Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Ресурси соціально-педагогічної діяльності




Соціально-педагогічна діяльність – це вид професійної діяльності, який спрямований на вирішення соціально-педагогічних завдань. Серед дослідників цієї проблеми можна визначити О. Безпалько, А. Капська, М. Шакурова, П. Шептенко, Г. Вороніна, Л. Мардахаєв, Л. Нікітіна, В. Завадська, С. Харченко та ін.

Пошук соціально-педагогічних ресурсів є необхідною умовою забезпечення ефективності професійної діяльності спеціаліста.

В загальному розумінні,ресурсице запаси чого-небудь, які можна використовувати в разі потреби в іншій інтерпретації, в іншій інтерпретації вони трактуються як джерело та арсенал засобів і можливостей, до яких можна вдаватися в міру необхідності з метою виконання певних завдань чи вдосконалення діяльності.

Фандрайзинг– процес пошуку та залучення ресурсів.

Визначаємо:

Внутрішні ресурси: особливості психічних пізнавальних процесів особистості (сприймання, уваги, пам’яті, мислення, мови, уяви); прояви емоційно-вольових процесів та психічних станів; особистісні характеристики (особливості характеру, темпераменту, потреби, інтереси, цінності, мотиви); показники освітнього рівня людини; професійні та соціальні уміння й навички, якими вона володіє.

Матеріальні: фінансові (всі види грошових надходжень для організації та здійснення соціально-педагогічної роботи). Це також є різновидом і офіційних матеріальних ресурсів. Неофіційні фінансові (грошова допомога друзів, спонсорів, яка безпосередньо надається людині, що потребує підтримки). Не фінансові (приміщення, обладнання, книги, речі, ліки тощо).

Людські: соціальні педагоги, соціальні працівники, психологи, реабілітологи, інші працівники соціальних інститутів, волонтери.

Інформаційні: спеціальна література, буклети, листівки, брошури; інформація в ЗМІ про благодійні заходи; інформаційна мережа Інтернет; усна інформація спеціалістів та волонтерів.

Кожна держава має систему соціальних інститутів, які безпосередньо чи опосередковано займаються вирішенням соціальних проблем: соціальні інститути виховання (ЗОШ, школи-інтернати, вищі навчальні заклади, позанавчальні заклади); державні органи соціальної роботи з населенням (територіальні центри по роботі з населенням, соціальні служби молоді, притулки); громадські організації (благодійні фонди, товариства, громадські об’єднання); церква.

Технологічні ресурси– сукупність форм, методів, засобів та прийомів, що застосовуються соціальними службами, окремими закладами соціального обслуговування, соціальними педагогами та працівниками з метою досягнення успіху соціально-педагогічної роботи та забезпечення завдань соціального захисту населення. Це: організаційні форми, діагностичні техніки, психотерапевтичні методи, тренінги тощо. Окремим ресурсом соціально-педагогічної роботи виступає сім’я – це система соціального функціонування людини, один з провідних інститутів її соціалізації.

Вона покликана бути надійним психологічними «сховищем», яке допомагає людині виживати в складних умовах сучасного життя. Сім’я забезпечує своїм членам економічну, соціальну та фізичну безпеку шляхом реалізації її основних функцій: матеріально-економічної, житлово-побутової, комунікативної, виховної, рекреативної.

Отже, соціально-педагогічна діяльність – це процес активізації внутрішніх ресурсів клієнта, пошук та залучення зовнішніх ресурсів, який може відбуватися при підтримці сім’ї з метою задоволення потреб, вирішення проблем особистості або соціальної групи.

Реалізуючи професійну діяльність, соціальний педагог повинен знати зміст, призначення існуючих ресурсів соціально-педагогічної роботи, уміти доцільно їх добирати та використовувати у кожному конкретному випадку.



КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА: МЕТОДИЧНІ

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПІДГОТОВКИ ТА ЗАХИСТУ

Підготовка кваліфікаційної роботи

Кваліфікаційна робота є науково-теоретичним, системотехнічним або експериментальним дослідженням однієї з актуальних проблем напряму підготовки студента. Це самостійне навчально-наукове дослідження, яке виконується з певного курсу, або з окремих його розділів.

Кваліфікаційна робота визначає загальноосвітню та фахову зрілість випускника, його вміння діалектично мислити, творчо застосовувати здобуті знання при розв’язанні актуальних проблем професійної діяльності на заключному етапі підготовки бакалавра із соціальної педагогіки у вищому навчальному закладі.

Кваліфікаційна робота допомагає студентові систематизувати отримані теоретичні знання з вивченої дисципліни, перевірити якість цих знань; оволодіти первинними навичками проведення сучасних досліджень. Успішне виконання студентом кваліфікаційної роботи значною мірою залежить від того, як чітко він усвідомлює основні вимоги до теоретичного рівня, змісту, структури, обсягу, форми викладу матеріалу і оформлення роботи.

До кваліфікаційних робіт висуваються такі основні вимоги:

- актуальність теми, відповідність її сучасному стану певної галузі науки та перспективам розвитку, практичним завданням відповідної сфери;

- вивчення та критичний аналіз монографічних і періодичних видань з теми;

- вивчення та характеристика історії досліджуваної проблеми, її сучасного стану, передового досвіду роботи у відповідній галузі;

- чітка характеристика предмета, мети і методів дослідження, опис та аналіз проведених автором експериментів;

- узагальнення результатів, обґрунтування їх у висновках та практичних рекомендаціях.

Студенту надається право вибирати тему кваліфікаційної роботи з числа запропонованих випускаючою кафедрою.

Керівництво кваліфікаційними роботами здійснюється, як правило, кваліфікованими викладачами. Організація і контроль за процесом підготовки й захисту кваліфікаційних робіт покладаються на завідуючих кафедрами.

Тематика кваліфікаційних робіт має відповідати завданням навчальної дисципліни і тісно пов’язуватися з практичними потребами конкретного фаху. Вона затверджується на засіданні кафедри і щорічно коригується з урахуванням набутого на кафедрах досвіду, побажань спеціалістів, які беруть участь у рецензуванні робіт, і рекомендацій Державної екзаменаційної комісії (ДЕК).

Незалежно від обраної теми, структура кваліфікаційної роботи має бути такою:

- титульний аркуш;

- зміст;

- перелік умовних позначень (при необхідності);

- вступ;

- розділи (підрозділи), які розкривають теорію питання та досвід практичної роботи, висновки до кожного розділу;

- висновки (загальні);

- додатки;

- список використаних джерел.

Текст кваліфікаційної роботи можна використати для написання та оформлення доповіді, реферату, статті, тез тощо.

Перед початком роботи над кваліфікаційним дослідженням варто ознайомитися зі специфікою проведення соціально-педагогічного дослідження.










Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 312.

stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда...