Принцип виховного характеру навчання

Краєзнавчий принцип. Передбачає вивчення своєї місцевості та застосування у навчанні краєзнавчого матеріалу.

3. Процес навчання – це взаємопов’язана діяльність учителя (викладання і організація навчальної діяльності учнів) і діяльність учня (учіння), спрямована на оволодіння учнями системою знань, умінь та навичок, розвиток їх творчих здібностей.(За С. Гончаренком)

Структура процесу навчання географії

· Первинна діагностика й актуалізація знань та досвіду учнів

· Постановка вчителем мети та усвідомлення учнями завдань

· Сприйняття учнями нового матеріалу

· Усвідомлення нового матеріалу

· Закріплення первинної інформації, формування нових умінь і навичок

· Застосування отриманих знань, умінь, навичок

· Контроль якості знань

· Корекція

· Узагальнення та систематизація

Завдання процесу навчання:

· Освітні

· Розвивальні

· Виховні

Освітні цілі передбачають: формування конкретних елементів географічних знань: уявлень, понять, законів, закономірностей; взаємозв’язків та взаємозалежностей між об’єктами і явищами природи (наприклад, сформувати поняття "географічна карта”, "природний комплекс”, "міграція населення ”і т.д., уявлення про взаємозв’язок сфер географічної оболонки), формування власне предметних умінь на основі засвоєних географічних знань (наприклад, уміння визначати азимут, уміння читати план місцевості, уміння визначати природний приріст населення, вміння працювати з статистичним матеріалом, поміщеним у додатках підручника); формування знань і вмінь про спеціальні методи дослідження природи (наприклад,сформувати поняття "спостереження”, уміння проводити спостереження за погодою, фенологічними явищами тощо).

Розвивальні цілі передбачають: розвиток всіх психічних процесів учня, що відбуваються шляхом оволодіння відповідними видами діяльності (наприклад, формувати уміння аналізувати, виділяти істотні ознаки, узагальнювати, робити висновки, доводити судження і т. д.); розвивати вміння виконувати способи раціональної навчальної діяльності (наприклад, розвивати вміння складати цілеспрямований опис об’єкта чи явища природи за типовим планом, схемою, таблицею, вміння будувати схеми, план розповіді і т. д.).

Виховні цілі передбачають: формування певних компонентів тих чи інших якостей особистості (розумових, моральних, естетичних, трудових, екологічних та ін.)

Запитання і завдання для самостійної роботи та самоконтролю

1. Назвіть головні умови активної діяльності учнів на уроках географії.

2. Наведіть 2-3 приклади поєднання вивчення основ географічної науки з видами повсякденної діяльності.

3. Яким чином ви б реалізували на майбутньому своєму уроці принцип емоційності навчання?

4. Використовуючи програму та підручники покажіть, як розвиваються від класу до класу система знань: геолого-геоморфологічних, кліматологічних, гідрологічних, про природні комплекси. Чому вони не вивчаються відразу, в одному класі?

Основна література

1. Коберник С.Г., Коваленко Р.Р., Скуратович О.Я. Методика навчання географії у загальноосвітніх навчальних закладах: Навчально-методичний посібник.—Навч. книга, 2005.—с. 15-24.

Змістовий модуль 3

Лекція 5. Тема 3. 1. Методи навчання. Проблемне навчання географії

Навчальна мета

Методично правильно здійснювати вибір методів і прийомів навчання, враховуючи специфіку географічних знань як предмета навчання, володіти прийомами пояснювально-ілюстративного, репродуктивного та частково-пошукового методів навчання.

Студент має знати:

Методи навчання; прийоми навчання, класифікацію методів навчання за різними критеріями; переваги та недоліки методів навчання; вплив специфіки географічних знань на вибір методів навчання; прийоми пояснювально-ілюстративного, репродуктивного та проблемного навчання.

Уміти:

—характеризувати методи навчання, наводити їх класифікацію;

—враховувати специфіку географічних знань та вікових особливостей учнів під час вибору методів і прийомів навчання;

—володітиприйомами пояснювально-ілюстративного, репродуктивного і частково-пошукового методів навчання географії;

—моделювати проблемну ситуацію на уроці і шляхи її вирішення.

План

1.Методи навчання географії та їх класифікація.

2.Характеристика методів навчання, виділених на основі характеру пізнавальної діяльності учнів

3. Проблемне навчання географії. Основні поняття.

4. Види проблемних завдань з географії

5. Вибір методів навчання. Рівні засвоєння знань.

6. Співвідношення понять «метод навчання» і «технологія навчання».

1. Поняття «метод» є основною дидактичною категорією, зміст якої змінювався у процесі розвитку педагогічної науки. Термін «метод» походить від грецьких слів «metha»--шлях до мети і «odos»--слідувати. А от значення цього терміна історично мінливе: до середини ХХ ст.. під методом розуміли засіб або шлях, за допомогою якого вчитель формує в учнів знання та уміння. З 70-80-их рр.. ХХ ст. у визначенні методу навчання появляється акцент на взаємодію вчителя і учня, тому найбільш поширеним стало визначення методу навчання як впорядкованих способів взаємозв’язаної діяльності вчителя і учнів, які спрямовані на досягнення мети освіти.

Методи навчання складаються з певної кількості прийомів, які є їхніми структурними елементами. Поняття «прийом» є вужчим і означає якусь одноразову дію, тоді як метод—це спосіб роботи, який охоплює весь шлях до мети. Наприклад: розповідь—це прийом, який не може забезпечити повноцінного засвоєння матеріалу, а якщо застосувати пояснювально-ілюстративний метод, який включає, крім розповіді ще й пояснення, бесіду, ілюстрацію, то ймовірність досягнути навчально-виховної мети є значно вищою.

Для практичного застосування методів, яких сучасна дидактика має в своєму розпорядженні чимало, користуються класифікацією методів навчання. Класифікація допомагає вчителеві зорієнтуватись в особливостях методів навчання та ефективніше відібрати їх враховуючи специфіку предмета, вікові особливості учнів, навчально-виховні завдання уроку.

Остільки вимоги до навчання змінюються, залежно від рівня розвитку суспільства, змінюються і підходи до класифікації методів навчання, або іншими словами пріоритету набувають ті чи ті ознаки методів, які закладають в основу класифікації. (Практичність і мінливість класифікації методів навчання образно можна уявити у вигляді багаторівневої кухонної полиці, на яку, залежно від потреб часу, складають необхідні продукти і начиння).

Найпростішою і найдавнішою є класифікація методів за джерелами знань: слово вчителя, робота з підручником, робота з глобусом, картою, цифровим матеріалом і.т.д. У цій класифікації виділяють три групи методів: словесні, наочні, практичні. Її позитив у тому, що вчитель намагався використати різноманітні засоби наочності. Такий підхід до класифікації МН, а отже і вибору методів навчання, має місце і зараз, остільки появляються нові джерела навчальної інформації. Зараз вчителі намагаються використовувати окрім вищезгаданих засобів комп’ютер, відео- і аудіо засоби, мережу Інтернет тощо. (розвинути щодо сучасного стану)

Недоліком класифікації методів за джерелами знань є неврахування характеру пізнавальної діяльності учнів, яка може бути активною і пасивною. Наприклад з картою можна працювати по-різному: демонструвати учням розміщення ГО, давати учням завдання самостійно знайти відповідні ГО, визначити координати, відстань, зіставити карти і з’ясувати самостійно певні залежності, тобто організувати творчу роботу.

Остільки в сучасних умовах педагогіка робить наголос на самостійну пізнавальну діяльність учнів, яка найбільшою мірою сприяє розвитку їхньої особистості, то актуальною є класифікація російських дидактів М.М. Скаткіна та І.Я. Лернера, в основу якої покладено характер пізнавальної діяльності учнів.

Ця класифікація включає п’ять методів навчання: пояснювально-ілюстративний (або інформаційно-рецептивний), репродуктивний, проблемного викладу, частково-пошуковий, дослідницький. Схема 1