обстоятельства и их использование в раскрытии преступлений. Волгоград, 1973.

4.Разумов Э.А., Молибога Н.П. Осмотр места происшествия. К., 1994.

5.Шепітько В.Ю. Тактика огляду місця події. Харків, 1994.

6. Осмотр места происшествия. Справочник следователя. М., 1982.

Тема 23. Тактика допиту.

Аудиторне заняття - 1 год.

Контрольні запитання

1. Поняття допиту і його види на досудовому слідстві.

2. Критерії (принципи) допустимості тактичних прийомів допиту.

3. Підготовка допиту.

4. Структура допиту.

5. Фіксація результатів допиту.

Методичні рекомендації та завдання

Допит – найбільш складна (вербальна) слідча дія. У залежності від особи, що допитується (її процесуального положення, віку), послідовності допитів, кількості присутніх і допитуваних осіб існують різні види допитів. При допитах можуть бути використані різноманітні прийоми, але їхнє застосування обмежене визначеними принципами: процесуальними, етичними, науковими й ін.

Допит, як і інші слідчі дії, складається з підготовчого, робочого і заключного етапів. Ретельна підготовка до допиту забезпечує його ефективність. Студентам необхідно засвоїти зміст підготовчого етапу. Робочий етап допиту складається з наступних стадій: попередньої (вступної), вільної розповіді, поставлення питань (питально-відповідної). На заключному етапі складається протокол допиту. Додатковими способами фіксації показань є аудио-, відеозапис.

Для самостійної підготовки за темою “Тактика допиту” студенти одержують завдання за наступною фабулою.

Фабула 1. На підставі заяви гр. Глущенко О.О. і даних ним пояснень порушено кримінальну справу про розбійний напад, в результаті якого у Глущенко одним чоловіком під загрозою ножа було відібрано золотий перстень і гроші.

Завдання. Складіть письмовий план допиту потерпілого.

Після контрольного опитування обговорюються рішення студентів і оцінюються викладачем.

Література

1. Порубов Н.И. Научные основы допроса на предварительном следствии. Минск, 1978.

2. Шепітько В.Ю. Тактика допиту. Харків, 1992.

3. Волобуєв А.Ф. Тактика допиту. Лекція. Харків: Ун-т внутр. справ, 1997.

4. Коновалова В.Е. Допрос: тактика и психология. - Харків,1999.

Тема 24. Тактика пред`явлення для впізнання

Аудиторне заняття - 1 год.

Контрольні запитання

1. Пред`явлення для впізнання як засіб одержання доказів. Його види.

2. Загальні правила пред`явлення для впізнання.

3. Підготовка до пред`явлення для впізнання.

1. 4.Тактичні особливості пред`явлення для впізнання людини за динамічними ознаками.

4. Особливості пред`явлення для впізнання об`єктів по фотознімках.

5. Фіксація результатів пред`явлення для впізнання.

Методичні рекомендації та завдання.

Пред'явлення для впізнання – ефективна слідча дія, сутністю якої є ідентифікація (встановлення тотожності) об'єкта, що показується особі, за пам’яті – ідеальним відображенням. У залежності від об'єкта впізнання існують різні види впізнання: людини (за ознаками зовнішності, голосу і мови), предметів, тварин, трупів.

У ході підготовки до заняття студентам необхідно розглянути загальні принципи проведення впізнання, які притаманні стадіям підготовки, безпосередньо пред'явлення об'єктів і фіксації результатів впізнання. Обов'язковою слідчою дією, що передує впізнанню, є допит особи, що впізнає, з метою одержання інформації про ознаки об'єкта впізнання. Підготовка до впізнання включає підбор об'єктів (статистів), однакових з об'єктом, що упізнається. Виключення складає впізнання трупів. Варто розглянути процедуру впізнання й особливості фіксації ходу і результатів впізнання.

Для самостійної підготовки студенти одержують завдання за наведеною фабулою, або фабулою кримінальної справи, визначеною викладачем.

Фабула. У кримінальній справі про розслідування крадіжки з квартири свідок Сіротенко М.І. дав показання щодо того, що в день крадіжки він бачив, як з під`їзду будинку виходив молодий чоловік з двома чемоданами. Свідок запам’ятав зовнішність чоловіка і вважав, що зможе його впізнати.

Через тиждень у цьому районі при спробі проникнути в квартиру був затриманий Григор`єв М.М., який за ознаками зовнішності був схожий з тим чоловіком, якого описав Сіротенко.

Завдання:

1) скласти письмовий план пред`явлення для впізнання Григор`єва;

2) провести учбове пред`явлення для впізнання на занятті.

Література

1. Гапанович Н.П. Опознание в следственной и судебной практике. Минск, 1978.

2. Лукьянчиков Е.Д. Криминалистическая идентификация объектов по следам памяти. – Донецк: Академия, 1998.

3. Волобуев А.Ф., Кутепов Ю.В. Предъявление для опознания по особенностям голоса и речи при расследовании тяжких преступлени. - В сб.: Криминалистика и судебная экспертиза. Вып. 48. - Киев, 1997, с.57-64.