Становлення кіноіндустрії США. Д.У. Гріффіт (2 год)

"Кінетаскоп" (1892) та "ВІТАСКОП” (1896) - запатентовані кіноапарати Едісона. Масовий випуск одночастинних фільмів (на студіях Нью-Йорка - по 400 щомісяця). Масове будівництво дешевих кінотеатрів. Розробка традиційних жанрів розважального кіно. Особлива популярність "комічних" - короткометражних комедій (фірма "Кістоун” Мака Сеннета), а також "вестернів" (перший режисер-продюсер, який, до речі, запровадив режисерський сценарій, І. Інс). Заснування у 1914 р. незалежних компаній. у Голівуді (Каліфорнія). Зростання випуску кінопродукції США під час Першої світової війни (студії "Коламбія", "Парамаунт", "Юнайтед артист"). Епохальна постать Д.У.Гріффіта (І870-І948) - першого геніального кінематографіста у світі, спочатку автора короткометражних фільмів, художнього директора незалежної студії “Байограф". "Народження нації" (І915) - грандіозна національна кіноепопея. Шалений успіх у США, бойкот в Європі, що звинуватила фільм у расизмі. Самополеміка Гріффіта в стрічці "Нестерпність" (1916). Гуманність, ідея терпимості як вічної цінності, втілена в адекватній, художньо сміливій формі: перехресний монтаж трьох сюжетів з різних історичних епох з лейтмотивним образом матері з дитиною в колисці - втілення любові, що протистоїть жорстокості та непримиренності людської історії. Композиційна складність, сюжетна заплутаність, катастрофічний провал у світовому прокаті і шалений захват серед митців-кінематографістів геніальним кіноекспериментом на основі "монтажу планів", сильним проявом творчої особистості, до того часу кіно невластивого.

Чарльз Спенсер Чаплін (1889-1977) (2год)

Унікальна й досі для кіно єдність високого мистецтва в усіх його проявах із всесвітнім і всенародним визнанням і комерційним успіхом. Актор мюзик-холу, геніально й всебічно обдарована особистість: актор, сценаріст, режисер, художник, композитор, продюсер, зрозумілий масам глибоко оригінальний митець, войовничий гуманіст, лірик. Творчий шлях від "комічних" у Мака Сеннета до особисто створеної маски бродяжки Чарлі. Еволюція маски й відмова від неї в 1947 році ("Мсьє Верду"). Жанрова складність, неоднозначність ліричних мелодрам "Цирк" (1928), "Вогні великого міста" (1931); психологічна глибина, амбівалентність настрою. Зростання соціального та політичного критицизму ("Нові часи", І936, "Великий диктатор", 1940). Першим у кіно Чаплін поєднав розвагу з великим мистецтвом, і після нього нікому не вдалося досягти цього синтезу.

Радянське кіно 20-х років (2 год)

Перші кроки дореволюційного російського кіно (Москва, Київ, Санкт-Петербург, Одеса, Тбілісі). Значний зліт кінематографічної активності в 20-ті роки на хвилі революційного авангарду. Демонстративне ігнорування дореволюційного досвіду. П.Кулешов як теоретик, режисер, організатор творчого колективу акторів-аматорів. “Ефект Кулешова” - осмислення принципу монтажності в кіно. Антипсихологізм. Теорія кінопростору та кіночасу. Дзіга Вертов - творець художнього документального кіно. Злиття документа й публіцистики, факту і його поетичного осмислення. Монтажні експерименти як засіб поглиблення "кіноправди" ("Кіно-око" - "кіноправда" - "Комуністична розшифровка світу"). "Життя зненацька". Хроніка громадянської війни. Документальні історичні стрічки "Кіно-око" (І924), "Одинадцятий" (І928), "Людина з кіноапаратом” (І928). Новаторське тлумачення фактів засобами монтажу, ракурсів, ритмів - внутрішньокадрових та монтажних. Соціальна глибина та загальнолюдські цінності. Розробка теорії й практики кіномови. "Абсолютний кінопис". “ФЕКСИ" (Г.Козінцев, Л.Трауберг): ексцентрика ("Зад Шарло нам дорожчий за руки Елеонори Дузе"). Глибоке поєднання в авангардному радянському кіно практичного експерименту з теоретичним його осмисленням. Монтажна теорія - основа цього експерименту.

С. Ейзенштейн (1898-І948) (2 год)

Енциклопедичні знання, універсальна освіченість, широта творчої обдарованості С.Ейзенштейна ("Леонардо ХХ століття"). Досвід театрального режисера в контексті кіномистецтва він починав з пошуків Пролеткульта, потім звернувся до кіномистецтва. З’ясування проблем співвідношення людини та історії, об'єктивних законів буття та їх співзвучності з особистістю. Свідоме та послідовне пропагування революційної ідеї засобами кіно, що створюється на базі світової цивілізації та культури. Східна культура та ієрогліфічна писемність як виток теорії монтажу Ейзенштейна, як категорії загальноестетичної. Революційні стрічки "Стачка" (1924) та "Броненосець Потьомкін" (1925) шедеври гармонії революційного змісту та експериментальної форми. Теорія типажності, "монтаж атракціонів", "вертикальний монтаж". Поступовий перехід до професійних акторів, поглибленних філософських узагальнень, історичних концепцій ("Олександр Невський" (1938)). Загибель багатьох задумів ("Капітал" за К. Марксом, "Революційна Мексика" тощо). Трагічна доля "Івана Грозного", опублікованого посмертно.

Шляхи розвитку світового кіно в 1930 - 1940 роки (2 год)

Різке розмежування кіномистецтва ( у загальнокультурному процесі) у країнах капіталістичного світу та в країнах з тоталітарним правлінням: в одному випадку – тиск комерційний, що не сприяє розквіту кіномистецтва; в іншому – жорстокий тиск ідеологічної цензури та політичних переслідувань. Незбіг гуманністі й майстерності в стрічках навіть значних митців (талановита Лені Ріфеншталь оспівує гітлерівський режим, війну). Перевага розважальних та ідеологізованих стрічок як причина кризи кіномистецтва. Суто художня проблема пошуку нових форм кінематографічної виразності замість монтажної агресії. Складна доля талановитих режисерів, акторів, операторів тощо (наприклад, у Радянському Союзі - Я.Протазанов, М.Ромм, Ф.Єрмлер, М.Калатозов, М.Донськой, майстри музичної комедії Г.Александров, Т.Пир’єв тощо).